Справа № 11-589/2010 року Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В.
Категорія: постанови Доповідач Гавриш В.М.
.
У Х В А Л А
Іменем України
2010 року серпня місяця „ 11” дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого: Гавриша В.М.
суддів: Гонтар А.А.Кисіля А.М.
за участю прокурора: Подворчана Ю.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 21 червня 2010 року
В С Т А Н О В И Л А :
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Дрездена, Германія, мешканцю АДРЕСА_1, росіянину, громадянину України, не одруженому, освіта середня спеціальна, раніше не судимому. По даній справі засудженому 19.11.2008р. Ленінським районним судом м. Донецька за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки
замінено невідбуту частину основного покарання 2 роки 7 місяців 6 днів більш м’яким, а саме позбавлення волі на обмеження волі та постановлено етапувати його до виправного центру в порядку встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, звільнивши з - під варти по прибуттю до місця відбування покарання, із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2010 року в.о. начальника Крюківської виправної колонії УДУПВП у Полтавській області (№29) п/п вн.сл. Лелюх С.М. звернувся до місцевого суду з поданням щодо можливої заміни невідбутої частини покарання засудженому ОСОБА_1 більш м’яким покаранням у виді обмеження волі, згідно положень ст. 82 КК України, але із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції послався на те, що засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання зарекомендував себе з позитивної сторони, чесно та добросовісно відноситься до праці, за що має заохочення адміністрації, а тому замінив невідбуту частину основного покарання 2 роки 7 місяців 6 днів позбавлення волі на більш м’яке покарання, тобто обмеження волі на той же строк.
Одночасно суд зазначив, що засудженого ОСОБА_1 слід етапувати до виправного центру в порядку встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, звільнивши з-під варти по прибуттю до місця відбування покарання із залишенням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить змінити рішення суду, а саме, у зв’язку зі заміною невідбутої частини основного покарання більш м’яким, просить звільнити його і від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на підставі ч.2 ст.82 КК України.
Апелянт, посилаючись на ст.ст. 56, 57 КВК України, одночасно просить вирішити питання про його самостійне прибуття в ВЦ № 125 для подальшого відбуття призначеного покарання за місцем проживання, тобто в м. Торез Донецької області.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, вислухавши думку прокурора Подворчана Ю.М. про залишення постанови без змін, а апеляції без задоволення, дослідивши матеріали подання та перевіривши доводи апеляції, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Чинне кримінально-виконавче законодавство та зокрема ч. 1 ст. 57 цього Кодексу України передбачає самостійне прибуття засуджених до обмеження волі в місця відбування покарань, але це стосується виключно тих осіб, які засуджені до покарання у вигляді обмеження волі.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Ленінського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2008р. ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі, а саме на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
/ а. с. 5- 6 /
Саме таке покарання він відбував до 21 червня 2010 року, тобто до заміни його за постановою Полтавського районного суду на більш м’яке, а саме обмеження волію / а. с. 8 /
Відповідно до положень ч.2 ст. 57 КВК України суд може направити засудженого для відбування покарання у вигляді обмеження волі і в порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі та у цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання.
Вирішуючи долю подання щодо засудженого ОСОБА_1, місцевий суд, у відповідності до встановленого ч. 2 ст. 57 КВК України порядку, обґрунтовано направив засудженого ОСОБА_1 для відбування подальшого покарання у вигляді обмеження волі, при цьому вірно зазначив про його звільнення з-під варти за місцем відбування покарання, оскільки це передбачено чинним законодавством.
Виходячи з наведеного, посилання засудженого ОСОБА_1 щодо порушення судом чинного законодавства при розгляді подання не відповідає дійсності.
Із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, що потягло тяжкі наслідки, тобто смерть ОСОБА_3, а тому місцевим судом йому призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки і таке рішення суду засудженим не оскаржувалося.
/ а. с. 5, 6 /
В поданні адміністрації Крюківської виправної колонії Полтавської області ( № 29 ) питання про звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання не ставилося та про це засуджений не клопотав і в судовому засіданні при розгляді подання.
/ а. с. 1, 7 /
За таких умов місцевим судом обґрунтовано не розглядалося питання щодо звільнення ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання, оскільки таке питання перед судом не ставилося.
Більше того, засудженим в поданій апеляції не наведено мотивів на підставі яких суд повинен до нього застосувати положення ч.2 ст. 82 КК України, за змістом цього закону звільнення від відбування додаткового покарання не є обов’язком суду, а апеляційна інстанція не може вийти за межі подання узгодженого з Головою спостережної комісії при Полтавській районній державній адміністрації.
Стосовно визначення конкретного місця відбування покарання, місцевий суд обгрнутовано його не вказав, оскільки це питання знаходиться поза його компетенцією та вирішується Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 21 червня 2010 року стосовно нього - без змін.
С У Д Д І :
Гавриш В.М. Гонтарь А.А. Кисіль А.М.
