ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" травня 2015 р. Справа № 922/765/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Новіковій Ю.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Романченко О.М. (довіреність б.н. від 01.01.2015 року),
перша третя особа - не з'явилась,
друга третя особа - не з'явилась,
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.№2482Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року у справі № 922/765/15,
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Куп'янськ, Харківська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" м. Куп'янськ, Харківська область,
треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - 1 ОСОБА_4, м. Харків,
2 Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, м. Харків,
про витребування майна та стягнення 10000,00 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2015 року Фізична особа - підприємець позивач ОСОБА_2 звернулася до господарського суду із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сур'я" про витребування із чужого незаконного володіння - ТОВ "Сур'я" до володіння - ФОП ОСОБА_2 квартири №17-А в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1. Позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року у справі № 922/765/15 (суддя Макаренко О.В.) витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "Сур'я" до володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 квартиру № 17-А в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 шляхом виселення ТОВ "Сур'я" із приміщення квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ТОВ "Сур'я" на користь державного бюджету України судовий збір в розмірі 24000,00 грн. В решті позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився частково, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2015 року у справі № 922/765/15 в частині відмови у задоволені позову про стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Сур'я" на користь ФОП ОСОБА_2 10000,00 грн. в якості відшкодування завданої моральної шкоди, в іншій частині рішення залишити без змін.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Позивачем було надано заяву (вх. № 7961 від 20.05.2015 року), в якій він просить розглядати справу № 922/765/15 без своєї участі та без участі його представника, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.
Позивач та треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні. Сторони належним чином повідомленні про час і місце слухання справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 96-98). Зважаючи на те, що суд не визнавав явку позивача та третіх осіб обов'язковими, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд скарги без участі їх представників.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 28.12.2006 року між ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності від 13.12.2006 року № 4034 від імені ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 28.12.2006 р. у реєстрі за №9256 (а.с. 13).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 28.12.2006 р. № 9256 визнано недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2012 р. між ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (орендарем) було укладено договір оренди (найму) квартири (а.с. 19-21), відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування квартиру АДРЕСА_1, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути квартиру орендодавцю на умовам визначених договором.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2014 р. у справі №922/1835/14, яке набрало законної сили, договір оренди (найму) квартири, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 від 10.02.2012 р. визнано недійсним (а.с. 22-25).
01.03.2014 р. між ФОП ОСОБА_5 (орендатор) і ТОВ "Сур'я" (суборендатор) було укладено договір суборенди нерухомого майна б/н, за умовами якого орендатор передала суборендатору у строкове платне користування (суборенду) квартиру №17, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
ФОП ОСОБА_2 надіслала ТОВ "Сур'я" претензії від 15.08.2014 р. №15/08 та від 01.12.2014 р. 01/12 (а.с. 26-27), в яких вимагала протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання даних претензій повернути належну їй квартиру АДРЕСА_1.
Однак, ТОВ "Сур'я" у відповіді на претензії (а.с. 28) відмовилось повернути позивачу спірну квартиру, посилаючись на той факт, що відповідно до ст. 770 ЦК України до ФОП ОСОБА_2, як до нового власника об'єкту оренди, перейшли всі права та обов'язки орендодавця за вищевказаним договором, оскільки термін дії суборенди від 01.03.2014 р. продовжено до 01.01.2016 р.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 28.12.2006 р. № 9256, укладений між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) визнано недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми закону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що власником спірного майна, а саме квартири АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 (позивач).
Відповідно до ч. 3 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 387 Цивільного Кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісного набувача), якщо він його придбав за відплатним договором за таких обставин: 1) майно було загублено власником або особою, якій він передав його у володіння; 2) майно було викрадено у власника або особи, якій він передав його у володіння; 3) майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.02.2014 р. по справі №638/8925/13-ц, окрім іншого встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ФОП ОСОБА_2 не з її волі, а внаслідок умисних незаконних дій представника позивача ОСОБА_6
Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт вибуття спірного майна з володіння позивача (власника) поза її волі внаслідок незаконних дій іншої особи встановлено рішенням суду у цивільній справі та є таким, що не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.06.2014 р. у справі №922/1835/14, яке набрало законної сили, договір оренди (найму) квартири, укладений між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 від 10.02.2012 р. визнано недійсним (а.с. 22-25).
Відповідно до ст. 774 ЦК України строк договору піднайму (суборенди) не може перевищувати строку договору найму.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги позивача про витребування спірного майна із володіння ТОВ "Сур'я" шляхом виселення ТОВ "Сур'я" із приміщення квартири АДРЕСА_1, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
З приводу стягнення моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Крім того, у п. 5 даної постанови Пленуму роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з п. 9 даної постанови Пленуму роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається доказів із зазначенням, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, також не обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що душевно страждає через неможливість повернення та поселення у спірну квартиру, а також через неможливість здійснення повноцінної підприємницької діяльності у місті Харкові у спірній квартирі.
Проте таке обґрунтування завдання моральної шкоди не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки, відповідно до договору купівлі-продажу від 28.12.2006 р., квартира є житловим приміщенням і в матеріалах справи відсутні докази переведення в нежитлове з метою використання в підприємницькій діяльності, а відповідно, ця обставина не може свідчити про моральні страждання позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою, безпідставною і підлягає залишенню без задоволення, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилався в апеляційній скарзі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції
Колегія суддів, з урахуванням зазначеного дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення обґрунтовано, з урахуванням матеріалів справи, тому рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року у справі № 922/765/15 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2015 року у справі № 922/765/15 залишити без змін.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.
