КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 826/11299/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Оліщук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної авіаційної служби України та просило про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період із вересня 2013 року по травень 2014 року включно та дій відповідача щодо формування та надсилання рахунків-фактур від 14 квітня 2014 року №32, № 66к, № 33, № 67к, від 22 квітня 2014 року № 35, від 29 квітня 2014 року № 72к, від 26 травня 2014 року № 43, від 03 червня 2014 року № 89к, від 26 червня 2014 року № 51, № 107к, від 29 січня 2014 року № 20к, № 9, від 06 лютого 2014 року № 28к, № 10, від 17 грудня 2013 року № 98, від 27 грудня 2013 року № 284к, від 11 січня 2014 року № 2, № 13к.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі даних звітів, які були подані ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України», та ставок збору, встановлених п. 5 розділу II додатку до Положення № 819 «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо», відповідачем було оформлено та направлено позивачу оскаржувані рахунки-фактури.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що виставляючи до оплати оскаржувані позивачем рахунки-фактури, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, які передбачені нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених позивачем вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого.
Правове регулювання спірних відносин здійснюється Конституцією України, Податковим кодексом України, Повітряним кодексом України, Законами України та нормативно-правовими актами.
Так, відповідно до відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 92 Конституції України податки і збори встановлюються виключно законами України.
Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
З огляду на зазначені положення Конституції України, колегія суддів вважає, що визначення відповідачем та нарахування відповідних сум державного збору до спеціалізованого фонду з застосуванням ставок, визначених підзаконним актом, а не законом, є протиправним, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду справи та прийнятті постанови.
Також, відповідно до п.9.4 ст.9 Податкового кодексу України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Податкового кодексу України загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності:
1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності;
2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній;
3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України;
4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;
5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів;
6) з авіаційної безпеки;
7) з інших передбачених законом надходжень.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.
Вказана норма є бланкетною та делегує право певному (визначеному) державному органу самостійно встановлювати певний (визначений) перелік правил регулювання питань нарахування, сплати державних зборів до спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях. При цьому, як вбачається з тексту цієї статті, право на визначення переліку, розміру, порядку сплати та порядку використання коштів Фонду надано виключно Кабінету Міністрів України. Тобто, перелік уповноважених державних органів та наданих йому повноважень є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.
При цьому, норми Повітряного кодексу України не передбачають, ані періодичність, ані порядок сплати таких зборів, так само як і не передбачають повноважень відповідача визначати їх самостійно.
З аналізу тексту постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 вбачається, що нею теж не врегульовано періодичність, порядок сплати, переведення таких зборіву національну валюту та порядок зарахування державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
Так, пунктом 5 розділу ІІ додатку 5 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819, якого встановлено, зокрема, що за видачу дозволу на експлуатацію повітряних ліній у межах України суб'єкт господарської діяльності сплачує під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць, безпосередньо після видачі дозволу - 25,4 неоподатковуваного мінімуму доходів на місяць, а також в подальшому державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США, - що стягуються із споживача.
Таким чином, відповідач здійснював нарахування зборів до Державного Фонду за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, тобто зборів, визначених п. 2 ч.5 ст.12 Повітряного кодексу України, на власний адміністративний розсуд.
Незважаючи на це, відповідач проводив нарахування щомісяця в іноземній валюті, самостійно встановивши, що перерахунок збору до Державного Фонду з іноземної валюти в національну має здійснюватися на дату підготовки рахунку-фактури за поточним курсом НБУ, - тим самим поклавши ризики курсової різниці на позивача.
Аналізуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що таким чином відповідач перебрав на себе повноваження Кабінету Міністрів України.
Колегією суддів враховується, що відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Більше того, відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Повітряного кодексу України збір, визначений п.2 ч.5 ст.12 цього Кодексу, справляється до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Тобто, державний збір за надання прав на експлуатацію повітряних ліній мав сплачуватися до набрання чинності законом про адміністративні послуги.
Закон України «Про адміністративні послуги» набрав чинності 07 жовтня 2012 року.
Таким чином, враховуючи, що фактично суми, які зазначені позивачем в рахунках-фактурах є сумами збору за надання права на експлуатацію повітряних ліній збільшеного з розрахунку за кожного пасажира, що відлітає з аеропорту та кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, - вони не повинні сплачуватися з дати набуття чинності Законом України «Про адміністративні послуги».
Враховуючи вищевикладені норми законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
Натомість, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року скасувати.
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо нарахування державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період із вересня 2013 року по травень 2014 року включно та дії щодо формування та надсилання рахунків-фактур від 14 квітня 2014 року №32, № 66к, № 33, № 67к, від 22 квітня 2014 року № 35, від 29 квітня 2014 року № 72к, від 26 травня 2014 року № 43, від 03 червня 2014 року № 89к, від 26 червня 2014 року № 51, № 107к, від 29 січня 2014 року № 20к, № 9, від 06 лютого 2014 року № 28к, № 10, від 17 грудня 2013 року № 98, від 27 грудня 2013 року № 284к, від 11 січня 2014 року № 2, № 13к.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча :
Судді :
Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2015 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.
