Головуючий суду 1 інстанції - Боронін Д.Б.
Доповідач - Оробцовва Р.І.
Справа № 428/3905/16-ц
Провадження № 22ц/782/435/16
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Заіки В.В., Єрмакова Ю.В.
секретар Козубська А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Татунця Владислава Вікторовича
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2016 року по справі
за позовом Татунця Владислава Вікторовича до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2016 року Татунець В. В. звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив про наступне:
визнати незаконними дії Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо ненадання відповідної інформації на адвокатський запит № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року;
зобов'язати Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи надати повну та достовірну інформацію на адвокатський запити № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року;
стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на користь Татунця В.В. понесені ним судові витрати.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 13 листопада 2015 року він направив адвокатський запит №01/11-2015 в інтересах ОСОБА_3 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи. 09 грудня 2015 року захисник ОСОБА_3 - адвокат Татунець В.В. отримав лист № 259 з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про відмову в задоволенні адвокатського запиту. 02 лютого 2016 року адвокат Татунець В.В. направив адвокатський запит № 02/02-2016 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи та просив надати належним чином завірений Акт № 3922 від 24.12.12 року «судебно-гистологическе заключение» померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, 02 лютого 2015 року, адвокат Татунець В.В. направив адвокатський запит № 03/02-2016 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи в якому просив надати належним чином завірений Акт 3921 від 21.12.12 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. 19 лютого 2016 року адвокат Татунець В.В. отримав відповідь № 45 з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про відмову в задоволенні адвокатського запиту. Отже, Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи ігнорує адвокатський запит № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, чим перешкоджає адвокатській діяльності, а саме захисту конституційних прав клієнта ОСОБА_3. Із посиланням на ст. 59 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач просив суд задовольнити його вимоги
Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову Татунця Владислава Вікторовича до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт Татунець В.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції з наступних підстав: неповного з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильність встановлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання.
Повертаючи адвокатські запити адвоката Татунця Владислав Вікторовича, без надання відповідної інформації, Луганським обласним бюро судово-медичної експертизи грубо були порушені наступні норми діючого законодавства, а саме:
- ст.59 Конституції України;
- ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- п.4 п.7. ст.46 Кримінально-процесуального кодексу України;
- ч.14 п.3 ст. 42 КПК України;
- п.1 ст. 47 КПК України.
Тобто, чинним законодавством передбачено право адвоката запитувати та отримувати необхідні відомості та копії документів у зв'язку з наданням правової допомоги, натомість, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ і організацій повинні сприяти реалізації права адвокатів збирати відомості про факти, які можуть бути використані, як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, та надавати безоплатно відповідні відомості та копії документів за запитами.
Вважає, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2016 року є незаконним та має однобічний характер.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється, на всі правовідносини, що виникають у державі. Разом з тим, суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Згідно п.7. ст.46 Кримінально-процесуального кодексу України, Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.
А тому просить суд скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2016 року по справі №428/3905/16ц та ухвалити нове рішення, визнати незаконними дії: Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи, щодо ненадання відповідної інформації на адвокатські запити: №01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит №02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит №03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, зобов'язати Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи надати повну та достовірну інформацію на адвокатські запити: №01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит №02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит №03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на користь Татунця Владислава Вікторовича понесені ним судові витрати, розглядати апеляційну скаргу Татунця Владислава Вікторовича у його відсутність.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що згідно із копією адвокатського запиту Татунця Владислава Вікторовича на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, позивач просив відповідача надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації трупів, а саме надходження трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупа ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації трупів, а саме надходження трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбитого у 2012 році.
Згідно із копією листа Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на ім'я адвоката Татунця Владислава Вікторовича № 259 від 30 листопада 2015 року, для отримання витягу з журналу реєстрації трупів та журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупів позивачу необхідно звернутися до Сватівського районного суду Луганської області, де розглядається кримінальна справа № 409/833/15-к, із відповідним клопотанням. На запит суду відповідач надасть відповідну інформацію. У зв'язку із цим відповідач не має можливості задовольнити адвокатський запит № 01/11-2015 від 30 листопада 2015 року.
Згідно із копією адвокатського запиту Татунця Владислава Вікторовича на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року, позивач просив відповідача надати належним чином завірений Акт № 3922 від 24.12.2012 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно із копією адвокатського запиту Татунця Владислава Вікторовича на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, позивач просив відповідача надати належним чином завірений Акт № 3921 від 21.12.2012 року «судебно-гистологические заключение» померлого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно із копією листа Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на ім'я адвоката Татунця Владислава Вікторовича № 45 від 09 лютого 2016 року, для отримання оригіналів акта судово-гістологічного висновку № 3922 від 24.12.2012 року та № 3921 від 21.12.2012 року позивачу необхідно звернутися до Сватівського районного суду Луганської області, де розглядається кримінальна справа №409/833/15-к з відповідним клопотанням. На запит суду відповідач надасть відповідну інформацію. У зв'язку із цим відповідач не має можливості задовольнити адвокатські запити № 02/02-20І 6 від 02 лютого 2016 року та № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року. Крім того, позивач вже ознайомився із актом судово-гістологічного висновку № 3922 від 24.12.2012 року, який внесено до висновку експерта № 93 від 05.12.2012 року та висновком № 3921 від 21.12.2012 року, який внесено до висновку експерта №92 від 05.12.2012 року.
Стосовно посилань позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації» суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 вказаного Закону, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Враховуючи те, що відносини у сфері звернень адвокатів із запитами регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто спеціальним законом, то Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на спірні правовідносини і посилання позивача на такий Закон є неналежними.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема - звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
З рішення Конституційного Суду України по справі № 1-9/12 від 20.01.2012 року вбачається, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народжениця. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Правилами статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я та частини 4 статті 285 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 286 Цивільного кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Таким чином, інформація про причини смерті особи є конфіденційною та охороняється законом. Розголошувати таку інформацію медичні працівники не мають права, в тому числі й шляхом надання відповіді на адвокатський запит.
Інформація стосовно особистих речей особи, які були знайдені під, час доставки тіла особи до медичного закладу, є конфіденційною, адже така інформація входить до сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідь на запит адвоката щодо надання інформації стосовно причин смерті особи та особистих речей особи, які були знайдені під час доставки тіла особи до медичного закладу, не може бути надана, адже така інформація є конфіденційною в розумінні Закону України «Про інформацію» та статей 32, 34 Конституції України. У випадку смерті особи, інформація щодо стану її здоров'я, медичні документи надаються лише на запит суду.
Зазначаючи, що адвокат Татунець В.В., захищаючи права та інтереси особи, може подати клопотання до суду про витребування необхідної інформації, проте не може самостійно зібрати конфіденційну медичну інформацію про конкретно визначену особу, у зв'язку із чим суд, погоджуючись з позицією відповідача по справі, та виходив ще й з того, що позивач по справі не скористався широкими процесуальними правами захисника в кримінальному провадженні.
Права захисника, передбачені частинами 4 та 5 ст. 46 КПК, не є вичерпними. Під час здійснення захисту чи надання правової допомоги у кримінальному провадженні захисник має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді . ці клопотання і скарги; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; 10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом, іншими законами (ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»),
Згідно ст..53 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні документи, які б вказували на те, що позивач є захисником звинуваченого по кримінальній справі. Крім договору про надання правової допомоги, позивач мав надати підтвердження, що він є адвокатом, як того вимагає кримінально-процесуальний закон, та дані про внесення відомостей про нього до Єдиного реєстру адвокатів України.
Не надавав таких даних позивач і відповідачу при здійсненні адвокатських запитів.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Татунця Владислава Вікторовичавідхилити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді :
