КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13879/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" січня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Співак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеор - Україна»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеор - Україна»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень –рішень. Свої вимоги мотивує помилковістю висновків відповідача, зазначених в акті податкової перевірки; правомірністю формування валових витрат і податкового кредиту із ПДВ та відсутністю з боку позивача порушень податкового законодавства, а також неправомірністю застосування штрафних санкцій. Просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 12 березня 2010 року № 0000282320/0, від 18 травня 2010 року № 0000282320/1, від 2 серпня 2010 року № 0000282320/2, від 29 вересня 2010 року № 0000282320/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 401987,00 грн.; – від 12 березня 2010 року № 0000292320/0, від 18 травня 2010 року № 0000292320/1, від 2 серпня 2010 року № 0000292320/2, від 29 вересня 2010 року № 0000292320/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на загальну суму 236491,00 грн.; – від 13 березня 2010 року № 0000092350/0, від 20 травня 2010 року № 0000092350/1, від 28 липня 2010 року № 0000092350/2, від 28 вересня 2010 року № 0000092350/3, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 61943,31 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою позов задоволити повністю.
Заслухавши суддю –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що визначення контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу та застосування до нього штрафних санкцій відповідає наведеним положенням національного законодавства (з урахуванням положень Конвенції), чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Метеор-Україна" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, про що складено Акт від 1 березня 2010 року № 55/23-222-25589181.
Перевіркою встановлено наступне.
1) Відповідно до пп. 6) пп. 3.1.2 Акта ТОВ "Метеор-Україна" (Замовник) укладено із ТОВ "Фрідман-Україна" (Виконавець) договори про надання комісійних та митно-брокерсь-ких послуг від 16 вересня 2008 року № 201МБ-08 і від 22 січня 2009 року № 12МБ-09, предметом яких є надання комісійних та митно-брокерських послуг, проведення інших значущих заходів при веденні господарської, комерційної, зовнішньоекономічної діяльності.
До перевірки були надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що Виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги): сертифікаційні послуги із зазначе-нням кількості – 1 шт., на загальну суму 712417,00 грн. (без ПДВ).
Також ТОВ "Метеор-Україна" (Замовник) укладено із фізичною особою-підприємцем (далі – ФОП) ОСОБА_2 (Виконавець) договори про надання послуг від 1 вересня 2008 року № 57, від 12 вересня 2008 року № 73, від 16 вересня 2008 року № 74 та № 75, від 19 вересня 2008 року № 76, від 25 вересня 2008 року № 87, предметом яких є надання кваліфікованих консультаційних послуг з питань комерційної діяльності, які містять рекомендації щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.
До перевірки були надані акти надання послуг, згідно з якими Виконавцем були надані сертифікаційні послуги на загальну суму 317600,00 грн. (без ПДВ).
ДПІ дійшла висновку, що ТОВ "Метеор-Україна" завищено за 2008 рік та 3 квартали 2009 року валові витрати на придбання сертифікаційних послуг на загальну суму 1030017,00 грн. (без ПДВ), оскільки надані акти не містять передбачену законом необхідну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, її одиниці виміру; в актах не відображено, яка саме продукція сертифікувалася та її кількість; акти не містять відомостей щодо одержаних сертифікатів відповідності, їх кількості та терміну дії, а також тому, що позивачем не було надано документів, що підтверджують відповідну кваліфікацію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення робіт із сертифікації, атестацію в установленому порядку та занесення до відповідного реєстру ТОВ "Фрідман-Україна" та ФОП ОСОБА_2 та належність вказаних осіб до державної системи сертифікації.
Крім цього, 1 січня 2009 року ТОВ "Метеор-Україна" укладено договір з ФОП ОСОБА_3 про надання послуг з доставки багажу.
Оскільки надані до перевірки акти виконаних робіт на загальну суму 93065,00 грн. (без ПДВ) не містили необхідної інформації, зокрема щодо: виду (номенклатури) товару, відомостей про вантаж, назви, ціни, загальної суми товару та його загальної ваги; з якого місця відбулося транспортування, адреси пунктів загрузки і розгрузки, адреси продавця і покупця; хто є власником товару; вид, номер, марка транспортного засобу, яким здійсню-валося транспортування, кількість та вага перевезеного вантажу; маршруту перевезення, пробігу тощо, а також зважаючи на відсутність обов'язкових первинних документів: товарно-транспортних накладних і дорожніх листів, ДПІ дійшла висновку про безпідставне (непідтверджене) віднесення до валових витрат за 3 квартали 2009 року 93065,00 грн.
При цьому, як вказано у Акті, відповідальні посадові особи ТОВ "Метеор-Україна" відмовилися від надання пояснень щодо встановлених порушень.
Згідно із висновками перевірки ТОВ "Метеор-Україна" у порушення пп. 5.2.1, пп. 5.2.15 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 334/94) завищено валові витра-ти на загальну суму 1123082,00 грн., а саме: 1030017,00 грн. – на придбання сертифікаційних послуг, 93065,00 грн. – по доставці багажу, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 280770,00 грн.
2) Відповідно до пп. 1) пп. 3.2.1 Акта ТОВ "Метеор-Україна" з метою популяризації продукції проведено рекламну акцію серед клієнтів-покупців відповідно до наказу від 1 квітня 2009 року № 40-П. Згідно із наказом від 1 червня 2009 року № 54-П проведено підсумки рекламної акції та визначено кількість переможців, які отримують нетбуки. Позивачем складено акти від 30 червня 2009 року № МУ-0000151 та № МУ-0000186 про списання матеріальних цінностей та використання рекламних матеріалів на загальну суму 114392,37 грн. (без ПДВ).
В ході рекламної акції нетбуки були безоплатно роздані, однак у порушення п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97) ПДВ на зазначену вище суму не нараховувався, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 22878,00 грн.
Крім цього, згідно з пп. 1) пп. 3.2.2 Акта у зв'язку з не підтвердженням відповідними первинними документами витрат з придбання сертифікаційних послуг по взаємовідносинах із ТОВ "Фрідман-Україна", перевіркою встановлено, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 ТОВ "Метеор-Україна" завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 139383,00 грн., у т.ч.: за серпень 2008 року на суму 1700,00 грн., за вересень 2008 року на суму 1500,00 грн., за жовтень 2008 року на суму 19333,00 грн., за листопад 2008 року на суму 19350,00 грн., за грудень 2008 року на суму 20300,00 грн., за січень 2009 року на суму 3800,00 грн., за лютий 2009 року на суму 14000 грн., за березень 2009 року на суму 8000,00 грн., за квітень 2009 року на суму 10400,00 грн., за травень 2009 року на суму 9600,00 грн., за червень 2009 року на суму 11000,00 грн., за липень 2009 року на суму 12800,00 грн., за серпень 2009 року 3000,00 грн., за вересень 2009 року на суму 4600,00 грн.
При цьому, як вказано у Акті, відповідальні посадові особи ТОВ "Метеор-Україна" відмовилися від надання пояснень щодо встановленого порушення.
Згідно із висновками перевірки, ТОВ "Метеор-Україна" у порушення п. 4.2 ст. 4, п. 7.3 та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на 4600,00 грн., а також занижено ПДВ на загальну суму 157661,00 грн.
3) Відповідно до п. 3.4 Акта ТОВ "Метеор-Україна" було перераховано в дохід фірмі-нерезиденту роялті, за право використовувати у своїй господарській діяльності інформаційну систему (AuDaConAIS-car) згідно договору від 17 жовтня 2007 року з компанією AuDaCon Hungary Kft. (Угорська Республіка) (Ліцензіар) в сумі 44572,75 євро (412955,56 грн.), однак у порушення п.п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону № 334/94 із цієї суми позивачем не було задекла-ровано, утримано і перераховано до бюджету податок з доходів нерезидента у загальному розмірі 20647,77 грн.
Зазначені в Акті перевірки фактичні обставини діяльності позивача підтверджуються наявними у справі копіями:
а) договорів із ТОВ "Фрідман-Україна" на надання комісійних та митно-брокер-ських послуг від 16 вересня 2008 року № 201МБ-08 і від 22 січня 2009 року № 12 МБ-09;
б) актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (без ПДВ): від 16 жовтня 2008 року № ОУ-0000157 на суму 37500,00 грн., від 21 жовтня 2008 року № ОУ-0000165 на суму 35000,00 грн., від 28 жовтня 2008 року № ОУ-0000173 на суму 24166,67 грн., від 5 листопада 2008 року № ОУ-0000177 на суму 27916,67 грн., від 17 листопада 2008 року № ОУ-0000188 на суму 8416,67 грн., від 17 листопада 2008 року № ОУ-0000188 на суму 10416,67 грн., від 25 листопада 2008 року № ОУ-0000198 на суму 25500,00 грн., від 25 листопада 2008 року № ОУ-0000211 на суму 24500,00 грн., від 5 грудня 2008 року № ОУ-000406 на суму 26000,00 грн., від 12 грудня 2008 року № ОУ-000414 на суму 21000,00 грн., від 17 грудня 2008 року № ОУ-000419 на суму 25500,00 грн., від 26 грудня 2008 року № ОУ-000428 на суму 29000,00 грн., від 22 січня 2009 року № ОУ-0000010 на суму 19000,00 грн., від 6 лютого 2009 року № ОУ-0000016 на суму 32000,00 грн., від 13 лютого 2009 року № ОУ-0000025 на суму 24500,00 грн., від 20 лютого 2009 року № ОУ-0000029 на суму 13500,00 грн., від 4 березня 2009 року № ОУ-0000037 на суму 10000,00 грн., від 12 березня 2009 року № ОУ-0000046 на суму 14500,00 грн., від 25 березня 2009 року № ОУ-0000051 на суму 15500,00 грн., від 3 квітня 2009 року № ОУ-0000056 на суму 15000,00 грн., від 16 квітня 2009 року № ОУ-0000068 на суму 21500,00 грн., від 30 квітня 2009 року № ОУ-0000076 на суму 15500,00 грн., від 7 травня 2009 року № ОУ-0000080 на суму 22500,00 грн., від 14 травня 2009 року № ОУ-0000085 на суму 7500,00 грн., від 27 травня 2009 року № ОУ-0000094 на суму 18000,00 грн., від 3 червня 2009 року № ОУ-0000104 на суму 15500,00 грн., від 11 червня 2009 року № ОУ-0000110 на суму 22000,00 грн., від 16 червня 2009 року № ОУ-0000113 на суму 15500,00 грн., від 24 червня 2009 року № ОУ-0000115 на суму 17500,00 грн., від 2 липня 2009 року № ОУ-0000117 на суму 15000,00 грн., від 9 липня 2009 року № ОУ-0000126 на суму 12000,00 грн., від 22 липня 2009 року № ОУ-0000135 на суму 16000,00 грн., від 24 липня 2009 року № ОУ-0000137 на суму 15000,00 грн., від 30 липня 2009 року № ОУ-0000141 на суму 6000,00 грн., від 4 серпня 2009 року № ОУ-0000147 на суму 8500,00 грн., від 1 вересня 2009 року № ОУ-0000167 на суму 7500,00 грн., від 8 вересня 2009 року № ОУ-0000172 на суму 7500,00 грн., від 15 вересня 2009 року № ОУ-0000177 на суму 9000,00 грн., від 24 вересня 2009 року № ОУ-0000182 на суму 6500,00 грн.;
в) податкових накладних: від 16, 20, 28 жовтня 2008 року №№ 452, 454, 461, від 4, 12, 21, 25 листопада 2008 року №№ 466, 478, 479, 488, 502, від 3, 12, 17, 26 грудня 2008 року №№ 95, 97, 100, 110, від 22 січня 2009 року № 10, від 6, 13, 20 лютого 209 року №№ 15, 23, 27, від 4, 12, 25 березня 2009 року №№ 35, 44, 50, від 3, 16, 30 квітня 2009 року №№ 55, 71, 79, від 7, 14, 27 травня 2009 року №№ 83, 88, 97, від 3, 11, 16, 24 червня 2009 року №№ 107, 113, 116, 118, від 2, 9, 22, 24, 30 липня 2009 року №№ 120, 129, 138, 140, 144, від 4, 18 серпня 2009 року №№ 150, 162, від 1, 8, 15, 24 вересня 2009 року №№ 170, 175, 180, 185;
– договорів із ФОП ОСОБА_5 про надання послуг від 1 вересня 2008 року № 57, від 12 вересня 2008 року № 73, від 16 вересня 2008 року № 74 та № 75, від 19 вересня 2008 року № 76, від 25 вересня 2008 року № 87, від 1 жовтня 2008 року № 88 та актів про надання послуг від 1 вересня 2008 року (за договором № 57) на суму 50000,00 грн., від 12 вересня 2008 року (за договором № 73) на суму 50000,00 грн., від 16 вересня 2008 року (за договором № 74) на суму 1600,00 грн., від 16 вересня 2008 року (за договором № 75) на суму 50000,00 грн., від 19 вересня 2008 року (за договором № 76) на суму 65000,00 грн., від 25 вересня 2008 року (за договором № 87) на суму 50000,00 грн., від 1 жовтня 2008 року (за договором № 88) на суму 51000,00 грн. ;
– договорів із ФОП ОСОБА_3 на надання послуг із доставки багажу від 1 січня 2009 року, актів виконаних робіт від 31 березня, 30 квітня, 31 травня, 30 червня, 31 липня, 31 серпня 2009 року на суми відповідно 30440,00 грн., 14214,00 грн., 13741,00 грн., 10993,00 грн., 11288,00 грн., 12389,00 грн.;
– наказами ТОВ "Метеор-Україна" від 1 квітня 2009 року № 40-п та від 1 червня 2009 року № 54-п щодо проведення акції, актами приймання передачі нетбуків, видатковими і податковими накладними на придбання нетбуків;
– договору із компанією AuDaCon Hungary Kft. (Угорська Республіка) від 17 жовтня 2007 року про використання системи AuDaConAIS-car, додатку № 1 до нього, рахунку-фак-тури від 1 січня 2008 року А-30/2007, довідкою про статус AuDaCon Hungary Kft. резидентом на території Угорщини, актами здачі-приймання виконаних робіт від 1 квітня 2008 року на суму 25413,00 євро, від 30 грудня 2008 року на суму 6353,25 грн., від 27 березня 2009 року на суму 9579,75 євро, від 30 червня 2009 року на суму 9579,75 євро.
Також у справі містяться надані позивачем копії сертифікатів відповідності, рішення органу сертифікації, висновки про необхідність проведення сертифікації, вантажно-митні декларації, згідно з якими на митну територію України імпортувалася продукція, декларації та списки на перевезення багажу, накладні на товар, який відпускався, зведені відомості на прийняття багажу, договори поставки покупцям у регіонах.
На підставі Акта від 1 березня 2010 року № 55/23-222-25589181 та згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3 і пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон № 2181) ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:
– від 12 березня 2010 року № 0000282320/0, яким визначила податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на загальну суму 401987,00 грн. (у т.ч.: 280770,00 грн. – основний платіж, 121217,00 грн. – штрафні санкції);
– від 12 березня 2010 року № 0000292320/0, якими визначила податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 236491,00 грн. (у т.ч.: 157661,00 грн. – основний платіж, 78830,00 грн. – штрафні санкції);
– від 13 березня 2010 року № 0000092350/0, якими визначила податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 61943,31 грн. (у т.ч.: 20647,77 грн. – основний платіж, 41295,54 грн. – штрафні санкції).
За результатами адміністративного оскарження податкові зобов'язання залишено без змін, а ДПІ прийнято відповідні наступні податкові повідом-лення-рішення: від 18 травня 2010 року № 0000282320/1, № 0000292320/1, від 20 травня 2010 року № 0000092350/1, від 28 липня 2010 року № 0000092350/2, від 2 серпня 2010 року № 0000282320/2, № 0000292320/2, від 28 вересня 2010 року № 0000092350/3.
Спірні правовідносини стосуються правомірності визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосування штрафних санкцій та пов'язані із правильністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту із ПДВ, а також оподаткування доходів нерезидента із джерелом отримання в Україні.
На момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегульовано дані питання були Закон № 334/94 та Закон № 168/97.
Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94 валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, зокрема, до валових включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3–5.7 цієї статті (пп. 5.2.1), а також суми витрат, пов'язаних з підтвер-дженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем еколо-гічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності" (пп. 5.2.15).
Як встановлено у пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно із п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97 податковий кредит – сума, на яку платник подат-ку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 встановлено, що якщо платник ПДВ придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із ст. 1 Закону України від 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" (далі – Закон № 2406) підтвердження відповідності – видача документа (дек-ларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог (абз. 8); сертифікація – процедура, за допомогою якої визна-ний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам (абз. 10); аудитор з сертифікації – особа, яка має відповідну квалі-фікацію, теоретичну і практичну підготовку, необхідну для проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру (абз. 14).
Статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" визначено, що сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативно-правових документів проводиться виключно в державній системі сертифікації, а ст. 18 цього Декрету встановлено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.
Таким чином, зв'язок витрат суб'єкта господарювання із підтвердженням відповід-ності (сертифікації) продукції (товару), а відтак і правомірність включення цих витрат до ва-лових на підставі пп. 5.2.15 Закону № 334/94, окрім безпосередньо документів, які фіксують і підтверджують здійснення власне господарських операцій (їх якісні та кількісні показники), має бути також документально підтвердженим, зокрема належністю виконавця до державної системи сертифікації; наявністю відповідної кваліфікації, теоретичної і практичної підго-товки, необхідних для проведення робіт із сертифікації тощо.
Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти позивача, які згідно актів надали сертифікаційні послуги: ТОВ "Фрідман-Україна" і ФОП ОСОБА_2 належать до державної системи сертифікації та відповідають іншим вимогам Закону № 2406, отже у суду немає підстав для висновку про те, що надані послуги є сертифікаційними у розумінні Закону № 2406.
Між тим, позивач не заперечував у суді першої інстанції, що вказані контрагенти не належать до державної системи сертифікації і не здійснювали сертифікацію товару, однак пояснює, що ними надавалися послуги із сприяння в одержанні сертифікатів.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено обов'язок платників податків і зборів (обов'язкових платежів) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтер-ський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Згідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних доку-ментів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, проаналізувавши наявні у справі акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (ТОВ "Фрідман-Україна"), акти про надання послуг (ФОП ОСОБА_2) та податкові накладні, виписані ТОВ "Фрідман-Україна", суд, погоджуючись із висновками податкової перевірки, зазначає, що наявні первинні документи не відповідають вимогам ст. 9 Закону № 996, оскільки у них не зазначено, які саме сертифікаційні послуги надавалися та в чому полягало сприяння в отриманні сертифікатів; не вказано зміст та обсяг господарської операції, одиниці її виміру; в актах не відображено, яка саме продукція сертифікувалася та її кількість; акти не містять відомостей щодо одержаних сертифікатів відповідності, їх кількості, терміну дії чи інших чітко ідентифікуючих конкретну господарську операцію показників.
Крім того, порівнявши наявні у справі первинні документи між собою, суд першої інстанції правильно відзначив, що окремі акти містять суперечливу інформацію про осіб, які брали участь у здійсненні гос-подарської операції: так, в окремих випадках при складенні акта від Замовника (ТОВ "Метеор-Україна") діяв ОСОБА_4, однак в акті міститься підпис ОСОБА_5, а від Виконавця (ТОВ "Фрідман-Україна") акт затверджувався ОСОБА_6, однак підпис відповідає підпису ОСОБА_7
Водночас інших доказів, які підтверджували кількісні і якісні характеристики одержаних послуг позивачем до суду першої інстанції не представлено. Натомість наявні у справі сертифікати відповідності, рішення органу сертифікації (для цілей митного оформлення) не містять ніяких відомостей, які дали б змогу суду чітко ідентифікувати причетність до їх видання чи одержання саме ТОВ "Фрідман-Україна" чи ФОП ОСОБА_2, а лист ТОВ "Фрідман-Україна" від 27 жовтня 2010 року № 27/10/10, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги, оскільки він не є належним первинним (обліковим чи розрахунковим) документом і не підтверджує факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно погодився із висновком відповідача, вважає безпідставним включення позивачем до валових витрат сум коштів, сплачених на користь ТОВ "Фрідман-Україна" і ФОП ОСОБА_2 у розмірі 712417,00 грн. і 317600,00 грн. відповідно, а також до податкового кредиту відповідного звітного періоду сплаченого на користь ТОВ "Фрідман-Україна" ПДВ у загальному розмірі 139383,00 грн., оскільки відсутні належним чином складені і оформлені підтверджуючі первинні документи.
Також безпідставним є включення позивачем до валових витрат суму коштів у розмірі 93065,00 грн., які були сплачені на користь ФОП ОСОБА_3 за надання послуг із доставки багажу, оскільки у підтвердження надання вказаних послуг не представлено обов'язкових у цьому випадку товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний доку-мент, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Крім того, згідно із пп. 11.1 п. 11 вказаних Правил товарно-транспортна накладна визначена як один з основних документів на перевезення вантажів. Також цими Правилами встановлено порядок складення і оформлення товарно-транспортних накладних.
Відповідно до зазначених раніше положень Законів № 334/94 і № 996, а також зважаючи на викладене, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспорт-ної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.
З урахуванням наведеного, відсутність у позивача первинної транспортної документації, яка б підтверджувала одержання послуг від ФОП ОСОБА_3 з перевезення багажу автомобільним транспортом, в даному випадку – товарно-транспортної накладної, не дає підстав для віднесення таких витрат до складу валових.
Надані позивачем декларації та накладні на товар, що перевозився, зведені відомості на багаж, договори поставки товару суб'єктам господарювання в регіонах до первинної тран-спортної документації не відносяться і не можуть замінювати собою товарно-транспортну накладну, а відтак не є належними доказами, щодо підтвердження автотранспортних послуг. Водночас і наявні у справі акти виконаних робіт також не містять інформації, зокрема щодо: виду (номенклатури) товару, відомостей про вантаж, назви, ціни, загальної суми товару та його загальної ваги; з якого місця відбулося транспортування, адреси пунктів загрузки і розгрузки, адреси продавця і покупця; кількості та ваги перевезеного вантажу; маршруту перевезення, пробігу тощо.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо ненарахування позивачем ПДВ при безоплатній передачі нетбуків переможцям акції з огляду на наступне.
Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97 об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону № 168/97 визначено, що поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.
Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону № 168/97 у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Згідно із абз. 2 пп 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94 до валових витрат включаються витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.
Разом з тим, сторонами не заперечувався той факт, що позивачем безоплатно передано нетбуків вартістю понад 2 відсотки від оподаткованого прибутку за попередній звітний (податковий) рік
Як передбачено пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97 об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Згідно із п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів , а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Наведені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законо-давства та з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, дають підстави для висновку, що здійснивши безоплатну передачу нетбуків на загальну суму 114392,37 грн. (без ПДВ), позивачу слід було нарахувати, відобразити у звітності та сплатити ПДВ за ставкою 20 відсотків у розмірі 22878,00 грн.
Щодо оподаткування доходу фірми-нерезидента AuDaCon Hungary Kft. (Угорська Рес-публіка) з джерелом його походження в Україні потрібно зазначити наступне.
Пунктом 1.21 ст. 1 Закону № 334/94 визначено, що доходи з джерелом їх походження з України – будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи роялті.
Згідно із п. 13.1 ст. 13 Закону № 334/94 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, законодавцем розуміється, також, роялті.
Згідно із п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.п. 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності .
Згідно із п.1 ст. 12 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка набрала чинності 24 червня 1996 року, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Однак, згідно із п. 2 ст. 12 цієї ж Конвенції, ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 5 процентів загальної суми надходжень.
Термін " роялті " при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми або інші фільми, записи на плівці або інші засоби, що використовуються для радіо- або телепередач), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (п. 3 ст. 12 Конвенції).
Предметом договору від 17 жовтня 2007 року між компанією AuDaCon Hungary Kft. (Ліцензіар) та компанією Meteor Group, до складу якої входить ТОВ "Метеор-Україна" (Ліцензіат), є використання інформації, даних, системних модулів від AuDaConAIS-car або системи в цілому. Ліцензіат використовує масиви даних, інформацію та системи, що постачаються Ліцензіаром, а також його ноу-хау, для маркетингу номенклатури продукції. Ліцензіар передає єдині, просторові та тимчасові регламентовані та обмежені права на використання та маркетинг продукції, що постачається Ліцензіаром Ліцензіату.
З огляду на зміст положень зазначеного договору, суд вважає, що здійснені ТОВ "Ме-теор-Україна" платежі на користь фірми-нерезидента компанії AuDaCon Hungary Kft. (Угор-ська Республіка) в сумі 44572,75 євро (412955,56 грн.), відповідають наведеному визначенню роялті, а тому є доходом вказаного нерезидента з джерелом його походження з України.
За таких обставин, позивач зобов'язаний був утримати із зазначеного доходу податок за ставкою 5 відсотків (з урахуванням п. 2 ст. 12 Конвенції) у загальному розмірі 20647,77 грн., чого у порушення п.п. 13.1, 13.2 ст. 13 Закону № 334/94 не вчинив.
Згідно із пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недо-плата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50 відсотків такої суми та не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Згідно із пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законода-вства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Доводи позивача і надані ним копії документів, за відсутності належних підтверджуючих первинних документів, не спростовують висновків ДПІ і за таких обставин не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних рішень.
Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування штрафних санкцій, оскільки передбачений даною нормою строк не поширюється на застосування штрафних санкцій за порушення вимог податкового законодавства, встановлених Законом № 2181.
Крім цього, колегія суддів також вважає безпідставними посилання позивача на те, що у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України суду слід переглянути розмір визначених штрафних санкцій, оскільки застосування відповідачем штрафних санкцій і їх розмір здійснювалося відповідно до закону чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень і відповідає Закону № 2181.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метеор - Україна»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 березня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 31 січня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.
