МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.09.2015 № 814/1885/15
м. Миколаїв
10:10
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом
ОСОБА_1, АДРЕСА_1,Миколаїв,54034
до відповідача
ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, вул. Інститутська, 21/8, м. Київ 8, 01008
про
визнання неправомірною бездіяльності відповідача; визнання неправомірним повідомлення від 18.03.2015,
встановив:
Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної ради України з прав людини (надалі – ОСОБА_2, відповідач), в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо повідомлення позивача про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в термін встановлений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, щодо забезпечення функціонування української мови при забезпеченні пропускної системи в ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; визнати неправомірним повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про те, що черговий працівник, що забезпечує пропускну систему в його ОСОБА_2 мав право вільно визначати мову спілкування з позивачем 18.03.2015; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про причину не пропуску його до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18.03.2015; визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про час, коли йому буде дозволено зайти до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18.03.2015.
Позивач в судовому засіданні свій позов підтримав. Пояснив, що 18.03.2015р. він відвідав ОСОБА_2, але черговий працівник на вході до приміщення ОСОБА_2 не пропустив його до громадської приймальні, при цьому на звернення до нього українською мовою відповідав не українською мовою, а незрозумілою позивачу мовою, через це позивач не міг зрозуміти причини не пропуску та існуючий порядок пропуску до приміщення. На направлене з цього приводу звернення Відповідачу не отримав відповіді у строк та порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Відповідач проти задоволення позову заперечував. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначав, що черговий працівник у приміщенні Відповідача лише здійснює пропускний режим, не є державним службовцем та не зобов’язаний у своїй роботі вживати державну мову. Крім того, після виниклого інциденту до позивача вийшов завідувач відділу попереднього розгляду звернень та прийому громадян, який пояснив позивачу необхідну інформацію державною мовою. Письмове звернення позивача від 18.03.2015 року щодо призначення черговому працівнику перекладача було розглянуто Відповідачем своєчасно та пояснення з цього приводу були надані позивачу усно, оскільки він приходив до ОСОБА_2 неодноразово. Вже на наступне письмове звернення позивача від 06.05.2015р. з цього ж приводу 03.06.2015р. було надано письмову відповідь в порядку і строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян». Просив розглянути справу без участі представника відповідача.
В подальшому позивач просив розглянути справу в порядку письмового провадження. Справа вирішена судом в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом, 18.03.2015р. позивач відвідав ОСОБА_2, на вході до будівлі якого, у нього виник конфлікт із черговим ОСОБА_2, який, як зазначив позивач, не пропускав його до будівлі та розмовляв не українською мовою, а іншою незрозумілою позивачу мовою. Після виникнення конфлікту до позивача вийшов відповідальний працівник ОСОБА_2, який розмовляв українською мовою, та повідомив позивачу необхідну йому інформацію.
Як вбачається із матеріалів службової перевірки за зазначеним фактом, при цьому черговий секретаріату поясняв, що володіє українською мовою, але розмовляти нею з позивачем відмовлявся через виниклий конфлікт.
В той же день, 18.03.2015р., відповідно до реєстраційно-контрольної картки ОСОБА_2 (а.с. 27), від позивача ОСОБА_2 було прийнято звернення, яке було класифіковано відповідачем як звернення з двох питань: свобода розвитку і функціонування української мови; право на отримання паспорту.
Зазначене відповідає тексту звернення позивача (а.с. 32), в якому крім питань отримання паспорту він просить вирішити питання про встановлення перекладача для чергового працівника ОСОБА_2.
Відповідачем не надано суду доказів розгляду по суті звернення позивача від 18.03.2015р. в частині прохання забезпечення чергового працівника перекладачем, не надано доказів направлення відповіді на це звернення у порядку та строки, встановлені законодавством.
В подальшому позивач 06.05.2015р. повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити його про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового (а.с. 36). Це звернення було також зареєстроване Відповідачем (а.с. 34) та на нього позивачу була надана відповідь в порядку та строки, встановлені законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно зі статтею 14 зазначеного закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Закон також встановлює місячний термін для розгляду звернення громадян (стаття 20 зазначеного закону).
При цьому суд звертає увагу на те, що звернення позивача від 18.03.15р. було викладено письмово, підписане, подане до державного органу, прияйте ним та зареєстроване. Тому посилання відповідача у матеріалах службової перевірки на невідповідність цього звернення вимогам закону не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
Згідно з приписами статті 19 Закону України «Про звернення громадян», про результати розгляду звернень громадяни повідомляються письмово.
Тому суд не бере до уваги твердження відповідача, що в частині забезпечення чергового перекладачем звернення позивача було розглянуто, та про результати його розгляду він був повідомлений усно, оскільки такий порядок не відповідає законодавству.
Отже в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме слід визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у неповідомленні позивача про результати розгляду його звернення від 18.03.2015р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині пропозиції забезпечення чергового працівника ОСОБА_2 перекладачем.
Розглядаючи інші позовні вимоги, суд виходить із такого.
Конституція України у статті 10 визначає, що державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про мови в УРСР», службові особи державних, партійних, громадських органів, установ і організацій повинні володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності - і іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків. Незнання громадянином української або російської мови не є підставою для відмови йому у прийнятті на роботу. Після прийняття на роботу службова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в обсязі, необхідному для виконання службових обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про засади державної мовної політики», українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах .
Згідно зі статтею 11 зазначеного закону, основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. Держава гарантує відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою, а в межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, - і цією регіональною мовою (мовами). Необхідність забезпечення такої гарантії має враховуватися при доборі службових кадрів.
Отже законом визначено, що задля гарантування відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою такі органи повинні відповідним чином добирати службові кадри.
Відповідно до п.1.1 Посадової інструкції відповідального чергового відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зазначена особа є службовцем ОСОБА_2.
Згідно з п.2.2 зазначеної Посадової інструкції, черговий здійснює пропуск осіб до приміщення лише за наявності в них разових перепусток, завізованих керівниками структурних підрозділів.
На думку суду, здійснення пропуску осіб, перевірка наявності в них разових перепусток, тощо, вимагає від працівника як невербального так і вербального спілкування із відвідувачами. Зазначене неможливе без знання та застосування державної мови.
Пропуск до приміщення є складовою частиною надання адміністративних послуг державним органом, а тому і в даному випадку державний орган повинен забезпечити надання таких послуг державною мовою, як того вимагає закон.
Тому на підставі частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне інші позовні вимоги задовольнити частково, а саме визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови відповідальним черговим відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18 березня 2015 року при здійсненні пропуску ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Інші заявлені позивачем позовні вимоги є похідними від тих, що були вже розглянуті судом, а їх задоволення чи незадоволення не вплине на обсяг суб’єктивних прав чи обов’язків сторін.
Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини, яка виразилася у неповідомленні ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення від 18.03.2015р. до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині пропозиції забезпечення чергового працівника перекладачем.
3. Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови відповідальним черговим відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18 березня 2015 року при здійсненні пропуску ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
4. В іншій частині позовних вимог – відмовити.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.С. Князєв
