КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 826/13540/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
02 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.В., Федотова І.В.,
при секретарі - Пономаренко О.В.,
за участю представника позивача - Вакуленко О.М., представника відповідача - Саване С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправними дій, скасування вимоги,
В С Т А Н О В И Л А:
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги №021-14/16034 від 22.08.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження №32620389, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського комунального підприємства «Нікопольтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної компанії «Нафтогаз України» сум боргових зобов'язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору.
14.02.2013 відповідач виніс постанову про арешт коштів боржника ВП №32629301, згідно якої, зокрема, накладено арешт на рахунки НКП «Нікопольтеплоенерго», відкриті у Нікопольській філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» №26081100048752, №26033100045001, у межах суми 4 158 282,58 грн.
Отримавши зазначену постанову від 14.02.2013, ПАТ «Укрсоцбанк» направив відповідачу лист від 21.03.2013 №10.5-186/37-2291, яким повідомив про залишення її без виконання, посилаючись на те, що НКП «Нікопольтеплоенерго» не обслуговувався у ПАТ «Укрсоцбанк» та рахунків не відкривав.
27.01.2014 НКП «Нікопольтеплоенерго» звернулось до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про відкриття поточного рахунку, на підставі якої було укладено договір банківського рахунку №260060011163216 від 27.01.2014.
Про наявність зазначеного рахунку відповідач дізнався від органів доходів і зборів та 11.02.2014 виніс постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», що містяться на рахунках, зокрема, №26006011163216, відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк» в межах суми боргу 20 923 494,44 грн.
Отримавши дану постанову від 18.02.2014 позивач направив відповідачу лист від 20.02.2014 №10.6-186/37-1368, яким повідомив про залишення її без виконання, оскільки постанова не містить реквізитів виконавчого документа.
03.03.2014 відповідач виніс постанову про арешт коштів боржника ВП №33880371, якою наклав арешт на кошти, що обліковуються на всіх рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику НКП «Нікопольтеплоенерго» в межах суми 5 686 314,96 грн.
На виконання постанови відповідача від 03.03.2014 про арешт коштів боржника ВП №33880371 позивач з 11.03.2014 зупинив видаткові операції з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216.
26.08.2014 відповідач вручив представнику ПАТ «Укрсоцбанк» оскаржувану вимогу №021-14/16034 від 22.08.2014, якою зобов'язав позивача:
- негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 за період з 03.02.2014 по 11.03.2014;
- особисто з'явитись 29.08.2014 до відповідача, з метою надання: доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, необхідних для вирішення питання про притягнешся винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження та складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення.
Вважаючи вказану вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога винесена суб'єктом владних повноважень у відповідності та на підставі норм чинного законодавства.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права державних виконавців. Згідно з частиною 1 вказаної правової норми, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Абзацом 1 частини 2 та пунктами 5, 6 частини 3 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до частин першої та другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Згідно з ч. 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Частинами 2, 3 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.
У відповідності до частини 6.4 статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка.
З огляду на вказані норми законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк» на виконання постанови відповідача від 14.02.2013 про арешт коштів боржника ВП №32629301, зобов'язаний був зупинити видаткові операції на рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 з моменту його відкриття.
Так, суд першої інстанції встановив, що позивач не вчинив дії, направлені на зупинення видаткових операцій з рахунку №26006011163216 та з даного рахунку здійснювались платежі, що підтверджується випискою по особовому рахунку, копія якої наявна в матеріалах справи.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 року № 22, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
З отриманням постанови про арешт коштів боржника банк, протягом операційного дня, відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділу 10 Інструкції НБУ № 22 зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена у документі про арешт коштів або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.
Отже, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами банк повинен здійснювати лише за наявності відкритого поточного рахунку клієнта та наявності постанови державного виконавця або суду про арешт коштів цього клієнта.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що до 27.01.2014 року у позивача були відсутні відкриті поточні рахунки в системі ПАТ «Укрсоцбанк», а тому позивач не повинен був виконувати вимоги постанови відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника.
При цьому, в постанові державного виконавця про арешт коштів від 14.02.2013 року було зазначено конкретні номери рахунків.
Так, відповідно до п. 10.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, з урахуванням того, що, як було зазначено вище, у позивача були відсутні відкриті поточні рахунки боржника, позивач не мав можливості виконати постанову відповідача від 14.02.2013 року про арешт коштів боржника.
Крім того, чинним законодавством, що регулює діяльність банків, не передбачено ні обов'язку банку, ні відповідного правового механізму зберігання у себе постанов про накладення арешту на рахунки будь-яких осіб, що не є клієнтами банку. Постанова про арешт виконується негайно та не містить в собі відкладальної обставини на випадок, якщо боржник виявить бажання стати клієнтом банку і відкрити рахунок.
Як було зазначено вище, 03.03.2014 року відповідачем було винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої було постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та належать боржнику (НКП «Ніколопольтеплоенерго»), на виконання якої позивачем 11.03.2014 року накладено арешт на поточний рахунок боржника № 26006011163216 та зупинено видаткові операції за рахунком клієнта.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивач діяв у відповідності та на підставі норм чинного законодавства, а тому підстави для винесення оскаржуваної вимоги були відсутні.
При цьому, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2014 в адміністративній справі №826/8746/14, яка на думку суду, набрала законної сили 29.08.2014 року. В ході розгляду вищезазначеної адміністративної справи суд встановив факт протиправного списання коштів позивачем з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216, в порушення винесеної відповідачем постанови про арешт коштів боржника від 14.02.2013 ВП №32629301.
В зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що протиправність здійснення позивачем видаткових операцій з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» №26006011163216 не потребує доведення в рамках розгляду даної адміністративної справи.
Проте, колегія суддів зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 року зазначене вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було скасовано та задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".Визнано протиправною та скасувано вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за № 2014/10013 від 30.05.2014 року, що пред'явлена 03.06.2014 року керівнику Приватного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ст. 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2014 року - скасувати.
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за №021-14/16034 від 22.08.2014, що пред'явлена 26.08.2014 року начальнику Нікопольського відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
Постанову в повному тексті виготовлено 04.12.2014 року.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.
