АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - Стана І.В., суддів - Машкаринця М.М. Симаченко Л.І., за участю прокурора - Кураха Ю.М., засудженого ОСОБА_1., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями, які подали прокурор м. Ужгорода та засуджений ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 01 березня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1і, гр. України, українець, з середньою освітою, не працював, не одружений, судимий 19 жовтня 2005 року Ужгородським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. З, 190 ч. 2 із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України на три роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком два роки,
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на чотири роки позбавлення волі, а за ст. 190 ч. 2 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_1призначено чотири роки позбавлення волі, а із застосуванням ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано частину не відбутого за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19 жовтня 2005 року у вигляді одного року позбавлення волі й остаточно до відбуття призначено п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1. залишено попередній - тримання під вартою, а строк відбуття покарання визначено рахувати з 12 листопада 2005 року.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за вчинені злочини при таких обставинах.
29 жовтня 2005 року приблизно о 16 -й годині ОСОБА_1, знаходячись у АДРЕСА_2, зловживаючи довірою, ввів в оману гр. ОСОБА_2. та заволодів належним йому мобільним телефоном марки «Самсунг X 600» вартістю 640 гривень, в якому була картка мобільного оператора «Джинс» вартістю 30 гривень, - всього майном на загальну
Справа: № 11-589
Категорія: ст.198 кк України
Головуючий у першій інстанції: Микуляк П.П.
Доповідач: Стан І.В.
суму 670 гривень. Заволодівши телефоном ОСОБА_1 зайшов у під'їзд будинку і зник з місця події.
10 листопада 2005 року приблизно о 15 -й годині 15 хвилин ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 повторно, умисно, відкрито, без застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, викрав належний потерпілій ОСОБА_4. мобільний телефон марки «Самсунг А- 800», в якому була картка мобільного оператора «ЮМС», - всього майном на загальну суму 1200 гривень.
12 листопада 2005 року приблизно о 12 -й годині ОСОБА_1, перебуваючи в АДРЕСА_2, зловживаючи довірою, ввівши в оману гр. ОСОБА_5., заволодів належним йому мобільним телефоном марки «Сіменс А-65» вартістю 480 гривень, в якому була картка мобільного оператора «ЮМС» вартістю 50 гривень, - всього майном на загальну суму 530 гривень. Заволодівши телефоном ОСОБА_1 зайшов у під'їзд будинку і зник з місця події. ОСОБА_1, заволодівши мобільними телефонами потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_5., продав їх, а одержані кошти використав для власних потреб.
В АПЕЛЯЦІЯХ :
- прокурор м. Ужгорода вказує про те, що суд першої інстанції необгрунтовано визнав
обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1. вчинення ним злочину повторно, оскільки
кваліфікував його дії за ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України за ознакою повторність.
Просить вирок суду змінити, - виключити з нього посилання на повторність, як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1.
- засуджений ОСОБА_1 в апеляції вказує про те, що мобільним телефоном потерпілої
ОСОБА_4. заволодів шляхом обману. Заволодівши телефоном зник з місця події. Просить
вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії за вказаним епізодом із ч. 2 ст. 186 КК України
на ч. 2 ст. 190 КК України та пом'якшити покарання.
Іншими учасниками процесу апеляція на вирок суду не подавалась.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляцій, пояснення прокурора, який просив відхилити доводи апеляції засудженого ОСОБА_1. та задовольнити апеляцію, яку подав прокурор м. Ужгорода, пояснення засудженого ОСОБА_1., який підтримав доводи поданої ним апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції, яку подав засуджений ОСОБА_1 не має, що апеляція, яку подав прокурор м. Ужгорода підлягає до задоволення.
Вина ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які його засуджено - за епізодами заволодіння майном потерпілих ОСОБА_2. та ОСОБА_5. підтверджується сукупністю зібраних по справі, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів і така, як засудженим так і прокурором, не оспорюється.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 майном потерпілої ОСОБА_4. заволодів шляхом обману й перекваліфікацію за даним епізодом його дій зі ст. 186 ч. 2 КК України на ст. 190 ч. 2 КК України колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Так, з вироку суду й протоколу судового засідання вбачається, що під час розгляду судом першої інстанції справи потерпіла ОСОБА_4. давала послідовні показання про те, що 10 листопада 2005 року приблизно о 15 -й годині 15 хвилин ОСОБА_1, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 відкрито, без застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, викрав належний їй мобільний телефон марки «Самсунг А- 800», в якому була картка мобільного оператора «ЮМС». Унаслідок цих дій ОСОБА_1. їй заподіяна матеріальна шкода загальну суму 1200 гривень.
З перевірених у судовому засіданні показань, які ОСОБА_1 давав під час досудового
слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого вбачається, що він відкрито, без
застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, викрав у потерпілої
ОСОБА_4. мобільний телефон. _
у справі відсутні які-небудь дані про те, що у потерпілої ОСОБА_4. були підстави для обмови ОСОБА_1., що її показання є обмовою й на такі, як під час досудового слідства, розгляду справи судом першої інстанції та апеляційним судом, не вказував ОСОБА_1, а також дані про те, що під час досудового слідства ОСОБА_1 обмовив себе у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України злочину.
Окрім цього, колегія суддів вважає, що окремі неточності в показаннях потерпілої ОСОБА_4., на які посилається ОСОБА_1 в апеляції, не впливають на повноту й зміст її показань, а також на законність та обгрунтованість вироку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вищенаведені докази підтверджують вину ОСОБА_1. у відкритому заволодінні майном потерпілої ОСОБА_4., вчиненому повторно, а доводи апеляції про перекваліфікацію цих дій відхиляє.
Дії засудженого ОСОБА_1. за ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.
Перевіркою справи в апеляційному порядку не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування.
Покарання ОСОБА_1призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про його особу, в тому числі з урахуванням того, що ОСОБА_1 злочин учинив під час іспитового строку встановленого йому 19 жовтня 2005 року згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду, в межах санкції ст. ст. 186 ч. 2,190 ч. 2 КК України.
Доводи апеляції прокурора м. Ужгорода про те, що суд першої інстанції необгрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1. вчинення ним злочину повторно, колегія суддів задовольняє, оскільки суд кваліфікував дії ОСОБА_1. за ст. ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України за ознакою повторність та оскільки у відповідності до вимог ст. 67 КК України не може, бути визнана обставиною, що обтяжує покарання засудженого будь-яка з ознак, передбачена в особливій частині кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_1покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
апеляцію, яку подав прокурор м. Ужгорода задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення.
З вироку Ужгородського міськрайонного суду від 01 березня 2006 року щодо засудженогоОСОБА_1 виключити посилання на повторність, як обставину, що обтяжує його покарання.
В решті цей вирок залишити без зміни.
