ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2013 р.
Справа № 5011-33/6567-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", м. Вінниця; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм", м. Київ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", м. Київ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", м. Київ; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", м. Київ; 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК", м. Київ, про стягнення 2 742 478,16 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", м. Київ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", м. Київ; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК", м. Київ; 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм", м. Київ; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, про визнання припиненими договорів поруки,
за участю представників сторін:
позивача - Семеняка В.В. (дов. № 36/10 від 16.03.10);
відповідача-1 - Величко Д.В. (дов. № 2 від 02.11.12);
відповідача-2 - не з'явились;
відповідача-3 - не з'явились;
відповідача-4 - не з'явились;
відповідача-5 - не з'явились;
відповідача-6 - не з'явились,
в с т а н о в и в:
У травні 2012 року позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", пред'явив у господарському суді позов до відповідачів: ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест", ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" про стягнення 2 742 478,16 грн.
Вказував, що 16.11.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест" (позичальниками) була укладена генеральна кредитна угода № 010/14/209, згідно якої він зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти в розмірах та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в рамках даної угоди, а позичальники - повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в строки, визначені п. 1.3 угоди.
Додатковою угодою № 101/14/209/7 від 10.11.09 до генеральної кредитної угоди до складу позичальників за даною угодою включено ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК".
19.11.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/14/218, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 100 000 грн., а позичальник - повернути вказані кредитні кошти в строк до 19.10.12.
Зазначав, що 19.10.10, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.07, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест", ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" (поручителями) були укладені договори поруки: №№ 12/14/1004; 12/14/1029; 12/14/1012; 12/14/1017 та 12/14/1028, згідно яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання ним кредитних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в сумі 2 100 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами.
Посилаючись на порушення відповідачем-3 строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, позивач, згідно заяви про збільшення позовних вимог № С11-120-1/09/3024 від 25.06.12, просив стягнути солідарно з відповідачів 2 094 000 грн. заборгованості за кредитом, 366 611,62 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 19 382,70 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 384 159 грн. штрафу за нецільове використання кредитних коштів та 57 283,07 грн. судового збору.
У липні 2012 року ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест", ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" звернулись до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", про визнання припиненими договорів поруки.
Зазначали, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальників, в рамках генеральної кредитної угоди № 010/14/209 від 16.11.07, між ними та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", були укладені наступні договори поруки: № 010/14/03/283 від 19.11.07; № 010/14/03/284 від 19.11.07; № 010/14/03/285 від 19.11.07; № 010/14/03/634 від 09.04.09; № 010/14/03/635 від 09.04.09; № 12/14/1035 від 19.10.10; № 12/14/1033 від 19.10.10; № 12/14/1032 від 19.10.10; № 12/14/1025 від 19.10.10; № 12/14/1024 від 19.10.10; № 12/14/1022 від 19.10.10; № 12/14/1021 від 19.10.10; № 12/14/1020 від 19.10.10; № 12/14/1016 від 19.10.10; № 12/14/1015 від 19.10.10; № 12/14/1014 від 19.10.10; № 12/14/1011 від 19.10.10; № 12/14/1010 від 19.10.10; № 12/14/1009 від 19.10.10 та № 12/14/1005 від 19.10.10.
Посилаючись на пропуск відповідачем встановленого ст. 559 ЦК України шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителів про сплату боргу, позивачі просили визнати зазначені договори поруки такими, що припинили свою дію з 21.04.12.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10 липня 2012 року (суддя Мудрий С.М.) первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.
Постановлено стягнути солідарно з ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест", ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", 2 094 000 грн. заборгованості за кредитом, 366 611,62 грн. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 19 382,70 грн. пені за прострочення сплати відсотків, 384 159 грн. штрафу за нецільове використання кредитних коштів та 57 283,07 грн. судового збору.
Рішення в частині задоволення первісного позову мотивоване посиланнями на порушення відповідачем-3 умов кредитного договору № 010/14/218 від 19.11.07, в частині строків повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, що є підставою до покладення на відповідачів, як солідарних боржників за договорами поруки №№ 12/14/1004, 12/14/1029, 12/14/1012, 12/14/1017, 12/14/1028 від 19.10.10, обов'язку по сплаті заборгованості за кредитом, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, пені за прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредитних коштів.
Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову обґрунтоване посиланнями на те, що зустрічні вимоги не пов'язані з первісними вимогами, а тому не можуть бути розглянуті в межах одного провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуючий, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення скасовано в частині задоволення вимог про стягнення 384 159 грн. штрафу за нецільове використання кредитних коштів та постановлено в означеній частині нове рішення про відмову даних вимог.
В решті рішення залишено без змін.
Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено нецільового використання відповідачем-3 наданих позивачем кредитних коштів для поповнення оборотних коштів позичальника.
У касаційній скарзі ТОВ "Боско", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині задоволення позову про стягнення 19 382,70 грн. пені за прострочення сплати відсотків та передати справу в означеній частині вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.11.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест" (позичальниками) була укладена генеральна кредитна угода № 010/14/209, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальникам кредитні кошти в розмірах та на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, укладених в рамках даної угоди, а позичальники - повернути вказані грошові кошти та відсотки за користування кредитом в строки, визначені п. 1.3 угоди.
Додатковою угодою № 101/14/209/7 від 10.11.09 до генеральної кредитної угоди до складу позичальників за даною угодою включено ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК".
19.11.07 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Виробниче об'єднання "Укрфарм" (позичальником) був укладений кредитний договір № 010/14/218, згідно якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 100 000 грн., а позичальник - повернути вказані кредитні кошти в строк до 19.10.12.
19.10.10, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.07, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Віто-Фарм", ТОВ "Ніка Холдинг Інвест", ТОВ "Альфафарм" та ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" (поручителями) були укладені договори поруки: №№ 12/14/1004; 12/14/1029; 12/14/1012; 12/14/1017 та 12/14/1028, згідно яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання ним кредитних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів в сумі 2 100 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач відкрив позичальнику (відповідачу-3) відновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 100 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями, проте відповідач-3 зобов'язання за договором належним чином не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом в сумі 2 094 000 грн. та заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 366 611,62 грн.
Враховуючи порушення відповідачем-3 зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, суди дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідачів, як солідарних боржників за договорами поруки №№ 12/14/1004, 12/14/1029, 12/14/1012, 12/14/1017, 12/14/1028 від 19.10.10, обов'язку по сплаті заборгованості за кредитом та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, що не оскаржується скаржником.
Крім того, п. 2.1 кредитного договору сторони погодили, що кредитні кошти призначені для поповнення оборотних коштів позичальника.
У разі виявлення фактів нецільового використання кредиту (його частки) позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 25 % від суми кредитних коштів, яка була використана за нецільовим призначенням (п. 10.4 кредитного договору).
Встановивши, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено нецільового використання відповідачем-3 наданих позивачем кредитних коштів, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність правових підстав до стягнення з відповідачів штрафу, передбаченого п. 10.4 кредитного договору, що стало обґрунтованою підставою до скасування рішення місцевого суду в означеній частині та постановлення нового рішення про відмову даних вимог, що також не оскаржується скаржником.
Щодо задоволення судами попередніх інстанцій вимог позивача про стягнення солідарно з відповідачів 19 382,70 грн. пені за порушення відповідачем-3 грошового зобов'язання за кредитним договором № 010/14/218 від 19.11.07 за період з вересня 2011 року по червень 2012 року, слід зазначити наступне.
Пунктом 10.2 кредитного договору сторонами передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. 1.1, 6.1 даного кредитного договору, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за фактичну кількість днів прострочення.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені за 10 місяців, позивач посилається на п. 12.3 кредитного договору та п.п. 7.9 договорів поруки, якими сторони погодили застосування строків позовної давності до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цих договорів, тривалістю в три та п'ять років відповідно.
Отже, зазначеними пунктами договорів сторони продовжили лише строк позовної давності для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами, а не строк нарахування пені, що не було враховано попередніми судовими інстанціями.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду України від 11.12.12 у справі № 10/065-11.
За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав до стягнення пені за період з вересня 2011 року по червень 2012 року, не відповідають зазначеним нормам матеріального права.
Враховуючи викладене, а також те, що судами не встановлювались періоди за які у позивача наявне право на стягнення пені, проте, з'ясування зазначених обставин може вплинути на результати вирішення спору, тому постановлені у справі судові акти в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені за вказаний період підлягають скасуванню з направленням справи в означеній частині вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, відмовляючи в зустрічному позові суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що зустрічні вимоги не пов'язані з первісними вимогами, а тому не можуть бути розглянуті в межах одного провадження, що також не оскаржується скаржником.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско" задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 в частині вимог Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Київської регіональної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма "КФК" про стягнення 19 382,70 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом скасувати.
3. Справу № 5011-33/6567-2012 в означеній частині вимог передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
4. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2012 року у справі № 5011-33/6567-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
О.А. Подоляк
