18.12.2013 Суддя: Федько С. П.
Справа № 253/3148/13-а
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
18 грудня 2013 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Бродніковій І.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представників третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа ОСОБА_7, про визнання протиправним і скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася із зазначеним позовом, на обґрунтування якого послалася на наступне. ОСОБА_7 являється батьком її дитини – ОСОБА_8. У власності ОСОБА_9 знаходилась квартира АДРЕСА_1, у якій зареєстровано місце проживання їх малолітнього сина ОСОБА_8 01 серпня 2012 року відповідач прийняв рішення № 795 про надання згоди ОСОБА_7 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою місто Горлівка, вул. Кірова, 1/60 з ОСОБА_3. Про прийняття відповідачем спірного рішення позивач дізналась у січні 2013 року після відкриття Калінінським районним судом міста Горлівки Донецької області провадження у справі № 2/521/3493/2012 за позовом ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_8 таким, що втратив право на користування квартирою за адресою місто Горлівка, вул. Кірова, 1/60. Вважає зазначене рішення протиправним з огляду на те, що вказаним рішенням були порушені охоронювані законом права дитини на користування житлом. Відповідач своїм спірним рішенням зменшив право малолітнього ОСОБА_8 користуватися квартирою № 60 будинку № 1 по вулиці Кірова у місті Горлівка, оскільки дозволив ОСОБА_7 передати її у власність ОСОБА_3 , відносно якої ОСОБА_8 не є її членом сім’ї. Отримавши квартиру у власність, ОСОБА_3 відразу ж звернулась до суду з позовом про визнання малолітнього ОСОБА_8 таким, що втратив право користування квартирою. Крім того, при прийнятті рішення був порушений порядок надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина : мати дитини позивач ОСОБА_6 не подавала службі у справах дітей заяву. Між батьками дитини ОСОБА_7 і ОСОБА_6 немає згоди стосовно вчинення правочину щодо квартири. Вчинення правочину призвело до звуження обсягу існуючого права малолітнього ОСОБА_8 користуватися квартирою, про що свідчить звернення ОСОБА_3 після вчинення правочину до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування квартирою. Просить визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету.
Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягали, мотивуючи аналогічно викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача, представники третьої особи, представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради проти позову заперечували. Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради зазначила, що передумовою прийняття спірного рішення був розгляд документів, наданих до служби : обидва заявника ОСОБА_7 і ОСОБА_3 гарантували збереження права дитини на житло. Оскільки малолітній ОСОБА_8 не являється власником квартири, надання заяви матір’ю дитини у таких випадках законодавством не передбачено.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечення на нього, суд дійшов до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради № 795 від 01 серпня 2012 року було надано згоду ОСОБА_7 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою : місто Горлівка, вул.. Кірова, 1/60, з ОСОБА_3.
Відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України «Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. ..Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню
та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою
дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише дозволу органу опіки та піклування. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло. Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у випадках, коли ними встановлено, що: … 5) між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; …7) вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини… Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пунктів 66, 67 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, якою затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини «Служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі такі документи: заяву кожного з батьків (опікунів, піклувальників); копію паспорта, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий відповідно до законодавства; копію свідоцтва про народження дитини; довідку з місця проживання, про склад сім'ї та реєстрацію або витяг з домової книги; копію рішення про встановлення опіки над дитиною (для опікунів, піклувальників); копію рішення про встановлення опіки над майном дитини (для опікунів, піклувальників); копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу між батьками дитини (у разі наявності)…
«Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей. Для здійснення правочинів щодо нерухомого майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають службі у справах дітей документи, зазначені у пункті 66 цього Порядку. Служба у справах дітей розглядає протягом 10 робочих днів подані документи та з'ясовує наявність (відсутність) обставин, що можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини… Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті ради може відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса для накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 177 Сімейного кодексу України… Рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини або відмову у його наданні може бути оскаржено до суду».
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При розгляді справи у суді відповідачем не було надано належних доказів стосовно того, що оспорюване рішення прийняте ним законно та обґрунтовано.
Аналіз наведеного дає підстави вважати, що дії відповідача щодо надання згоди ОСОБА_7 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою : місто Горлівка, вул. Кірова, 1/60, з ОСОБА_3,
є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам діючого законодавства.
Як встановлено судом, при вирішенні питання про надання дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини всупереч положенням статті 177 Сімейного кодексу України органом опіки та піклування не було отримано гарантії збереження права дитини на житло.
Заяву батька дитини ОСОБА_7 і заяву ОСОБА_3 , яка погодилась прийняти в дар квартиру – не можна розцінювати як гарантію збереження права дитини на житло у сенсі закону, оскільки ці заяви є юридично нікчемними. Подача такої заяви не перешкодило ОСОБА_3 в подальшому після отримання права власності на квартиру подати позов про визнання дитини такою, що втратила право користування житлом.
Крім того, існували обставини, окреслені статтею 177 СК України, які зумовлювали відмову органом опіки та піклування у наданні дозволу на вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини, зокрема, між батьками дитини відсутня згода стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; вчинення правочину призвело до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.
При прийнятті рішення був порушений порядок надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким має дитина, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, якою затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини : мати дитини позивач ОСОБА_6 не подавала службі у справах дітей заяву. Між батьками дитини ОСОБА_7 і ОСОБА_6 немає згоди стосовно вчинення правочину щодо квартири. Вчинення правочину призвело до звуження обсягу існуючого права малолітнього ОСОБА_8 користуватися квартирою.
Доводи представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Горлівської міської ради стосовно того, що згода обох батьків не була потрібна, оскільки дитини не була власником майна, що відчужувалось, є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 398 ЦК України «Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом».
Згідно зі ст. 405 ЦК Укрїани «Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону».
Як встановлено судом, у малоілтньої дитини ОСОБА_8 наявне право користування житлом – квартирою № 60 в будинку № 1 по вулиці Кірова в місті Горлівка, що не заперечувалось сторонами.
Норми статті 177 Сімейного кодексу України стосовно необхідності наявності дозволу органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини стосуються нерухомого майна, на яке дитина має як право власності, так і право користування, які є двома різновидами речових прав на майно.
Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02 червня 2005 року № 2623-IV охорона речових прав дитини гарантована.
Статтею 12 цього Закону закріплено, що «Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за
дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям».
Відповідно до пункту 66 постанови Кабінету Міністрів України № 866 від 24 вересня 2008 року, якою затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини. Для відчуження майна дитини батьки, опікуни або піклувальники подають зазначеній службі, у тому числі, «документ, що підтверджує право власності (користування) дитини на відчужуване майно».
Враховуючи зазначене, суд вважає протиправним рішення виконкому щодо надання дозволу на відчуження нерухомого майна дитини, оскільки вказане рішення суперечить охоронюваним правам та інтересам дитини, прийнято з порушенням порядку, встановленого діючим законодавством України, тому позовні вимоги як законні та обґрунтовані, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 159-163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_6 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, третя особа ОСОБА_7, задовольнити. Визнати протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 01 серпня 2012 року № 795 про надання згоди ОСОБА_7 укласти договір дарування однокімнатної квартири за адресою місто Горлівка, вул. Кірова, 1/60, з ОСОБА_3.
Постанова у повному обсязі складена 23 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання апеляційної скарги (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови) апеляційна скарга не буде подана.
Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя: С. П. Федько
