Справа № 2 -а/408/7/16
408/79/16-а
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 квітня 2016 року смт.Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області в складі:
головуючого- судді Карягіної В.А.
при секретарі Сахаровій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Біловодськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Біловодському районі Луганської області , 3-ї особи- ТУДСА України в Луганській області про визнання дій не законними з зобов*язанням призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довідчне грошове утримання судді у відставці ,-
ВСТАНОВИВ:
20.01.2016 року позивач звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області , в якому просить визнати відмову управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області від 28 грудня 2015 року у призначенні йому довічного щомісячного грошового утримання протиправним; зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84%, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 01.10.2015 року, без обмежень максимальним розміром.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги щодо часу призначення щомісячного довічного грошового утримання , з 28.12.2015року, при цьому вказав, що має суддівський стаж 22 роки 5 місяців 18 днів. Згідно зі ст. 120 Закону України № 25453-У1 «Про судоустрій і статус суддів», викладеного у новій редакції згідно Закону України від 12.02.2015 року № 192-У111 «Про забезпечення права на справедливий суд» звернувся з заявою про відставку до Верховної Ради України. Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року його звільнено з посади судді Станично-Луганського районного суду Луганської області у зв'язку з виходом у відставку. Згідно з наказом в.о.начальника ТУ ДСА в Луганської області від 07серпня 2015 року № 57-к його відраховано зі штату суддів у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України з 7 серпня 2015 року.
28.12. 2015 року він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням управління Пенсійного фонду України у Біловодському районі Луганської області від 30 грудня 2015 року йому відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п.5 розділу Ш Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII та відсутності деяких документів. Під час розгляду справи в суді ТУ ДСА надало до ПФУ в Біловодському районі необхідні для призначення йому грошового утримання, а саме, подання, однак відповідачем знову відмовлено в призначенні йому довічного щомісячного грошового утримання, з яким він не погоджується і просить визнати незаконнимз зобов'язанням вчинити певні дії.
Вважаючи, що вказане рішення відповідача грубо порушує його конституційні права, як судді у відставці, суперечить конституційним нормам - ст.ст. 8, 21, 22, 126 Конституції України, просить при розгляді справи застосувати вищевказані норми Конституції, як норми прямої дії і задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача - управління ПФУ в Біловодському районі Луганської області Лисенко Є.В. в суді підтримав висновок, викладений в заперечені щодо відмови в призначенні, нарахуванні та виплаті шомісячсного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на дію Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р №213, вказуючи, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів», з 21 червня 2015 року довічне грошове утримання суддів в порядку та на умовах, визначених вищезгаданим Законом України не призначають. В подальшому надали заяву про розгляд справи без участі представника управління.
Суд,вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню , виходячи з наступного.
26.02.1996 року ОСОБА_1 був призначений суддею Станично-Луганського районного суду Луганської області. Данні обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці( арк..спр.19-20).
Постановою Верховної Ради України від 16 .07. 2015 року за № 636-VIII ОСОБА_1звільнено з посади судді Станично-Луганського районного суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України(а.с.80-86).
Згідно з наказом в.о.начальника ТУ ДСА України в Луганській області від 7 серпня 2015 року № 57-к позивача відрахована зі штату Станично-Луганського районного суду Луганської області у зв'язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України з 7 серпня 2015 року (арк..спр.40).
Відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 406/16 від 14.03.2016 року, суддівський стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 22 років 05 місяців 18 днів, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 24804 гривень 00 копійок.
28.12.2015 року ОСОБА_1 звернувсь з заявою до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області за № 33-А від 28.12. 2015 року ОСОБА_1. відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді.
В якості обґрунтування такої відмови, управління Пенсійного фонду України Міловському районі Луганської області послалося на п.5 розділу Ш Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, згідно з яким «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».
Суд не може погодитися з обґрунтованістю такого мотивування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Положеннями ст. 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.
В пункті 7 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді.
Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.
В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч. 3 ст. 22 Конституції України.
Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці."
Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: "Основні принципи незалежності судових органів", ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, "Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів", затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН.
Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.
Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/ , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч 5 ст. 126 Основного Закону України) та законодавчому (ст. 43 Закону України № 2862-ХII, ст. 138 Закону № 2453 -VI, ст. 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.
28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" , яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Частина третя статті 141 Закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону N 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:
1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;
2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Частиною 5 Закону України № 213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Частиною першою статті 126 Основного Закону України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII.
Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.
Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Тобто, гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 (Рішення N 3-рп/2013), від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005).
З урахуванням викладеного суд вважає, що первинна редакція закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII у частині забезпечення гарантій незалежності суддів відповідала положенням Конституції України.
Між тим, положеннями статті 141 Закону N 2453-VI у редакції Закону N 213-VIII, якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивачки. Вказані положення суперечать конституційним нормам , а саме: ст..ст. 8,21, 22 Конституції України.
Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку, суд вважає, що він на підставі вказаних законів і п. 9 ст. 126 Конституції України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач мав до 01.06.2015 року і втратив його у результаті прийняття п.5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року №2013- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В результаті прийняття пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII, яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 1 червня 2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 1 червня 2015 року. Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8, 21 Конституції України).
Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання. Викладене підтверджує порушення приписами Закону № 213-VIII універсального принципу рівності, закріпленого статтею 21 Основного Закону України, а також порушення принципів незалежності суддів, передбачених частиною першою, пунктами 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 . про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції від 12.02.2015 року).
Розмір довічного грошового утримання повинен складати 84% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.
Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст. 8, 19, 22, 126 Конституції України, а також ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року). У зв*язку з чим рішення відповідача за № 573 від 09.12. 2015 року про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії є таким, що порушує права та інтереси позивачки і суперечить Конституції України та Закону України, який прийнятий на основі Конституції України.
Між тим, після звільнення позивача у відставку йому замість щомісячного довічного грошового утримання виплачується пенсія за віком , яка була призначена у 2015 році. Виплатою вказаної пенсії відповідач фактично прирівняв його до судді, відставку якого припинено у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину ( ст.142 Закону № 2453-У1 в редакції Закону № 192-VIII).
З урахуванням викладеного суд вважає, що при звільненні позивача у відставку не може бути замінено довічне грошове утримання на пенсію за віком.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання відмови управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області у призначенні ОСОБА_1, судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання - протиправною та зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 84 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Під час підготовки справи до розгляду з 01.09.2015 року змінився розмір судової винагороди діючого судді відповідно до закону України від 17.09.2015 року № 704-УШ «Про внесення змін у Державний бюджет України на 2015 рік» (ст.8).
З вказаного часу суддівська винагорода працюючого судді з урахуванням стажу 22 роки, станом на 01.09.2015 року становить 24804 гривень 00 копійок, з якої: 13780 гривень 00 копійок - посадовий оклад; 11024 гривень 00 копійок - доплата за вислугу років (80%). Дані обставини підтверджуються довідкою ТУ ДСАУ в Луганській області від 29.12.2015 року, № 4428/15.(а.с.48)
Згідно п.1 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами ПФ України, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.01.2008 року №3-1 передбачено, що:
«1.2. Щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.
1.3. Днем звернення за призначенням щомісячного довічного утримання вважається день приймання органом, що призначає щомісячне довічне утримання, письмової заяви та документів, перелік яких наведено в розділі II цього Порядку, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви».
Виходячи з викладеного, відповідач повинен призначити, нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання позивачу у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №4428 від 29.12.2015 року
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 13, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області про визнання дій противними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України Біловодському районі Луганської області про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії судді у відставці ОСОБА_1 - протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84% грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28 грудня 2015 року згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №4428 від 29.12.2015 року.
.Постанова суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Донецького апеляційного адміністративного суду через Біловодський районний суд Луганської області апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя
Біловодського районного суду
Луганської області В.А.Карягіна
