ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-95-51
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" квітня 2016 р. Справа № 911/617/15
Господарський суд Київської області у складі судді Наріжного С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд»
до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_1 акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
за участю Прокуратури Київської області
про стягнення 49 195 507, 78 грн.
за участю представників учасників у справі згідно протоколу судового засідання
Обставини справи:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 49 195 507, 78 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 39 590 040, 00 грн. – основного боргу, 8 310 192, 99 грн. – інфляційних втрат та 1 295 274, 79 грн. – 3 % річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.03.2015.
23.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 3549/6 від 20.03.2015 (вх. № 6459/15), у якому останній заперечує проти задоволення позову.
У судовому засіданні 23.03.2015 судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.04.2015.
До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 26.03.2015 (вх. № 7270/15), у якій він збільшує свої позовні вимоги в частині інфляційних втрат і 3 % річних та просить стягнути з відповідача 54 961 838, 85 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 39 590 040, 00 грн. – основного боргу, 13 972 589, 22 грн. – інфляційних втрат та 1 399 209, 63 грн. – 3 % річних.
Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 961 838, 85 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012.
06.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 03.04.2015 (вх. № 7627/15) на відзив відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2015 розгляд справи відкладено на 27.04.2015 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на сторін відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» і Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
До господарського суду Київської області від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України надійшли письмові пояснення № 17/0931 від 24.04.2015 (вх. № 9667/15) на позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».
27.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшло повідомлення № 05/2-535вих15 від 16.04.2015 (вх. № 9711/15) про вступ у справу № 911/617/15.
Ухвалами господарського суду Київської області від 27.04.2015 та від 02.11.2015 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 911/617/15 до закінчення судової експертизи і отримання господарським судом висновку експерта.
До господарського суду Київської області від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист № 22483/15-54/22484/15-53 від 02.02.2016 (вх. № 260/16), до якого додано висновок за результатами проведення комісійної судової товарознавчої експертизи та матеріали справи № 911/617/15.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2016 поновлено провадження у справі № 911/617/15 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.03.2016.
15.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 3568/6 від 14.03.2016 (вх. № 5440/16) про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2016 розгляд справи відкладено на 31.03.2016.
До господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 23.03.2016 (вх. № 6186/16) на клопотання відповідача про проведення експертизи.
30.03.2016 через канцелярію господарського суду Київської області від прокуратури Київської області надійшло клопотання б/н від 30.03.2016 (вх. № 6737/16) про зупинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.03.2016 розгляд справи відкладено на 12.04.2016.
До господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 07.04.2016 (вх. № 7548/16) на клопотання прокуратури Київської області про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 12.04.2016 розглядається клопотання відповідача № 3568/6 від 14.03.2016 (вх. № 5440/16) про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи, проведення якої необхідно доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Розглянувши вищезазначене клопотання, матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на необхідність визначення та встановлення правильної вартості товару, поставленого за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, а також встановлення наявності факту підтвердження або спростування завищення ціни за договором.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 02.11.2015 було призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та винесено на вирішення експертизи наступні питання: яка дійсна (ринкова) вартість товару, поставленого ТОВ «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012?; чи підтверджується або ж спростовується документально факт завищення вартості товару, поставленого за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, і якщо підтверджується, то на яку суму?
За результатами проведення, призначеної ухвалою суду від 02.11.2015 у даній справі, експертизи, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України надано висновок комісійної судової товарознавчої експертизи № 22483/15-54/22484/15-53 від 02.02.2016 про неможливість встановлення дійсної (ринкової) вартості товару, поставленого ТОВ «Турботрейд» за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, у зв’язку з чим і відповісти на друге питання також не вбачається за можливе.
Проаналізувавши висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 22483/15-54/22484/15-53 від 02.02.2016, суд не вбачає доцільності у призначенні чергової комплексної економічної та товарознавчої експертизи у даній справі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували можливість проведення такої експертизи Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз та надання останнім відповідей на поставлені питання.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача № 3568/6 від 14.03.2016 (вх. № 5440/16) про призначення у даній справі комплексної економічної та товарознавчої експертизи і відсутність підстав для його задоволення.
У судовому засіданні 12.04.2016 розглядається клопотання прокуратури Київської області б/н від 30.03.2016 (вх. № 6737/16) про зупинення провадження у справі.
Розглянувши вищезазначене клопотання, матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
В обґрунтування вказаного клопотання прокуратура Київської області посилається на необхідність направлення матеріалів справи № 911/617/15 до органу досудового розслідування кримінального провадження № 42014000000000259, а саме до першого слідчого відділу Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 36/1.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування. Однак, виходячи зі змісту норми ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просить суд направити матеріали справи № 911/617/15 до першого слідчого відділу Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України та зупинити провадження у даній справі для встановлення в рамках кримінального провадження № 42014000000000259 наявності чи відсутності факту поставки позивачем відповідачу товару за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, здійснення розрахунків за цим договором та завищення сторонами договору цін на вказаний товар.
Суд звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є встановлення обставин щодо наявності чи відсутності у відповідача зобов'язання по оплаті поставленого товару, а отже, висновки з цього питання суд може зробити незалежно від наслідків кримінального розслідування на підставі оцінки доказів, представлених сторонами або зібраних з власної ініціативи при розгляді цієї справи, а тому суд вважає, що у даному випадку відсутні обставини, які б перешкоджали або унеможливлювали розгляд справи по суті, а відповідно і підстави для зупинення провадження у справі у зв’язку з надсилання матеріалів прокурору або органу досудового розслідування. Крім того, суд звертає увагу, що матеріали справи № 911/617/15 не містять оригіналів документів, а прокуратура Київської області не позбавлена можливості в ознайомленні з матеріалами даної справи та здійсненні копій необхідних документів.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні клопотання прокуратури Київської області б/н від 30.03.2016 (вх. № 6737/16) про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 12.04.2016 представник відповідача заявив усне клопотання про залучення виробника товару, який поставлявся за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Розглянувши вказане клопотання та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки воно є необґрунтованим та не відповідає вимогам ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у даній справі не вплине на права та обов’язки виробника товару.
Присутній у судовому засіданні 12.04.2016 представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 7874/16), повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н від 26.03.2015 (вх. № 7270/15), та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Представники відповідача та прокуратури у судовому засіданні 12.04.2016 проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.
Представник третьої особи - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України підтримав свою позицію, що викладена у його письмових поясненнях.
Представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у судове засідання 12.04.2016 не з’явився та причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що неявка третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника вказаної третьої особи за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 12.04.2016, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
16.11.2012 між сторонами укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 24.09.2013, позивач зобов’язався з моменту підписання цього договору до 31.12.2014 поставити і передати відповідачу товари (устаткування для керування технологічними процесами автоматизоване, код згідно ДК 016-97 – 33.30.1 (системи вентиляції та кондиціювання повітря в укриттях ГПА ГТК-10І (лот № 1), зазначені в специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного договору, а відповідач – прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товару, кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.
Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 49 192 229, 52 грн., у тому числі податок на додану вартість – 8 198 704, 92 грн.
Пунктом п. 3.3 договору передбачено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації.
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем фактично поставленої партії товарів після пред’явлення позивачем рахунку на оплату товару (далі - рахунок) протягом 45 календарних днів після дати поставки кожної партії товару за видатковою накладною. На вимогу позивача, відповідач може здійснити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі не більше 30 відсотків від суми цього договору. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар – є момент передачі товару позивачем уповноваженій особі відповідача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.
Згідно з п. 4.2 договору до рахунка на кожну партію товару додаються: видаткова та товарно-транспортна (форма № 1ТН) накладні на поставлений товар, виходячи з цін даного договору; податкова накладна відповідно до положень чинного податкового законодавства України; оригінал паспорту (сертифікату якості або іншого документу, який підтверджує якість та відповідність товару) виробника; монтажна та експлуатаційна документація українською або російською мовою.
Пунктом 5.1 договору передбачено термін поставки товарів: партіями в період зазначений в пункті 1.1 розділу І цього договору, але не пізніше 30 календарних днів після надання відповідачем письмової рознарядки на передачу кожної окремої партії товарів, в якій зазначається: найменування, кількість товару та адреса місця доставки товару (надалі - рознарядка).
Відповідно до п. 5.2 договору місце поставки товарів: на базисних умовах DDP (м. Боярка, вул. Маяковського, 49, центральний склад ВРТП «Укргазенергосервіс»). Правила тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.
Згідно з п. 6.1.1 договору відповідач зобов’язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Пунктом 6.4.1 договору передбачено, що позивач має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з п. 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов’язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині гарантійних зобов’язань та розрахунків – до повного виконання.
Сторонами зазначено, що оригінал даного договору вилучено слідчими органами, проте ними не заперечується, що договір був дійсно укладений, підписаний їх повноважними представниками, є чинним та діє між сторонами.
Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму товару, яка становить 49 192 229, 52 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно п. 5.1 договору було надано позивачу рознарядку № 1999/14-1 від 04.12.2013 на поставку товару, а саме: шафи автоматики ША СВК КМЕТ 106120 – 7 к-т. та модуля збору, обробки і архівування інформації МЗОА СВК КМЕТ 106800 – 7 к-т.
На виконання умов договору позивач по товарно-транспортній накладній № 006194 від 05.12.2013 та по накладній № 5 від 05.12.2013 поставив відповідачу товар, визначений рознарядкою № 1999/14-1 від 04.12.2013, на загальну суму 39 590 040, 00 грн., а відповідач, на підставі довіреності № 126 від 05.12.2013 та акту приймання продукції по кількості та якості від 05.12.2013, вказаний товар отримав без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи.
Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 5 від 05.12.2013 на суму 39 590 040, 00 грн. для оплати поставленого товару, примірник якого залучено до матеріалів справи.
Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань, відповідач за поставлений товар за вищезазначеними накладними та рахунком не розрахувався, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 39 590 040, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договір поставки є двостороннім, оскільки права і обов’язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк – відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, у своєму відзиві посилається на те, що він при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності, в тому числі при виконанні договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, повинен використовувати кошти в порядку встановленому чинним законодавством, статутом та у відповідності до затверджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів. Разом з тим, за твердження відповідача його фінансові плани на 2013-2014 роки з незалежних від нього обставин до цього часу не затверджені, хоча відповідач вжив всіх необхідних та обов’язкових для цього дій з дотриманням вимог законодавства, а тому до моменту погодження його фінансового плану на 2013-2014 роки відповідач позбавлений можливості здійснення у 2013-2014 роках фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, у зв’язку з чим його зобов’язання по оплаті отриманого товару не є простроченим.
Пунктом 4 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 173 від 21.06.2005, на який відповідач посилається у своєму відзиві, передбачено, що проект фінансового плану підприємства з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками у двох примірниках за формою згідно з додатком 1 у паперовому та електронному вигляді подається органу, уповноваженому управляти державним майном або корпоративними правами держави, до 15 червня року, що передує плановому. До проекту фінансового плану підприємства додається пояснювальна записка, яка включає результати аналізу його фінансово-господарської діяльності за попередній рік, а також показники господарської діяльності та розвитку підприємства в поточному році та на плановий рік. У разі необхідності органи управління державним майном або корпоративними правами держави та органи, відповідальні за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, можуть самостійно встановлювати диференційовані строки подання проектів фінансових планів підприємств, але не пізніше 15 червня року, що передує плановому.
Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку органи, уповноважені управляти державним майном або корпоративними правами держави, у місячний строк здійснюють аналіз проекту фінансового плану підприємства з обов'язковим порівнянням його показників з показниками фінансово-господарської діяльності підприємства за два попередні роки, приймають рішення щодо затвердження/погодження фінансового плану або повернення його на доопрацювання та в письмовій формі повідомляють підприємство про прийняте рішення. Органи, уповноважені управляти державним майном, затверджують фінансовий план підприємства, а органи, уповноважені управляти корпоративними правами держави, або затверджують фінансовий план підприємства, або погоджують проект фінансового плану підприємства до 1 вересня року, що передує плановому, та в паперовому й електронному вигляді подають до Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України завізовані та завірені печаткою копії затверджених/погоджених фінансових планів підприємств разом із пояснювальною запискою.
Проте, відповідачем будь-яких доказів звернення до НАК «Нафтогаз України» із фінансовим планом підприємства, а також вжиття інших дій щодо фінансування оплати товару, отриманого по договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, суду не надано.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків відповідача. Про таке зменшення та у разі зміни істотних умов договору у випадках, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про здійснення державних закупівель», сторони укладають додаткову угоду (додаткові угоди) до цього договору.
Відповідно до п. 3.2 договору ціна договору (сума, визначена в договорі) може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Згідно з п. 6.2.3 договору відповідач має право зменшити обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
Пунктом 11.4 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до цього договору повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 передбачена можливість зменшення загальної вартості цього договору залежно від реального фінансування видатків відповідача шляхом укладення додаткової угоди.
Проте, відповідно до матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору, жодної угоди про внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 сторонами не укладалося.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, враховуючи те, що договір про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 був укладений між позивачем та відповідачем, посилання відповідача на відсутність погоджених НАК «Нафтогаз України» фінансових планів не звільняє його від виконання зобов’язань щодо оплати вартості поставленого товару.
Крім того, представники прокуратури та відповідача, в усному порядку заперечуючи проти задоволення позову, посилалися на те, що товар за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 фактично позивачем не поставлявся, а також на те, що відповідач придбав товар за вказаним договором по завищеній ціні.
Судом встановлено, що позивачем згідно рознарядки відповідача № 1999/14-1 від 04.12.2013 у відповідності до пунктів 1.1, 5.1, 5.2, 6.3 договору було здійснено по товарно-транспортній накладній № 006194 від 05.12.2013 та по накладній № 5 від 05.12.2013 поставку відповідачу визначеного договором, специфікацією та рознарядкою товару, а відповідачем у відповідності до п. 6.1.2 договору, на підставі довіреності № 126 від 05.12.2013 і акту приймання продукції по кількості та якості від 05.12.2013, вказаний товар було отримано без наявних дефектів та придатним до використання за призначенням. Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали, як зазначено сторонами, вилучено слідчими органами, проте ними не заперечується їх підписання та дійсність.
Крім того, позивачем у відповідності до п. 4.1 договору було виставлено відповідачу рахунок № 5 від 05.12.2013 на суму 39 590 040, 00 грн. для оплати поставленого товару, примірник якого залучено до матеріалів справи.
Разом з тим, судом встановлено, що вищезазначені документи про відвантаження товару (рознарядка, накладні, рахунок), а також документи на отримання товару (довіреність, акт приймання продукції по кількості та якості) відповідають умовам договору про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що заперечення представників прокуратури та відповідача спростовуються матеріали справи та не підтверджуються жодними належними доказами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 590 040, 00 грн. основного боргу за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов’язання.
Згідно з п. 7.2.5 договору у випадку прострочення відповідачем грошового зобов’язання за даним договором, відповідач на вимогу позивача зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 21.01.2014 по 26.03.2015 складають 1 399 209, 63 грн., а інфляційні втрати за період з 21.01.2014 по 26.03.2015 складають 13 972 589, 22 грн.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.
Перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено, що їх сума є більшою, ніж заявлена позивачем, а оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання заінтересованої сторони, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 13 972 589, 22 грн.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 54 961 838, 85 грн. заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти № т15-137/НОМЕР_1 від 16.11.2012, з яких: 39 590 040, 00 грн. – основного боргу, 13 972 589, 22 грн. – інфляційних втрат та 1 399 209, 63 грн. – 3 % річних є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись статтями 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Печерський район, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код - 30019801) в особі філії «Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (08151, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Маяковського, будинок 49, ідентифікаційний код - 00156127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турботрейд» (03040, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок 6 А, ідентифікаційний код - 35175024) 39 590 040 (тридцять дев’ять мільйонів п’ятсот дев’яносто тисяч сорок) грн. 00 коп. – основного боргу, 13 972 589 (тринадцять мільйонів дев’ятсот сімдесят дві тисячі п’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 22 коп. – інфляційних втрат, 1 399 209 (один мільйон триста дев’яносто дев’ять тисяч двісті дев’ять) грн. 63 коп. – 3 % річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено: 19.04.2016.
Суддя С.Ю. Наріжний
