УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
02.04.12р.
Справа № 29/5005/6325/2011
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М.
при секретарі судового засідання Карпенко К.М.
за участю представників сторін:
від кредитора - не з"явився
від боржника - представник ліквідатора ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 02.06.2011р.
розглянувши справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м. Дніпропетровськ
про визнання банкрутом
СУТЬ СПРАВИ:
Розглядається скарга ПАТ КБ "Хрещатик" (далі - банк) №74/07-07/1421 від 13.12.2011р. на дії ліквідатора.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ліквідатора, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Таміра", м. Дніпропетровськ порушено ухвалою суду від 18.05.2011р. відповідно до процедури, передбаченої ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон).
Постановою від 02.06.2011р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Дубницьку Н.Ю.
14.12.2011р. до господарського суду надійшла скарга банку на дії ліквідатора банкрута, яка мотивується відмовою ліквідатора в наданні банку відомостей по справі про банкрутство та просить зобов'язати ліквідатора надати банку запитувану інформацію.
Вимоги банку обґрунтовано тим, що ліквідатором не надано вичерпної відповіді на запит про надання відомостей стосовно визнання та включення його вимог до реєстру вимог кредиторів та внесення окремо до реєстру відомостей про майно боржника, яке є предметом іпотеки згідно з державним реєстром іпотек.
Згідно пояснень ліквідатора банк до останнього з грошовими вимогами до боржника не звертався, що унеможливило визначення наявності та розміру можливої заборгованості основного позичальника по кредитному договору, за виконання зобов'язань яким банкрут є майновим поручителем перед банком на підставі відповідних договорів іпотеки. Крім того, ліквідатор зазначає, що банк не є кредитором по справі, слідовно не має підстав для отримання інформації щодо ведення реєстру вимог кредиторів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ліквідатора, встановлено наступне.
Між Приватною фірмою "Апія" та банком укладено кредитний договір №115-10-07 від 26.11.2007р. у межах генерального кредитного договору №115-10-07/Г від 26.11.2007р.
У забезпечення виконання зобов'язань основного позичальника по кредитному договору, між банкрутом та банком укладено договір іпотеки №06/09-I від 28.05.2009р., згідно якого банкрутом в іпотеку передано нежитлову будівлю літ."Х/2-1", загальною площею 3 107,6 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126; договір іпотеки №21/07-1 від 26.11.2007р., згідно якого боржником в іпотеку передано нежитлові приміщення в будинку літ "А-3", загальною площею 5 736,4 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Сума основного грошового зобов'язання за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, порядок, строки та розмір їх погашення, відображаються за даними обліку основного позичальника за кредитним договором, а саме ПФ "Апія".
У випадку прострочення оплати зобов'язань за кредитним договором, розмір такої заборгованості також відображається за даними обліку основного позичальника.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999р. за № 893/4186, згідно даних обліку майнового поручителя, забезпечувальні зобов'язання (іпотека) обліковуються на позабалансовому рахунку за вартістю активів підприємства, які оформлено договорами застави (договором іпотеки).
Враховуючи викладене, визначити наявність та самостійно розрахувати суму заборгованості основного позичальника ліквідатора, який здійснює повноваження керівника майнового поручителя не має можливості.
Таким чином, у разі порушення основним позичальником - ПФ "Апія" зобов'язання за кредитним договором, банк має право відповідно до умов договору та в порядку, визначеному діючим законодавством, звернутися до майнового поручителя -банкрута за захистом своїх прав, зокрема й для задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості.
Одночасно слід зазначити, що оскільки стосовно банкрута застосовується процедура банкрутства, що передбачена ст.51 Закону, то кредитори повинні заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, як це передбачено ч.3 наведеної статті.
Доказів звернення із заявою з грошовими вимогами до суду або до ліквідатора банкрутом не надано, а отже банк не набув статусу кредитора банкрута.
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.
З огляду на викладене, скарга на дії ліквідатора банкрута подана банком, який не є кредитором та учасником по даній справі, отже не є особою, яка відповідно до ч.4 ст.25 Закону про банкрутство має право оскаржувати дії ліквідатора.
З урахуванням викладеного та встановлених обставин справи, у задоволенні скарги банку на дії ліквідатора слід відмовити.
Керуючись ст.86 ГПК України, ст.ст. 24, 25, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" на дії ліквідатора ТОВ "Таміра" Дубницької Н.Ю. відмовити.
Суддя
Д.М. Полєв
