ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2016 р. Справа № 917/752/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, вул. Січових стрільців, 60 (стара назва: вул. Артема, 60), м. Київ, 04050
до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39800
2. Приватного підприємства “Автобуд”, вул. Будівельників, 64, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800
про стягнення солідарно 4 509 047 грн. 67 коп.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача 1: не з’явився
від відповідача 2: не з’явився
Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 41-01-08 від 24.03.2008 р. у розмірі 4509047,67 грн., з яких: сума простроченої заборгованості по основному кредиту - 1616202,00 грн.; сума простроченої заборгованості по відсотках - 2090176,61 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам - 802669,06 грн.
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає, з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Представник відповідача 1 в засіданні суду 31.05.2016 р. був присутній та заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.05.2016 р. суд задовольнив клопотання відповідача про перенесення судового засідання та відклав розгляд справи на 21.06.2016 р., про що представники сторін були повідомлені під розписку.
21.06.2016 р. представник відповідача 1 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке також судом було задоволено.
В судове засідання 05.07.2016 р. відповідач 1 явку повноважного представника не забезпечив, жодних реагувань на позовну заяву суду не надав.
Відповідач 2 явку представника у засідання не забезпечив. Ухвали суду від направлялися відповідачу за адресою, вказаною у позові та повернулися до суду з відмітками поштової установи: “ За даною адресою не проживає”. Відомості про державну реєстрацію відповідача підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач 2 вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки. Судом відкладався розгляд справи для належного повідомлення відповідачів про час та місце судового розгляду та надання можливості надати пояснення стосовно спору.
Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
24.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - Банк, Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - позичальник, Боржник, Відповідач 1) було укладено Кредитний договір №41-01-08 (надалі - Кредитний договір, а.с. - 11-16), згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2308878,00 гривень з терміном повернення кредитних ресурсів згідно графіку погашення (Додаток №1 до даного договору, а.с. - 23-24) до 22.03.2013 року, з оплатою відсотків по ставці 17% відсотків річних. До Кредитного договору неодноразово вносилися зміни.
Зокрема , між Банком та Позичальником було укладено 7 додаткових угод до Кредитного договору: Додаткова угода № 1 від 02.06.2008 року; Додаткова угода № 2 від 18.09.2008 року; Додаткова угода № 3 від 30.10.2009 року; Додаткова угода № 4 від 15.07.2011 року; Додаткова угода № 5 від 22.03.2013 року; Додаткова угода № 6 від 21.06.2013 року; Додаткова угода № 7 від 20.12.2013 року (а.с. - 19-31).
Остаточно, з урахуванням змін та доповнень (зокрема, п. 1.1 в редакції додаткової угоди № 7 від 20.12.2013 року до кредитного договору), Банк надав Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 кредит на суму 1616 202,00 гривень 00 коп. з кінцевим терміном повернення кредитних ресурсів до 19.12.2014 p., оплатою відсотків у розмірі 20% (двадцять) відсотків річних (а за користування кредитними ресурсами з моменту, вказаному в підпункті «б» пункту 3.1 кредитного договору, тобто з 20.12.2014 року у підвищеному розмірі, а саме: 30 % (тридцять) відсотків річних до моменту фактичного погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору (в остаточній редакції, встановленій Додатковою угодою № 6 від 21.06.2013 року), нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами одночасно з погашенням заборгованості по кредиту, але не пізніше строку повернення кредиту, вказаного в п. 2.2 Договору.
У забезпечення виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором між Банком та Приватним підприємством «Автобуд» (Відповідач 2) укладений договір поруки № 52 від 15.07.2011 року зі змінами та доповненнями, з внесеними додатковою угодою № 1 від 22.03.2013 p., додатковою угодою № 2 від 21.06.2013 р. та додатковою угодою № 3 від 20.12.2013 р. (а.с. - 39-43), згідно умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати в повному обсязі за несвоєчасне повне виконання зобов'язань боржника по кредитному договору за № 41-01-08 від 24.03.2008 р. (в подальшому за текстом кредитний договір), укладеному між Кредитором та Боржником, відповідно з яким боржнику надано кредит у розмірі 616202,00 грн. зі сплатою 20,0% річних строком погашення до 19.12.2014 р. Відповідно до п. 2.1 договору поруки у разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Таким чином, строк виконання зобов'язань настав 19.12.2014 року.
В разі невиконання боржником взятих на себе, зобов'язань по Кредитному договору, Боржник та поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники (п.2.1 Договору поруки).
За приписами п. 2.2 договору поруки поручитель відповідає у тому ж обсязі, що і боржник, у т. ч. по основному зобов'язанню, оплаті щомісячних відсотків та підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки за основним боргом і відсотками, а також відшкодування всіх збитків, які можуть виникнути при невиконанні кредитного договору в повному обсязі.
У разі непогашення боржником заборгованості за кредитним договором протягом 1-го банківського дня з моменту настання терміну сплати відсотків, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених Кредитним договором, у Кредитора настає повне право вимагати сплатити борг в повному обсязі від поручителя.
Згідно п. 3.1 Договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором в зазначені в договорі строки, поручитель зобов'язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його Кредитором (письмового або телетрансміссіонного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов'язань сплатити необхідну кредитору грошову суму, шляхом її перерахування на рахунок Кредитора будь-яким способом, зазначеним Кредитором.
Згідно п. 5.1 договору поруки, порука припиняється з припиненням забезпечуваного нею зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя.
Як зазначає позивач, він виконав свої зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі, надавши Відповідачу-1 кошти в розмірі та на умовах Кредитного договору. В свою чергу, Позичальник скористався кредитними коштами, однак свої зобов'язання за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконує.
З матеріалів справи слідує, що 13.01.2015 року Банком направлено листа № 8-204100/18939 на адресу ПП «Автобуд», копія на адресу ФОП ОСОБА_1 з вимогою термінового погашення заборгованості по кредиту, яка отримана ПП «Автобуд» 20.01.2015 p., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0420519442727 (а.с. - 44-45).
Проте, за даними позивача, до теперішнього часу заборгованість по кредиту, нарахованих відсотках та пені не погашена.
За розрахунками позивача, станом на 14.03.2016 року загальна заборгованість ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором № 41-01-08 від 24.03.2008 року складає 4 509 047,67 гри. (розрахунок в матеріалах справи, а.с. - 46-48), з яких:
- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту 1 616 202,00 грн.;
- сума простроченої заборгованості по відсотках 2 090 176,61 грн. за період з 25.03.2008 р. по 13.03.2016 р.;
- пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту у розмірі 359072,44 грн. та 443596,62 грн пені по відсоткам за період з 14.09.2015 р. по 13.03.2016 р.
Таким чином позивач вважає свої права порушеними та просить стягнути з відповідачів солідарно 4509047,67 грн. заборгованості.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного:
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1056 ЦК України).
За змістом ст.ст. 1048, 056-1 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється Договором.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на приписи Кредитного договору №41-01-08 та додаткових угод до нього строк повернення кредиту у сумі 1616202,00 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 2090176,61 грн. є таким, що настав 19.12.2014 р.
Доказів сплати кредиту у сумі 1616202,00 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 2090176,61 грн. відповідачі 1, 2 суду не надали, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростували.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 1616202,00 грн грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 2090176,61 грн.. за період з 25.03.2008 р. по 13.03.2016 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору №41-01-08 від 24.03.2008 р. за прострочення проведення кредитних коштів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку клієнт подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується в разі порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.2, 2.6, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1, 8.3 даного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених даним договором Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язань сплатити проценті за весь час фактичного користування кредитом.
За розрахунком позивача розмір пені за прострочення виконання основного зобов'язання становить 359072,44 грн. та за прострочення сплати відсотків 443596,62 грн за період з 14.09.2015 р. по 13.03.2016 р.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 359072,44 грн. та за прострочення сплати відсотків у розмірі 443596,62 грн за період з 14.09.2015 р. по 13.03.2016 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
За змістом ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, що спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
13.01.2016 Позивач звернувся до Відповідача-2 з вимогою вих. №8-204100/18939 про стягнення заборгованості, яка залишена останнім без відповіді. Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором Відповідач-2 не здійснив.
За таких обставин та з урахуванням умов Договору поруки позивач набув право вимоги до Поручителя як солідарного Відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором у сумі заявлених позовних вимог.
Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 4509047,67 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Відповідачі 1, 2 своїми правими не скористались, жодних доказів, які б спростовували факт заборгованості суду не надали.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з’ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги, те що, як відповідач-1, так і відповідач-2 не виконали своїх обов'язків за договорами по сплаті боргу, вимоги позивача відносно відповідача-1 та відповідача-2 задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача в рівних частинах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39800, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Приватного підприємства “Автобуд” (вул. Будівельників, 64, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 31712417) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, вул. Січових стрільців, 60 (стара назва: вул. Артема, 60), м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 09807856) - 1616202,00 грн. - заборгованості за кредитом, 2090176,61 грн. - процентів за користування кредитом, 359072,44 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості, 443596,62 грн пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 39800, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, вул. Січових стрільців, 60 (стара назва: вул. Артема, 60), м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 09807856) 33817,86 грн. - судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Автобуд” (вул. Будівельників, 64, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 31712417) на користь Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, вул. Січових стрільців, 60 (стара назва: вул. Артема, 60), м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 09807856) 33817,86 грн. - судового збору.
3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.07.2016р
Суддя Н.Г. Гетя
