ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 лютого 2015 року 14:35 № 826/17223/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
Міжнародної академії фінансів та інвестицій
до 3-тя особа
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Торгово-промислова палата України
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
за участю представників:
від позивача - Матвійчука Р.І., Селецької І.Ю., Гаєвської Н.І.,
від відповідача - Макара О.З.
від третьої особи - Корха О.С., Ципліна Д.Л.
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Міжнародна академія фінансів та інвестицій (надалі - позивач або МАФІ) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0014892201.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 26.11.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, МАФІ не порушувало положення ч. д) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що до МАФІ не перейшло права власності на приміщення 3-го та 4-го поверхів загальною площею 1 143,9 м.кв. за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33, власником якого і досі є засновник МАФІ - Торгово-промислова палата України, а, відтак, позивач не набув права розпорядження вказаним нерухомим майном.
У судовому засіданні 26.11.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Торгово-промислову палату України (надалі - третя особа або ТПП України).
У судове засідання 26.02.2015 року з'явилися представники осіб, які беруть участь у справі.
Представники позивача позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки МАФІ порушень вимог податкового законодавства.
Представники третьої особи заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Крім того, у вказаному судовому засіданні в якості свідка допитано гр. ОСОБА_7, викликаного за клопотанням представника позивача, яким повідомлено про відому йому, як голові ревізійної комісії ТПП України (посада якого не заперечувалася представниками осіб, які беруть участь у справі), інформацію щодо фінансової звітності МАФІ, у тому числі щодо стосується основних засобів позивача.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників осіб, які з'явилися у судове засідання, отримавши показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку МАФІ з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні операцій із статутним капіталом за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 20.10.2014 року №1528/22-01/26254347 (надалі - акт перевірки).
У відповідності до змісту вищезазначеного акту, контролюючим органом зроблено висновок про порушення МАФІ ч. д) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350 000,00 грн., у тому числі за лютий 2014 року на 350 000,00 грн.
Вказаний висновок, як вбачається з акту перевірки, зроблений відповідачем на підставі того, що у зв'язку з не проведенням процедури оформлення МАФІ права власності на приміщення 3-го та 4-го поверхів за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33, яке було передано ТТП України, як засновником МАФІ, до статутного капіталу останнього, та поновлення вказаного нерухомого майна на балансі ТПП України, позивачем проведено зменшення об'єктів основних засобів, що обліковуються на рахунку 103 методом «сторно», в кореспонденції з рахунком 46. Загальна сума даної операції становила 1 750 000,00 грн. З огляду на викладене, контролюючим органом наголошено на тому, що МАФІ в порушення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України занижено об'єкт оподаткування податком на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2014 року у сумі 350 000,00 грн.
На підставі викладеного вище, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0014892201, яким МАФІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 525 000,00 грн., з яких 350 000,00 грн. за основним платежем та 175 000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).
Так, згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
У силу пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.
Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; ґ) виключено; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.
Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (п. 187.1 ст. 187 ПК України).
При цьому, згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
У відповідності до п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (п. 198.5 ст. 198 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до п. 1.1 статуту МАФІ у редакції, зареєстрованої державним реєстратором 04.07.2006 року (надалі - статут від 04.07.2006 року), МАФІ (далі Академія) - приватний вищий навчальний заклад, створений відповідно до рішення Президії ТТП України від 15.07.2005 року (протокол №1 (5) та наказу Президента ТПП України від 19.01.2006 року №03, шляхом реорганізації Інформаційно-консультативного учбового центру, який створено відповідно до рішення Президії ТПП України від 12.07.2002 року (протокол №26 (3) та наказу ТПП України від 30.07.2002 року, є правонаступником його прав та обов'язків.
Місцезнаходження Академії: 133, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33 (п. 1.4 статуту від 04.07.2006 року).
Питання, пов'язані з плануванням і фінансуванням діяльності Академії, майном та коштами Академії врегульовані положеннями розділу 7 статуту від 04.07.2006 року.
Так, згідно п. 7.1 статуту від 04.07.2006 року матеріально-технічну базу та фінанси Академії складають основні фонди, обігові кошти та інші матеріальні і фінансові цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі.
Академії може передаватися Засновником до статутного фонду об'єкти права власності: будівельні споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, засоби зв'язку, вироблену продукцію, інтелектуальну власність, цінні папери, грошові кошти, об'єкти інтелектуальної власності та інше (п. 7.2 статуту від 04.07.2006 року).
Академія має статутний фонд в розмірі 1 750 000,00 грн. (п. 7.4 статуту від 04.07.2006 року).
Слід також зазначити, що приписами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 року №2984-ІІІ (у редакції, яка діяла станом на момент створення МАФІ) (надалі - Закон №2984), який спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України, встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях, передбачено, що обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.
На виконання вимог, зокрема Закону №2984, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2003 року №1380 затверджено Порядок ліцензування освітніх послуг (який діяв станом на момент створення МАФІ) (надалі - Порядок №1380), пп. 5 п. 3 якого визначено, що ліцензуванню підлягають послуги, у тому числі, у сфері вищої освіти: підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів за напрямами (спеціальностями); військова підготовка студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу; перепідготовка за спеціальностями; спеціалізація, розширення профілю (підвищення кваліфікації); підготовка іноземців до вступу у вищі навчальні заклади; підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців; підготовка до вступу у вищі навчальні заклади.
Ліцензування послуг здійснюється за заявою навчального закладу. У заяві зазначається найменування послуги, на надання якої заявник бажає отримати ліцензію (п. 11 Порядку №1380).
До заяви, зокрема, додаються копії документів, що засвідчують право власності або право оперативного управління, чи право користування основними засобами для здійснення навчально-виховного процесу на строк не менше ніж необхідний для завершення надання послуги (пп. 8 п. 12 Порядку №1380).
На підставі вищевикладених положень, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання-передачі основних засобів від 01.12.2006 року, складеного представниками ТПП України та МАФІ, на підставі рішення Президії ТПП України та статуту МАФІ передано до статутного фонду МАФІ основні засоби на загальну суму 1 750 000,00 грн., а саме: приміщення 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33.
Крім того, факт передачі ТПП України до статутного фонду МАФІ вказаного нерухомого майна на підставі акту приймання-передачі основних засобів від 01.12.2006 року свідчить також лист генерального директора ТОВ «Міжнародна аудиторська група» за вих. №195/1 від 03.12.2013 року, складений за наслідками аудиту фінансової звітності МАФІ, а також факт нарахування амортизаційних витрат на вказані приміщення МАФІ, які у подальшому були відкориговані позивачем, що не заперечувалося відповідачем. Водночас, суд звертає увагу, що, у відповідності до п. 23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 (надалі - Положення №92), нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації, тобто нарахування амортизаційних витрат можливе лише у разі перебування відповідного основного засобу (активу) на балансі підприємства.
При цьому, слід зазначити, що суд вважає необґрунтованими твердження представників позивача щодо того, що вказані вище приміщення перебували у користуванні МАФІ, на підтвердження чого останніми надано копії договорів про надання послуг від 15.12.2007 року, від 04.01.2011 року, №2 від 01.01.2013 року, №1 від 01.01.2013 року, укладених між ТПП України та МАФІ, предметом яких сторонами визначено, що Палата надає, а Академія приймає та зобов'язується оплачувати на умовах та в порядку, визначеного цим Договором, наступні послуги: забезпечення охорони приміщень, що належать Академії, з використанням загальної охоронної та протипожежної сигналізації; забезпечення утримання приміщень Академії в належному стані шляхом здійснення капітального та експлуатаційного обслуговування; надання в користування працівникам та клієнтам Академії приміщень загального користування та додаткових приміщень в разі потреби; оскільки зі змісту вказаних договорів не вбачається, що саме приміщення 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33 передавалося МАФІ у користування. Також, суд звертає увагу, що з наявних у матеріалах справи платіжних доручень, згідно яких МАФІ перераховувало на рахунок ТПП України грошові кошти, зокрема графи призначення платежу, не вбачається перерахування останніх в якості плати за користування МАФІ приміщеннями 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33. Іншого з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено.
Про факт формування статутного капіталу МАФІ за рахунок приміщень 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33 свідчить також наявна у матеріалах справи копія довідки про загальну інформацію щодо МАФІ та результати його діяльності за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року (додаток 2 до акту від 18.09.2014 року №1437/22-01/26254347), яка підписана представниками позивача.
В подальшому, рішенням Президії ТПП України від 23.01.2014 року №37 (11), копія якого наявна у матеріалах справи, вирішено зменшити розмір статутного фонду МАФІ з 1 750 000,00 грн. до 200 000,00 грн.
На підставі викладеного вище, внесено зміни до статуту МАФІ у редакції, зареєстрованої державним реєстратором 30.04.2014 року (надалі - статут від 30.04.2014 року), згідно якого, зокрема, п. 7.2 виключено, а п. 7.4 викладено у новій редакції: «Академія має статутний капітал в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень», а згідно наявних у матеріалах справи копій бухгалтерських довідок №№11 та 12 від 18.02.2014 року, приміщення 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33 відновлено на балансі ТПП України.
В свою чергу, згідно п. 33 Положення №92, об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, з урахуванням чого вбачається, що основні засоби вилучаються з активів (списуються з балансу) лише у двох випадках: 1. безоплатної передачі або 2. невідповідності критеріям визнання активом.
Враховуючи вищевикладене, МАФІ на підставі вищезазначених бухгалтерських довідок, безоплатно передало ТПП України приміщення 3-го та 4-го поверхів за адресою вул. Житомирська, 33.
З огляду на все викладене вище, виходячи з матеріалів даної адміністративної справи суд дійшов висновку, що операція з передачі активів з балансу МАФІ на баланс ТПП України за своєю правовою природою є операцією з постачання товарів у розумінні наведених вище положень ПК України, а, відтак, остання є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем не спростовано висновків контролюючого органу, на підставі яких, у відповідності до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0014892201, МАФІ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому вказане вище податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, слід зазначити, що зі змісту ст.166 КАС України вбачається, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу. Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас, за результатами розгляду даної адміністративної справи таких обставин судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Міжнародної академії фінансів та інвестицій (ідентифікаційний код: 26254347, адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 33) судовий збір у розмірі 4 384,80 (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом ________ (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
