Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2025 р. Справа№ 910/10222/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання Медведєва К.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився;
від ДВС: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024
за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесі Євгенівни
у справі № 910/10222/22 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про стягнення 294 090,37 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку у розмірі 226011,50 грн, 3% річних у сумі 9325,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 58753,87 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4411,36 грн та 85,00 грн витрат на оплату поштових відправлень.
06.12.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 видано відповідний наказ.
12.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесі Євгенівни, в якій скаржниця просила суд:
- скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 29.05.2024, винесену головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесею Євгенівною в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;
- поновити строк для подання скарги на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесі Євгенівни;
- покласти на відповідачів судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2024 у задоволенні заяви скаржниці про поновлення пропущеного строку для подання скарги відмовлено, оскільки відповідний строк не пропущено; призначено судове засідання для розгляду скарги на 19.09.2024, зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесю Євгенівну надати суду письмові пояснення щодо поданої стягувачем скарги.
16.09.2024 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Л.Є. надійшли додаткові пояснення, в яких орган державної виконавчої служби проти доводів скаржника заперечив. Зазначив, що відповідно до Наказу від 23.03.2023 № 52 Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» було включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
19.09.2024 від Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» надійшли пояснення по справі.
Також 16.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла нова скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), в якій позивачка просить суд:
- визнати бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) незаконною і зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) усунути порушення права ОСОБА_1 шляхом вчинення дій по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 910/10222/22;
- покласти на Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 призначено судове засідання для розгляду скарг позивача на 07.11.2024 та зобов`язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) надати суду письмові пояснення щодо скарги позивачки, яка стосується визнання бездіяльності державного виконавця незаконною та зобов`язання державного виконавця вчинити дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 910/10222/22.
30.10.2024 від позивачки надійшло клопотання про повернення скарги на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), мотивоване тим, що кошти за наказом Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 910/10222/22 виплачені.
06.11.2024 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) надійшли додаткові пояснення щодо скарги позивачки, яка стосується визнання бездіяльності державного виконавця незаконною та про зобов`язання державного виконавця вчинити дії по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 910/10222/22. Головний державний виконавець повідомив, що 02.10.2024 повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такий виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, та згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» має виконуватися органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) залишено без розгляду. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесі Євгенівни щодо винесення постанови про зупинення виконавчих дій відмовлено.
Вирішуючи питання щодо можливості повернення скарги скаржнику за його ініціативою, суд першої інстанції встановив, що нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 343, такі дії не врегульовані. Відтак суд дійшов висновку про можливість залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва).
Здійснюючи розгляд скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Лесі Євгенівни, місцевий господарський суд встановив, що у спірних правовідносинах головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Лесею Євгенівною правомірно винесено постанову від 29.05.2024 про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73686176 у відповідності до абз. 12 п. 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». У задоволенні скарги заявника відмовив.
Не погодившись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті ухвали, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.12.2024, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та ухвалити нову, якою скаргу задовольнити.
Скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22 щодо обов`язку боржника невідкладно повідомити виконавця про обставини, що обумовлюють зупинення провадження, наголошував на тому, що боржником не було повідомлено державного виконавця про наявність наказу № 52 від 23.03.2023, відтак державним виконавцем безпідставно зупинено виконавче провадження.
До апеляційної скарги скаржником додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 була направлена засобами поштового зв`язку 27.11.2024, а скаржник отримала її 04.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.01.2025.
10.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивачка просила суд (далі мовою оригіналу):
1) витребувати у боржника оригінал листа від 27.03.2023 № 01/01/07/01/02-02/01/1294 ПАТ «Укрнафта» до Шевченківського відділу виконавчої служби, що ПАТ «Укрнафта» включено до підприємств оборонного комплексу;
2) витребувати у ПАТ «Укрнафта» журнал реєстрації вихідної кореспонденції, де цей лист від 27.03.2023 був зареєстрований;
3) витребувати у відповідача журнал реєстрації вхідної кореспонденції, де цей лист від 27.03.2023 був зареєстрований;
4) якщо відповідач і боржник будуть стверджувати, що не ведуть таких журналів, у зв`язку з тим, що на даний час все комп`ютеризовано, витребувати комп`ютерну виписку вихідної кореспонденції у відповідача і вхідної у боржника;
5) витребувати від Мороз Л.Є. оригінал повідомлення на адресу стягувача від 08.02.2024, що є підстави для зупинення виконавчого провадження;
6) витребувати у Мороз Л.Є. докази направлення і вручення стягувачу повідомлення від 08.02.2024 про наявність підстав для зупинення виконавчого провадження.
Вказане клопотання мотивовано тим, що суд першої інстанції не витребував матеріали виконавчого провадження і не бачив повідомлення боржника на ім`я Мороз Л.Є., що ПАТ «Укрнафта» включено до підприємств оборонного комплексу.
У судове засідання 29.01.2025 орган ДВС та учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини»).
На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі «Мускат проти Мальти» (Muscat v. Malta)).
Розглянувши у судовому засіданні 29.01.2025 клопотання скаржника про витребування доказів, колегія суддів відмовила в його задоволенні, з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Дослідивши клопотання скаржника про витребування доказів колегія суддів встановила, що таке не відповідає вимогам ст. 81 ГПК України, оскільки не містить відомостей, які мають бути зазначені у клопотанні про витребування доказів відповідно до вимог вказаної статті.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
28.12.2023 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Мороз Л.Є. відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укpнaфта» на користь Мороз Л.Є. частини чистого прибутку у розмірі 226011,50 грн, 3% річних у сумі 9325,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 58753,87 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також витрат по сплаті судового збору в розмірі 4411,36 грн та 85,00 грн витрат на оплату поштових відправлень.
Як передбачено ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 введено воєнний стан на території України.
Відповідно до п. 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового військовослужбовців, його перерахунку, щодо військовослужбовців житлом) боржниками, за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу/ визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює особливий порядок зупинення вчинення виконавчих дій.
Утім згідно з абзацом першим частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22, боржник, який включений до Переліку боржників - підприємств оборонно-промислового комплексу, зобов`язаний невідкладно, письмово повідомити виконавця, який має зупинити вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 24.04.2024 у справі № 910/10733/22 Верховний Суд дійшов висновку, що факт внесення підприємства до Переліку є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, за умови дотримання процедури: повідомлення виконавця про наявність таких обставин (надсилання Боржником копії Наказу) і прийняття державним виконавцем постанови. До винесення відповідної постанови згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 52 від 23.03.2023 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» було включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 27.03.2023 Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» повідомило Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про те, що Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (т. 5, а.с. 26 (зворона сторона) - 27).
Після відкриття виконавчого провадження, враховуючи подане до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 27.03.2023 ПАТ «Укрнафта» повідомлення, 08.02.2024 державний виконавець повідомив стягувача про наявність підстав зупинення вчинення виконавчих дій щодо Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» у період воєнного стану.
Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) від 29.05.2024 було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу № 910/10222/22 від 06.12.2023 до закінчення воєнного стану.
Відтак дії державного виконавця з приводу зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є правомірними, оскільки відповідають закону.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недослідження судом першої інстанції матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, з огляду на невитребування таких матеріалів місцевим господарським судом, оскільки як вбачається з матеріалів справи, копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 були долучені державним виконавцем до поданих ним суду письмових пояснень.
Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22 в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у справі № 910/10222/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/10222/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.02.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
В.В. Шапран
