Головуючий у 1 інстанції - Федько С.П.
Суддя-доповідач - Старосуд М.І.
УКРАЇНА
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року справа №253/3148/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М., при секретарі Марциновському А.К., за участю представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької обл. від 18 грудня 2013 р. у справі № 253/3148/13-а за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що ОСОБА_2 являється батьком її дитини - ОСОБА_6. У власності ОСОБА_2 знаходилась квартира АДРЕСА_1, у якій зареєстровано місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_6 Відповідач 01 серпня 2012 року прийняв рішення № 795 про надання згоди ОСОБА_2 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_3. Про прийняття відповідачем спірного рішення вона дізналась у січні 2013 року після відкриття Калінінським районним судом міста Горлівки Донецької області провадження у справі № 2/521/3493/2012 за позовом ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає зазначене рішення протиправним з огляду на те, що вказаним рішенням були порушені охоронювані законом права дитини на користування житлом. Крім того, при прийнятті рішення був порушений порядок надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, оскільки мати дитини позивач ОСОБА_5 не подавала службі у справах дітей відповідну заяву і між батьками дитини ОСОБА_2 і ОСОБА_5 немає згоди стосовно вчинення правочину щодо квартири. Вчинення правочину призвело до звуження обсягу існуючого права малолітнього ОСОБА_6 на користування квартирою, тому позивач просила визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету.
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької обл. від 18 грудня 2013 р. позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 01 серпня 2012 року № 795 про надання згоди ОСОБА_2 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_3
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у власності ОСОБА_2 з 2004 року знаходилася квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстрований його син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 795 від 01 серпня 2012 року було надано згоду ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_3 договір дарування однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Як на одну із підстав задоволення позовних вимог, суд першої інстанції посилався на статтю 177 Сімейного кодексу України, якою встановлено права та обов'язки батьків щодо управління майном дитини.
Вказаною статтею передбачено, що батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише дозволу органу опіки та піклування. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у випадках, коли ними встановлено, що: … 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; …7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Однак, колегія зазначає, що зазначенна стаття встановлює права та обов'язки батьків щодо управління майном дитини, тобто яке є власністю малолітніх та неповнолітніх осіб, однак вони в силу віку чи інших обставин не можуть самостійно здійснювати права власника.
Отже, вимоги вказаної статті застосовуються в тому випадку, якщо вирішується питання про відчуження майна, яке належить дитині на праві власності.
Крім того, суд посилався на ст. 405 ЦК Укрїани, згідно якої члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону та на пункти 66, 67 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, якою затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, згідно яких дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.
З вказаних вище підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що у малолітньої дитини ОСОБА_6 наявне право користування квартирою АДРЕСА_1, а тому при прийнятті спірного рішення був порушений порядок надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, оскільки мати дитини позивач ОСОБА_5 не подавала службі у справах дітей відповідну заяву і між батьками дитини ОСОБА_2 і ОСОБА_5 немає згоди стосовно вчинення правочину щодо квартири.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення з наступних підстав.
Як вбачається з актів обстеження житлово-побутових умов від 04.08.2010 року, від 31.08.23010 року та від 12.04.2013 року, малолітній ОСОБА_6 проживає разом з матір'ю ОСОБА_5 і за місцем проживання родини створено задовільні житлово-побутові умови для проживання дітей.
Рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради №1071 від 15.09.2010 р. визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір'ю ОСОБА_5
Крім того, рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 08.11.2010 року задоволено позов ОСОБА_5 і визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір'ю ОСОБА_5
Таким чином, при прийнятті спірного рішення № 795 від 01 серпня 2012 року, яким було надано згоду ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_3 договір дарування однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, відповідач не порушив вимоги ст.177 Сімейного кодексу України, ст.405 ЦК Укрїани, пункти 66, 67 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, якою затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, оскільки у малолітнього ОСОБА_6 відсутнє право власності на вказану квартиру і рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 1071 від 15.09.2010 року та рішенням суду від 08.11.2010 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з матір'ю ОСОБА_5
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 196,198, 202,205,207,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької обл. від 18 грудня 2013 р. у справі № 253/3148/13-а - задовольнити.
Постанову Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької обл. від 18 грудня 2013 р. у справі № 253/3148/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення № 795 від 01 серпня 2012 року відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному - з 21.02.2014 року
Колегія суддів М.І.Старосуд
Л.А.Василенко
М.М.Гімон
