ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2015 р.
м.Одеса
Справа № 814/902/13-а
Категорія: 5
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарях Мадюді В.В. та Сівєлькіній С.Є.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна» до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім МТЗ-Беларус-Україна» (далі ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна») звернулось до суду з позовом до Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області (далі Вознесенська ОДПІ), правонаступником якої є Вознесенська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. З урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вознесенської ОДПІ від 25 січня 2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, а також від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 (т. 1 а. с. 177-186).
В обґрунтування позову зазначалось, що з 24 вересня по 27 грудня 2012 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 4 січня 2013 року за № 1/22-0121/35723464, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на 584048 грн. 17 коп., пункту 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на 440 грн., а також пункту 103.9 ст. 103, пп. «в» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 ПК України та п. 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, в результаті чого ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року на 437029 грн. 54 коп. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № НОМЕР_2, яким ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 584048 грн. 17 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 146012 грн. 04 коп., № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в 440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 110 грн., а також № НОМЕР_3, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в 437029 грн. 54 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 120610 грн. 99 коп.. За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4, яким позивачу донараховано штрафні санкції по податку на прибуток у розмірі 146012 грн. 05 коп., а також № НОМЕР_5, яким ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» донараховано штрафні санкції у розмірі 110 грн. по податку на додану вартість. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів та Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року позовні вимоги ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 25 січня 2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, а також від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Вознесенської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме вимоги статей 14, 44, 135, 160, 193, 198 Податкового кодексу України, ст. 256 Цивільного кодексу України, Цивільного кодексу Республіки Білорусь, пунктів 1 та 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України». У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що з 24 вересня по 27 грудня 2012 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 4 січня 2013 року за № 1/22-0121/35723464, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 584048 грн. 17 коп., пункту 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на 440 грн., а також пункту 103.9 ст. 103, пп. «в» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 ПК України та п. 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, в результаті чого ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року на 437029 грн. 54 коп.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року № НОМЕР_2, яким ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 584048 грн. 17 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 146012 грн. 04 коп., № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в 440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 110 грн., а також № НОМЕР_3, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в 437029 грн. 54 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 120610 грн. 99 коп..
За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4, яким позивачу донараховано штрафні санкції по податку на прибуток у розмірі 146012 грн. 05 коп., а також № НОМЕР_5, яким ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» донараховано штрафні санкції у розмірі 110 грн. по податку на додану вартість.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» вимог податкового законодавства України та міжнародних норм при визначенні контролюючим органом податкових зобов’язань за перевірений період.
Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за вересень 2011 року позивач, серед іншого, формував на підставі податкової накладної від 7 вересня 2011 року № 449 на суму ПДВ 440 грн., виданої його контрагентом ТОВ «Спецмонтаж-СВ».
В акті перевірки Вознесенської ОДПІ зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі вартості товарів (монтування – лом), придбаних у ТОВ «Спецмонтаж-СВ».
В обґрунтування висновку щодо нікчемності угоди, укладеної із зазначеним підприємством, відповідач посилається на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 1 грудня 2011 року № 852/23-325/34707148 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Спецмонтаж-СВ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків.
Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» по названій вище господарській операції з ТОВ «Спецмонтаж-СВ» безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - податковою накладною від 7 вересня 2011 року № 449 на загальну суму 2640 грн., в тому числі ПДВ 440 грн., видатковою накладною від 7 вересня 2011 року № 449 та банківською випискою про оплату відповідного товару від 1 вересня 2011 року, про що відповідачем не заперечується в акті перевірки (т. 1 а. с .133-135).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, витрати позивача по відносинам з контрагентом ТОВ «Спецмонтаж-СВ» підтверджуються названими вище первинними документами, оформленими відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу контролюючим органом зобов’язання з податку на додану вартість, а, отже, і про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 січня 2013 року № НОМЕР_1, є правильним.
Крім того, контролюючим органом визначено ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 584048 грн. 17 коп. у зв’язку з порушенням позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.
За висновками акта перевірки, у 1 кварталі 2012 року позивачем не включено до складу інших доходів безнадійну кредиторську заборгованість перед Республіканським унітарним підприємством «Мінський тракторний завод» (Білорусь) в розмірі 2781181 грн. 76 коп. по контракту від 20 березня 2008 року № 112/05786206/080403-3.
Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно пп. 14.1.11 «а» п. 14.1 ст. 14 названого Кодексу безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
На підставі ст. 256 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 названого Кодексу визначено, що загальний строк позовної давності становить три роки.
Строк позовної давності у міжнародній купівлі-продажу товарів визначається Конвенцією про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993 року № 3382-ХІІ (дата підписання Україною - 14 червня 1974 року, дата набуття чинності для України - 1 травня 1994 року, Конвенцію ратифіковано постановою ВР Республіки Білорусь від 14 листопада 1996 року № 789а-ХІІІ, дата підписання Білорусією - 14 червня 1974 року, дата набуття чинності для Білорусії - 1 серпня 1997 року).
Статтею 8 названої Конвенції встановлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору, строк позовної давності становить чотири роки.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна») та РУП «Мінський тракторний завод» (Білорусь) було укладено міжнародний контракт на придбання тракторів марки «Беларус» від 20 березня 2008 року № 112/05786206/080403-3 (т 1 а. с. 126-129).
Згідно доповнення до названого вище контракту від 23 лютого 2009 року № 20 виник крос-курс на суму 2781181 грн. 76 коп., яку в подальшому на підставі звіту Комісіонера від 31 березня 2012 року передано ТОВ «Техноторг-Дон» як кредиторську заборгованість по договору комісії від 18 березня 2008 року, що відображено в бухгалтерському обліку позивача (т. 1 а. с. 130, т. 2 а. с. 6-11).
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 6 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
На підставі наведених вище положень чинного процесуального закону, суд першої інстанції надійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в чотири роки, передбаченого ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, тобто міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Враховуючи, що додаткова угода до контракту від 20 березня 2008 року № 112/05786206/080403-3 укладена 23 лютого 2009 року, то строк позовної давності в чотири роки по кредиторській заборгованості в розмірі 2781181 грн. 76 коп. спливає 23 лютого 2013 року, а тому висновок контролюючого органу в акті перевірки від 4 січня 2013 року про порушення позивачем пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України не є обґрунтованим.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств також є правильним.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі акта перевірки контролюючим органом визначено ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 1 липня 2011 року по 30 червня 2012 року на 437029 грн. 54 коп.. При цьому, за висновками посадових осіб податкового органу, в порушення п. 103.9 ст. 103, пп. «в» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 ПК України та п. 2 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, позивачем не сплачено податок з доходів нерезидента (роялті) РУП «Мінський тракторний завод» (Білорусь) за ставкою 15% від суми доходу за рахунок такого доходу при його виплаті.
Відповідно до п. 160.1 ст. 160 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, й роялті.
Згідно п. 160.2 названої статті Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що у разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 1 ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року, ратифікованою Законом України від 20 грудня 1994 року № 306/94-ВР, визначено, що роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
На підставі п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Пунктами 103.4 та 103.10 названої статті Кодексу встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх надходження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Як встановлено матеріалами справи, між ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» та РУП «МТЗ» укладено ліцензійний договір від 12 січня 2009 року № 903/217-02-2009-01, ліцензійний договір на товарний знак від 12 січня 2009 року № 903/217-02-2009-02, ліцензійний договір від 12 травня 2009 року № 903/217-02-2009-10 та ліцензійний договір від 12 січня 2010 року № 903/217-02-2010-31 (т. 1 а. с. 138-162).
Виконання позивачем зобов’язань по названим вище договорам підтверджено платіжними дорученнями в іноземній валюті або банківських металах, а саме: від 18 січня 2012 року № 2, від 6 вересня 2011 року № 12, від 18 січня 2012 року № 3, від 6 вересня 2011 року № 13, від 1 червня 2012 року № 5, від 18 січня 2012 року № 4, від 6 вересня 2011 року № 11, від 6 липня 2011 року № 10 (т. 1 а. с. 163-170).
При цьому, протягом періоду, що перевірявся контролюючим органом, позивачем здійснювалась виплата роялті резиденту Республіки Білорусь відповідно до укладених ліцензійних договорів.
На виконання вимог ст. 160 ПК України податковим органом Республіки Білорусь були надані компанії позивача відповідні довідки від 24 січня 2011 року № 2-1-11/339 та від 24 січня 2012 року № 10-6/100-1 щодо підтвердження місцезнаходження РУП «МТЗ», що означає, що останній є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Відповідно до ст. 12 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24 грудня 1993 року, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі (пункт 1); однак такі роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на роялті, то податок, що сплачується, не повинен перевищувати 15 відсотків (пункт 2). Вважається, що роялті виникають у Договірній Державі, якщо платником виступає сама Договірна Держава, її політико-адміністративний підрозділ, місцеві органи влади або особа, з постійним місцеперебуванням у ній. Якщо, проте, особа, що виплачує роялті, незалежно від того, є вона особою з постійним місцеперебуванням у Договірній Державі чи ні, має в Договірній Державі постійне представництво або постійну базу, у зв’язку з яким виникло зобов’язання виплачувати роялті, і такі роялті виплачуються цим постійним представництвом або постійною базою, тоді вважається, що роялті виникають у тій Договірній Державі, в якій розміщені постійне представництво або постійна база (пункт 5).
Отже, наведеними положеннями ст. 12 названої Угоди передбачено право особи обирати місце оподаткування роялті в одній із Договірних держав.
На спростування доводів апелянта щодо зобов’язань по виплаті роялті, позивачем до суду надано запит РУП «МТЗ» до Інспекції Міністерства по податкам та зборам Партизанського району м. Мінська від 3 жовтня 2013 року за № 903/925-03-5244 про надання довідки щодо сплати названим підприємством до бюджету Республіки Білорусь в період 2009 – 2012 років податку на прибуток з доходів, отриманих РУП «МТЗ» на території України у вигляді роялті за названими вище ліцензійними договорами з ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна» (т. 2 а. с. 123).
Листом від 3 жовтня 2013 року за № 2-1-11/4496 Інспекція Міністерства по податкам та зборам Партизанського району м. Мінська у відповідь на названий вище запит РУП «МТЗ» підтвердила перебування названого підприємства на обліку в Інспекції, а також відсутність у підприємства станом на 3 жовтня 2013 року заборгованості по сплаті податку на прибуток за період з 2009 по 2012 роки (т. 2 а. с. 124).
Таким чином, на виконання положень ст. 103 ПК України, нерезидентом РУП «МТЗ» (Білорусь) подано особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи (ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна»), довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також факт сплати останнім в Республіці Білорусь протягом 2009 – 2012 років податку на прибуток з доходів, отриманих РУП «МТЗ» на території України у вигляді роялті за названими вище ліцензійними договорами з ТОВ «ТД МТЗ-Беларус-Україна».
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення позивачу контролюючим органом зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, а, отже, і про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 25 січня 2013 року № НОМЕР_3, також є правильним.
Оскільки визначення позивачу податкових зобов’язань за основними платежами з податку на прибуток приватних підприємств, з податку на додану вартість та з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, в тому числі податковими повідомленнями-рішеннями від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, є неправомірним.
Із врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 25 січня 2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, а також від 27 лютого 2013 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, є правильним.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду – без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 28 грудня 2015 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
ОСОБА_3
