Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 740/5033/15-к провадження № 11-кп/795/597/2016 Категорія - ч.1 ст.286 КК України Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2016 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013260180000188 від 06 лютого 2013 року за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року,
про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм у ФОП ОСОБА_9 , раніше не судимого,
який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
з участю:
прокурора ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представників цивільного відповідача
ТОВ «АТП Відродження» ОСОБА_11 ,
захисника ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
В С Т А Н О В И В:
В поданій апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 просив скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. У відповідності до статті 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та задовольнити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 , стягнувши з відповідачів завдану матеріальну, моральну шкоду та витрати на правову допомогу.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною 1 статті 286 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Цивільні позови в кримінальному провадженні залишені без розгляду.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати по справі віднесені на рахунок держави.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги представник потерпілого вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на рішення. Також послався на допущення місцевим судом істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства внаслідок безпідставного визнання доказів недопустимими, що перешкодило постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Представник ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» в наданих запереченнях на апеляційну скаргу представника потерпілого просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків місцевого суду про недопустимість доказів.
Як встановлено судом першої інстанції, досудовим розслідуванням ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 05.02.2013 року, близько 17 години 45 хвилин, в темний час доби, керуючи автобусом марки ПАЗ-32054-СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_13 , який на той час перебував в оренді у ТОВ «АТП- Відродження», здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту Ніжин - Галиця, рухався по дорозі від села Леонідівка до села Галиця Ніжинського району. Під час руху по даній ділянці дороги, яка була вкрита шаром спресованого снігу, автобус ПАЗ-32054-СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 рухався по центру дороги колесами у накатаних коліях таким чином, що ліва частина автобуса знаходилась на зустрічній смузі руху, чим порушив вимоги п. 11.1, 11.3 ПДР України, де сказано, в п. 11.1 «Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними», п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу». При виявленні зустрічного автомобіля марки ВАЗ - 21112 державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , що наближався зі сторони села Галиця, ОСОБА_8 став намагатись звільнити зустрічну смугу руху, скерувавши автобус вправо, при цьому передні колеса автобуса виїхали з колій і передня частина автобуса змістилась вправо, а задні колеса стали буксувати та залишились в коліях. Оскільки ОСОБА_8 не зміг таким чином звільнити зустрічну смугу руху, він прийняв міри до здійснення вимушеної зупинки автобуса, при цьому задня ліва частина автобуса знаходилась на зустрічній смузі руху та не давала можливості автомобілю марки ВАЗ- 21112 державний номерний знак НОМЕР_2 безпечно розминутись з автобусом. Таким чином ОСОБА_8 було допущено порушення вимог п.п.13.1,13.3 ПДР України, де сказано, в п.13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», в п.13.3 «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху». Крім того ОСОБА_8 після здійснення вимушеної зупинки автобуса не було вжито заходів, щоб прибрати транспортний засіб та попередити інших учасників дорожнього руху, а саме водія автомобіля ВАЗ-21112 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 про вимушену зупинку, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, чим ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.15.14, 9.9 (а) ПДР України, де сказано, в п.15.14 «У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил», п.9.9.(а) «Аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі», в результаті чого водій автомобіля ВАЗ-21112 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 , не мав об`єктивної можливості своєчасно виявити перешкоду для руху та вжити своєчасно заходів до уникнення зіткнення з автобусом, що призвело до зіткнення автомобіля ВАЗ-21112 державний номерний знак НОМЕР_2 з задньою лівою боковою частиною автобуса ПАЗ-32054-СПГ державний номерний знак НОМЕР_1 . В результаті ДТП водій автомобіля ВАЗ-21112 державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. Згідно висновку експерта № 75 від 13.03.2013 р. у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: забою грудної клітки справа, закритого осколкового перелому лівого надколінника, які спричинили тривалий розлад здоров`я та відносяться до середнього ступеню тілесних ушкоджень. Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п.11.1, 11.3, 13.1, 13.3, 15.14, 9.9 (а) Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за частиною 1 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Виправдовуючи ОСОБА_8 , за пред`явленним органом досудового розслідування обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, місцевий суд вказав, що надані прокурором докази, котрі були досліджені під час судового розгляду, схема пригоди з доданою фототаблицею, висновки експерта, проведення слідчого експерименту є недопустимими доказами, оскільки отриманні в порушення вимог КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілого та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, думку представника цивільного відповідача, захисника та обвинуваченого, котрі заперечували проти апеляційної скарги, доводи прокурора котра вважала, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок місцевого суду скасуванню внаслідок істотного порушення вимог КПК України, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково.
За змістом статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог, щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
За змістом статті 39 КПК України, керівник органу досудового розслідування, зокрема, уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування.
Також в статті 214 КК України встановлено, що слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування визначається керівником органу досудового розслідування.
Згідно з витягу з кримінального провадження реєстратором був слідчий ОСОБА_14 (Том 2 а. к. п. 68)
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування здійснювалось слідчим ОСОБА_15 , ним же і був складений обвинувальний акт (Том 1 а.к.п. 3-6)
Разом з тим в матеріалах кримінального провадження, відсутні данні про прийняття в ході досудового розслідування процесуальних рішень керівником органу досудового розслідування, щодо визначення слідчого, який повинен був здійснювати досудове розслідування, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 статті 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили або могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема у відповідності до вимог статті 94 КПК України місцевим судом не оцінені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності для прийняття відповідного процесуального рішення, що в свою чергу позбавляє апеляційний суд виправити дані порушення та тягне за собою скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки внаслідок скасування оскаржуваного вироку призначається новий судовий розгляд в суді першої інстанції, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості розгляду апеляційних вимог представника потерпілого ОСОБА_6 , що обумовлює часткове задоволення поданої апеляційної скарги та чітко узгоджується з вимогами норм частини 2 статті 415 КПК України.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить дотримуватися вимог чинного КПК України, в тому числі норм частини 3 статті 415 та статті 416 КПК України.
Керуючись статтями 9, 405, 407, 412, 419, 532 Кримінального процесуального кодексу України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року, задовольнити частково.
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року, щодо ОСОБА_8 , скасувати та призначити новий судовий розгляд в Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
