ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" грудня 2015 р. м.Київ К/800/399/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів:
Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
секретар судового засідання - Ярош Д.В.,
за участю
представника позивача - Цебрика Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року
у справі №4392/10/0770
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс»
до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України
про скасування податкового повідомлення - рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Чопської митниці Державної митної служби України
про скасування податкового повідомлення Ужгородської митниці форми "Р" від 14.10.2010 року №60 та податкового повідомлення форми "Р" від 14.10.2010 року №61.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення Ужгородської митниці форми "Р" від 14.10.2010 року №60 та податкове повідомлення форми "Р" від 14.10.2010 року №61.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб митниці зауваження до ВМД були відсутні, що стверджується завершальною стадією митного оформлення-проставленням відбитка печатки. Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, не заперечували проти правильності та обґрунтованості митної вартості, то відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень.
При скасуванні рішення суду першої інстанції та ухваленні нового, суд апеляційної інстанції вказав, що при декларуванні митної вартості товарів за ВМД, товариство порушило вимоги пункту 5 частини 2 статті 267 Митного кодексу України та ч. 2 ст. 237 Митного кодексу України, занизивши митну вартість ввезеного товару.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року.
На адресу Вищого адміністративного суду України, надійшло заперечення від Чопської митниці Міністерства доходів і зборів України, в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Договору № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 року ТОВ «РТТ-Елекс» придбавало у румунської фірми Rompetrol Rafinare S.A. розчинник.
Відповідно до пункту 6.1 вказаного Договору, розчинник повинен бути доставлений продавцем на умовах DAF (поставка до кордону) Халмеу-Дяково.
Згідно пункту 7.1 Договору всі витрати, що стосуються експорту товару з Румунії, несе продавець.
З пунктів 6.1 та 7.1 Договору випливає, що в ціну товару включені транспортні витрати продавця на доставку товару на кордон з Україною, а тому додавати до митної вартості товару ще й витрати, які поніс наступний покупець товару - ТОВ «МХТК», якому у свою чергу Товариство «РТТ-Елекс» продало цей товар, є необгрунтованим.
В пункті 4.1 Договору вказано, що ціна товару встановлена на умовах DAF кордон Румунії-України - Халмеу-Дяково.
ТОВ «МХТК» (покупець) уклало договір поставки з ТОВ «РТТ-Елекс» (постачальник) розчинника, який раніше за Договором № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 року ТОВ «РТТ-Елекс» придбало у фірми Rompetrol Rafinare S.A.
Ужгородською митницею було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання митного законодавства ТОВ «РТТ-Елекс» за період з 01.01.2008 року до 31.12.2009 року, за наслідками якої було складено акт №4/10/3000000000/0014274586 від 02.07.2010 року.
В результаті проведеної перевірки, встановлено, що дійсна вартість перевезення за межами митної території вантажів, митне оформлення яких здійснено за 12-ти вантажно-митними деклараціями, становить більше задекларованої позивачем суми витрат на транспортування.
Вказаний висновок зроблений з порівняння даних вантажно-митних декларацій, декларацій митної вартості, міжнародних автомобільних накладних з даними зазначеними у документах по розрахунках позивача з підприємствами, які здійснювали перевезення вантажів (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки фактури, податкові накладні, платіжні доручення).
На підставі результатів перевірки відповідачем було винесені податкові повідомлення форми «Р» №60, 61 від 14.10.2011 року.
Судом першої інстанції було проведено заміну Ужгородської митниці Державної митної служби України на Чопську митницю.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно статті 249 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Тобто, митною вартістю ввезеного на митну територію країни товару є ціна угоди (купівлі), а саме - вартість імпортної операції, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання їм (товаром) митного кордону країни.
Згідно частини 1 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. №339.
Відповідно до п. 1 цього Порядку, установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів.
Згідно до п.п. 7-9 Порядку, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами" (чинний до 31.12.2010 р.), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому Законом порядку.
Згідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися у встановленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст. 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» від 20.04.2005 р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.
Згідно з частиною другою статті 266 Митного кодексу України, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до частини другої статті 267 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, у тому числі, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з частиною першою статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, встановлено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
ТОВ «МХТК» (покупець) уклало договір поставки з ТОВ «РТТ-Елекс» (постачальник) розчинника, який раніше за Договором №ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 р. ТОВ «РТТ-Елекс» придбало у фірми Rompetrol Rafinare S.A.
Згідно договору поставки між Товариством «РТТ-Елекс» та ТОВ «МХТК» обовязок перевезення (доставки) товару з Румунії в Україну покладався на ТОВ «МХТК».
ТОВ «МХТК» саме оплачувало доставку розчинника з Румунії в Україну, скориставшись транспортними послугами ТОВ «Вест Експрес».
У матеріалах справи містяться протилежно різні довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест - Експрес» про транспортні послуги.
До суду першої інстанції позивачем надано довідки від 29.01.2008 року №№08/08, 09/08, від 06.02.2008 року №16/08 в яких зазначена вартість транспортних послуг за маршрутом м.Плоєшти (Румунія) складає 2500 грн. у тому числі страховка - 500 грн. (а.с. 46-48 том 1).
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції, митниця долучила до матеріалів справи довідку від 06.07.2010 року фірми Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест - Експрес» в якій повідомлено, що протягом 2008 року про транспортні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» не надавались. (а.с. 96, том 2).
Вищевказані довідки не відповідають Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, оскільки їх оформлено не належним чином.
У вищевказаних довідках відсутні обов»язкові реквізити: підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства.
Також у даній справі міститься лист позивача від 23.06.2010 року №6, в якому повідомлено, що по закінченню перевезення, по розпорядженню перевізника, Товариством з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» проведено розрахунки з водієм у готівковій формі в повному обсязі. В зв»язку з відсутністю підтверджуючих документів про оплату та акта виконаних робіт транспортні послуги по бухгалтерії не проводились. (а.с. 39 том 2).
Таким чином, позивачем при визначенні митної вартості товару та при поданні декларації митної вартості не підтверджено розмір транспортних витрат.
Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено, чи подавав позивач із самого початку всі необхідні та належні документи, які дозволяли б визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів.
Відсутність встановлення зазначених обставин справи унеможливлює здійснення судом касаційної інстанції належної перевірки обґрунтованості вжиття судами попередніх інстанцій заходів захисту прав позивача за вказаним позовом.
Європейський суд з прав людини у рішенні "Мала проти України" від 03.07.2014 (заява №4436/07) констатував, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін (див. рішення у справі «Стіл та Морріс проти Сполученого Королівства» (Steel and Morris v. the United Kingdom), заява №68416/01, п. 59, ECHR 2005-ІІ). Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (див. рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Batsanina v. Russia), заява №3932/02, п.22). Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява №42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
У той же час Суд відзначає важливість того, щоб органи влади наводили деталізовані та переконливі підстави своєї відмови приймати доказ, запропонований заявником, особливо коли такий доказ має істотну важливість для результатів провадження, як у цій справі (див., наприклад, рішення від 26 липня 2007 року у справі «Вітцтум проти Австрії» (Vitzthum v Austria), заява № 8140/04, п.33).
Суд апеляційної інстанції, прийнявши за належний доказ довідку перевізника, надану митницею, не навів підстав своєї відмови прийняти довідки надані Товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс».
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судові рішення прийнятті за неповно встановлених обставин.
За змістом частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки судові рішення прийняті за неповного з'ясування обставин справи, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТТ-Елекс» - задовольнити частково.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №4392/10/0770 - скасувати.
Справу №4392/10/0770 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
