ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 січня 2014 року № 826/18174/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:
за позовом
Приватного підприємства «Л'КАФА»
до
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
Т-тя особа
ТОВ «РА Лоцман »
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення. У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов.
Представник третьої особи що не заявляють самостійних вимог на предмет спору в судові засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ст.. 128 КАС України 24.12.13р. суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Л'КАФА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «РА Лоцман » за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р.
За результатами перевірки складено акт від 18.10.13р. за № 1929/26-58-22-08-11/34832815 (надалі - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податковою кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 000,00 грн.
У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0007332208 від 01.11.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 625 000,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 500 000,00грн. та штрафні санкції в розмірі 125 000,00грн.
Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «РА Лоцман », оскільки правочин, укладений позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків, та на переконання податкового органу, є нікчемним.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «РА Лоцман » укладено договір № 21 від 21.06.12р. про комплексне рекламне обслуговування.
Відповідно до змісту вказаного договору ТОВ «РА Лоцман » зобов'язувалось надати послуги з комплексного рекламного обслуговування, а саме : креативні розробки елементів фірмового стилю Замовника, розробка концепцій та креативу (творчих рішень) рекламних матеріалів з метою їх подальшого розповсюдження, популяризації та просування послуг, які надаються Замовником, розробка концепції рекламних матеріалів (творчих рішень) для оригінал-макетів, підготовка та виготовлення рекламних матеріалів (оригінал-макети), виготовлення рекламної поліграфічної продукції - A3, 12 аркушів з листівкою-обкладинкою (нестандартна та унікальна форма) ,4+4, папір 200 гр., ламінація та УФ- лакування, PR-акції (розробка планів проведення заходів з популяризації торгівельних марок, підбір учасників акцій, PR- супровід заходів, безпосереднє проведення заходів), та ін..
Відповідно до п. 2.1 цього договору вартість таких послуг складає 3 000 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 500 000,00грн., при цьому повна оплати таких відповідно до п. 6.2 Договору здійснюється замовником послуг не пізніше 14 днів після підписання такого договору.
В підтвердження оплати послуг позивачем додано до матеріалів справи копії платіжних доручень № 1420 від 24.07.12р. на суму 1 000 000,00грн. та №1440 від 26.07.12р. на суму 2 000 000,00грн.
ТОВ «РА Лоцман » виписано податкові накладні № 34 від 24.07.12р. на загальну суму 1 000 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 166 666,67грн. та № 42 від 26.07.12р. на суму 2 000 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 333 333,33грн.
Відповідно до п. 6.2. Договору ТОВ «РА Лоцман » послуги позивачу зобов'язувалось надавати раз у квартал з актом виконаних робіт.
В підтвердження отримання від ТОВ «РА Лоцман » послуг позивачем до матеріалів справи додано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме : № ОУ-00001/21 від 30.09.12р., № ОУ-00002/21 від 31.12.12р., № ОУ-00003/21 від 17.01.13р., № ОУ-00004/21 від 15.01.13р., № ОУ-00005/21 від 25.01.13р., № ОУ-00007/21 від 30.01.13р., № ОУ-00008/21 від 31.01.13р., № ОУ-00009/21 від 04.02.13р., № ОУ-00010/21 від 08.02.13р., № ОУ-00011/21 від 12.02.13р., № ОУ-00012/21 від 15.02.13р., № ОУ-00013/21 від 25.02.13р., № ОУ-00014/21 від 28.02.13р., № ОУ-00015/21 від 01.03.13р., № ОУ-00016/21 від 05.03.13р., № ОУ-00017/21 від 09.03.13р., № ОУ-00018/21 від 11.03.13р., № ОУ-00019/21 від 13.03.13р., № ОУ-00020/21 від 15.03.13р., № ОУ-00021/21 від 18.03.13р., № ОУ-00022/21 від 20.03.13р., № ОУ-00023/21 від 23.03.13р., № ОУ-00024/21 від 24.03.13р., № ОУ-00025/21 від 25.03.13р., № ОУ-00026/21 від 26.03.13р., № ОУ-00027/21 від 27.03.13р., № ОУ-00028/21 від 28.03.13р., № ОУ-00029/21 від 28.03.13р., № ОУ-00031/21 від 30.03.13р.
Також в підтвердження товарності укладеного з ТОВ «РА Лоцман » правочину, позивачем додано до матеріалів справи копію звіту про надання рекламних послуг.
З аналізу вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) вбачається, що послуги з проведення рекламної кампанії надавались позивачу значно частіше ніж це обумовленого договором, крім того з таких актів не можливо встановити якого саме виду послуги з рекламної кампанії ТОВ «РА Лоцман » надавало позивачу.
Слід зауважити, що як договорів так і інша документація, в тому числі звіт про надані послуги, від імені ТОВ «РА Лоцман » підписані особою яка відповідно до уставних документів являється директором товариства, а також головним бухгалтером - гр. ОСОБА_1
Разом з тим будучи допитаним в якості свідка гр. ОСОБА_1 пояснив, що про існування ТОВ «РА Лоцман » йому нічого не відомо, він не являється ні керівником ні бухгалтером цього товариства, та ніколи не підписував від імені цього товариства договорів чи будь-якої іншої документації. Крім того із змісту протоколу допиту гр. ОСОБА_1 від 05.09.13р. вбачається, що йому не відомо де знаходить печатка товариства та хто міг від його імені підписувати документацію чи подавати звітність.
Крім того з акту «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РА Лоцман » щодо підтвердження господарських відносин з покупцями та постачальниками за період з 23.09.11р. по 30.04.13р.» від 11.07.13р. за № 246/22-4/37696574 складеного працівниками Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів, вбачається, що ТОВ «РА Лоцман » відсутнє за юридичною адресою, остання подана звітність свідчить про відсутність господарських операцій, а також у товариства відсутні матеріально-технічні засоби для здійснення господарської діяльності.
Також слід зауважити, що судом з метою встановлення істини у справі залучено до участі в справі в якості третьої особи що не заявляє самостійних вимог ТОВ «РА Лоцман », однак не зважаючи на судові виклики, товариством не забезпечено явку представника у судове засіданні та не надано письмових пояснень в підтвердження виконання свої зобов'язань перед позивачем по вказаному вище договору.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надана позивачем як первинна документація не являється такою в розумінні Закону, в силу того, що не відображає реального виконання ТОВ «РА Лоцман » зобов'язань по такому, а лише фіксує рух коштів між товариствами з метою отримання податкових пільг у вигляді податкового кредиту.
Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами, у зв'язку з отриманням послуг.
Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.
Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.
Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л'КАФА» в Державний бюджет України судовий збір в розмірі 4 129,29 грн. (чотири тисячі сто двадцять дев'ять грн. 29 коп.)
Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.В. Смолій
