Справа № 428/3905/16-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2016 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі головуючого судді Бароніна Д.Б., за участю секретаря Бондаренко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив про наступне:
- визнати незаконними дії Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи щодо ненадання відповідної інформації на адвокатський запит № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року;
- зобов'язати Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи надати повну та достовірну інформацію на адвокатський запити № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року;
- стягнути з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13 листопада 2015 року він направив адвокатський запит №01/11-2015 в інтересах ОСОБА_2 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи. 09 грудня 2015 року захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_1 отримав лист № 259 з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про відмову в задоволенні адвокатського запиту. 02 лютого 2016 року адвокат ОСОБА_1 направив адвокатський запит № 02/02-2016 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи в просив надати належним чином завірений Акт № 3922 від 24.12.12 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_3, 1963 року народження. Також, 02 лютого 2015 року, адвокат ОСОБА_1 направив адвокатський запит № 03/02-2016 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи в якому просив надати належним чином завірений Акт № 3921 від 21.12.12 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. 19 лютого 2016 року адвокат ОСОБА_1 отримав відповідь № 45 з Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про відмову в задоволенні адвокатського запиту. Отже, Луганське обласне бюро судово-медичної експертизи ігнорує адвокатський запит № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, адвокатський запит № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та адвокатський запит № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, чим перешкоджає адвокатській діяльності, а саме захисту конституційних прав клієнта ОСОБА_2. Із посиланням на ст. 59 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач просив суд задовольнити його вимоги.
Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що позивач дійсно двічі письмово звертався до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи з адвокатськими запитами та отримав обґрунтовані відповіді згідно чинного законодавства. Згідно положень статті 387 КК України експерти не мають права розголошувати без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання. Також згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року № 2801-ХІІ, статті 114 «Медична таємниця. Нерозголошення даних про стан здоров'я», медичні працівники, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел стало відомо про стан здоров'я фізичної особи, факт звернення її за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні, не мають права розголошувати ці відомості. Журнал реєстрації надходження і видачі трупів, форма № 015/о, затверджена наказом МОЗ України 26.07.99 р. № 184; "Журнал реєстрації носильних речей, речових доказів, коштовностей і документів в судово-медичному морзі" затверджена Наказ МОЗ України № 197 від 05.08.99 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в закладах охорони здоров'я" є документами строгої звітності зберігається протягом 25 років у архіві бюро та є інформацією з обмеженим доступом.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у позовній заяві та у окремій письмовій заяві просив розглянути справу без його участі.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, проте надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із копією адвокатського запиту ОСОБА_1 на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року, позивач просить відповідача надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації трупів, а саме надходження трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації трупів, а саме надходження трупа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбитого у 2012 році; надати належним чином посвідчені витяги з журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, вбитого у 2012 році.
Згідно із копією листа Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на ім'я адвоката ОСОБА_1 № 259 від 30 листопада 2015 року, для отримання витягу з журналу реєстрації трупів та журналу реєстрації одягу, документів та коштовностей трупів позивачу необхідно звернутися до Сватівського районного суду Луганської області, де розглядається кримінальна справа № 409/833/15-к, із відповідним клопотанням. На запит суду відповідач надасть відповідну інформацію. У зв'язку із цим відповідач не має можливості задовольнити адвокатський запит № 01/11-2015 від 13 листопада 2015 року.
Згідно із копією адвокатського запиту ОСОБА_1 на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року, позивач просить відповідача надати належним чином завірений Акт № 3922 від 24.12.2012 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно із копією адвокатського запиту ОСОБА_1 на адресу Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року, позивач просить відповідача надати належним чином завірений Акт № 3921 від 21.12.2012 року «судебно-гистологическое заключение» померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно із копією листа Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи на ім'я адвоката ОСОБА_1 № 45 від 09 лютого 2016 року, для отримання оригіналів акта судово-гістологічного висновку № 3922 від 24.12.2012 року та № 3921 від 21.12.2012 року позивачу необхідно звернутися до Сватівського районного суду Луганської області, де розглядається кримінальна справа №409/833/15-к з відповідним клопотанням. На запит суду відповідач надасть відповідну інформацію. У зв'язку із цим відповідач не має можливості задовольнити адвокатські запити № 02/02-2016 від 02 лютого 2016 року та № 03/02-2016 від 02 лютого 2016 року. Крім того, позивач вже ознайомився з актом судово-гістологічного висновку № 3922 від 24.12.2012 року, який внесено до висновку експерта № 93 від 05.12.2012 року та висновком № 3921 від 21.12.2012 року, який внесено до висновку експерта №92 від 05.12.2012 року.
Стосовно посилань позивача на Закон України «Про доступ до публічної інформації» суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 вказаного Закону, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Враховуючи те, що відносини у сфері звернень адвокатів із запитами регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто спеціальним законом, то Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на спірні правовідносини і посилання позивача на такий Закон є неналежними.
Суд також враховує, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема - звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб)
Правилами ст. 24 цього ж Закону визначено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Згідно із ч. 3 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
З рішення Конституційного Суду України по справі № 1-9/12 від 20.01.2012 року вбачається, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:
- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;
- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Правилами статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я та частини 4 статті 285 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 286 Цивільного кодексу України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.
Таким чином, інформація про причини смерті особи є конфіденційною та охороняється законом. Розголошувати таку інформацію медичні працівники не мають права, в тому числі й шляхом надання відповіді на адвокатський запит.
Також, інформація стосовно особистих речей особи, які були знайдені під час доставки тіла особи до медичного закладу, є конфіденційною, адже така інформація входить до сукупності відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Відповідь на запит адвоката щодо надання інформації стосовно причин смерті особи та особистих речей особи, які були знайдені під час доставки тіла особи до медичного закладу, не може бути надана, адже така інформація є конфіденційною в розумінні Закону України «про інформацію» та статей 32, 34 Конституції України. У випадку смерті особи, інформація щодо стану її здоров'я, медичні документи надаються лише на запит суду.
Таким чином, адвокат ОСОБА_1, захищаючи права та інтереси особи, може подати клопотання до суду про витребування необхідної інформації, проте не може самостійно зібрати конфіденційну медичну інформацію про конкретно визначену особу, у зв'язку із чим суд вважає, що відповідач у цій справі діяв правомірно і підстав для задоволення позову немає.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не було надано документальних доказів щодо понесення будь-яких судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д. Б. Баронін
