ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" листопада 2023 р. Справа№ 910/5663/22 (910/7708/17)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Полякова Б.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.
у присутності представників сторін:
від позивача: Пономаренко В.С. в порядку самопредставництва
від відповідача-1: Аністратенко О.О. за довіреністю
від відповідача-1: Білоножко О.А. за довіреністю
від відповідача-2: Мосійчук Я.І. за довіреністю
від третіх осіб: не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року
у справі №910/5663/22(910/7708/17) (суддя Пасько М.В.)
за позовом Фонду державного майна України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ"
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
про розірвання договору купівлі-продажу акцій №КПП-582 від 11.03.2011, зобов`язання списати кошти та стягнення пені у розмірі 2 171 169 000,00 грн.
в межах справи №910/5663/22
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22(910/7708/17) у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22 (910/7708/17) та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідачів.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Шапран В.В.
Ухвалою суду від 05.07.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22(910/7708/17), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5663/22(910/7708/17).
17.07.2023 через відділ документального забезпечення суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
19.07.2023 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/5663/22(910/7708/17)/4325/2023 від 18.07.2023 витребувані матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 10.07.2023 по 28.07.2023 року перебував у відпустці, а тому справу передано головуючому судді фактично 31.07.2023 року.
У зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 для розгляду справи №910/5663/22(910/7708/17) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.
Ухвалою суду від 07.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22 (910/7708/17), встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 29.08.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
До дати судового засідання від ТОВ "ЕСУ" надійшли відомості на виконання ухвали суду від 07.08.2023 та відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду справи №910/5663/22(910/7708/17) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.
Ухвалою суду від 29.08.2023 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/5663/22(910/7708/17) за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року.
Іншою ухвалою суду від 29.08.2023 року оголошено перерву у справі до 26.09.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
В судовому засіданні 26.09.2023 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 07.11.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.
Представник скаржника в судовому засіданні 07.11.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі №910/5663/22(910/7708/17) скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
У відповідності до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
07.11.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у даній справі - скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог Фонду держмайна, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як встановлено судом, у травні 2017 року Фонд державного майна України (далі - ФДМУ, Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ "ЕСУ" (далі - ТОВ "ЕСУ", відповідач-1) та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", відповідач-2) про розірвання договору купівлі-продажу акцій за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011, зобов`язання списати кошти, стягнення пені у сумі 2171169000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що ТОВ "ЕСУ", як покупець, порушив умови договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", а саме - не вніс інвестиції у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до п. 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція, яка є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу), а також не створив та не передав у державну власність спеціального зв`язку спецспоживачів виділену телекомунікаційну мережу спеціального призначення (далі - ТМСП), чим порушив п.11.2 договору купівлі-продажу.
Зважаючи на такі істотні порушення умов укладеного сторонами договору з боку покупця та посилаючись на ст. 27, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 188 ГК України, Фонд просив:
- розірвати укладений між ФДМУ та ТОВ "ЕСУ" договір купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011 року у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства,
- зобов`язати АТ "Укрексімбанк" списати з рахунку ТОВ "ЕСУ" пакет акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства на рахунок держави Україна;
- стягнути з ТОВ "ЕСУ" на користь Державного бюджету України пеню у сумі 81900000,00 доларів США, що в перерахунку на національну валюту за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2017 року становить 2171169000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 року прийнято вказану позовну заяву та порушено провадження у справі №910/7708/17.
Розгляд справи по суті здійснювався неодноразово. При цьому, під час її розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 року залучено ПАТ "Державний ощадний банк України" до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів (далі - ПАТ "Ощадбанк", третя особа-1), а ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 року - Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - Держспецзв`язок, третя особа-2).
В подальшому, під час нового розгляду справи №910/7708/17, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі №910/5663/22 про банкрутство ТОВ "ЕСУ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 року справу №910/7708/17 передано для розгляду в межах справи №910/5663/22 про банкрутство ТОВ "ЕСУ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023, серед іншого, прийнято справу №910/7708/17 за позовом Фонду державного майна України до розгляду в межах справи №910/5663/22 про банкрутство ТОВ "ЕСУ".
За наслідками нового розгляду заявлених позовних вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22 (910/7708/17) у задоволені позову відмовлено у повному обсязі з підстав його недоведеності та необґрунтованості.
За висновками місцевого господарського суду, відповідачем-1 належним чином виконано умови укладеного договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011, як наслідок відсутні підстави для розірвання такого договору, зобов`язання відповідача-2 списати пакет акцій та стягнення з ТОВ "ЕСУ" пені у сумі 2 171 169 000,00 грн.
Фонд державного майна України з даним рішення суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції фактичних обставин, що мають значення для справи, а також на порушення норм матеріального та процесуального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника у якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позову фактично ідентичні доводам поданої суду першої інстанції позовної заяви.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного рішення, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у позові та вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2011 року між Фондом державного майна України (продавець) та ТОВ "ЕСУ" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 (далі - договір купівлі-продажу).
Відповідно до преамбули договору купівлі-продажу продавець, за підсумками конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу державного пакета акцій ВАТ "Укртелеком" (протокол засідання конкурсної комісії з продажу пакета акцій №5 від 22.02.2011, затверджений Фондом державного майна України від 25.02.2011, та наказ Фонду державного майна України від №266 28.02.2011), зобов`язується передати у власність покупцю пакет акцій ВАТ "Укртелеком" (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ "Укртелеком"), а покупець зобов`язується сплатити за вказаний пакет акцій ціну пакета акцій, прийняти цей пакет акцій і виконати обов`язки, передбачені договором.
Згідно п. 1 договору купівлі-продажу його предметом є передача покупцю знерухомленого пакета акцій ВАТ "Укртелеком" кількістю 17376189488 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 92,791% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 4 344 047 372,00 грн. (згідно з уточненим планом розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, затвердженим наказом ФДМУ №1405 від 28.09.2010), який за результатами конкурсу продано за 10 575 100 000,00 грн.
Пунктом 5 договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на пакет акцій переходить до покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій.
Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу передача пакета акцій продавцем покупцю здійснюється протягом трьох робочих днів від дати надходження всіх коштів, сплачених за пакет акцій на рахунок продавця, і засвідчується актом приймання-передавання пакета акцій товариства, який підписується сторонами договору.
Згідно п.11 договору купівлі-продажу покупець зобов`язується виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакета акцій та Концепцією післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком", яка є невід`ємною частиною договору.
За змістом п. 11.2 договору купівлі-продажу покупець зобов`язаний забезпечити в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства, зокрема, створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв`язку та відомчих мереж спеціального зв`язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв`язку.
Положеннями п. 6.2 розділу 6 Концепції передбачено, що з метою впровадження цілей післяприватизаційного розвитку та забезпечення ефективності діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах, ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США. Напрямки внесення інвестицій (мобільний зв`язок, транспортна мережа, технічне переозброєння, цивільне будівництво, проектно-вишукувальні роботи тощо) та відповідні розміри будуть затверджуватись ТОВ "ЕСУ" шляхом складення кошторису інвестицій на кожний рік, виходячи з вимог ринку, фінансового стану товариства та корегування планів розвитку на майбутнє.
Згідно з п. 25 договору купівлі-продажу у разі невиконання покупцем зобов`язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.
У 2017 році Фондом державного майна України була проведена поточна перевірка виконання покупцем у період з 22.12.2014 по 11.05.2016 умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу №КПП-582 від 11.03.2011, за наслідками якої позивач склав акт поточної перевірки від 17.02.2017 (далі - акт перевірки).
За результатами вказаної перевірки Фондом державного майна України було виявлено неналежне виконання ТОВ "ЕСУ" взятих на себе умов придбання об`єкта приватизації, а саме:
- пункту 6.2 розділу 6 Концепції, що є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, відповідно до якого з метою впровадження цілей післяприватизаційного розвитку та забезпечення ефективності діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах, ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка еквівалентна 450 000 000,00 доларів США;
- підпункту в п. 11.2 договору, відповідно до якого покупець зобов`язаний забезпечити в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства, зокрема, створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв`язку та відомчих мереж спеціального зв`язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгодженої з усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї (ТМСП) та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв`язку.
Також в ході перевірки було встановлено, що ТОВ "ЕСУ" виконало всі інші умови придбання об`єкта приватизації, зокрема, вимоги пунктів 1,2 договору та сплатило Фонду державного майна України вартість акцій у розмірі 10 575 100 000,00 грн., у зв`язку з чим на підставі п. 5 договору купівлі-продажу ТОВ "ЕСУ" набуло право власності на пакет акцій ВАТ "Укртелеком".
Не погоджуючись із висновками позивача, ТОВ "ЕСУ" звернулось до Фонду державного майна України із заявою №25 від 24.02.2017 про скасування висновків про невиконання умов договору купівлі-продажу, викладених в акті перевірки, в частині невиконання п. 6.2 "Інвестиційний план" Концепції післяприватизаційного розвитку ПАТ "Укртелеком", яка є невід`ємною частиною договору, та щодо невиконання пп. в п. 11.2 договору.
Рішенням Комісії з питань оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу у державному органі приватизації від 22.03.2017 року висновки акта перевірки Фонду державного майна України були залишені без змін, про що було складено протокол оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу від 22.03.2017 року.
03.04.2017 року Фонд державного майна України направив на адресу ТОВ "ЕСУ" лист №10-25-6534, в якому запропонував покупцю розірвати договір з огляду на невиконання останнім умов договору купівлі-продажу та повернути державі пакет акцій ВАТ "Укртелеком" у розмірі 92,791% статутного капіталу товариства та зарахувати їх на рахунок держави.
У відповідь на вказану пропозицію, 28.04.2017 ТОВ "ЕСУ" направило на адресу Фонду державного майна України лист №54, в якому відмовилось прийняти пропозицію Фонду державного майна України щодо розірвання договору.
Вважаючи умови вказаного вище договору купівлі-продажу порушеними з боку ТОВ "ЕСУ", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, спір у справі виник з приводу наявності (відсутності) підстав для розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем-1 п. 11.2 договору в частині створення мережі спецзв`язку та передачі її в державну власність
Як було зазначено вище, за змістом п. 11.2 договору купівлі-продажу покупець зобов`язаний забезпечити в інноваційно-інвестиційній діяльності товариства, зокрема, створення протягом двох років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства, в інтересах функціонування Державної системи урядового зв`язку та відомчих мереж спеціального зв`язку спецспоживачів виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до узгоджених усіма спецспоживачами основних технічних вимог до неї та безоплатну передачу цієї мережі у державну власність з віднесенням її до сфери управління Держспецзв`язку.
Аналогічні зобов`язання покупця також містяться в розпорядженні Кабінету Міністрів України №1948-р від 12.10.2010 року "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" (далі - Умови).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційна мережа - це комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. Кінцеве обладнання - обладнання, призначене для з`єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг.
Як встановлено судом, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують належне виконання ТОВ "ЕСУ" підпункту в) пункту 11.2 договору в частині обов`язку забезпечення створення виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до основних технічних умов, а саме:
1) акт виконання основних технічних вимог до ТМСП та готовності мережі до експлуатації (далі - акт), підписаний комісією в складі представників ПАТ "Укртелеком" (29.04.2013 року) та Держспецзв`язку (30.04.2013 року);
2) листи Держспецзв`язку №09/01-3985 від 19.08.2013 року та ПАТ "Укртелеком" від 02.09.2013 року №6529-901-800000-17 про проведення дослідної експлуатації протягом періоду 3 місяці;
3) акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011 року від 22.12.2014 року, у якому Фондом державного майна України було встановлено виконання умови про створення ТМСП;
4) протокол засідання Центральної комісії з передачі-приймання ТМСП у державну власність від 15.04.2016 року, у якому зафіксовано, що створена ПАТ "Укртелеком" ТМСП відповідає основним технічним вимогам;
5) протокол засідання Центральної комісії від 31.05.2016 року, яким підтверджено, що ТМСП створена та функціонує.
В частині обов`язку ТОВ "ЕСУ" виконати пп. в п. 11.2 договору стосовно забезпечення безоплатної передачі ТМСП у державну власність, слід зазначити наступне.
Листом №11 від 27.03.2014 ТОВ "ЕСУ" повідомило Фонд держмайна України про готовність до безоплатної передачі ТМСП у державну власність.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №850-р від 17.09.2014 року "Про передачу у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення" Адміністрації Держспецзв`язку доручено визначити механізм безоплатної передачі у державну власність ТМСП та забезпечити її безоплатне прийняття до 1 листопада 2014 року.
На виконання вказаного розпорядження наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Фонду державного майна України №266/739 від 19.05.2015 року був затверджений Порядок безоплатної передачі у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення (далі - Порядок), який визначає механізм безоплатної передачі ТМСП у державну власність.
Відповідно до п. 3 названого Порядку виділена телекомунікаційна мережа спеціального призначення - це комплекс технічних засобів телекомунікацій, що створений на базі транспортної телекомунікаційної мережі Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" із закриттям доступу до нього з боку телекомунікаційної мережі загального користування та призначений для формування та виділення (розподілу) телекомунікаційного ресурсу через телекомунікаційну мережу доступу до ТМСП в інтересах споживачів послуг ТМСП. Телекомунікаційна мережа доступу до ТМСП - комплекс технічних засобів та споруд телекомунікацій, призначений для розподілу телекомунікаційного трафіку в напрямку мереж спецспоживачів та агрегації трафіку в напрямку ТМСП для подальшого транспортування.
Пунктом 5 Порядку визначено, що заходи з передачі у державну власність ТМСП проводяться Центральною комісією з передачі-приймання ТМСП у державну власність (далі - Центральна комісія) та територіальними комісіями з передачі-приймання ТМСП у державну власність (далі - територіальні комісії), які підпорядковані Центральній комісії. До складу Центральної комісії входять представники: Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (Держспецзв`язку); Фонду державного майна; ТОВ "ЕСУ" (за згодою); ПАТ "Укртелеком" (за згодою). До складу Центральної комісії можуть входити представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та державних органів, діяльність яких пов`язана з безпекою, обороною держави та правоохоронною діяльністю, у разі надання ними відповідних пропозицій щодо складу Центральної комісії або залучення Адміністрацією Держспецзв`язку їх представників до її складу (за згодою) (п. 6 Порядку).
За результатом роботи Центральна комісія готує акт передачі-приймання виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення у державну власність за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. У разі відмови в прийманні ТМСП акт передачі-приймання не складається. У протоколі засідання Центральної комісії вказуються причини відмови в прийманні ТМСП, а також визначається комплекс заходів і строки реалізації усунення причин відмови (п. 22 Порядку).
Відповідно до п. 27 указаного Порядку перехід права власності на ТМСП до держави відбувається з дати затвердження акту приймання-передачі Центральною комісією.
Відповідно до п. 8, 9, 11, 12 Порядку Фонд державного майна та товариства, визначені у пункті 6 цього Порядку, у п`ятиденний строк з дня набрання чинності цим Порядком надають до Адміністрації Держспецзв`язку кандидатури своїх повноважних представників до складу Центральної комісії та територіальних комісій (п. 8). Представники регіональних відділень Фонду державного майна беруть участь у роботі територіальних комісій у частині інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП та виконують завдання, визначені Центральною комісією в межах повноважень Фонду державного майна (п. 9).
Адміністрацією Держспецзв`язку та Фондом державного майна у п`ятиденний строк після отримання пропозицій затверджується персональний склад Центральної комісії та призначається Голова Центральної комісії від Адміністрації Держспецзв`язку та заступник Голови Центральної комісії від Фонду державного майна (п. 11).
Адміністрація Держспецзв`язку у десятиденний строк з дня набрання чинності цим Порядком у взаємодії з ПАТ "Укртелеком": розробляє і затверджує програму та методики тестування ТМСП разом з мережею доступу (далі - Програма тестування), а також форми протоколів тестування оптичних транспортних каналів магістрального рівня ТМСП, каналів передавання даних L2VPN регіонального рівня ТМСП та оптичних волокон; у взаємодії з ПАТ "Укртелеком" розробляє і затверджує календарний план проведення тестування і перевірки ТМСП (далі - календарний план); у взаємодії з Фондом державного майна розробляє і затверджує форму актів інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП (п. 12).
Відповідно до п. 15, 20 Порядку на першому етапі територіальні комісії у терміни, визначені календарним планом, на підставі документів, зазначених у п. 4, 12 цього Порядку, перевіряють готовність до передачі у державну власність комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП (у межах зони відповідальності територіальної комісії), а саме: здійснюють тестування ТМСП разом з мережею доступу, як це передбачено актом спільної комісії (результати тестування оформляються протоколами відповідно до затверджених форм, зазначених у пункті 12 цього Порядку); проводять інвентаризацію (звіряння) обладнання ТМСП (результати інвентаризації оформляються актами відповідно до затвердженої форми, зазначеної у пункті 12 цього Порядку); визначають можливість отримання, зберігання, використання та технічного обслуговування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП територіальним органом Адміністрації Держспецзв`язку відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 року; визначають можливість забезпечення територіальним органом Адміністрації Держспецзв`язку сталого функціонування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП;
На другому етапі передачі ТМСП Центральна комісія з`ясовує та перевіряє: відповідність ТМСП вимогам, визначеним в умовах проведення конкурсу з продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1948-р від 12.10.2010 року "Про погодження умов проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", і у підпункті в п. 11.2 договору купівлі-продажу №КПП-582 від 11.03.2011 року; склад ТМСП, що передається у державну власність до сфери управління Адміністрації Держспецзв`язку, відповідно до документації ТМСП; результати тестування ТМСП разом з мережею доступу; результати інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП; можливість Держспецзв`язку отримувати, зберігати, використовувати та проводити технічне обслуговування ТМСП відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 року; можливість забезпечення Держспецзв`язку сталого функціонування комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП.
Відповідно до п. 27 Порядку безоплатної передачі у державну власність виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення перехід права власності на ТМСП до держави відбувається з дати затвердження акту приймання-передачі Центральною комісією.
Отже, з метою реалізації належного виконання обумовленого пп. в п. 11.2 договору купівлі-продажу обов`язку покупця, Порядком встановлені вимоги відповідної передачі права власності ТМСП у державну власність.
Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначеного Порядку сторонами договору були вжиті дії для забезпечення передачі ТМСП у державну власність.
Зокрема, Фонд державного майна України відповідно до п. 8, 9, 11 Порядку надав своїх представників до Центральної комісії та територіальних комісій з передачі-приймання ТМСП у державну власність, а також спільно з Адміністрацією Держспецзв`язку наказом №413/1005 від 22.07.2015 року (зі змінами) затвердив персональний склад Центральної комісії та призначив голову та заступників голови Центральної комісії.
ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком", зі свого боку, забезпечили виконання власних обов`язків визначених Порядком, а саме:
- участь своїх представників у Центральній комісії та територіальних комісіях (на виконання п. 8 Порядку), що підтверджується листом ТОВ "ЕСУ" №162 від 08.07.2015 року та листом ПАТ "Укртелеком" №2909-80С323-80С320 від 08.07.2015 року;
- участь у розробці та затвердженні календарного плану проведення тестування і перевірки ТМСП, програми та методики тестування ТМСП, форм протоколів тестування (на виконання п. 12 Порядку), що підтверджується Протоколом робочої наради представників Адміністрації Держспецзв`язку з представниками Фонду державного майна України, ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "ЕСУ" від 03.07.2015 року;
- підготовку та передачу Держспецзв`язку технічної, бухгалтерської та юридичної документації. Також ТОВ "ЕСУ" забезпечило виготовлення та передачу Держспецзв`язку науково-технічної розробки "Виділена телекомунікаційна мережа спеціального призначення. Зведений комплект документації", проведення її експертиз, виготовлення Технічних паспортів, виписки з бухгалтерського обліку та іншої документації;
- здійснення територіальними комісіями проведення тестування ТМСП разом з мережею доступу та інвентаризацію (звіряння) обладнання ТМСП (на виконання 15 Порядку), що підтверджено протоколами Центральної комісії.
При цьому, слід наголосити, що вчинення інших дій сторонами договору для забезпечення передачі ТМСП у державну власність Порядком не вимагається.
Так, судом встановлено, що до складу утвореної на виконання Порядку Центральної комісії увійшли: представники Держспецзв`язку, Фонду державного майна України, ПАТ "Укртелеком", ТОВ "ЕСУ", Генерального штабу Збройних Сил України, Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної служби з надзвичайних ситуацій та Служби зовнішньої розвідки.
15.04.2016 року відбулось засідання Центральної комісії з передачі-приймання ТСМ у державну власність, за результатами якої комісією було прийнято рішення (протокол від 15.06.2016 року) про відсутність підстав для приймання ТМСП у державну власність станом на 15.04.2016 року з огляду на наступні порушення, а саме: до складу ТМСП, що пропонується до передачі у державну власність, внесено не все обладнання ТМСП (комплект документації т. 3.1 та 3.2), яке використовується при створенні та функціонуванні ТМСП, а лише обладнання адаптації та частково обладнання управління (комплект документації т. 3.2); основні складові ТМСП, які задіяні у її створені (комплект документації т. 3.1), не передаються у державну власність (володіння Держспецзв`язку) (п. 2 протоколу); ТМСП не забезпечує повноцінного функціонування та використання спецпоживачами сервісу другого рівня у сегментів ІР ТМСП, що унеможливлює організацію каналів передавання даних (L2VPN) між районними центрами та обмежує кількість підключень обладнання спец споживачів до вузла ТМСП (обмежена кількість МАС-адрес) (п. 3 протоколу); не проводилось інвентаризаційне обладнання (транспортування, управління та життєзабезпечення), яке використане при утворенні ТМСП, але не внесене до об`єкта передачі (комплект документації т. 3.1) (п. 4 протоколу); Держспецзв`язок не матиме можливості отримувати, зберігати, використовувати та проводити технічне обслуговування обладнання ТМСП відповідно до вимог Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 (п. 5 протоколу); Держспецзв`язок не зможе забезпечити стале функціонування та управління комплексів технічних засобів ТМСП (п. 6 протоколу). У цьому ж протоколі комісією запропоновано вчинити дії на усунення встановлених недоліків.
До вказаного протоколу членами Центральної комісії - ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком" була складена окрема думка від 19.04.2016 року.
Також встановлено, що після засідання 15.04.2016 року було проведено ще два засідання Центральної комісії (від 18.05.2016 року та від 31.05.2016 року), результати яких були оформлені остаточним протоколом від 31.05.2016 року. На порядку денному вказаних засідань ставилось питання щодо стану виконання протокольних рішень засідання Центральної комісії від 15.04.2016 року, за результатами яких членами комісії було вирішено відмовити у прийманні ТМСП у державну власність, оскільки територіальними комісіями та Центральною комісією були виявлені недоліки, які не дозволяють забезпечити прийняття ТМСП у державну власність з причин неусунення недоліків наведених у протоколі від 15.04.2016 року. До цього протоколу членами Центральної комісії - ТОВ "ЕСУ", ПАТ "Укртелеком" та ФДМУ були складені окремі думки від 31.05.2016 року та від 02.06.2016 року.
Дослідивши протоколи Центральної комісії від 15.04.2016 року та 31.05.2016 року, судова колегія погоджується із висновком Центральної комісії, викладеним у протоколі від 15.04.2016 року про те, що створена ПАТ "Укртелеком" ТМСП відповідає Основним технічним вимогам (№2/6-5037 від 21.12.2010 року (зі змінами та доповненнями №09/01/01-145 дек. від 04.02.2013 року), а також №09/01/02-246 дек від 21.08.2015 року) (далі - ОТВ).
Водночас, зважаючи на наявність окремих думок членів Центральної комісії - ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком" до обох протоколів, а також окремої думки Фонду державного майна України до протоколу від 31.05.2016 року, суд вважає, що висновки Центральної комісії, викладені у протоколах від 15.04.2016 року та від 31.05.2016 року не були погоджені усіма членами Центральної комісії, тобто є суперечливими.
Разом з тим, суд не погоджується з висновками Центральної комісії, викладеними у протоколі від 15.04.2016 року, та зазначає наступне.
Зокрема, щодо п. 2 протоколу - у томі 2 "ТМСП. Технічний опис" цієї документації ТМСП чітко описано структуру ТМСП, у тому числі надано її технічний опис і топологію. В пояснювальній записці до даного тому 2 вказано, що ТМСП створена на базі телекомунікаційної транспортної мережі ПАТ "Укртелеком" за ієрархічним принципом і складається з двох рівнів: магістрального та регіонального. На кожен магістральний та регіональний вузол ТМСП, визначений в специфікаціях, складено технічні паспорти, що є частиною технічної документації та наведені в томах 2.2.1- 2.2.30 тому 2.2. "Технічні паспорти магістральних та регіональних вузлів" документації ТМСП.
Також кожен магістральний та регіональний вузол ТМСП відображено в довідці з бухгалтерського обліку ПАТ "Укртелеком" та проінвентаризовано в ході роботи територіальних комісій з передачі-приймання виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення у державну власність зі складанням відповідних актів готовності до передачі у державну власність комплексів технічних засобів телекомунікацій ТМСП.
У томі 3.2 "Обладнання, що задіяне у створенні ТМСП" тому 3 "ТМСП. Специфікація" документації ТМСП наведено обладнання транспортної мережі ПАТ "Укртелеком", що задіяне у формуванні телекомунікаційного ресурсу ТМСП, однак, оскільки дане обладнання не входить до складу ТМСП, то відповідно не підлягає передачі у державну власність. Це обладнання обслуговує весь телекомунікаційний ресурс, що передається транспортною мережею ПАТ "Укртелеком" (як ресурс самого оператора, так і ресурси інших користувачів ПАТ "Укртелеком": інших операторів/провайдерів, віртуальних приватних мереж). Водночас, ОТВ не передбачає, що ТМСП повинна бути побудована окремо та незалежно від транспортної телекомунікаційної мережі ПАТ "Укртелеком", а також те, що ПАТ "Укртелеком" зобов`язане передати у державну власність свою транспортну телекомунікаційну мережу, на базі якої побудовано ТМСП, у зв`язку із передачею ТМСП у державну власність (володіння Держспецзв`язку).
Стосовно висновку Центральної комісії, викладеного у п. 3 протоколу від 15.04.2016 року, суд зазначає, що пунктом 2.3.2 ОТВ (в редакції змін №09/01/01-145 дск від 04.02.2013 року) взаємодія регіональних вузлів з відповідними магістральними вузлами здійснюється шляхом організації L2VPN каналів для взаємодії регіональних вузлів між собою. При цьому, ОТВ не передбачає реалізацію в рамках ТМСП безлімітної кількості МАС-адрес. Обмеження потреб спеціальних споживачів по МАС-адресам до 150-ти обумовлено технічною реалізацією послуги L2VPN і не є порушенням ОТВ.
З приводу висновку Центральної комісії, викладеного у п. 4 протоколу від 15.04.2016 року, суд звертає увагу на те, що Центральна комісія у цьому ж протоколі зафіксувала, що за результатами проведеної інвентаризації обладнання встановлено, що специфікації, наведені у Комплекті документації т. 3.1, повністю ідентичні тому обладнанню, що внесене до технічних паспортів (комплект документації т. 2.2.1- 2.2.30), яке ТОВ "ЕСУ" мало намір передати у державну власність, що виключає проведення додаткової інвентаризації обладнання.
Щодо висновку Центральної комісії, викладеного у п. 5 протоколу від 15.04.2016 року слід зазначити, що Держспецзв`язок не обмежений в праві здійснювати технічне обслуговування ТМСП і матиме доступ до такого майна. При цьому, в протоколі Центральної комісії від 31.05.2016 року членами комісії ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком" було наголошено, що у разі прийняття ТМСП у державну власність, ПАТ "Укртелеком" забезпечить безперешкодний доступ до ТМСП уповноважених осіб Держспецзв`язку та інших фахівців у разі їх залучення до технічного обслуговування мережі. Крім того, ПАТ "Укртелеком" вказувало на можливість укласти відповідні договори на технічне обслуговування із Держспецзв`язком.
Щодо висновку Центральної комісії, викладеного у п. 6 протоколу від 15.04.2016 року про неможливість Держспецзв`язку забезпечити стале функціонування та управління комплексів технічних засобів ТМСП, то суд зазначає, що лише з моменту передачі ТМСП до державної власності державний орган, до сфери управління якого буде віднесено ТМСП, повинен бути вживати заходів для забезпечення безперебійного функціонування ТСМП та його захисту. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за період тестової експлуатації ТМСП (з вересня 2013 року), а також за результатами спільних тестувань, проведених ПАТ "Укртелеком" та Держспецзв`язком у 2013 та в 2015 роках, критичних збоїв або випадків несанкціонованого втручання у роботу ТМСП зафіксовано не було.
Отже, враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що наявні у матеріалах справи докази спростовують висновки Центральної комісії, викладені у протоколах від 15.04.2016 року та від 31.05.2016 року, про відмову у прийнятті ТМСП у державну власність.
Крім того, слід зазначити, що виключний перелік підстав для відмови у прийнятті ТМСП у державну власність визначено у пункті 21 Порядку, відповідно до якого Центральна комісія відмовляє в прийманні ТМСП, якщо:
- отримає негативні результати тестування ТМСП разом з мережею доступу;
- виявить недоліки в процесі інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП, які пов`язані з нестачею матеріальних засобів або розбіжностями облікових даних з документацією ТМСП;
- ТМСП або окремі її складові, окрім складових, визначених у пункті 16 цього Порядку, не можуть бути передані у володіння територіальним органам Адміністрації Держспецзв`язку для забезпечення ними гарантованого їх контролю та обслуговування;
- виявить ризики щодо можливості втрати управління ТМСП, порушення надійності її функціонування, несанкціонованого впливу на працездатність ТМСП.
Дослідивши указані підстави для відмови у прийнятті ТСМП у державну власність колегією суддів встановлено відсутність у матеріалах справи доказів про негативні результати тестування ТМСП разом з мережею доступу. При цьому, в протоколах Центральної комісії від 15.04.2016 року та 31.05.2016 року міститься пряме посилання на те, що створена ТМСП відповідає основним технічним вимогам до неї. Також в протоколі від 31.05.2016 року голова Центральної комісії зазначив про те, що мережа функціонує та її ресурс може використовуватись в інтересах державних органів.
Крім того, проаналізувавши інші підстави для відмови у прийнятті ТМСП у державну власність, визначені законом (пунктом 21 Порядку) та перевіривши їх наявність у спірних правовідносинах, судом встановлено таке:
- щодо виявлення недоліків в процесі інвентаризації (звіряння) обладнання ТМСП, які пов`язані з нестачею матеріальних засобів або розбіжностями облікових даних з документацією ТМСП, то Центральною комісією у протоколі від 15.04.2016 року був наданий висновок про те, що результати інвентаризації свідчать про наявність обладнання, внесеного до технічних паспортів (комплект документації т. 2.2.1-2.2.30), та його відповідність даним бухгалтерського обліку. Тобто, зазначена підстава для відмови у прийнятті ТМСП у державну власність відсутня;
- щодо неможливості передачі ТМСП або окремих її складових (окрім складових, визначених у пункті 16 цього Порядку) у володіння територіальним органам Адміністрації Держспецзв`язку, то слід зазначити, що ТОВ "ЕСУ" запропонувало до передачі в державну власність обладнання ТМСП, вказане в технічних паспортах та специфікації обладнання ТМСП згідно з комплектом відповідної документації, що виключає наявність зазначеної підстави для відмови у прийнятті ТМСП у державну власність;
- щодо виявлення ризиків можливості втрати управління ТМСП, порушення надійності її функціонування, несанкціонованого впливу на працездатність ТМСП, в тому числі, що Держспецзв`язок не матиме можливості отримувати, зберігати, використовувати та проводити технічне обслуговування обладнання ТМСП, то суд зазначає, що Держспецзв`язок не обмежений у праві здійснювати технічне обслуговування ТМСП і матиме доступ до такого майна. А в разі прийняття ТМСП у державну власність, ПАТ "Укртелеком" сприятиме у безперешкодному доступі до ТМСП уповноважених осіб Держспецзв`язку та інших фахівців у разі їх залучення до технічного обслуговування мережі.
За таких обставин зауваження Центральної комісії, викладені у протоколах від 15.04.2016 року та від 31.05.2016 року, не можуть бути підставами для відмови у прийнятті ТСМП у державну власність, оскільки вони не свідчать про наявність таких підстав, визначених законом.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що Держспецзв`язок та спецспоживачі вже фактично користуються ТМСП у своїй діяльності, про що свідчать наявні у матеріалах справи листи ПАТ "Укртелеком" із даними про кількість спецспоживачів, підключених до ТМСП та про завантаження ТМСП трафіком; лист Генерального штабу Збройних Сил України про використання ТМСП для цілей тренувань зв`язку; лист Держспецзв`язку про допуск спеціалістів до обладнання ТМСП; інформація з мережі Інтернет про фактичне підключення та використання ТМСП органами ДСНС, виділення коштів з державного та місцевих бюджетів для підключення ТМСП, використання ТМСП для цілей мереж військового призначення; побудова інфокомунікаційної інфраструктури екстреної допомоги в тому числі на базі ТМСП.
Дані обставини сторонами у справі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечувались.
Отже, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у прийнятті ТСМП у державну власність, натомість, на підставі встановлених обставин у справі, що підтверджуються наявними у справі доказами, суд дійшов наступних висновків:
- ТМСП фактично створена та вона відповідає основним технічним вимогам і готова до експлуатації;
- ТМСП функціонує належним чином відповідно до основних технічних вимог;
- обладнання ТМСП внесене до технічних паспортів та виписки бухгалтерського обліку ПАТ "Укртелеком" та воно відповідає даним обліку. При цьому саме це обладнання було запропоновано ТОВ "ЕСУ" до прийняття у державну власність;
- Держспецзв`язок та спецспоживачі здійснюють фактичне використання ТМСП саме у тому складі, у якому його було запропоновано до прийняття у державну власність.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.
Судом встановлено факт належного виконання ТОВ "ЕСУ" обов`язку в частині забезпечення створення виділеної телекомунікаційної мережі спеціального призначення відповідно до основних технічних умов, а також вжиття ТОВ "ЕСУ" необхідних заходів для забезпечення передачі ТМСП у державну власність. У той же час, ФДМУ, зі свого боку, без будь-яких правових підстав ухиляється від виконання свого обов`язку щодо забезпечення прийняття ТМСП у державну власність. При цьому Держспецзв`язок та спецспоживачі здійснюють фактичне використання ТМСП.
Таким чином, оскільки ТОВ "ЕСУ" розраховувало (при належному виконанні своїх обов`язків за договором та Порядком) на те, що ТМСП буде прийнята ФДМУ у державну власність, однак, позивач, посилаючись на формальні підстави, відмовився від такого прийняття, суд дійшов висновку про відсутність вини ТОВ "ЕСУ" у неприйнятті ТМСП відповідно до пп. в п. 11.2 договору купівлі-продажу у державну власність.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ТОВ "ЕСУ" довело більш вірогідними доказами належне виконання свого обов`язку, визначеного пп. в п. 11.2 договору купівлі-продажу, незважаючи на твердження позивача про відмову Центральної комісії у прийнятті ТМСП у державну власність та про відсутність акту приймання-передачі ТМСП, передбаченого п. 22 Порядку.
За таких обставин, апеляційний господарський погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині належного виконання ТОВ "ЕСУ" обов`язку, визначеного в пп. в) п. 11.2 договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, вищезазначені доводи апеляційної скарги, як на підставу для розірвання спірного правочину, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, оскільки належне виконання відповідачем-1 зобов`язань за даним пунктом також було встановлено судами під час попереднього розгляду цієї справи та в подальшому підтверджено Верховним Судом у своїх постановах від 28.08.2019 та від 23.05.2022.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем-1 пункту 6.2 розділу 6 Концепції щодо внесення у ВАТ "Укртелеком" інвестицій
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1948-р від 12.10.2010 було погоджено Умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", відповідно до п. 4 яких покупець подає Фондові державного майна концепцію розвитку товариства, яка повинна містити: зобов`язання учасника конкурсу щодо виконання умов конкурсу та реалізації плану довгострокових інтересів у розвитку товариства щодо підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників його діяльності; бізнес-план післяприватизаційного розвитку об`єкта, що включає план зайнятості працівників товариства, пропозицію інвестора із зазначенням максимального розміру інвестицій, строку та порядку їх внесення.
Згідно з п. 5 зазначеного Розпорядження строк дії зобов`язань покупця щодо умов, які не мають визначеного періоду їх реалізації, становить п`ять років від дати переходу права власності на пакет акцій товариства.
Концепція післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" розроблена ТОВ "ЕСУ" для участі у приватизаційному конкурсі з продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком". Головна мета, яка покладена в основу Концепції, полягає в забезпеченні претендентом необхідних умов подальшого розвитку та забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства, що приватизується, на основі застосування наукомістких технологій, оптимізації методів управління підприємством, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється, використання гнучкої цінової політики та інших механізмів ринкової економіки, а також ефективного вирішення питань екологічного характеру та соціальної сфери.
Крім того, претендент приймає на себе зобов`язання щодо виконання фіксованих умов конкурсу з продажу акцій в економічній, в інноваційно-інвестиційній, у соціальній діяльності товариства; у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном товариства.
Реалізація програми післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" буде здійснюватися на основі детального розробленого бізнес-плану господарської діяльності підприємства з урахуванням стратегії довгострокового розвитку підприємства, направленої на підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників його діяльності. Впровадження перспективних напрямків діяльності ВАТ "Укртелеком" та обладнання буде здійснено тільки після детального вивчення, складення техніко-економічного обґрунтування, кошторису необхідних інвестицій та проведення інжинірингової експертизи.
Для прийняття рішення щодо розширення послуг ВАТ "Укртелеком" та визначення комплексу конкретних заходів, першочергово необхідно обов`язкове детальне економічне, маркетингове та інжинірингове дослідження: складення техніко-економічного обґрунтування, кошторису необхідних інвестицій та проведення інжинірингової експертизи.
Головним завданням у сфері надання мобільного зв`язку ТОВ "ЕСУ" в розділі 2 Концепції зазначило збільшення покриття мобільного зв`язку Utel за рахунок інвестиційної компанії претендента та власного досліду з надання своїх профільних послуг у сфері будівництва та обслуговування базових станцій мобільного зв`язку.
У розділі 6 "Прогнозний фінансовий план діяльності ВАТ "Укртелеком" ТОВ "ЕСУ" зазначило, що бізнес-план передбачає підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та економічних показників діяльності підприємства. Він базується на всіх викладених в інших розмірах цієї Концепції пропозиціях та зобов`язаннях інвестора.
Відповідно до п. 6.2 Концепції "Інвестиційний план" з метою впровадження цілей та забезпечення ефективної діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
При цьому, напрямки внесення інвестицій (мобільний зв`язок, транспортна мережа, технічне переозброєння, цивільне будівництво, проектно-вишукувальні роботи, тощо) та відповідні розміри будуть затверджуватись ТОВ "ЕСУ" шляхом складення кошторису інвестицій на кожний рік, виходячи з вимог ринку, фінансового стану товариства та корегування планів розвитку на майбутнє.
У висновках Концепції ТОВ "ЕСУ" зазначило, що пріоритетними орієнтирами подальшого розвитку підприємства претендент вважає, зокрема внесення інвестицій протягом 5 років у розмірі 450 000 000 дол. США.
Відповідно до п. 11 договору покупець зобов`язується виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакета акцій та Концепцією післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком", яка є невід`ємною частиною договору.
Таким чином, Концепція розвитку товариства (об`єкта приватизації) являє собою заходи учасника конкурсу в плані приватизації контрольного пакета акцій щодо подальшого ефективного використання об`єкта приватизації, спрямовані на підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників діяльності відповідного об`єкта приватизації. Покупець, укладаючи договір купівлі-продажу зобов`язався забезпечити виконання фіксованих умов конкурсу з продажу акцій в економічній, в інноваційно-інвестиційній, у соціальній діяльності товариства; у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном товариства. З метою впровадження цілей та забезпечення ефективної діяльності ВАТ "Укртелеком" ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
Згідно з п. 21 договору продавець має право перевіряти дотримання покупцем умов договору протягом періоду, передбаченого чинним законодавством України, як шляхом запитів до покупця щодо виконання умов договору, так і шляхом перевірок безпосередньо у ВАТ "Укртелеком".
Відповідно до ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.
За змістом п. 2.15 Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об`єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України №631 від 10.05.2012, який був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок), у разі незгоди власника або керівника підприємства з висновками, зробленими представником державного органу приватизації в акті, їх оскарження здійснюється згідно з наказом Фонду державного майна України №878 від 07.04.2005 "Про затвердження Порядку оскарження результатів перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об`єкта приватизації у державному органі приватизації" (далі - Порядок оскарження №878).
Згідно Порядку оскарження №878 (чинного на дату складання органом приватизації акта поточної перевірки від 17.02.2017) цей Порядок розроблений з метою створення для заявника можливості врегулювання спірних питань, пов`язаних з його незгодою з результатами перевірки виконання умов договору купівлі-продажу, в органі приватизації попередньо перед вжиттям інших заходів щодо захисту своїх прав згідно із законодавством. Це не унеможливлює вжиття ним інших заходів без звернення до органу приватизації. (п. 1.2 Порядку оскарження №878).
Згідно з п. 3.10 Порядку оскарження №878 у разі незгоди заявника з рішенням комісії заявник має право оскаржити його в судовому порядку згідно із законодавством.
Не оскарження в судовому порядку особою, як стороною судового процесу у спорі про розірвання договору, рішення комісії не позбавляє останню заперечувати достовірність зафіксованих актом порушень. Адже до предмету доказування у спорі про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій через допущені його стороною порушення, крім суто факту проведення перевірки входить й доведення наявності (або ж відсутності) порушень, зафіксованих в акті, об`єктивність останніх з точки зору доведеності підстав істотного порушення умов договору, аргументи сторін, які мають бути оцінені судом на підставі наданих доказів.
У постанові від 21.01.2022 у справі №904/2524/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду вказала на те, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися ті вимоги, що стосуються, доказів. Водночас суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України). Наведена процесуальна норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Так, відповідно до акта поточної перевірки від 17.02.2017, проведеної Фондом державного майна України, за результатами вказаної перевірки Фондом державного майна України було виявлено неналежне виконання ТОВ "ЕСУ" взятих на себе умов придбання об`єкта приватизації, зокрема, пункту 6.2 розділу 6 Концепції, що є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, відповідно до якого з метою впровадження цілей післяприватизаційного розвитку та забезпечення ефективності діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах, ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка еквівалентна 450 000 000,00 доларів США.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі входять зокрема такі обставини:
1) виконання покупцем - ТОВ "ЕСУ" свого обов`язку щодо внесення інвестицій, який виник у товариства на підставі договору №КПП-582 купівлі-продажу пакета ВАТ "Укртелеком" за конкурсом та Концепції, яка є його невід`ємною частиною. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що принцип належного виконання включає в себе виконання зобов`язання належними сторонами;
2) внесення інвестицій саме у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо. При цьому, має бути дотримано умову щодо конкретних напрямків внесення інвестицій: мобільний зв`язок, транспортна мережа, технічне переозброєння, цивільне будівництво, проектно-вишукувальні роботи тощо, як це погоджено у пункті 6.2 розділу 6 Концепції;
3) внесення інвестицій у визначеному розмірі - 450 000 000,00 доларів США;
4) внесення інвестицій у визначений строк - 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком";
5) належне оформлення таких дій шляхом складення кошторису інвестицій ТОВ "ЕСУ" на кожний рік виходячи з вимог ринку, фінансового стану товариства та корегування планів розвитку на майбутнє.
Крім того, в постанові від 28.08.2019 Верховний Суд вказав на необхідність перевірити та встановити, чи виконав покупець своєчасно свій обов`язок за п. 6.2 розділу 6 Концепції щодо внесення інвестицій, у якому вигляді та на яку суму коштів це здійснено.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що інвестування ПАТ "Укртелеком" і ТОВ "ТриМоб" грошових коштів в товари/роботи/послуги, визначені Концепцією, за домовленістю з ТОВ "ЕСУ" в порядку ст. 528 ЦК України, є належним виконанням відповідачем-1 умов Договору.
За висновками суду, ніщо у Договорі і Концепції не може бути протлумачено таким чином, що ТОВ "ЕСУ" взяло на себе зобов`язання особисто внести (інвестувати) в ПАТ "Укртелеком" визначену суму коштів (інвестицій), які будуть спрямовані на забезпечення ефективної діяльності ПАТ "Укртелеком".
З цього приводу судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.
Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (ч. 2 ст. 5 зазначеного Закону).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); бюджетних інвестиційних асигнувань; безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.
Для реалізації плану довгострокових інтересів у розвитку ПАТ "Укртелеком" щодо підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників діяльності об`єкта приватизації ТОВ "ЕСУ" планувало внесення інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції.
Разом з тим, інвестиції підприємства - це вкладення капіталу в усіх його формах в різноманітні об`єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту.
Інвестиційна діяльність підприємства (сукупність практичних дій щодо здійснення інвестицій для одержання доходу або прибутку) є одним із самостійних видів його господарської діяльності і найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.
При цьому, результати господарської діяльності самого товариства, в тому числі результати інвестиційної діяльності останнього, не можна розцінювати як здійснення інвестицій у його діяльність іншим інвестором.
Як встановлено судом, положеннями п. 6.2 розділу 6 Концепції чітко визначено, що саме ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000 доларів США. Також визначено, що напрямки внесення інвестицій та відповідні розміри будуть затверджуватись саме ТОВ "ЕСУ" шляхом складення кошторису інвестицій на кожний рік. На цьому також наголошено Верховним Судом у постанові від 23.05.2022 року у даній справі.
Зазначене спростовує висновки суду про те, що ТОВ "ЕСУ" не брало на себе будь-яких зобов`язань особисто внести (інвестувати) в ПАТ "Укртелеком" визначену суму коштів (інвестицій), які будуть спрямовані на забезпечення ефективної діяльності ПАТ "Укртелеком".
Пункт 5 Договору передбачає, що право власності на пакет акцій переходить до Покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій.
Оскільки повну вартість пакета акцій сплачено 10.05.2011 року, то кінцевим строком виконання зобов`язання за пунктом 6.2 "Інвестиційний план" Концепції є 10.05.2016.
Разом з тим, матеріли справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем-1, як покупцем, взятих на себе обов`язків із внесення за рахунок власного майна (майнових прав) інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США.
Так, як встановлено колегією суддів, в акті поточної перевірки від 22.12.2014 щодо виконання умов Договору від 11.03.2011 №КПП-582, у розділі 3.5 "Внесення інвестицій у грошовій формі" у табличній формі відображено: загальна сума інвестицій згідно з договором 450 000 000 дол. США, а фактично "-", тобто інвестиції не вносилися.
Слід зазначити, що вказаний акт поточної перевірки 2014 року підписаний директором ТОВ "ЕСУ" та директором ПАТ "Укртелеком" без зауважень.
Тобто, у період з моменту підписання Договору від 11.03.2011 №КПП-582 до моменту поточної перевірки - 22.12.2014 інвестиції не вносилися та вказане покупцем не оспорювалося.
Під час проведення спірної поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу ВАТ "Укртелеком" представниками ТОВ "ЕСУ" не було надано Фонду жодних документів, які б підтверджували внесення покупцем інвестицій у передбаченому Концепцією розмірі.
За таких умов, в результаті проведеної перевірки Фондом встановлено, що інвестиції у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000 доларів США, внесені не були та вказаний висновок Фонду щодо невиконання пункту 6.2 Концепції відображено у акті поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком" від 17.02.2017 року.
При цьому, висновки Господарського суду міста Києва в оскаржуваному рішенні від 01.06.2023 про те, що Фондом в актах поточної перевірки виконання умов Договору в 2011, 2012, 2014, 2015 (перевірка, проведена в 2015 році, зафіксована в листі) не було встановлено факту порушення ТОВ "ЕСУ" жодних зобов`язань за Договором, в тому числі і щодо внесення інвестицій, а в стовпці "Приведений вартісний обсяг інвестицій" у графі "фактично" вказано прочерк (а не 0 (нуль), а під таблицею в актах 20.04.2012 року, 22.12.2014 року вказано "термін не настав", не свідчить про те, що Фондом не здійснено перевірку виконання зобов`язань щодо внесення інвестицій, як помилково стверджує суд, а є підтвердженням того, що інвестиції в цей період не вносилися, але беручи до уваги, що пунктом 6.2 Концепції передбачено внесення інвестицій в продовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком", підстави застосування штрафних санкцій, розірвання договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням взятих зобов`язань, ще не настали.
Посилання відповідача-1 на висновок юридичної фірми "Бейкер і Макензі Сі-Ай-Ес Лімітед" та звіт аудиторської фірми "Бейкер Тіллі Україна" у якості доказів на підтвердження внесення інвестицій коштів у розмірі 802 332 000 доларів США, колегією суддів відхиляються, оскільки у цих документах наведені результати господарської діяльності самого ВАТ "Укртелеком", в тому числі щоквартальний прибуток даного товариства, що в силу вищенаведених норм чинного законодавства про інвестиції не може бути інвестиціями та розцінювати як здійснення інвестицій у його діяльність іншим інвестором. На цьому також наголошено Верховним Судом у п. 84 постанови від 23.05.2022 року у даній справі.
Щодо висновку експерта №19/13/2-23/СЕ/20 від 29.05.2020, то судом встановлено, що під час розгляду справи з метою встановлення факту виконання ТОВ "ЕСУ" умов, передбачених п. 6.2 "Інвестиційного плану" Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком", судом першої інстанції у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
За результатами проведеного дослідження висновком експерта №19/13/2-23/СЕ/20 від 29.05.2020 було встановлено, що на виконання п. 11 договору купівлі-продажу та п.6.2 "Інвестиційний план" Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком", фактичне внесення інвестиції ПАТ "Укртелеком" на реалізацію напрямків розвитку відповідно до концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" 2011-2016 р.р. було здійснене ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Тримоб" і характер вказаних інвестицій відповідав розд. 3 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (товари, обладнання і послуги, необхідні для того, щоб досягти стратегії розвитку), а розмір цих інвестицій є не меншим суми, еквівалентної 450 000 000 доларів США (п. 1, 2, 3, 5 висновку).
Разом з тим, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (рішення (Dulskiy v. Ukraine) від 01.06.2006, заява №61679/00, пункт 71) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.
Отже, системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Разом з тим, за змістом ч. 6 ст. 99 ГПК України питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
В даному випадку, колегія суддів не враховує у якості належного доказу на підтвердження виконання відповідачем-1 своїх обов`язків за договором наявний у справі висновок, оскільки, по-перше, експерт фактично надав юридичну оцінку спірним правовідносинам, чим вийшов за межі своїх повноважень та спеціальних знань, а, по-друге, такий висновок також не підтверджує внесення інвестицій саме ТОВ "ЕСУ".
Твердження суду першої інстанції, з посиланням на ст. 528 ЦК України, про те, що фактичне внесення інвестицій на виконання п. 6.2 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" через ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Тримоб" (яке відповідає за надання послуг на ринку мобільного зв`язку), є належним виконанням ТОВ "ЕСУ" зобов`язання щодо внесення інвестицій, оскільки ТОВ "ЕСУ" був акціонером (покупцем акцій) ПАТ "Укртелеком" та брав участь в управлінні ПАТ "Укртелеком" (якому належать 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "Тримоб") є помилковими та апеляційним судом відхиляються, оскільки участь в управлінні акціонерним товариством не може розцінюватись як інвестиції у розумінні норм Закону України "Про інвестиційну діяльність". На цьому також наголошено Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 року у даній справі.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Система корпоративного управління, передбачена чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про акціонерні товариства", передбачає розподіл обов`язків щодо управління підприємством між його органами - загальними зборами, спостережною/наглядовою радою, виконавчим органом.
Акціонер самостійно від власного імені не може керувати підприємством, впливати на результати його роботи тощо. Показники діяльності підприємства залежать від результатів діяльності підприємства, а не від волі та дій акціонера.
Отже, наявні у справі фінансові звіти ПАТ "Укртелеком" за 2014 - 2017 роки та участь ТОВ "ЕСУ" в управлінні ПАТ "Укртелеком", як зазначалося вище, не можуть свідчити про виконання ТОВ "ЕСУ"п. 6.2 розділу 6 Концепції.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку щодо внесення інвестицій на забезпечення ефективної діяльності ВАТ "Укртелеком" потенційно могло бути покладено ТОВ "ЕСУ" на іншу особу, а не на ВАТ "Укртелеком", оскільки саме ВАТ "Укртелеком" потребує цих інвестицій для ефективної діяльності.
Верховний Суд у постанові від 28.08.2019 вказав на те, що здійснення інвестицій іншою особою може відбуватись з дотриманням визначених в ст.ст.5, 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" умов, чого в даному випадку дотримано не було.
Посилання відповідача-1 на наявність усної домовленості, на підставі якої ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Тримоб" здійснювались інвестиції за ТОВ "ЕСУ", є недоведеними та не заслуговують на увагу.
Так, відповідно до частини першої та другої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
У постанові від 28.08.2019 року у даній справі Касаційний господарський суд Верховного Суду зазначив, що здійснення інвестицій іншою особою може відбуватись з дотриманням визначених в ст. ст. 5 та 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" умов, натомість із встановлених судами обставин Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що інвестиції та витрати ПАТ "Укртелеком" були здійснені на виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" умов договору та Концепції.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.
Згідно частини першої статі 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів).
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Водночас, враховуючи вищенаведені вимоги частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. В даному випадку відсутні підстави стверджувати, що усна домовленість між ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Тримоб" була виконана сторонами у момент її вчинення, беручи до уваги, що за твердженням відповідача-1 кошти вносилась протягом 5 років, з огляду на це така домовленість мала бути викладена в письмовій форму.
Згідно частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Разом з тим, ТОВ "ЕСУ" не було надано жодних доказів, які б підтвердили факт наявності домовленості між ним та ПАТ "Укртелеком", ТОВ "Тримоб" щодо здійснення інвестиційної діяльності.
Крім того, в контексті висновку суду, що на підставі статті 528 ЦК України ТОВ "ЕСУ" міг покласти зобов`язання щодо здійснення інвестицій на третю особу, Фонд звертає увагу, що згідно зі статтею 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Стаття 527 ЦК України встановлює, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
З огляду на викладене, оскільки положеннями п. 6.2 розділу 6 Концепції чітко визначено, що саме ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій, а відповідачем в свою чергу, не надано жодних доказів на підтвердження наявності домовленості між ним та ПАТ "Укртелеком", ТОВ "Тримоб" щодо здійснення інвестиційної діяльності (в тому числі й відповідних правочинів у письмовій формі), то покладання ТОВ "ЕСУ" обов`язків щодо внесення інвестицій на виконання п. 6.2 Концепції на ПАТ "Укртелеком" та ТОВ "Тримоб" на підставі усних домовленостей є безпідставним.
Таким чином, на відміну від місцевого господарського суду, доводи позивача про порушення умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", а саме не внесення інвестицій у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до п. 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" знайшли своє відображення під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Щодо вимоги про стягнення пені за прострочення виконання обов`язку із внесення інвестицій
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупцями сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочення.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по внесенню інвестицій у розмірі 81 900 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ станом на 10.05.2017 року становить 2 171 169 000,00 грн.), нарахованої з урахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто за шість місяців прострочення виконання відповідачем-1 спірного зобов`язання.
В ході судового розгляду апеляційним судом було встановлено, що відповідач-1 у погоджений в Договорі купівлі-продажу строк (до 10.05.2016 - п`ять років з моменту набуття права власності на об`єкт приватизації) не виконав свого обов`язку по внесенню інвестиції, а відтак допустив прострочення виконання вказаного зобов`язання, що є безумовною передумовою для застосування встановленої законом відповідальності, в даному випадку у вигляді нарахування такого виду неустойки, як пеня.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність, у зв`язку з чим з відповідача-1 на користь державного бюджету України на рахунок Фонду державного майна України підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 81 900 000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 10.05.2017 року еквівалентно 2 171 169 000,00 грн.
За таких обставин позовна вимога про стягнення з ТОВ "ЕСУ" пені є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про розірвання оскаржуваного договору купівлі-продажу
Розірвання договору є правовим наслідком порушення зобов`язання у випадках, встановлених законом або договором ( ст. 611 ЦК України).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також в силу положень статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Так, в п. 26 Договору наведено виключний перелік підстав для розірвання Договору, а саме: невиконання Покупцем обов`язків, визначених у підпунктах а) та/або б), в), г), ґ) пункту 11.4. Договору.
Отже, Договором передбачено як підставу для його розірвання лише невиконання Покупцем обов`язків, передбачених в підпунктах а) та/або б), в), г), ґ) пункту 11.4. Договору. Ці обов`язки покупцем виконано, що підтверджено ФДМУ в Акті перевірки, встановлено судом та не заперечується позивачем.
Також у п. 25 Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань за Договором Продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакету акцій за Актом приймання-передачі у державну власність.
Невиконання Покупцем інших обов`язків не визначено Договором як підстава для розірвання Договору, і може бути підставою для розірвання Договору лише у випадках, визначених законодавством.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, підставою для розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на зміст припису абзацу першого вказаної частини інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, прямі збитки, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 року у справі №910/2861/18 та від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17).
Отже, розглядаючи відповідну справу та застосовуючи ч. 2 ст. 651 ЦК України, підлягають встановленню судом та доказуванню позивачем (враховуючи принцип змагальності в господарському процесі) обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача і заперечення відповідача, зокрема щодо існування саме істотного порушення договору та якими доказами таке істотне порушення підтверджується; суду належить перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Так, досліджуючи матеріали справи та наявні у ній докази, судова колегія вважає, що встановлення обставин невнесення відповідачем-1 інвестицій у грошовій формі не може, в даному випадку, оцінюватись як істотне порушення Договору, оскільки воно не спричинило істотної шкоди Фонду держмайна, як стороні Договору.
Так, за умовами Договору та згідно Концепції позивач не є отримувачем інвестицій, метою яких є післяприватизаційний розвиток ПАТ "Укртелеком".
Крім того, ФДМУ, як сторона спірного правочину, не зазнав жодної шкоди у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди внаслідок виконання ПАТ "Укртелеком" інвестиційного плану, оскільки доказів зворотнього суду не надано.
Як встановлено судом, відповідно до умов Договору за продаж знерухомленого пакета акцій ВАТ "Укртелеком" кількістю 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 92, 791% статутного капіталу, позивачем, як стороною Договору, своєчасно і у повному розмірі отримано оплату у розмірі 10 575 100 000,00 грн.
Отже, за висновками апеляційного суду, Фонд державного майна не був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору.
Поряд з цим, встановлення судом обставин невнесення відповідачем-1 інвестицій у ПАТ "Укртелеком" на виконання умов договору, в свою чергу, не спростовує того факту, що за даними фінансової звітності ПАТ "Укртелеком" (звітність публічна та доступна на сайті товариства), в попередні роки товариство було збитковим (за результатами роботи в 2010 році збиток товариства склав 259 млн. грн., непокритий збиток за попередні періоди склав близько 2,1 млрд. грн.), тобто на момент приватизації товариство було у складному фінансовому становищі. Водночас, після приватизації, товариство здійснює прибуткову діяльність (за результатами роботи в 2017 році чистий прибуток товариства склав 887 млн. грн., в 2016 році - 601 млн. грн., в 2015 році - 500 млн. грн., в 2014 році - 286 млн. грн.).
Тобто, невиконання ТОВ "ЕСУ" свого обов`язку щодо внесення інвестиції не призвело до погіршення фінансового становища ПАТ "Укртелеком".
Таким чином позивачем у даній справі не доведено та колегією суддів не встановлено істотного порушення умов Договору з боку відповідача, з яким законодавець пов`язує можливість розірвання Договору в судовому порядку.
За вказаних вище обставин, позовна вимога про розірвання Договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ "Укртелеком" за конкурсом №КПП-582 від 11.03.2011 року у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства, задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про зобов`язання АТ "Укрексімбанк" списати з рахунку ТОВ "ЕСУ" пакет акцій ПАТ "Укртелеком" у кількості 17 376 189 488 штук простих іменних акцій, що становить 92,791% статутного капіталу товариства на рахунок держави Україна
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв`язку з невиконанням покупцем договірних зобов`язань приватизований об`єкт підлягає поверненню у державну власність,включаючи земельну ділянку.
Однак, оскільки судом встановлено відсутність підстав для розірвання договору купівлі-продажу акцій №КПП-582 від 11.03.2011 року, то вимога Фонду державного майна України про повернення пакету акцій ПАТ "Укртелеком" на користь держави шляхом зобов`язання АТ "Укрексімбанк" списати з рахунку ТОВ "ЕСУ" пакет акцій ПАТ "Укртелеком", як похідна вимога, залишається без задоволення.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач-2 (АТ "Укрексімбанк") вчинив або вчиняє дії щодо відмови йому у списанні, перерахуванні чи у вчиненні інших дій депозитарного обліку та обслуговування обігу цінних паперів, а отже, така вимога правомірно відхилена судом першої інстанції.
Господарський суд міста Києва наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позовної заяви Фонду державного майна у повному обсязі.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено порушення судом норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
В силу положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22(910/7708/17) та прийняття нового про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені на користь держбюджету.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового про часткове задоволення заявлених позовних вимог Фонду щодо стягнення з відповідача-1 пені, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної вимоги майнового характеру, а також за подання апеляційних та касаційних скарг справі у розмірі 2 280 000,00 грн. (240000+360000+480000+360000+480000+ 360000) згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1 шляхом їх стягнення на користь Фонду державного майна України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22 (910/7708/17) задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі №910/5663/22(910/7708/17) скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (02002, м.Київ, вул. Челябінська, 5А; код ЄДРПОУ 33940565) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Г. Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) пеню у розмірі 2 171 169 000,00 грн.
5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (02002, м.Київ, вул. Челябінська, 5А; код ЄДРПОУ 33940565) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Г. Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) 2 280 000,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційних та касаційних скарг у справі.
7.Доручити господарському суду міста Києва видати накази.
8.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
9.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 06.12.2023 року після закінчення суддею Поляковим Б.М. підготовки для підтримання кваліфікації та виходу судді Сотнікова С.В. з відпустки.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.М. Поляков
С.В. Сотніков
