ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2015 р.
м.Одеса
Справа № 814/1885/15
Категорія: 2.1
Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченка К.В.,
ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльності відповідача,-
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2015р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо повідомлення позивача про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в термін встановлений ст.20 ЗУ «Про звернення громадян»; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо забезпечення функціонування української мови при забезпеченні пропускної системи в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; визнати неправомірним повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про те, що черговий працівник, що забезпечує пропускну систему в його Секретаріаті мав право вільно визначати мову спілкування з позивачем 18.03.2015р.; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про причину не пропуску його до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18.03.2015р.; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про час, коли йому буде дозволено зайти до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18.03.2015р..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2015р. він відвідав Секретаріат, але черговий працівник на вході до приміщення Секретаріату не пропустив його до громадської приймальні, при цьому на звернення до нього українською мовою відповідав не українською мовою, а незрозумілою позивачу мовою, через це позивач не міг зрозуміти причини не пропуску та існуючий порядок пропуску до приміщення. На направлене з цього приводу звернення відповідачу не отримав відповіді у строк та порядку, передбаченому ЗУ«Про звернення громадян».
Посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015р. адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка виразилася у неповідомленні ОСОБА_2 про результати розгляду його звернення від 18.03.2015р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині пропозиції забезпечення чергового працівника перекладачем.
Визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови відповідальним черговим відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18 березня 2015р. при здійсненні пропуску ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
В іншій частині позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення норм права.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2015р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
7 грудня 2015р. на адресу суду від представника Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надійшло клопотання, в якому останній просить провести розгляд справи за участю позивача та представників відповідача.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ст.7 ЗУ «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_2 від 18.03.2015р. в частині пропозиції забезпечення чергового працівника Секретаріату перекладачем. Крім того, суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови черговим Секретаріату 18 березня 2015р. при здійсненні пропуску ОСОБА_2 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.03.2015р. ОСОБА_2 відвідав Секретаріат, на вході до будівлі якого, у нього виник конфлікт із черговим Секретаріату, який, як зазначив позивач, не пропускав його до будівлі та розмовляв не українською мовою, а іншою незрозумілою позивачу мовою. Після виникнення конфлікту до позивача вийшов відповідальний працівник Секретаріату, який розмовляв українською мовою, та повідомив позивачу необхідну йому інформацію.
В той же день, 18.03.2015р., відповідно до реєстраційно-контрольної картки Секретаріату, від ОСОБА_2 було прийнято звернення, яке було класифіковано відповідачем як звернення з двох питань: свобода розвитку і функціонування української мови; право на отримання паспорту. У своєму зверненні, ОСОБА_2 крім питань отримання паспорту він просив вирішити питання про встановлення перекладача для чергового працівника Секретаріату.
6.05.2015р. ОСОБА_2 повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового. Це звернення було зареєстроване відповідачем та на нього позивачу була надана відповідь в порядку та строки, встановлені законом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача, в частині надання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 18.03.2015р. про забезпечення черговому працівнику Секретаріату перекладача, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ч.1 ст.7 вказаного Закону, звернення оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.15 цього ж Закону, відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Частиною 1 та 2 ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно ст.19 ЗУ «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Отже, діючим законодавством України встановлений обов'язок суб'єкта владних повноважень повідомляти громадянина про наслідки розгляду його звернення (заяви, клопотання) та знайомити громадянина з рішенням суб'єкта владних повноважень, прийнятого за наслідками звернення громадянина, з зазначенням інформації по суті викладених особою у зверненні питань.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем під час розгляду справи не було надано доказів розгляду по суті звернення позивача від 18.03.2015р. в частині прохання забезпечення чергового працівника перекладачем, не надано доказів направлення відповіді на це звернення у порядку та строки, встановлені законодавством.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягала у неповідомленні позивача про результати розгляду його звернення від 18.03.2015р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині пропозиції забезпечення чергового працівника Секретаріату перекладачем.
Що стосується позовних вимог в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача, яка виразилася у не забезпеченні функціонування української мови при забезпеченні пропускної системи в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування українською мовою в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Відповідно до ст.33 ЗУ «Про мови в Українській РСР» мовою офіційних засобів масової інформації є українська мова.
Українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя (Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999р. №10-рп).
Згідно зі ст.5 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» громадянам України гарантується право користуватися будь-якою мовою, проте, це не є підставою для посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування використовувати у своїй діяльності будь-яку іншу мову крім державної.
Разом з тим, відповідно до п.1.1 Посадової інструкції відповідального чергового відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зазначена особа є службовцем Секретаріату.
Згідно з п.2.2 зазначеної Посадової інструкції, черговий здійснює пропуск осіб до приміщення лише за наявності в них разових перепусток, завізованих керівниками структурних підрозділів.
За таких обставин, ОСОБА_2 мав право на отримання необхідної для нього інформації в державному органі українською мовою. Такої можливості він був позбавлений, що потягло за собою порушення його права на отримання інформації державною мовою.
У справі відсутні будь-які докази стосовно того, що відповідачем вживалися заходи, спрямовані на поновлення права ОСОБА_2 на отримання необхідної йому інформації державної мовою.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов ОСОБА_2 у відповідній частині.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: К.В. Кравченко
ОСОБА_1
