Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
07 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5663/22 (910/7708/17)
У травні 2017 року Фонд державного майна України (далі - ФДМУ, позивач) звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - ТОВ "ЕСУ", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", відповідач-2) про розірвання договору купівлі-продажу акцій, зобов`язання списати кошти, стягнення пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ЕСУ" як покупець порушив умови договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", а саме - не вніс інвестиції у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до пункту 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція, яка є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу), а також не створив та не передав у державну власність спеціального зв`язку спецспоживачів виділену телекомунікаційну мережу спеціального призначення (далі - ТМСП), чим порушив пункт 11.2 договору купівлі-продажу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
01.06.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
07.11.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕСУ" на користь Фонду державного майна України пеню у розмірі 2 171 169 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
07.02.2025 постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду касаційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/5663/22 (910/7708/17) - без змін.
Вважаю за необхідне висловити окрему думку щодо прийнятого судом касаційної інстанції судового рішення, яка полягає в наступному.
Як встановлено судами, 11.03.2011 між ФДМУ (продавець) та ТОВ "ЕСУ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за конкурсом № КПП-582 (далі - договір купівлі-продажу).
Однією з підстав позову став факт невнесення покупцем інвестиції у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до п. 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція) у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
Представник відповідача-1 (ТОВ "ЕСУ") у суді касаційної інстанції наголошувала на тому, що інвестиція таки фактично була внесена, натомість шляхом реінвестування прибутку, отриманого ВАТ "Укртелеком", наслідком чого стала його прибуткова діяльність та збільшення його вартості (капіталізації). Тобто ВАТ "Укртелеком" у відносинах виконання інвестиції був одночасно і інвестором і отримувачем інвестиції.
Щодо "реінвестування прибутку" як форми виконання інвестиційного зобов`язання відповідача вважаю за необхідне зазначити, що виконання інвестиційних зобов`язань по внесенню інвестицій у процедурах приватизації нічим не відрізняється від інвестування як такого і передбачає, принаймні, зменшення майна інвестора та відповідне збільшення майна підприємства, у яке вносяться інвестиції саме за рахунок зменшеного майна інвестора. У даному випадку є очевидним факт того, що інвестор не поніс в принципі будь-яких витрат, за рахунок яких отримувач інвестицій - ВАТ "Укртелеком" збільшив би своє майно. Будь-які експертизи фінансового стану ВАТ "Укртелеком" не можуть спростувати цього факту в умовах відсутності наданого відповідачем-1 первинного доказу внесення інвестиції шляхом відчуження власного майна на користь підприємства-реципієнта (ВАТ "Укртелеком"). З огляду на викладене, слід погодитися з судом апеляційної інстанції в частині відсутності ознак виконання інвестиційного зобов`язання ТОВ "ЕСУ" як такого.
Щодо істотності порушення інвестиційного зобов`язання у даному випадку вважаю за необхідне зазначити наступне.
Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про відмову в задоволенні вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011, зазначив, що "матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем-1, як покупцем, взятих на себе обов`язків із внесення за рахунок власного майна (майнових прав) інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США… Водночас встановлення обставин невнесення відповідачем-1 інвестицій у грошовій формі не може, в даному випадку, оцінюватись як істотне порушення Договору, оскільки воно не спричинило істотної шкоди Фонду держмайна, як стороні Договору. Так, за умовами Договору та згідно Концепції позивач не є отримувачем інвестицій, метою яких є післяприватизаційний розвиток ПАТ "Укртелеком"."
Слід у цьому сенсі зауважити, що суттєвою метою приватизацію пакету акцій ВАТ "Укртелеком" було саме отримання інвестицій у підприємство. Ознакою цього є, зокрема, й зміст Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 №1948-р "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", яким затверджено відповідні умови, пунктом 4 яких, було передбачено наступне: "4. Покупець подає Фондові державного майна концепцію розвитку товариства, яка повинна містити: зобов`язання учасника конкурсу щодо виконання умов конкурсу та реалізації плану довгострокових інтересів у розвитку товариства щодо підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників його діяльності; бізнес-план післяприватизаційного розвитку об`єкта, що включає план зайнятості працівників товариства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строку та порядку їх внесення.".
За таких обставин, безпідставним є оцінка невнесення інвестицій у даному випадку як неістотного порушення інвестиційних зобов`язань ТОВ "ЕСУ".
При цьому посилання апеляційного суду на те, що ФДМУ не був отримувачем інвестицій і тому йому не завдано шкоди є безпідставним з огляду на сутність приватизації. Вбачається, що приватизація як така представляє собою процес роздержавлення майна як частину економічної політики держави, яка здійснюється через відповідні державні органи, що визначає суттєвість невиконання інвестиційних зобов`язань як підставу для розірвання приватизаційного договору у силу принципу pacta sunt servanta незалежно від того, що ФДМУ не визначено у якості отримувача інвестиційних коштів.
За таких обставин прийняті судові рішення підлягали скасуванню в частині вимоги про розірвання приватизаційного договору із задоволенням такої вимоги позивача до ТОВ "ЕСУ".
Суддя В. Пєсков
