Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 523/15136/15-а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" травня 2016 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Виноградової Н.В.,
при секретарі судового засідання Одарія В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заяви про зміну позовних вимог, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги назначеної йому згідно протоколу №27 від 10.07.2015 року засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, та просить суд зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги по інвалідності, у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення 2406,35 грн.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 після отримання рішення комісії Міністерства оборони України, видати наказ та виплатити йому недоплачену суму одноразової грошової допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми; стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до наказу військового комісара Врадіївського районного військового комісаріату від 16.11.2001 року № 54, ОСОБА_1 з 16.11.2001 року був виключений із списків особового складу військкомату у зв`язку з звільненням у запас на підставі п.4 наказу Заступника міністра оборони України Командувача Сухопутними військами Збройних сил України від 20.06.2001 року за № 115.
11.06.2007 року ОСОБА_1 було встановлено 2-гу групу інвалідності внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, на підтвердження чого було надано копію виписки з акту огляду МСЕК серії 2-18 ОВ за № 060214.
Виходячи з цього, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, виплата якої була передбачена ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції яка діяла на день звернення позивача), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
ІНФОРМАЦІЯ_3 було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його.
12.11.2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про зобов`язання провести перерахунок грошової допомоги у разі настання інвалідності під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 128192,00 гривень, подати висновок розпоряднику бюджетних коштів та прийняти рішення щодо виплати цієї допомоги згідно заяви від 11.06.2007 року Одеським окружним адміністративним судом відмовлено повністю.
02.03.2011 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.
24.05.2012 року Вищий адміністративний суд України касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2011 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про зобов`язання провести перерахунок грошової допомоги, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
06.07.2012 року Одеським окружним адміністративним судом направлено справу за підсудністю до Суворовського районного суду м. Одеси.
30.07.2012 року Суворовським районним судом м. Одеси прийнято справу до свого провадження (справа № 1527/11808/12)
24.01.2013 року постановою Суворовського районного суду міста Одеси адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України було задоволено частково, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та подати до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності під час виконання обов`язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення з урахуванням 1750 гривень раніше виплачених НАСК «Оранта» та прийняти рішення щодо виплати цієї допомоги згідно заяви від 11.06.2007 року. В решті позовних вимог було відмовлено.
02.03.2011 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін, рішення набуло чинності.
На виконання зазначеної постанови суду, в ході виконання виконавчого провадження № 39888569, ІНФОРМАЦІЯ_3 21.10.2013 року було складено та направлено до Міністерства оборони України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2016 року за вих. № 1005, позивача було повідомлено про відмову комісії Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, рішення про відмову було занесено до протоколу № 10 від 03.12.2013 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, позивач оскаржив його в судовому порядку.
17.03.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси прийнято справу до свого провадження (справа № 523/3706/14).
18.06.2014 року постановою Суворовського районного суду м. Одеси адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
20.11.2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 17.03.2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії міністерства оборони України щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та зобов`язано Міністерство оборони України на підставі поданого Одеським обласним військовим комісаріатом висновку, вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-х місячного грошового забезпечення, право на яку встановлено постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.01.2013 року у справі №1527/11808/12, та направити таке рішення до Одеського обласного військового комісаріату.
15.01.2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського обласного військового комісаріату на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року.
Виходячи з цього, 19.05.2015 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо оформлення та направлення до Міністерства оборони України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги для виконання останнім постанови Одеського апеляційного адміністративного суду 20.11.2014 року.
В подальшому, Одеським обласним військовим комісаріатом, на підставі рішення комісії Міністерства оборони України, позивач отримав одноразову грошову допомогу в сумі 18608 грн. 00 коп.
Позивач вважає, що зазначена допомога була розрахована та виплачена в значно меншому розмірі, оскільки вона була розрахована виходячи з розміру грошового забезпечення за його останньою посадою на день звільнення, замість врахування, при проведенні розрахунку, розміру грошового забезпечення за посадою на день встановлення йому інвалідності в сумі 2406 грн. 35 коп.
28.05.2015 року Одеським обласним військовим комісаріатом було направлено до головного розпорядника бюджетних коштів (Міністерство оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Відповідно до п.4 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби від 10.07.2015 року за №27, у зв`язку з набуттям чинності рішень судів, прийнято нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 54-х місячного грошового забезпечення визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 20358 грн. 00 коп., яку слід здійснити з урахуванням раніше виплаченої страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців та виплатити 18608 грн. 00 коп.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.07.2015 року було повідомлено Одеський обласний військовий комісаріат про переказ коштів в сумі 18608 грн. 00 коп. для проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2015 року за №268 було покладено обов`язок на посадових осіб військкомату щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжного доручення №292 від 28.07.2015 року, ОСОБА_1 було перераховано 18608 грн. 00 коп. у якості виплати одноразової грошової допомоги.
При цьому, представниками було зазначено те, що зазначена сума одноразової грошової допомоги була розрахована виходячи з вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 в редакції яка діяла на день первинного звернення позивача із заявою щодо призначення йому одноразової грошової допомоги. Оскільки рішення судів на виконання яких зазначена сума була виплачена були прийняті по справах предметом розгляду яких було перегляд та надання правової оцінки рішенням відповідачів, які були прийняті ними на підставі поданої позивачем в 2007 році заяви щодо призначення йому допомоги. Прийняті судові рішення передбачають відновлення порушеного права позивача на підставі вимог законодавства України, яке діяло на час звернення позивача із заявою щодо призначення допомоги.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити виходячи з наступного.
Представник Міністерства оборони України та представник Одеського обласного військового комісаріату заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , просили відмовити в їх задоволенні виходячи з наступного.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних обставин.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції яка діяла на день виникнення спірних правовідносин), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено.
Відповідно до п.7 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499, ІНФОРМАЦІЯ_2 , як уповноважений орган отримує заяву про виплату одноразової грошової допомоги та відповідні додані до неї документи та в подальшому разом із висновком щодо виплати одноразової грошової допомоги направляє їх до головного розпорядника бюджетних коштів (Міністерство оборони України).
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до зазначеного пункту Порядку, одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в складі Збройних Сил України, згідно наказу військового комісара Врадіївського районного військового комісаріату від 16.11.2001 року № 54, ОСОБА_1 з 16.11.2001 року був виключений із списків особового складу військкомату у зв`язку з звільненням з військової служби у запас на підставі п.4 наказу Заступника міністра оборони України Командувача Сухопутними військами Збройних сил України від 20.06.2001 року за № 115.
11.06.2007 року ОСОБА_1 було встановлено 2-гу групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК серії 2-18 ОВ за № 060214.
28.05.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено до головного розпорядника бюджетних коштів (Міністерство оборони України) висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Відповідно до п.4 протоколу від 10.07.2015 року за №27 засідання Комісії Міністрества оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби, у зв`язку з набуттям чинності рішень судів прийнято нове рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 54-х місячного грошового забезпечення визначеного на день звільнення з військової служби в сумі 20358 грн. 00 коп., яку слід здійснити з урахуванням раніше виплаченої страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців та виплатити 18608 грн. 00 коп.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17.07.2015 року ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено про переказ коштів в сумі 18608 грн. 00 коп. для проведення виплати одноразової грошової допомоги позивачу.
Виплату одноразової грошової допомоги позивачу було проведено на підставі наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.07.2015 року за №268 та платіжного доручення №292 від 28.07.2015 року.
На день звернення позивача до Одеського обласного військового комісаріату діяла ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції, згідно якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
День звернення позивача до Одеського обласного військового комісаріату повинен був бути застосований пп. 4 п. 2 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №499, згідно якого грошове забезпечення для призначення одноразової грошової допомоги визначалось:
для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності;
для осіб, звільнених із служби - на день звільнення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України.
Твердження позивача про необхідність застосування відповідачем для розрахунку одноразової грошової допомоги грошового забезпечення за відповідною до займаної ним посади, в розмірах на день встановлення йому інвалідності є необґрунтованими та не відповідають вимогам Порядку.
На день встановлення позивачу інвалідності, позивач не проходив військову службу, тому Міністерством оборони України цілком правомірно було призначено одноразову грошову допомогу позивачу виходячи з грошового забезпечення позивача, яке він отримував на день звільнення з військової служби.
Крім того, позивачем було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з Міністерства оборони України на його користь компенсації матеріальної шкоди в сумі 5000 грн.
Статтею 56 Конституції України, від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Зокрема, ч. 1, п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2, ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Частиною 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 встановлено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач розраховуючи на власний розсуд суму компенсацій моральної шкоди у сумі 5000 грн., не наводить переконливих доказів її залежності до характеру та обсягу страждань, які, на його думку, він отримав внаслідок дій відповідача.
Також, з підстав наведених позивачем у своєму позові, з урахуванням предмету спору, позивачем не надано до суду доказів щодо нанесення йому душевних страждань, їх характеру та обсягу, також позивачем не надано до суду доказів приниження честі та гідності, та будь-яких інших доказів з цього питання.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, згідно ч. 1 цієї ж статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.
Відповідачами в ході судового розгляду було доведено правомірність своїх дій на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-9, 11, 70-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя:
