ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" вересня 2023 р. Справа № 910/10222/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з`явився
від відповідача: Михалевич М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (повне рішення складено 09.05.2023) (суддя Смирнова Ю.М.)
у справі № 910/10222/22 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 294 090,37 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень інших учасників справи
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта", Товариство, відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 226 011,50 грн частини чистого прибутку за 2020 рік, 58 753,87 грн інфляційних втрат і трьох процентів річних у розмірі 9 325,00 грн, всього - 294 090,37 грн.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення норм чинного законодавства не виконав належним чином зобов`язання з виплати позивачці як акціонеру ПАТ "Укрнафта" частину чистого прибутку за 2020 рік.
3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував і зазначив, що:
- положення Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" (хоч формально і містять приписи щодо обов`язку таких товариств як відповідач здійснити виплати частини чистого прибутку, окрім державного бюджету, ще й "іншим учасникам товариства") не врегульовують питання реалізації таких виплат, оскільки не містять положень, зокрема, про дату переліку осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про орган, уповноважений на прийняття рішення про встановлення цієї дати, про спосіб, порядок та умови виплати частини чистого прибутку таким учасникам тощо;
- з метою отримання роз`яснення щодо порядку та умов виконання ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" ПАТ "Укрнафта" зверталося до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. У відповідь комісія листом від 28.07.2021 № 26/07/16550 повідомила, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку (про дату, на яку має бути складений перелік осіб, які мають право на отримання частини чистого прибутку, про орган уповноважений на прийняття рішення про встановлення цієї дати, про спосіб виплати частини чистого прибутку, про порядок, умови та фактично строки виплати частини чистого прибутку тощо) не врегульовано законодавством, і компетенція врегулювання зазначеного питання у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутня;
- у листі від 10.08.2021 № 013-10/08 Професійна асоціація корпоративного управління, до якого з наведеного вище питання також звертався відповідач, зазначило, що, на думку Асоціації, ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" аналогічно абз. 8 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суперечить Конституції України, що сам Закон України "Про державний бюджет України на 2021 рік" взагалі не є нормативно-правовим актом, що регулює питання діяльності акціонерних товариств чи питання управління об`єктами державної власності, що Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" не може встановлюватися обов`язок господарського товариства відраховувати частину чистого прибутку на користь приватних акціонерів без відповідного рішення органу управління товариства;
- загальними зборами ПАТ "Укрнафта" у передбаченому Законом України "Про акціонерні товариства" порядку рішення про виплату дивідендів як частини чистого прибутку та їх розмір не приймалось, а отже, підстав для стягнення відповідних коштів у судовому порядку не виникає;
- позивач розраховує до стягнення суму частини чистого прибутку без врахування сум податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 % та військового збору у розмірі 1,5 %, які відповідач зобов`язаний буде сплатити як податковий агент у випадку, якщо позов все ж таки буде задоволено.
4. У відповіді на відзив позивачка проти тверджень відповідача заперечувала.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивачки частину чистого прибутку у розмірі 226 011,50 грн, три проценти річних у сумі 9 325,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 58 753,87 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів, а також судовий збір у розмірі 4 411,36 грн, 85,00 грн витрат на оплату поштових відправлень.
6. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що саме загальними зборами ПАТ "Укрнафта" прийнято рішення про розподілення прибутку відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", тому твердження відповідача про те, що загальні збори не приймали рішення про виплату дивідендів та їх розмір, є безпідставними.
7. Також місцевий господарський суд зазначив, що за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і трьох процентів річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зробив висновок, що він є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому три проценти річних та інфляційні втрати підлягають стягненню в розмірі, заявленому позивачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
8. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ "Укрнафта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22; відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
9. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення, на думку апелянта, прийнято без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, які зводяться до наступного.
10. За доводами скаржника, акціонери мають право отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у формі дивідендів. Жодних інших виплат, крім дивідендів, зокрема, частини чистого прибутку за результатами розподілу чистого прибутку товариства, чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано. Поняття дивідендів і чистого прибутку не є тотожними (посилається на норми ст.ст. 113, 116, 152, 158 ЦК України, Закон України "Про акціонерні товариства" як спеціальний закон, що встановлює спосіб і порядок управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо).
11. Апелянт зазначає, що прийняття рішення про розподіл прибутку і виплату дивідендів є виключною компетенцією загальних зборів ПАТ "Укрнафта", тоді як зі змісту рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 не вбачається волевиявлення Товариства на розподіл дивідендів між акціонерами.
12. При цьому, скаржник зазначає, що хоча загальними зборами Товариства і було прийнято рішення про розподіл прибутку ПАТ "Укрнафта" в порядку, встановленому ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", проте дана стаття закону не містить порядку розподілу прибутку, а містить лише положення щодо виплати частини чистого прибутку на користь акціонерів, при тому, що право на отримання таких виплат акціонерами товариств жодним нормативним актом не передбачено. Норми ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та підзаконні акти чітко і детально регулюють виплату дивідендів, чого не можна сказати про виплату частини чистого прибутку на користь акціонерів.
13. Скаржник також зазначає, що до предмета регулювання законів про державний бюджет не відноситься питання управління господарським товариством. Закон про Державний бюджет України затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного року (посилається на ст.ст. 2, 40 Бюджетного кодексу України). Законом про державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, змінювати обсяг прав, передбачених законами України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами (посилається на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-п/2008 та від 27.02.2020 № 3-рп/2020). Апелянт вважає, що суд не дотримався ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосувавши ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а не норми Конституції України як норми прямої дії, яким суперечить Закон. При цьому, апелянт не зазначає норму Конституції України, якій суперечить ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України".
14. ПАТ "Укрнафта" наголошує, що ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України" передбачає, що виплату частини чистого прибутку слід здійснити до 1 липня року, що настає за звітним. На думку апелянта, звітній рік тотожний бюджетному і календарному року з 01.01.2021 по 31.12.2021, а тому виплата частини чистого прибутку за 2020 рік на підставі рішення загальних зборів ПАТ "Укрнафта" від 18.05.2021 учасникам Товариства, відмінним від держави, суперечить ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" в частині періоду, на який поширюється вказана стаття.
15. Доводів стосовно висновків суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та витрат позивачки на оплату поштових відправлень, заявник апеляційної скарги не викладає.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
16. 25.05.2023 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023 передані колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10222/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
18. На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10222/22.
19. У зв`язку з відпусткою судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
20. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 для розгляду справи № 910/10222/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.08.2023 об 11:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 19.07.2023.
22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 продовжено строк розгляду апеляційної скарги; у розгляді справи оголошено перерву до 19.09.2023 о 10:20.
23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.09.2023 о 09:55.
Позиції учасників справи
24. 28.07.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ОСОБА_1 від 27.07.2023 на апеляційну скаргу.
25. Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
26. У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
27. Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
28. При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
29. Однак, як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі, а саме до 19.07.2023, позивачка не зверталась до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
30. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
31. З урахуванням викладеного, відзив від 27.07.2023 на апеляційну скаргу, який подано після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 21.06.2023 у даній справі (до 19.07.2023), без клопотання про продовження цього строку, залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
32. У клопотанні про врахування правової позиції Верховного Суду позивачка просить суд врахувати постанову Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22.
Явка представників учасників справи
33. У судове засідання 26.09.2023 з`явився представник відповідача. Представник позивачки в судове засідання не з`явився.
34. Разом з тим, від представника позивачки 25.09.2023 до суду надійшло електронною поштою клопотання про відкладення судового засідання з 26.09.2023 у зв`язку із зайнятістю представника в судовому засіданні у Касаційному господарському суді. При цьому, у клопотанні представник позивачки зазначає, що не заперечує проти прийняття без його участі постанови про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
35. Розглянувши зазначене клопотання про відкладення судового засідання, заслухавши думку представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
36. Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
37. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
38. Суд враховує, що розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням представника позивачки; також, у судовому засіданні оголошувалась перерва.
39. Разом з тим, колегія суддів враховує, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог ст. 236 ГПК України.
40. При апеляційному розгляді даної справи колегія суддів також враховує положення ст. 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, відповідно до яких одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
41. За таких обставин, з огляду на необхідність дотримання принципу розумності строків розгляду справи, поважного ставлення до іншого учасника справи, який з`являється і приймає участь у судових засіданнях, а також те, що явка представників учасників справи судом не визнавалась обов`язковою, з урахуванням змісту ст.ст. 202, 216, 270 ГПК України, зважаючи на те, що представник позивачки не заперечує проти прийняття постанови без його участі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення клопотання представника позивачки про відкладення судового засідання.
42. Враховуючи доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представника позивачки.
43. Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
44. Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Зазначене товариство є правонаступником Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Укрнафта".
45. Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", організаційно-правовою формою цього товариства є акціонерне товариство за типом - публічне акціонерне товариство.
46. Акціонерами ПАТ "Укрнафта" є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень статуту та вимог чинного законодавства України.
47. Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 простих іменних акцій.
48. Власником 27 114 256 акцій відповідача, що дорівнює 50% плюс 1 акція є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100 %).
49. Таким чином, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.
50. ОСОБА_1 , що не заперечує відповідач, є його акціонером, що також підтверджується виписками про стан рахунку в цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрідом Фінанс Україна" (далі - ТОВ "Фрідом Фінанс Україна") на 08.08.2018, 27.05.2021 та довідкою ТОВ "Фрідом Фінанс Україна" про надання інформації № 2289 від 19.09.2022, кількість акцій - 3 190 шт.
51. 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення наглядової ради Товариства від 25.03.2021.
52. За результатами розгляду питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства" загальними зборами прийнято рішення: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
53. Таким чином, загальні збори акціонерів, до виключної компетенції яких належить розподіл прибутку Товариства, вирішили розподілити прибуток Товариства у спосіб, запропонований Наглядовою радою - відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
54. Звертаючись до суду з позовом, що розглядається, позивач посилається на те, що в силу вимог абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у відповідача виник обов`язок перед акціонерами, у тому числі позивачем, сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
55. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
56. Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
57. Пунктами 12, 15, 27 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом; вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства.
58. Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
59. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
60. Тобто, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов`язок виплатити акціонеру дивіденди у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
61. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
62. Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
63. Як було встановлено вище, саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" 18.05.2021 в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначивши спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
64. З огляду на вказане, акціонери ПАТ "Укрнафта" мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем у рахунок погашення грошового зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".
65. Зокрема, в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2021, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 та постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 640/18646/21 за позовом ПАТ "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, зокрема, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3 268 749 760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1 921 167 072,00 грн) і дивідендів за 2018 рік (965 730 186,00 грн), щодо відмови в поверненні 381 852 502,87 грн на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку, відповідач самостійно визначив заборгованість перед державою у розмірі 1 921 167 072,00 грн.
66. Відтак, відповідач визначив частину чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає сплаті на частку НАК "Нафтогаз України" до державного бюджету з розрахунку 90 % чистого прибутку за 2020 рік (мінімальний розмір, визначений абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік").
67. Таким чином, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій, що належить НАК "Нафтогаз України" в статутному капіталі ПАТ "Укрнафта"). Тобто позивач як акціонер ПАТ "Укрнафта" має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій, а саме на 226 025,86 грн (1 921 167 072,00 грн/27 114 256 акцій)*3 190).
68. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта стосовно відсутності у акціонерів відповідача права отримувати матеріальне (грошове) благо від діяльності товариства у формі дивідендів, тоді як інших виплат, зокрема, частини чистого прибутку за результатами розподілу чистого прибутку товариства чинним законодавством на користь акціонерів не передбачено та не врегульовано, а також, що оскільки поняття дивідендів і чистого прибутку не є тотожними (посилається на норми ст.ст. 113, 116, 152, 158 ЦК України, Закон України "Про акціонерні товариства" як спеціальний закон, що встановлює спосіб і порядок управління акціонерним товариством, розподіл прибутку, отримання дивідендів тощо).
69. Так, порядок розподілу прибутку здійснюється з урахуванням вимог, передбачених законом (пп. 12 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства").
70. Аналіз вищевказаних норм ЦК України, Закону "Про акціонерні товариства" свідчить, серед іншого, про право акціонера брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати частину чистого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності товариства за звітній період (рік).
71. Так, позиція апелянта, що дивіденди є специфічною формою винагороди і виплачуються тільки учасникам акціонерних товариств, спростовується, зокрема, ст.ст. 5, 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 12 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", які передбачають право учасників ТОВ, ТДВ, с/г кооперативів брати участь у розподілі прибутку товариства і отримувати дивіденди.
72. При цьому, позиція апелянта, що спеціальним законом, який регулює порядок розподілу чистого прибутку ПАТ "Укрнафта", є Закон України "Про акціонерні товариства" - є помилковою, оскільки особливий порядок розподілу прибутку і збитків для таких товариств як ПАТ "Укрнафта" (господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків) регулюється ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та Законом України "Про державний бюджет на відповідний рік, зокрема, ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
73. Отже, на ПАТ "Укрнафта" поширюється дія Закону України "Про управління об`єктами державної власності", абзацу 2 статті 21 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX "Про Державний бюджет України на 2021 рік", які є спеціальними щодо норм Закону України "Про акціонерні товариства". А тому доводи скаржника про необхідність застосування положень ЦК України та Закону України "Про акціонерні товариства" як спеціального законодавства є помилковими. У цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на правові висновки, зазначені в постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 676/47/21, оскільки обставини даної справи (предметом якої були вимоги про зобов`язання привести у попередній стан і повернути земельні ділянки водного фонду) не є релевантні обставинам даної справи, а тому не підлягають до застосування на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України.
74. Спеціальні норми передбачають імперативний обов`язок ПАТ "Укрнафта" приймати рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним періодом, а в разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів до 1 травня, сплачувати до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним періодом.
75. Таким чином, вказаним Законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
76. Відповідач ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій не заперечував, що рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, не приймалося.
77. Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" частина чистого прибутку має бути сплачена до 1 липня року, що настає за звітним. У цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта та зазначає, що абз. 2 ст. 21 Закону України "Про державний бюджет на 2021 рік" відповідає нормам Конституції України, оскільки гарантує рівне право всім акціонерам ПАТ "Укрнафта" як суб`єктам права власності акцій на отримання пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі товариства частини чистого прибутку ПАТ "Укрнафта" за 2020 рік в однаковому розумінні, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, і в один строк - до 1 липня 2021 року.
78. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 22.07.2020 у справі № 3-313/2019 (7438/19) встановлено, що неконституційною є саме та ситуація, коли відповідна частина прибутку акціонерного товариства сплачується тільки державі, але не сплачується "іншим учасника товариства". Тобто неконституційність полягає саме у цій дискримінаційній практиці. Так, у цьому рішенні вказано "Вказане нормативне регулювання ставить державу у привілейоване становище порівняно з іншими учасниками господарської організації державного сектора економіки, тобто є дискримінаційними, оскільки визначаючи правові основи управління об`єктами державної власності, законодавець не передбачив можливості спрямування частини чистого прибутку на користь таких учасників у разі неприйняття рішення про нарахування дивідендів".
79. Отже, Конституційний Суд України визнав неконституційним не перерозподіл частини чистого прибутку на користь Держави як такий, а дискримінаційний розподіл, коли не передбачається вимога спрямування частини чистого прибутку на користь інших учасників товариства.
80. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що норма абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" жодним чином не здійснює неконституційне втручання у права власності відповідача як акціонерного товариства.
81. Таким чином, доводи апелянта про те, що положення ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет за 2021 рік" суперечать в частині періоду, на який поширюється вказана стаття, відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
82. Доказів виплати позивачу частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.
83. Посилання відповідача на те, що питання виплати акціонерам частини чистого прибутку не врегульовано законодавством, не може бути підставою для невиконання вимог Закону України та порушення прав позивача.
84. Відповідно до ч. 11 ст. 11 ГПК України забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
85. Як зазначалося, згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
86. При цьому, як встановлено вище, обов`язок відповідача щодо сплати позивачу заявленої суми прямо витікає із акта законодавства, а саме - абз. 2 п. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", який жодним чином не здійснює неконституційне втручання у права власності відповідача як акціонерного товариства.
87. За таких обставин, порушене корпоративне право позивача підлягає захисту в порядку ст. 14 Європейської Конвенції з прав людини, яка була ратифікована Україною 17.07.1997.
88. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції мав вирішити справу з урахуванням положень п. 6 ст. 11 ГПК України, адже підстав для її застосування під час розгляду справи - не встановлено.
89. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22.
90. Також суд апеляційної інстанції визнає правильним висновок місцевого господарського суду в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
91. Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
92. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
93. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання", а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
94. Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення і трьох процентів річних.
95. Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, прийшла до висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
96. З огляду на викладене, стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають три проценти річних у сумі 9 325,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 58 753,87 грн.
97. З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
98. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
99. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
100. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати
101. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі № 910/10222/22 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.10.2023.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко
