Cправа № 2а-4392/10/0770
Ряд стат. звіту № 2.14.3
Код - 03
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М. за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:
позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "РТТ-Елекс", представник –Цебрик Л.В.;
відповідача: Чопська митниця Державної митної служби України, представники –Пензов С.В., Паньків Т.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "РТТ-Елекс" до Чопської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення Ужгородської митниці форми "Р" від 14.10.2010 р. № 60 та податкового повідомлення форми "Р" від14.10.2010 р. № 61,-
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 19 липня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 25 липня 2011 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "РТТ-Елекс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Ужгородської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення Ужгородської митниці форми "Р" від 14.10.2010 р. № 60 та податкове повідомлення форми "Р" від14.10.2010 р. № 61.
В судовому засіданні за заявою представника позивача було проведено заміну відповідача на Чопську митницю, оскільки на час завершення розгляду даної адміністративної справи згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи проведено припинення державної реєстрації Ужгородської митниці від 02.06.2011 року, правонаступником якої є Чопська митниця.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, які зазначені у позові, поясненні до позову, додатковому обґрунтуванні позовних вимог наголосивши на наступному.
Ужгородська митниця за наслідками перевірки на підставі Акту перевірки від 02.07.2010 р. прийняла податкові повідомлення за №№ 60, 61 від 14.10.10 р..
ТОВ «РТТ-Елекс»не погоджується з податковими повідомленнями за №№ 60, 61 від 14.10.10 р., з нарахуванням податкових зобов'язань та штрафів, виходячи з такого.
Митний орган неправомірно донарахував ПДВ із штрафами по 11 - ти вантажно –митних деклараціях (далі ВМД).
ВМД є товаро-супровідними документами на товар (розчинник), який згідно Договору № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 р. ТОВ «РТТ-Елекс»придбавало у румунської фірми Rompetrol Rafinare S.A.
Згідно пункту 6.1 вказаного Договору розчинник повинен бути доставлений продавцем на умовах DAF (поставка до кордону) Халмеу-Дяково.
Згідно пункту 7.1 Договору всі витрати, що стосуються експорту товару з Румунії несе продавець.
З пунктів 6.1 та 7.1 Договору випливає, що в ціну товару включені транспортні витрати продавця на доставку товару на кордон з Україною, а тому додавати до митної вартості товару ще й витрати, які поніс наступний покупець товару - ТОВ «МХТК», якому у свою чергу Товариство «РТТ-Елекс»продало цей товар, є помилковим.
Відповідно до ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже, витрати, пов’язані з транспортуванням товару, не додаються в даному випадку до ціни товару.
Крім того для цілей нарахування ПДВ може бути застосована тільки митна вартість, вказала у ввізній митній декларації (а отже, при коригуванні митної вартості і використання для нарахування ПДВ скоригованої митної вартості мають обов'язково вноситися зміни до ВМД). В податкових повідомленнях № 60 та № 61 від 14.10.2010 р. зазначено порушення ст. 69 Митного кодексу України, в той час як ця стаття регулює митний контроль після пропуску товарів і транспортних засобів.
В повідомленнях також зазначено про порушення ст. 262 Митного кодексу України, в той час як ТОВ «РТТ-Елекс»подало декларацію митної вартості, а саме неподання такої декларації є порушенням ст. 262 даного Кодексу.
Ужгородська митниця також здійснила перевірку з порушенням процедури її проведення.
Згідно частини 2 ст. 69 Митного кодексу України митний контроль (перевірка) здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. Натомість таке розпорядження при проведенні перевірки було відсутнє.
Позивач також не отримував від відповідача повідомлення про проведення перевірки.
Перевірка проводилась протягом 25-ти робочих днів, замість запланованих 23 робочих днів.
Представники відповідача заперечили проти задоволення позову з підстав, які зазначені у запереченні, доповненні до заперечення та в запереченні на додаткові доводи обґрунтування позову вказавши на таке.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинний до 31.12.2010 р.) від 20.12.2000 № 2181-ІІІ митні органи визначено контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Підпунктом 2.2.1 зазначеного Закону України встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
У заявленому позові ТОВ «РТТ-Елекс»зазначається, що відповідно до договору № ЕХР - 20/2007 від 29.11.2007 р. отримувався товар "розчинник" у румунської фірми Rompetrol Rafinare S.A. на умовах поставки DAF. Отже, як стверджує представник позивача, витрати пов'язані з транспортуванням товару не додаються в даному випадку до ціни товару. Це ствердження не відповідає дійсності, так як декларування вищеназваного товару здійснювалось декларантом (яким в даному випадку виступало - ТОВ «РТТ-Елекс») з урахуванням умов поставки FCA на підставі додатку до контракту № ЕХР -20/2007 від 29.11.2007 р., що є його невід'ємною частиною. Тобто, витрати на транспортування при декларуванні митної вартості, враховуючи вимоги ст. 267 МК України, обов'язково мають додаватись декларантами до ціни товару.
Представлені ТОВ „РТТ-Елекс" довідки підприємства - перевізника (ТОВ „Вест-Експрес") не відповідають вимогам, встановленим пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, оскільки у вказаних довідках відсутні реквізити товаротранспортних документів (номер та дата накладної СМR)та підпис головного бухгалтера підприємства - перевізника.
ТОВ «РТТ-Елекс»виступало як імпортер товару (гр. 8 ВМД), як особа відповідальна за фінансове врегулювання (гр.9 ВМД) та як декларант (гр. 14 ВМД). Отже, не зважаючи на те, що будучи фінансовим гарантом, ТОВ «РТТ-Елекс»не включено до митної вартості товарів реальну суму транспортних витрат, надану ТОВ «Вест - Експресе»на запит Ужгородської митниці у ході перевірки. Тобто ТОВ «РТТ-Елекс»до митного оформлення подано не достовірну документацію щодо транспортних витрат по імпортованому товару. У зв'язку з вищезазначеним, на основі інформації, наданої ТОВ «Вест - Експресс», робочою групою здійснено розрахунок митних платежів.
Таким чином, дії, спрямовані на зменшення розміру сплати податків і зборів, вчинено декларантом, оскільки саме він несе зобов'язання перед митними органами за подання достовірної інформації та повноту сплати податків - стаття 88 Митного кодексу України.
Не відповідає дійсності і твердження позивача про те, що Ужгородська митниця здійснила перевірку з порушенням процедури її проведення.
У встановленому порядку Ужгородська митниця проінформувала підприємство про початок документальної перевірки у відповідності до Плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на II квартал 2010 року листом - повідомленням від 20.05.2010 р. №11/24-2620.
Посвідчення на право проведення перевірки № 8 від 31 травня 2010 року; № 9 від 31 травня 2010 року та № 12 від 07 червня 2010 року з відмітками ТОВ «РТТ-Елекс»про ознайомлення: печаткою та підписом директора Лук'янчука С.Ю. також однозначно вказують на дотримання Ужгородською митницею встановленого порядку проведення перевірок.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Ужгородська митниця здійснила перевірку дотримання позивачем законодавства з питань митної справи за період з 01.01.08 р. по 31.12.09р. Перевірка проводилась на підставі посвідчень про право проведення перевірки № 8, 9 від 31.05.10 р. та № 12 від 07.06.10 р., виданих згідно з наказом Ужгородської митниці від 21.05.10 р. № 336 із змінами, внесеними наказом Ужгородської митниці від 29.06.10 р. № 470, згідно Плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, акредитованих в Ужгородській митниці, на II квартал 2010р.
За наслідками перевірки на підставі акту від 02.07.2010 року № 4/10/3000000/00114274586 відповідачем були прийняті податкові повідомлення форми «Р»:
податкове повідомлення форми «Р»від 03.08.2010 р. № 20, яким донарахувано мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 263,98 грн. та 170 грн. штрафу;
податкове повідомлення форми «Р»від 03.08.2010 р. № 21, яким донарахувано ПДВ з товарів, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 29 711,8 грн. та 2971,18 грн. штрафу;
податкове повідомлення форми «Р»від 03.08.2010 р. № 22, яким донарахувано митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів в розмірі 286,16 грн. та 170 грн. штрафу.
Податкове повідомлення форми «Р»від 03.08.2010 р. № 22 було відкликано 21.09.10 р. Однак, прийнято додаткове податкове повідомлення форми «Р»від 21.09.2010 р. № 57, яким донараховано штрафні санкції з ПДВ в розмірі 11 884,72 грн.
Ужгородська митниця 14.10.2010 р. також відкликала податкові повідомлення №№ 20, 21, 22 від 03.08.2010 р. та податкове повідомлення № 57 від 21.09.10 р. Натомість було прийнято нові податкові повідомлення форми «Р»№ 60, 61 від 14.10.2011 року, які є предметом оскарження.
Перевірку було проведено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.04. № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»та нормативно-розпорядчих документів Держмитслужби України. Згідно наказу Ужгородської митниці, від 21.05.2010. № 336 «Про проведення документальної перевірки», яким затверджено її програму та два накази про продовження термінів документальної перевірки-до 10.07.2010 року, як стверджує у своєму запереченні відповідач.
Разом з тим в судових засіданнях відповідачем суду, крім наказу № 336 від 21.05.2010 року «Про проведення документальної перевірки»(а.с. 83) інших наказів про продовження термінів документальної перевірки не було надано.
А згідно наказу Ужгородської митниці від 21.05.2010 р. № 336 було зазначено провести перевірку протягом 31.05. –30.06.2010 р., тобто протягом 23 –ти робочих днів, а як зазначено в акті перевірки перевірка проводилась в строк з 31.05.10 р. по 02.07.10 р., тобто протягом 25 – ти робочих днів.
В матеріалах справи також знаходиться лист відповідача від 20.05.2010 року № 11/24-2620, яким повідомляється позивача про проведення планової перевірки з 31.05.2010 року. Разом з тим відсутнє підтвердження про відправлення та вручення даного повідомлення позивачу. Представник позивача наполягає на тому, що позивачем дане повідомлення взагалі не було отримано (а.с. 84 ).
Що стосується суті предмету позову, то судом встановлено наступне.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 № 2181-ІІІ митні органи визначено контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.
Підпунктом 2.2.1 зазначеного Закону України встановлено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Згідно Договору № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 р. ТОВ «РТТ-Елекс»придбавало у румунської фірми Rompetrol Rafinare S.A. розчинник.
Згідно пункту 6.1 вказаного Договору розчинник повинен бути доставлений продавцем на умовах DAF (поставка до кордону) Халмеу-Дяково. Термін "поставка до кордону" означає, що продавець виконав свої обов'язки щодо поставки, коли товар, що пройшов митне очищення для експорту, але ще не для імпорту, наданий у розпорядження покупця не розвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці та пункті на кордоні, але перед митним кордоном суміжної країни.
Згідно пункту 7.1 Договору всі витрати, що стосуються експорту товару з Румунії несе продавець.
З пунктів 6.1 та 7.1 Договору випливає, що в ціну товару включені транспортні витрати продавця на доставку товару на кордон з Україною, а тому додавати до митної вартості товару ще й витрати, які поніс наступний покупець товару - ТОВ «МХТК», якому у свою чергу Товариство «РТТ-Елекс»продало цей товар, є необгрунтованим.
В пункті 4.1 Договору вказано, що ціна товару встановлена на умовах DAF кордон Румунії-України - Халмеу-Дяково.
Відповідно до ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Отже, витрати, пов’язані з транспортуванням товару, не повинні додаватись в даному випадку до ціни товару.
ТОВ «МХТК»(покупець) уклало договір поставки з ТОВ «РТТ-Елекс»(постачальник) розчинника, який раніше за Договором № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 р. ТОВ «РТТ-Елекс»придбало у фірми Rompetrol Rafinare S.A.
Той факт, що згідно договору поставки між Товариством «РТТ-Елекс»та ТОВ «МХТК»обов’язок перевезення (доставки) товару з Румунії в Україну покладався на ТОВ «МХТК», не означає, що митна вартість товару повинна включати вартість доставки розчинника Товариству «МХТК»з Румунії. ТОВ «МХТК»саме оплачувало доставку розчинника з Румунії в Україну, скориставшись транспортними послугами ТОВ «Вест Експрес».
Імпортером (декларантом) розчинника в Україну було ТОВ «РТТ-Елекс», яке сплатило в ціні товару його доставку на кордон з Україною. Тому вартість транспортних послуг, які надавало ТОВ «Вест Експрес»Товариству «МХТК», не може бути включена у митну вартість товару навіть при тому, що товар транспортувався територією Румунії за рахунок коштів Товариства «МХТК».
Вартість транспортування розчинника з Румунії в Україну була врегульована одночасно двома договорами, а саме: Договором № ЕХР-20/2007 від 29.11.2007 р. між ТОВ «РТТ-Елекс»як покупцем та фірмою Rompetrol Rafinare S.A. як продавцем. За даним договором ціна товару включала вартість його транспортування до українського кордону. Однак, фактично продавець не транспортував товар взагалі.
Згідно іншого договору про надання транспортних послуг між Товариством «МХТК»та ТОВ «Вест Експрес», останнє і здійснило фактичну доставку розчинника від фірми Rompetrol Rafinare S.A. на підприємство «МХТК».
Відповідно до умов додатків Продавець поставляє Товар на базових умовах Інкотермс 2000 FCA (франко-перевізник») Плоєшті, Румунія, про що вказано також у кожній ВМД та рахунку до неї.
ІНКОТЕРМС - це офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2000 року), видання МТП N 560, введені в дію з 01.01.2000 р. Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.
В той час, як експортерам і імпортерам необхідно враховувати практичні зв'язки між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної торгової угоди - де вимагається не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування та фінансування - Інкотермс відноситься тільки до одного з цих договорів, а саме договору купівлі-продажу. Тим не менш, домовленість сторін про застосування певного терміна Інкотермс обов'язково має значення й для інших договорів.
Відповідно до додатків до контракту відвантаження товару на умовах FCA Інкотермс, ввезеного позивачем в Україну, відбувалися зі складів продавця, тобто на площах продавця (тобто поставка з цього моменту вважається здійсненою), що виключає витрати у продавця по доставці товару, в які входять і транспортні витрати, та виключає обов'язок у покупця сплатити ці витрати, що підтверджується доданими до позовної заяви інвойсами.
Таким чином, відносини, які врегульовано контрактом на умовах FCA Інкотермс, виникають тільки з приводу поставки товару, і в жодному разі з приводу його перевезення.
Відповідно до п.3.1.2 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
Зі змісту ст. 188 глави 29 Митного кодексу України вбачається, що імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ імпорт товарів - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Таким чином, відповідно ст. 3.1. Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування в спірних правовідносинах є операція імпорту, вартість якої є основою методу визначення митної вартості за ціною договору купівлі (поставки) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) - ст. 267 Митного кодексу України.
Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Тобто, митною вартістю ввезеного на митну територію країни товару є ціна угоди (купівлі), а саме - вартість імпортної операції, фактично сплачена або підлягаюча сплаті за ввезений товар на момент перетинання їм (товаром) митного кордону країни.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»момент здійснення експортного (імпортного) контракту є моментом, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Також, положеннями ст. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 24.03.1999р. №136 визначено, що здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна по договору виникає з моменту вручення такого майна набувачу чи перевізнику, організації зв'язку і т.п. для відправлення, пересилки набувачу майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Таким чином, одним із критеріїв (необхідною умовою) застосування методу згідно ст. 267 Митного кодексу України є факт переходу права власності на ввезені в країну товари.
Відповідно до додатків договору поставка товару від продавця покупцю здійснювалася на умовах FСА Румунія, м. Плоешті. Поставки здійснювалися зі складу продавця, тобто відгрузки товару - передача товару покупцю також здійснювалися зі складу продавця. А відповідно до Інкотермс-2000 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів, а саме п. А.4., яким передбачено, що поставка вважається здійсненою, якщо назване місце поставки знаходиться в приміщенні продавця коли товар загружено в транспортний засіб перевізника, указаного покупцем чи іншою особою, яка діє від його імені.
Тобто операція імпорту, згідно якої має бути визначена митна вартість товару, вважається здійсненою з моменту відгрузки продавцем товару покупцю, що відбулося, але не на митній території України, і не на території України, а поза межами території України. А саме на території іншої країни –в Румунії.
Згідно ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України передбачено, що порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. № 339 (надалі -Порядок).
Відповідно до його п. 1 цього Порядку установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 4 ст. 19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Зважаючи на те, що донарахування сум податків і зборів здійснювалось як наслідок визначення митної вартості товарів після закінчення їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а процедура такого донарахування визначається Порядком, на момент складання податкових повідомлень відповідач повинен був вимог даного нормативного акту дотримуватись.
Відповідно до п., п. 7-9 Порядку у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.
Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.
Рішення про визначення митної вартості товарів надсилається декларанту в десятиденний строк з моменту прийняття поштою з повідомленням про вручення або видається йому під розписку.
Після надходження рішення декларант може протягом 10 днів звернутися до митного органу з метою коригування суми податкових зобов'язань.
У разі заниження податкового зобов'язання та його непогашення протягом 10 днів з дати надходження рішення митного органу про визначення митної вартості товару зазначений орган самостійно вживає заходів для донарахування сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний до 31.12.2010 року).
Таким чином, на час складання оспорюваних податкових повідомлень, діяв Порядок-1, згідно якого перед тим, як їх скласти, митний орган за наявності на те законних підстав повинен був прийняти рішення про визначення митної вартості товару за встановленою Держмитслужбою формою. Воно мало бути надісланим або врученим декларанту і тільки в разі не виконання податкових зобов'язань і їх непогашення протягом 10 днів з дати їх надходження митний орган набував право вжити заходів для нарахування сум податків і зборів у встановленому Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами державними цільовими фондами»(чинний до 31.12.2010 року).
Крім того, у відповідності до узагальнення судової практики Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.03.2010 р. № 21-13/2010 рекомендовано адміністративним судом, при розгляді справ, пов'язаних зі сплатою ПДВ та митних зборів, враховувати, що згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону № 168/97 платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.
Відповідно до підпункту 4,2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами" (чинний до 31.12.2010 р.), якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому Законом порядку.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України , є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 265 Митного кодексу України визначено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися у встановленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст. 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до Наказу Держмитслужби України № 314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005 р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та\або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження, тощо, потребуються проведення такого огляду.
Як встановлено судом, під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД були відсутні, що стверджується завершальною стадією митного оформлення –проставленням відбитка печатки.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися щодо правильності та обґрунтованості митної вартості відповідач не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав суду переконливих доказів щодо правомірності прийняття вищезгаданих податкових повідомлень форми «Р».
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання про те, що позовні вимоги слід задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. 4, 8, 17, 18, 86, 87, 94, 160 –163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТТ-Елекс" до Чопської митниці Державної митної служби України –задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення Ужгородської митниці форми "Р" від 14.10.2010 р. № 60 та податкове повідомлення форми "Р" від14.10.2010 р. № 61.
3. 3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача держане мито в розмірі 3, 40 (три грн. 40 коп.) грн..
4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Шешеня О.М.
