Результат рішення: У задоволенні позову відмовлено. Позов задоволено. Рішення залишено без змін. Рішення скасовано. Скарга задоволена. Стягнення. У задоволенні скарги відмовлено.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/8945/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301, №0000314301, №0000304301, №0000274301, №0000294301; рішення про застосування штрафних санкцій від 26.03.2015 №0000334301, №0000354301, №0000364301; рішення про застосування штрафних санкцій від 20.05.2015 №0000584301; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 №Ю-0000374301; рішення про результати розгляду скарги від 29.04.2015 № 9226/6/99-99-10-01-07-15 та рішення про результати розгляду скарги від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26 березня 2015 року №0000344301 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 162 862,08 грн., у тому числі за основним платежем - 930 289,54 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 232 572,54 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 26 березня 2015 року №0000334301; визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок від 26 березня 2015 року №0000354301; визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальними органом ДВС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26 березня 2015 року №0000364301; визнано протиправним та скасовано рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20 травня 2015 року №0000584301; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26 березня 2015 року №Ю-0000374301; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26 березня 2015 року №0000314301; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач 1) провело планову виїзну перевірку позивача з питань втримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 1 складений акт від 10.03.2015 №250/28-10-43-10/09807856, в якому зазначені наступні порушення зі сторони позивача:

- в порушення вимог пункту 103.3, пункту 103.4 статті 103,підпункту "в" пункту 160.1, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України з урахуванням підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, підпункту 102.2.1 пункту 102.2, пункту 102.1 статті 102, пункту 103.1, пункту 103.2, пункту 103.7 статті 103, підпункту 134.1.2 пункту 134.1 статті 134, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи нерезидентів, отриманий з України до або в момент виплати такого доходу, на загальну суму 4 914 294,57 грн.;

- в порушення вимог підпункту "б" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 пункту 188.1 статті 188, пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України занижено об'єкт оподаткування податку на додану вартість на суму комісійної винагороди у розмірі 599 896,70 гри. за надані банківською установою послуги з пошуку клієнтів, які мають бажання і можливість укласти договір страхування на умовах Страхової Компанії, в т.ч.: консультування та інформаційні послуги, що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 119 979,34 грн.;

- в порушення вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, абзацу "а" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "є" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "ж" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4, пункту 137.8, пункту 137.21 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, абзацу "г" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145, пункту 146.13, пункту 149.9 статті 146, пункту 153.5 статті 153, пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 44 361 002,40 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 162 514 550,96 грн.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем 1 прийнято оскаржувані рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301, яким, з урахуванням вимог підпункту 14.1.225 пункту 14.1. статті 14, пункту 51.1. статті 51, підпункту 102.2.1 пункту 102.2., пункту 102.1. статті 102, пункту 103.1., пункту 103.2, пункту 103.7 статті 103, підпункту 134.1.2. пункту 134.1 статті 134, пункту 152.8 статті 152 Податкового кодексу України, за порушення вимог пунктів 103.3, 103.4 статті 103, підпунктів "а", "в" пункту 160.1, пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 6 142 868, 21 грн.: за основним платежем - 4 914 294, 57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 228 573,64 грн.;

- рішення від 26.03.2015 №0000334301, яким за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 3 439 369, 28 грн.;

- рішення від 26.03.2015 №0000354301, яким за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок авансових платежів), застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум у розмірі 343 936,93 грн.;

- рішення від 26.03.2015 №0000364301, яким за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 12 179,02 грн. та донарахована сума єдиного внеску у розмірі 512,01 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.05.2015 №0000584301, яким позивачу визначені штрафні санкції у розмірі 12 179,02 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 №Ю-0000374301, якою від позивача вимагається сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 512,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000314301, яким згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1. статті 162, абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1. пункту 168.1., пункту 168.4 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, статті 176 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами на 806 914,63 грн.: за основним платежем - 645 531,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161 382,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000304301, яким згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, статті 123 Податкового кодексу України , за порушення підпункту "б", пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1. статті 188, пункту 189.4 статті 189 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 91 022,85 грн.: за основним платежем - 72 818,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 204,57 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000274301, яким згідно пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, абзацу "а" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "є" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "ж" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4, пункту 137.8, пункту 137.21 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, абзацу "г" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145, пункту 146.13, пункту 149.9 статті 146, пункту 153.5 статті 153, пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 162 514 550,96 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000294301, яким згідно пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, абзацу "а" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "є" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, абзацу "ж" підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.13 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.4, пункту 137.8, пункту 137.21 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, абзацу "г" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.1.12 пункту 139.1 статті 139, пункту 145.1 статті 145, пункту 146.13, пункту 149.9 статті 146, пункту 153.5 статті 153, пункту 153.6 статті 153 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських організацій на 55 451 253 грн.: за основним платежем - 44 361 002,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 090 250,60 грн.

02.04.2015 позивач подав до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2) скаргу №3-131000/5881 на вищезазначені рішення, податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату недоїмки.

Рішенням від 29.04.2015 №9226/6/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду скарги відповідач 2 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 №10-0000374301, рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) від 26.03.2015 №0000354301, рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог передбачених частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 26.03.2015 №0000334301 Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу великих платників залишив без змін, рішення про застосування штрафних санкцій нарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.03.2015 №0000364301 Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу з обслуговування великих платників - скасував, та воно відповідно вважається відкликаним з дня прийняття даного рішення, зобов'язав Міжрегіональне головне управління ДФС-Центральний офісу великих платників винести нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у відповідності до вимог чинного законодавства, а скаргу позивача від 02.04.2015 №3-131000/5881 в частині оскарження вищезазначених документів - задовольнив частково.

Рішенням від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду скарги відповідач 2 залишив без змін податкові повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301, №0000274301, №0000294301, №0000314301, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними рішеннями та податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки), зазначеними рішеннями відповідача 2 від 29.04.2015 №9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15 в повному обсязі з підстав невідповідності висновків податкового органу під час перевірки нормам законодавства звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Міжрегіональним головним управлінням Державної фіскальної служби України - Центральним офісом з обслуговування великих платників частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає частковому задоволенню.

Позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що всі рішення відповідача є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення, рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) відповідача-1, рішення відповідача 2 від 29.04.2015 №9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15 є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає доводи позивача обґрунтованими, а доводи відповідача необгрунтованими та, відповідно, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стосовно рішення від 26.03.2015 №0000334301 про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 3 439 369, 28 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 10.03.2015 відповідач 1 зробив висновок, що позивачем під час виплати заробітної плати та сум допомоги з тимчасової непрацездатності за період з лютого 2011 року по грудень 2013 року порушено пропорційне перерахування єдиного внеску (одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на суму цих виплат єдиний внесок), чим Банк порушив вимоги абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Під час перерахування коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до вказаного Закону нараховується єдиний внесок та здійснюється видача (перерахування) зазначених коштів без одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто позивачем порушено порядок сплати єдиного внеску, в тому числі при отриманні коштів на виплату заробітної плати авансових внесків з лютого 2011 року по грудень 2013 року в сумі 3 439 369, 28 грн.

Колегія суддів вважає, що вищезазначені висновки відповідача 1 є незаконними та необґрунтованими на підставі наступного.

Згідно абзацу 2 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" банки під час відкриття рахунків зобов'язані вимагати від юридичних та фізичних осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, документи, що підтверджують їх взяття на облік в органі доходів і зборів як платників єдиного внеску, або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, взяття на облік яких у в органі доходів і зборів здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

На виконання вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наказом Міндоходів від 09.09.2013 №453 затверджено Порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні вручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів пише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску.

Стаття 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Порядок встановлюють лише контрольні функції для банків при видачі (перерахуванні) коштів клієнтами банку для виплати заробітної плати та регламентують механізм прийняття банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати клієнтами банку, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стаття 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Порядок не встановлюють обов'язок для позивача погоджувати з контролюючими органами/органами доходів і зборів України довідки-розрахунки при видачі (перерахуванні) коштів заробітної плати працівникам позивача, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати без перевірки сум сплати єдиного внеску.

Таким чином, відсутність у позивача довідки-розрахунку при видачі (перерахуванні) коштів заробітної плати працівникам позивача та довідки про видачу коштів для виплати заробітної плати працівникам позивача без перевірки сум сплати єдиного внеску позивачем не є порушенням статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Позивачем впродовж кожного місяця періоду, що перевірявся, здійснювалися авансові платежі з єдиного соціального внеску, що значно перевищували зобов'язання позивача з єдиного соціального внеску на дату тиснення цих платежів.

Позивач в адміністративному позові зазначає, що таблиця авансових платежів та зобов'язань з єдиного соціального внеску, за період що перевірявся, та копії платіжних доручень на сплату єдиного соціального внеску надані для перевірки, що не заперечується відповідачем 1.

Однак, вищезазначене не взято відповідачем 1 до уваги.

Закон зобов'язує платників податків сплачувати єдиний соціальний внесок одночасно з виплатою заробітної плати, але не забороняє робити це раніше, і в таких випадках немає жодних підстав тлумачити це як несвоєчасну сплату.

Отже, висновки відповідача 1 щодо порушення позивачем порядку сплати єдиного внеску, в тому числі при отриманні коштів на виплату заробітної плати (авансових внесків) з лютого 2011 року по грудень 2013 року в сумі 3 439 369,28 грн. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, як наслідок, рішення від 26.03.2015 №0000334301 про застосування штрафних санкцій за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 3 439 369,28 грн.; та рішення від 26.03.2015 №0000354301 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок авансових платежів), відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум - у розмірі 343 936,93 грн., підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги відповідача 1 про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 №Ю-0000374301, відповідно до якої вимагається від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 512,01 грн. та рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000584301 від 20.05.2015, відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 12 179,02 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 10.03.2015 відповідач 1 прийшов до висновків, що позивач порушив пункт 1 частини другої статті 6, пункт 1 частини першої статті 7, пункт 7 частини п'ятої, частину восьму, частину тринадцяту статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною 8 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 3 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 2,6 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Позивач зазначає, що документами, які додані до перевірки, підтверджується, що єдиний внесок з виплат по договорах підряду на загальну суму 101 106,53 грн. нарахований та сплачений одночасно з нарахуванням виплат за цими договорами згідно умов Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Доказів, які спростовують зазначене твердження позивача відповідачами не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що термін здійснення виплат за договорами цивільно-правового характеру не регламентується Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", як наслідок, звинувачення позивача в заниженні фонду оплати праці та несвоєчасному нарахуванні єдиного внеску є неправомірним.

Матеріалами доданими до перевірки підтверджено, що в серпні 2011 року відбувся перерахунок заробітної плати громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за липень 2011 року. Сума зайво нарахованої премії і нарахованого та утриманого єдиного внеску сторнована в липні 2011 року.

Позивачем подано відповідачу 1 звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2011 року, в якому показані вищезазначені сторновані суми як від'ємний дохід за серпень 2011 року.

Коригування відбулося після звільнення вищезазначених працівників у липні 2011 року, тому суми не потрапили до "Індивідуальної відомості застрахованої особи" за серпень 2011 року, у зв'язку з чим, у таблиці 6 Звіту за листопад 2012 року ці суми відображені з від'ємним знаком, як дохід за липень 2011 року і з позитивним - як дохід за серпень 2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення від 26.03.2015 №0000364301 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 12 179,02 грн. та донарахована сума єдиного внеску у розмірі 512,01 грн.; рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000584301 від 20.05.2015, відповідно до якого визначені штрафні санкції до позивача у розмірі 12 179,02 грн., прийняті відповідачем 1 з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Стосовно винесення податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000314301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата 11010400 у розмірі 806 914, 63 грн.: за основним платежем - 645 531, 70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 161 382, 93 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 10.03.2015 відповідач 1 робить висновок про те, що в результаті підписання 27.12.2013 договору про задоволення вимог іпотекодержателя саме 27.12.2013 року позикодавець ОСОБА_7 отримав додаткове благо на суму 3 798 594, 69 грн. у вигляді непокритої заставним майном суми заборгованості, тому позивачем порушено вимоги підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164. підпункту 168.1.1 пункту 168.1. пункту 168.4 статті 168, абзацу "а" пункту 171.2 статті 171, статті 176 Податкового кодексу України, в частині не нарахування, не утримання та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 645531,70 гривень.

19.12.2007 між позивачем та ОСОБА_7 підписано кредитний договір №52-07-Ип/33.

27.12.2013 між позивачем та майновим поручителем - ТОВ "Монтана-21" підписано договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс загальною площею 1473, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, перейшов у власність позивача в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_8 за кредитним договором від 19.12.2007 №52-07-Ип/33.

27.12.2013 актом прийому-передачі передано у власність позивача предмет іпотеки (майновий комплекс загальною площею 1473, 2 кв.м,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2). Згідно з висновком про вартість майна від 24.12.2013 вартість предмету іпотеки становить 2 591 000, 00 гривень.

Відповідно до пункту 18 договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2013 позивач гарантує, що після виконання умов даного договору не буде пред'являти жодних вимог до ТОВ "Монтана-21", а будь-які наступні вимоги позивача щодо виконання ОСОБА_7 основного зобов'язання за кредитним договором є недійсним, та з моменту переходу предмета іпотеки у власність банку зобов'язання ОСОБА_7 за кредитним договором вважаються виконаними у повному обсязі. Тобто, позивачем підтверджено, що перехід прав власності до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відповідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя відбувся фактично 27.12.2013.

Згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2013 загальна сума заборгованості ОСОБА_7 перед позивачем, станом на дату укладання договору, становить 6 389 594, 69 грн., з яких заборгованість за кредитом становить 4 923 528, 14 грн. та заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом - 1 466 066, 55 грн.

Отже, ОСОБА_7 отримано додаткове благо на суму 3 798 594, 69 грн. у вигляді непокритої заставним майном суми заборгованості, що виникла в результаті укладання кредитного договору від 19.12.2007 №52-07-Ип/33 та зобов'язання по якому виконані повністю шляхом підписання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2013.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права гласності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи необхідність додаткового оформлення зі сторони попереднього власника - майнового поручителя ТОВ "Монтана-21" документів на земельну ділянку, на якій розташований майновий комплекс, оприбуткування предмету іпотеки на баланс позивача та фактичне погашення заборгованості позичальника ОСОБА_8 за кредитним договором №52-07-Ип/33 від 19.12.2007 відбулось тільки 08.04.2014.

Таким чином, протягом 2013 року не здійснено списання залишку заборгованості за Кредитним договором від 19.12.2007 №52-07-Ип/33 та відсутні підстави для нарахування податку на доходи фізичної особи ОСОБА_8

Отже, посилання відповідача 1 на те, що перехід права власності до позивача відбувся 27.12.2013, не відповідає нормам чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000314301 є незаконним та підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

В свою чергу, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.

У постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 зазначається, що суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301 в частині утримання податку з доходу нерезидента - компанії «CR2» із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема у вигляді сплачених роялті у розмірі 930 289, 54 грн. та штрафних санкцій у сумі 232 572, 54 грн., але суд погоджується з висновком відповідача-1 за результатами перевірки про те, що компанія «VTB Capital PLC» не може вважатися бенефіціарним отримувачем доходу від сплати зобов'язань за Кредитним договором, та вказане унеможливлює звільнення позивача від оподаткування процентів, сплачених на виконання умов кредитного договору. Фінансування зазначеного кредиту здійснено за рахунок випуску боргових цінних паперів Нідерландським підприємством «Finance & Credit Ukraine B.V.» та саме ця компанія є бенефіціарним власником доходу, а не кредитор - «VTB BANK EUROPE PLC». Таким чином, з урахуванням вимог п.51.1. ст.51, п.п.102.2.1 п.102.2. п. 102.1. ст.102, п.103.1, п.103.2., п.103.7 ст.103, п.п.134.1.2 п.134.1 ст.134, п.п.152.8 ст.152 Податкового Кодексу України встановлено порушення Банком вимог п.103.3. ст.103, п.п. «а» п.160.1, п.160.2 ст.160 Податкового Кодексу України, а саме: банк не утримував податок з доходу нерезидента «Finance & Credit Ukraine B.V.» із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема, дохід у вигляді сплачених процентів у сумі 3 984 005, 03 грн. В зв'язку з наведеним, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301 в частині не утримання позивачем податку з доходу нерезидента «Finance & Credit Ukraine B.V.» із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема, дохід у вигляді сплачених процентів у сумі 3 984 005,03 грн., відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені висновки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, враховуючи наступне.

16.11.2006 між банком (позичальником) та банком-нерезидентом «VTB BANK EUROPE PLC» (кредитором) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого «VTB BANK EUROPE PLC», як кредитор, надає банку, як позичальнику, на умовах та з врахуванням положень цього кредитного договору, строковий кредит (ст. 2 кредитного договору). Згідно із ст. 3.1 цього кредитного договору кредит надається шляхом здійснення єдиного переказу кредитором на кредитний рахунок і позичальник здійснить вибірку коштів за кредитом. Відповідно до ст. 4.1 кредитного договору позичальник періодично, кожних півроку, сплачуватиме кредитору проценти в доларах США на непогашену основну суму кредиту за процентною ставкою, що обчислюється відповідно до положень цього кредитного договору. Проценти нараховуються на кредит з дати запозичення включно. Кожен період, що починається в дату запозичення (і включає її) або будь-яку дату сплати процентів і закінчується в (і не включає її) наступну дату сплати процентів або дату погашення називається в цьому договорі «Процентним Періодом». Відповідно до ст.5.1 кредитного договору позичальник сплачує на рахунок кредитора всю суму нарахованих і несплачених процентів, розраховану за період до остатнього дня кожного процентного періоду на непогашену основну суму кредиту.

Крім того, статтею 8.6 кредитного договору передбачено, що кредитор заявляє, що (а) він є банком, який на дату цього договору є резидентом юрисдикції, яка має угоду про уникнення подвійного оподаткування з Україною, за якою сплата процентів українськими позичальниками може здійснюватися без відрахувань або утримань українських податків (після виконання будь-яких необхідних формальностей, які вимагаються щодо цього), якою є Сполучене Королівство; (Ь) він не має постійного представництва в Україні, та (с) наразі він не має жодних намірів здійснювати, протягом періоду кредиту, будь-який корпоративний захід або реорганізацію або зміну податкової юрисдикції, які призвели б до того, що кредитор перестав би відповідати вимогам до резидента Сполученого Королівства згідно зі статтею 4 Угоди про Уникнення Подвійного Оподаткування.

Відповідно до вимог Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, що затверджене постановою правління Національного банку України N270 від 17.06.2004 (Глава 4 «Порядок реєстрації договорів, укладених уповноваженими банками») банк зареєстрував вказаний кредитний договір в Національному банку України. Згідно із зазначеним повідомленням про договір, зареєстрованим в НБУ, кредитором за кредитним договором та фактичним отримувачем процентів (доходу) за кредитом значиться саме банк-нерезидент «VTB BANK EUROPE PLC» (резидент Великобританії). Однак, суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги ці обставини.

Відповідно до ст. 334 Господарського Кодексу України банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність-залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; а банківський кредит - будь- яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 345 Господарського Кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника. відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до п. 160.1 ст.160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст.160 Податкового кодексу України.

Пунктом 160.2 ст.160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п. 103.1 ст.103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Згідно із п. 103.2 ст.103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним» отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування визначено ст.103 Податкового кодексу України, зокрема, п. 103.3 визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Відповідно до п.п.103.4, 103.7.ст.103 Податкового Кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. А при здійсненні банками та фінансовими установами України операцій з іноземними банками, пов'язаних з виплатою процентів, підтвердження факту, що такий іноземний банк є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, не вимагається, якщо це підтверджується витягом з міжнародного каталогу «International Bank Identifier Code» (видання S.W.I.F.T.. Belgium International Organization for Standardization, Switzerland).

З метою підтвердження того факту, що кредитор є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України, на виконання вказаних вимог Податкового Кодексу України, позивачем до перевірки був наданий витяг з вищевказаного міжнародного каталогу «International Bank Identifier Code» з інформацією про кредитора. Таким чином, виходячи із приписів вказаного міжнародного договору (Конвенції) та наданого витягу з міжнародного каталогу та листа «VTB BANK EUROPE PLC» (Великобританія) зазначені доходи нерезидентом повинні оподатковуватися в Великобританії.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписана Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набрала чинності (тобто є обов'язковою для виконання Україною) з 11.08.1993.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 Конвенції ця Конвенція застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягнені від імені договірних держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків. Податками на доход і на приріст вартості майна вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів або елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, що виплачуються підприємствами. Згідно пп. (і) п. (Ь) частини З ст. 2 Конвенції податками, на які поширюється ця Конвенція, в Україні є, зокрема, податок на прибуток (доходи) підприємств;

Відповідно до ст. 4 для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї договірної держави» означає особу, яка за законодавством цієї держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій державі.

Відповідно до ст. 11 вказаної Конвенції проценти, що виникають в одній договірній державі і сплачуються резиденту другої договірної держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає оподаткуванню в цій другій договірній державі у відношенні цих процентів.

Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Банк, як позичальник, законно, на виконання вимог кредитного договору та відповідно до п. 103.3 ст.103 Податкового Кодексу України сплачував Кредитору- резиденту Великобританії доходи із джерелом їх походження в Україні та законно при цьому не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом його походження з України тому, що VTB BANK EUROPE PLC є бенефіціаром цього доходу та отримує вигоду, визначає економічну долю цього доходу; тому що VTB BANK EUROPE PLC уклав кредитний договір самостійно від свого імені, на власних умовах, на свій ризик з метою одержання зазначеного процентного доходу; тому що VTB BANK EUROPE PLC є резидентом Великобританії та на нього розповсюджуються норми ст.11 Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, підписаної між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії; та між банком та кредитором укладений саме Кредитний договір, а не договір комісії, доручення та агентський договір.

Колегія суддів звертає увагу, що законність дій позивача підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014 за №К/800/52155/13, у якій Вищий адміністративний суд України, надаючи тлумачення значення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу» (рішення/) зазначає, що для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і. як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. Таким чином, Вищий адміністративний суд України фактично виходить з того, що для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю. При визначенні фактичного отримувача доходу слід також враховувати виконувані функції та покладені на нерезидента ризики.

Мотиви суду першої інстанції та доводи відповідача 1 про те, що фінансування кредиту здійснено за рахунок випуску боргових цінних паперів Нідерландським підприємством Finance & Credit Ukraine B.V., а отже VTB BANK EUROPE PLC (Великобританія) не є бенефіціарним отримувачем доходу від сплати банком процентів є необгрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, виходячи із наявної інформації про випуск боргових цінних паперів, які лише підтверджують факт проведення емісії цінних паперів Нідерландським підприємством Finance & Credit Ukraine B.V., а не регулюють виплату та одержання доходу у виді процентів за користування грошовими коштами відповідно до умов кредитного договору. Отже, мотиви Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що за кредитним договором від 16.11.2006 «VTB BANK EUROPE PLC» (Великобританія) діє виключно як агент, спростовується вищезазначеним.

За таких обставин, та враховуючи те, що вищезазначений кредитний договір, укладений позивачем з нерезидентом, не передбачає умови, за якої грошові кошти, перераховані по договору як проценти за користування грошовими коштами, повинні далі перераховуватися іншій особі, яка не є кредитором за кредитним договором, у позивача виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаними міжнародними договорами України на час виплати доходу нерезиденту.

Податковий орган не довів факт обмеженості права власності отримувача доходу (нерезидента) та відсутності можливості розпорядження ним отриманим доходом.

Доказів того, що позивач та його контрагент під час укладення кредитного договору керувалися метою отримати необгрунтовану податкову вигоду у вигляді заниженої ставки податку на доходи нерезидента податковим органом, також, не надано.

Крім того, запит про одержання інформації з-за кордону по нерезиденту «VTB BANK EUROPE PLC» та відповідь на нього, на які посилається Окружний адміністративний суд міста Києва, навіть, не залучено до матеріалів справи.

Висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301 в частині не утримання позивачем податку з доходу нерезидента «Finance & Credit Ukraine B.V.» із джерелом їх походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема дохід у вигляді сплачених процентів у сумі 3 984 005.03 грн., відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконним та необгрунтованим. За таких обставин постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000344301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 11020500 у розмірі 6 142 868, 21 грн.: за основним платежем - 4 914 294, 57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 1 228 573,64 грн., є незаконною (протиправною) та необгрунтованою, та підлягає скасуванню.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000304301, відповідно до якого позивачу визначена наступна сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 14010100 у розмірі 91 022, 85 грн.: за основним платежем - 72 818,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 204,57 грн., то у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва зазначено, що якщо страховий агент надає послуги з консультування, експертно-інформаційні послуги, виконує роботу, пов'язану з підготовкою, супроводом договорів страхування, у тому числі щодо врегулювання збитків в частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою із страхувальником та інші посередницькі послуги у страхуванні, зазначені послуги відповідно є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Послуги, які філія «Одеське регіональне управління» позивача надавала страховим компаніям, а саме: пошук клієнтів, консультування та інформування клієнтів не відноситься до діяльності страхового агента. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що відповідачем 1 обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000304301.

Зазначені висновки Окружного адміністративного суду міста Києва та висновки відповідача1 за результатами перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству з огляду на те що, як вбачається із висновків, викладених у акті перевірки відповідача 1 (сторінка 144-175), та які полягли в основу податкового повідомлення-рішення відповідача 1, перевіркою встановлено, що на порушення п.п.«б» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.4 ст.189 Податкового Кодексу України філією «Одеське регіональне управління» Банку занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість, на суму комісійної винагороди у розмірі 599 896, 70 грн. за надані банківською установою послуги, з пошуку клієнтів, які мають бажання і можливість укласти договір страхування на умовах страхової компанії, в тому числі: консультування та інформаційні послуги, що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань 'з податку на додану вартість на загальну суму 119 979, 43 грн.

Філія «Одеське регіональне управління» Банку в межах Генеральних договорів доручення, укладених Банком, як страховим агентом, зі страховими компаніями, як Страховиками, надавала послуги з пошуку клієнтів, які мають бажання і можливість укласти договір страхування на умовах страхової компанії, в тому числі: консультування та інформаційні послуги, пов'язані з підготовкою чи укладанням договорів, за які філія Банку отримувала комісійну винагороду, як страховий агент. При цьому, відповідач 1 зробив висновок, що послуги, які надавалися страховим компаніям, а саме: пошук клієнтів, консультування та інформування клієнтів, не відносяться до діяльності страхового агента.

Такі висновки є помилковими, тому що відповідно до ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може здійснюватися відповідно до порядку та вимог, установлених Уповноваженим органом з урахуванням вимог частини дванадцятої статті 2 цього Закону України «Про страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України N1523 від 18.12.1996 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» затверджене спеціальне «Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками», яке регулює діяльність страхових посередників. В зазначеному Положенні визначено, що агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат; а договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Згідно із ст.ст. 295,297 Господарського Кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійснені ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в , укладенні угод чи сприянні їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Виходячи з наведених норм законодавства України, діяльність страхових агентів пов'язана не лише з безпосереднім підписанням договорів страхування з клієнтами від імені та в інтересах страховика, а й з супутніми послугами в укладенні угод чи сприянні їх укладенню, в тому числі у здійсненні пошуку клієнтів, консультуванні та наданні інформаційних послуг щодо умов страхування.

У відповідності до пп. 196.1.3 п. 196.1 ст.196 Податкового Кодексу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаною з такою діяльністю послуг страхових (перестраховик) брокерів та страхових агентів.

Позивач, як страховий агент, отримував комісійну винагороду за рахунок страхового платежу, а не брав додаткову плату, як помилково дійшов до неправильного висновку суд першої інстанції, за супутні послуги. Таким чином, суд першої інстанції, хоча й посилався на норму чинного законодавства, яка повинна застосовуватися до вищезазначених правовідносин, але зробив неправильні висновки, внаслідок чого ухвалив необгрунтоване та незаконне рішення в цій частині.

З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000304301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість 14010100 у розмірі 91 022, 85 грн.: за основним платежем - 72 818,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 204,57 грн., є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000274301, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 162 514 550,96 грн.; та податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 №0000294301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання позивачу за платежем податок на прибуток банківських організацій 11020600 у розмірі 55 451 253 грн: за основним платежем - 44 361 002, 40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11 090 250, 60 грн., то у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва зазначається, що позивач не надав суду жодного доказу, який би підтвердив здійснення господарських операцій з оренди для провадження господарської діяльності позивача, не надано жодного первинного документу та документів, які підтверджують рух активів; позивачем не надано доказів на підтвердження того, що документів, які надані відповідачу 1 достатньо для перевірки правильності відображення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів; висновки відповідача 1 щодо порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті якого завищено суму витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за депозитними договорами, не підтверджених документально на загальну суму 272 299 301,00 грн., прийняті відповідно до чинного законодавства; витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків; позовні вимоги позивача про скасування вказаних повідомлень-рішень нормативно та документально не підтверджуються.

Однак, колегія суддів вважає, що зазначені мотиви суду першої інстанції та доводи відповідача1 за результатами перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, з огляду на наступне.

Як вбачається із висновків, викладених у акті перевірки (сторінка 50-52), та які полягли в основу податкових повідомлень-рішень відповідача 1, перевіркою правильності відображення витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів встановлено порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України філією «Одеське регіональне управління» Банку, а саме: неправомірно завищено витрати у вигляді нарахованих (сплачених) процентів, що не підтверджені документально на загальну суму 272 299 301 грн. До перевірки не було надано оригіналів первинних документів за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, а саме: оригінали депозитних договорів, додаткових угод, що унеможливлює перевірити витрати у вигляді нарахованих (сплачених) процентів від банківських операцій. В той же час, позивачем були надані наступні документи: оборотно-сальдові відомості по балансовим рахункам бухгалтерського обліку, журнал реєстрації депозитних договорів (без інформації про ПІБ, назву, ЄДРПО та податковий код клієнта). У вказаному журналі міститься вся інформація, потрібна для перевірки правильності розрахунку процентів: суми депозитів у розрізі договорів, процентна ставка, строк розміщення вкладу.

Однак, відповідачем 1 вимагалась інформація саме про прізвище, ім'я по-батькові фізичних осіб, яка жодним чином не стосується перевірки правильності нарахування процентів по депозитним договорам. Висновки відповідача-1 ґрунтуються на тому, що перевірити правильність розрахунку відсотків за депозитами та їх віднесення на витрати Банку можливо тільки на базі оригіналів депозитних договорів. На підставі цього відповідач 1 не визнав усі суми процентних витрат по всім депозитним договорам за весь період, що перевірявся, тобто процентні витрати, які були відображені в бухгалтерському балансі та в фінансовій звітності позивача, та яка підтверджена звітами обов'язкових перевірок зовнішніх та українських аудиторських компаній. При цьому, для перевірки правильності віднесення процентних витрат до декларації з податку на прибуток філією «Одеське регіональне управління» Банку була надана вся інформація, необхідна для перевірки правильності нарахування процентів, а саме: реєстр депозитних договорів із зазначенням номеру та дати депозитного договору, суми депозиту, процентної ставки та період дії депозитного договор}', інше.

Відповідно до ст.1076 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний гарантувати таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею та банк зобов'язаний забезпечити збереження цієї банківської таємниці.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.62 зазначеного Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, може бути розкрита банком органам доходів і зборів на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.

Крім того, вищевказана інформація може бути розкрита також відповідно до п.1 та п. 2 ч. 1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду.

Відповідно до п.п.20.1.5. п.20.1. ст.20 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право одержувати від платників податків, а також від установ Національного банку України, комерційних банків та інших фінансових установ довідки, у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.

Оригінали депозитних та кредитних договорів додаткових угод до них містять інформацію яка становить банківську таємницю, зокрема прізвище ім'я та по батькові конкретного клієнта, тощо. Відповідно до п.17.3.2 Облікової політики АТ «Банк «Фінанси та кредит» на 2011 та 2012 рік передбачена реєстрація укладених кредитних та депозитних договорів у відповідній підсистемі оперативного обліку ОДБ, яка містить відомості про клієнта та його рахунки. Судові рішення щодо розкриття банківської таємниці перевіряючи особи до Банку не надали.

Крім вказаного, до складу нібито завищених на суму 272 299 301 грн. витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за депозитними договорами, не підтверджених документально, включено витрати на суму 44 647 738,35 грн., які відбулися внаслідок нарахування процентів за відкритими поточними рахунками юридичних та фізичних осіб відповідно до умов договору на розрахунково-касове обслуговування за зазначеними періодами. Таке включення до складу нібито завищених на суму 272 299 301 грн. витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за депозитними договорами, не підтверджених документально, включено витрати на суму 44 647 738,35 грн., взагалі жодним чином в акті перевірки відповідача 1 не мотивоване.

Враховуючи вищевказане, перевіряючі особи безпідставно вимагали надання оригіназів депозитних та кредитних угод та журналів реєстрації останніх, в результаті чого прийшли до хибного висновку щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого було завищено суму витрат у вигляді нарахованих (сплачених) процентів за депозитними договорами, не підтверджених документарно. Вищезазначені висновки відповідача 1, що підтверджені рішенням суду першої інстанції, суперечать чинному законодавству.

Також, як вбачається із висновків, викладених у акті перевірки (сторінка 41- 45) філія «Одеське регіональне управління» Банку уклала кредитний договір №к-3134 від 25.02.2011 з фізичною особою ОСОБА_9, як з позичальником, та відповідачем 1 зроблено висновок про порушення Банком/філією вимог абз. «ж» пп.135.4.2 п.135.4 ст.135, п. 137.4 ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого знижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 57 295 грн. Однак, зазначений висновок суперечить чинному законодавству з огляду на наступне:

Так, до такого висновку відповідач 1 дійшов внаслідок того, що філією «Одеське регіональне управління» Банку до позичальника не було нараховане пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, відповідно до умов кредитного договору №к-3134 від 25.02.2011, на загальну суму 7173,14 доларів США, що еквівалентно 57 295,00 грн.

Такий висновок зроблений з порушенням вимог абз.«ж» пп.135.4.2 п. 135.4, пп. 135.5.3 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України, відповідно до яких до доходу банківських установ включається інші доходи, прямо пов'язані з здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг,

До цих доходів відносяться суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пеня не є обов'язковим платежем за кредитним договором №к-3134 від 25.02.2011, а є засобом стимулювання забезпечення належного виконання зобов'язання зі сторони боржника і кредитор її вправі як нараховувати так і не нараховувати.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору №к-3134 від 25.02.2011 боржник несе відповідальність по цьому договору виключно в рамках майна, що передано в іпотеку відповідно до п. 5.1 цього договору.

У відповідності до п.5.1 вказаного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава (іпотека) квартири, загальною площею 475 м кв., що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Як передбачено пп. 11.3.1. п. 11 договору іпотеки від 25.02.2011, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріатьного округу Федорченко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №1278, задоволення вимог іпотекодержателя - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

На підставі вказаного іпотечного застереження 03.02.2012 було зареєстроване право власності за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на квартиру АДРЕСА_1, згідно із витягом про державну реєстрацію прав №33067935 від 03.02.2012, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № к-3134 від 25.02.2011, укладеним з позичальником ОСОБА_11

23.02.2012 в балансі філії «Одеське регіональне управління» Банку було відображено нерухоме майно - трикімнатну квартиру загальною площею 193,8 кв.м., житловою площею 150,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за вартістю 4 316 075 грн. Сплачений податок на доходи фізичних осіб у розмірі 215 803, 75грн. та здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № К-3134 від 25.02.2011.

До перевірки позивачем надавалися: кредитний договір № К-3134 від 25.02.2011, додаткові угоди до нього; договір іпотеки від 25.02.2011 та договори до договору іпотеки від 29.11.2011; виписки по рахункам №22331000007201, №22386000007201, №22397000007201; платіжні доручення по сплаті податку на доходи фізичних осіб.

Згідно із ч. 4. ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно із абз. «ж» пп.135.4.2 п.135.4, пп.135.5.3 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України до доходу банківських установ включається інші доходи, прямо пов'язані з здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг, до яких відносяться суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду. Однак, пеня позичальником не сплачувалась та не нараховувалась Банком. Таким чином, висновки, викладені в акті перевірки та які полягли в основу податкового повідомлення-рішення, щодо зниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 57 295 грн. в зв'язку із не нарахуванням пені позичальнику ОСОБА_9 за кредитним договором №К- 3134 від 25.02.2011, не грунтуються на законі. Вищезазначені висновки відповідача 1, що підтверджені рішенням суду першої інстанції, суперечать чинному законодавству.

Також, як вбачається з акту перевірки (сторінка 64-74) філією «Одеське регіональне управління» Банку для перевірки правильності віднесення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування філією Банку, не надано будь-яких підтверджуючих документів, а саме: актів виконаних робіт, щодо наданих послуг з оренди приміщень по наступним орендодавцям: ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФО-П ОСОБА_14, ФО-П ОСОБА_15, ТОВ «Лідере». В акті зазначається про порушення вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму витрат по оренді приміщення, які не підтверджені первинними документами (актами виконаних робіт) на суму 4 265 052 грн.

Однак, зазначені висновки спростовуються матеріалами справи, а саме по оренді приміщень філії «Одеське регіональне управління» Банку (відділень) було надано: оригінали договорів оренди, додаткові угоди до них, акти прийому-передачі, платіжні доручення щодо сплати орендних платежів, у тому числі платіжні доручення на утримання податку з доходів фізичних осіб, меморіальні ордери, на підставі яких відбувалось відображення відповідних сум по рахункам витрат, виписки з сумами, датами та призначенням платежу по рахунках витрат по оренді, а також акти виконаних робіт (наданих послуг) до договору оренди з ТОВ «Лідере».

Договорами оренди приміщень з зазначеними вище орендодавцями - фізичними особами не передбачено щомісячного складання актів виконаних робіт щодо наданих послуг з оренди приміщень. Умовами договорів передбачено сплату орендної плати за весь час фактичного користування майном, що засвідчуються актами прийому-передачі орендованих приміщень, із щомісячною сплатою орендної плати орендодавцям на підставі договорів.

Згідно із абз. «ж», «з» п. 138.1.1. ст.138 Податкового Кодексу України до витрат банківських установ, зокрема відносяться інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг та інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до абз. «г» пп. 138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно із абз. «в» пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України до інших витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів) придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Таким чином, позивачем підтверджено первинними документами суму витрат по оренді приміщень.

Також, з акту перевірки вбачається (сторінка 74-85), що філією «Одеське регіональне управління» Банку на порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз. «в» пп.138.10.2 п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України завищено суму витрат на паливно-мастильні матеріали та амортизаційні відрахування по автомобілям, які не використовуються у фінансово-господарський діяльності банківською установою на суму 169 831 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно із свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, виданих РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, автомобілі HONDA та INFINITI, що зазначені в акті перевірки, є власністю Банку.

Жодний нормативно правовий акт не містить спеціальних приписів щодо використання в фінансово-господарській діяльності підприємства, установи та організації певних марок або моделей легкових автомобілів та їх кількості.

Для перевірки були надані оригінали подорожніх листів щодо використання вказаних автомобілів, які є власністю Банку, саме філією «Одеське регіональне управління», а не сторонніми особами.

Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування рішень про результати розгляду скарги від 29.04.2015 № 9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15 колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції протиправності податкових повідомлень-рішень від 26.03.2015 №0000344301, №0000314301, №0000304301, №0000274301, №0000294301, рішень про застосування штрафних санкцій від 26.03.2015 №0000334301, №0000354301, №0000364301, рішення про застосування штрафних санкцій від 20.05.2015 №0000584301, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.03.2015 №Ю-0000374301, то постанова Окружного адміністративного суду міста Києва в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання протиправними рішень про результати розгляду скарги від 29.04.2015 № 9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15, є, також, незаконною та підлягає в цій частині скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Відповідача-1 та Відповідача-2, та, відповідно, необхідність в їх задоволенні. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив частково законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач надав до суду докази, що частково спростовують правомірність рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - не довів правомірність своїх рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив частково її скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 скасувати в частині відмови в задоволені адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.03.2015 №0000344301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб 11020500 у розмірі 6 142 868,21 гри.: за основним платежем - 4 914 294, 57 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 228 573, 64 грн.;

податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.03.2015 №0000304301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за платежем податок на додану вартість 14010100 у розмірі 91 022, 85 грн.: за основним платежем - 72 818,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 204,57 грн.;

податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.03.2015 №0000274301, відповідно до якого публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 162 514 550, 96 грн.;

податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.03.2015 №0000294301, відповідно до якого визначена наступна сума податкового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» за платежем податок на прибуток банківських організацій 11020600 у розмірі 55 451 253 грн.: за основним платежем - 44 361 002, 40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (Штрафами)- 11 090 250, 60 грн.;

рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 29.04.2015 № 9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15, - та ухвалити в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26.03.2015 №0000344301, №0000304301, №0000274301, №0000294301 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 29.04.2015 № 9226/6/99-99-10-01-07-15 та від 30.04.2015 №9458/6/99-99-10-01-03-15.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2015 залишити без змін.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 5 359 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий : Василенко Я.М.

Судді: Бабенко К.А.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2015.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Бабенко К.А

Шурко О.І.

Джерело:ЄДРСР 54681788

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 22.12.2015 по справі № 826/8945/15 Київський апеляційний адміністративний суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

118 836 707

24 437

2 576

528 969

22 639 925

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 22.12.2015 по справі № 826/8945/15 Київський апеляційний адміністративний суд

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!