Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4588/24
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваля М.П.,
суддів Осіпова Ю.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, прийнятого у відкритому судовому засіданні суддею Білостоцьким О.В. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі Відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати пункт 2 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування щодо порушення порядку виплати додаткової винагороди» від 15.12.2023 року за № 68 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді «суворої догани» через передчасність висновків службового розслідування в частині, що стосується його винуватості, з огляду на неповноту проведеного службового розслідування та відсутність підстав для притягнення до відповідальності. Службовим розслідуванням не було встановлено дійсні умови та причини, що сприяли вчиненню правопорушення, оскільки не було встановлено причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням, з приводу якого призначеного службове розслідування, та виконанням обов`язків військової служби начальником штабу зонального відділу підполковником ОСОБА_2 щодо контролю виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 05.01.2023 року № 8 в частині контролю за своєчасним наданням рапортів командирами підрозділів до 3 вересня; ступеня вини підполковника ОСОБА_2 .. Крім того, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду не було враховано характер та обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до ВЧ НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування пункту наказу за безпідставністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки судом вирішуючи справу по суті не було з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, зокрема судом не було взято до увагу те, що Позивач з 21.08.2023 року по 06.09.2023 року включно та з 27.09.2023 року по 13.10.2023 року включно перебував у відпустці та знаходився за межами гарнізону, тому не виконував обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже не мав можливості організовувати та контролювати командирів підрозділів, знати стан справ у зональному відділі, встановлювати внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України та положень Статутів Збройних Сил України. В той же час, на час відпустки Позивача, тимчасове виконання обов`язків начальника Херсонського зонального відділу Військової служби було покладено на підполковника ОСОБА_3 , заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з морально-психологічного забезпечення з правом прийняття організаційно-штатних кадрових рішень.
Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що причиною несвоєчасного отримання додаткової винагороди 6-ю військовослужбовцями роти ВСП стало не включення даних цих військовослужбовців в рапорт за серпень 2023 року, який повинен був бути поданий до 05 вересня 2023 року у відділення персоналу відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.01.2023 року № 08 «Про порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям» для включення до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 року № 259 «Про виплату додаткової винагороди» для здійснення військовослужбовцям виплати додаткової винагороди за серпень 2023 року.
До цього ж, скаржник акцентує увагу на тому, пунктом 10 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 визначено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів. Отже, накази надані після 5 вересня могли бути включені лише в наказ від 5 жовтня.
Також, на думку апелянт, причиною відсутності у Позивача інформації про не виплату 6-ма військовослужбовцям додаткової винагороди стало порушення такими військовослужбовцями ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника. При цьому, такі протиправні дії військовослужбовців не можуть тягнути за собою правомірних наслідків, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 22.05.2020 року по справі № 825/2328/16.
Разом з цим, сторона зазначає, що першочерговою задачею Позивача було збереження життя підлеглих, організація виконання бойових (спеціальних) завдань в складі оперативного угрупування військ, організація та контроль за несенням служби на 30 блок-постах Херсонської області, організація та контроль за несенням служби 28 патрулями на території Херсонської області, підтримання правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців в Херсонській області, виконання основних завдань Служби правопорядку. При цьому, вміле керівництво Позивачем зональним відділом, встановлення у зональному відділі такого внутрішнього порядку, який гарантував неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, належне виконання скаржником своїх функціональних обов`язків та основних завдань Служби правопорядку підтверджується характеристикою Позивача Командувачем оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яка не була врахована судом першої інстанції.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі наказу Начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) № 200 від 20.04.2015 року Позивача призначено Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ВОС 0210002.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2023 року № 284 було наказано, зокрема, виплатити особовому складу зонального відділу, за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду в розмірі 30 000, 00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за серпень місяць 2023 року (Том І, а.с. 165-167).
На виконання вимог резолюції командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.10.2023 року на листі Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 25.09.2023 року № 5-4-2046ВИХ-23, ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено розгляд заяв солдата ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 , молодшого сержанта ОСОБА_9 та старшого сержанта ОСОБА_10 щодо можливих протиправних дій з боку командування ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначено проведення службової перевірки за вказаними у заявах фактами, зокрема, про порушення прав військовослужбовців на отримання додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Під час проведення службової перевірки встановлено, що, у порушення вимог Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (далі Порядок № 260), наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату додаткової винагороди за виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у серпні 2023 року було видано лише 05.10.2023 року.
З метою уточнення причин та умов, що призвели до порушення Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 та заступником начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 вимог Порядку № 260 щодо терміну відпрацювання проектів наказів на виплату додаткової винагороди та встановлення ступеня їх вини, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 15.11.2023 року № 388 було призначено службове розслідування (Том І, а.с. 144-146).
За результатом проведення якого було складено Акт службового розслідування від 14.12.2023 року, який затверджений 14.12.2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 (далі Акт) (Том І, а.с. 207-236).
Під час проведення службового розслідування, Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28.11.2023 року надавались пояснення щодо предмету проведення службового розслідування, в яких він зазначив, ним вживалися всі необхідні заходи для своєчасної видачі всіх видів забезпечення особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_3 . На його думку, причинами несвоєчасного подання рапортів командирами підрозділів є виконання завдань підрозділами Херсонського з ВСП на глибині оборони першого ешелону до батальйону включно, постійні артилерійські обстріли міста Херсон, значна віддаленість підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 та необхідність розосередження (покидання робочих місць під час артилерійських обстрілів) (Том І, а.с. 197-200).
Як вбачається з Акту, всупереч п. 10 розділу XXXIV Порядку № 260 наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату особовому складу зонального відділу додаткової винагороди у розрахунку 30 000, 00 грн. за виконання бойових (спеціальних) завдань за серпень 2023 року було видано лише 05.10.2023 року. Встановлено, що вказаний наказ було видано на підставі рапортів командирів підрозділів, що були подані несвоєчасно, оскільки з рапортів про виконання особовим складом бойових (спеціальних) завдань у серпні 2023 року була зареєстрована у зональному відділі лише у кінці вересня 2023 року, а інша частина у перших числах жовтня 2023 року.
Також службовим розслідуванням встановлено, що особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_3 додаткову винагороду у розрахунку 100 000, 00 грн. за серпень 2023 року було наказано виплатити відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 року № 259 «Про виплату додаткової винагороди», натомість додаткову винагороду у розрахунку 30 000, 00 грн. за серпень 2023 року військовослужбовцям було виплачено лише у жовтні 2023 року на виконання наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.10.2023 року № 284 «Про виплату додаткової винагороди».
Службовим розслідуванням також встановлено, що Позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 21.08.2023 року по 06.09.2023 року включно та з 27.09.2023 року по 13.10.2023 року включно перебував у щорічній основній відпустці та за час перебування у відпустці тимчасове виконання обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 було покладено на підполковника ОСОБА_3 .. Несвоєчасність підготовки та подання відповідних рапортів командирами підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 стало можливим з причин неналежного здійснення контролю підполковником ОСОБА_3 , під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника зонального відділу. В Акті також зазначено, що наслідками допущених порушень підполковника ОСОБА_3 передувало порушення Позивачем, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , вимог статті 59 Статуту внутрішньої служби 3С України, що створило у зональному відділі проблему по своєчасному відпрацюванні командирами підрозділів необхідних рапортів. Позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , вибув у відпустку 21.08.2023 року, залишивши зональний відділ з наявною проблемою відсутністю рапортів командирів підрозділів про виконання бойових (спеціальних) завдань особовим складом та, як наслідок, неможливістю видання відповідного наказу про виплату додаткової винагороди за попередній період, будь-яких завдань з приводу вирішення вказаної проблеми Позивач своєму підлеглому підполковнику ОСОБА_3 не визначив. Після повернення на службу 07.09.2023 року Позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до вимог статей 58 та 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, був зобов`язаний отримати всі данні про справжній стан справ у підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_3 , організувати роботу їх командирів та вжити усіх можливих заходів для виконання вимог Порядку № 260 з метою негайного відпрацювання відповідних рапортів командирами підрозділів та видання наказу про виплату додаткової винагороди особовому складу зонального відділу. Водночас, у порушення вимог статей 58 та 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, Позивач, як начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , не організовував своєчасну видачу грошового забезпечення, та 27.09.2023 року знов вибув у щорічну відпустку, заливши зональний відділ з відсутністю рапортів командирів підрозділів про виконання бойових (спеціальних) завдань особовим складом у серпні 2023 року, що давало їм право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 30 000, 00 грн, та, як наслідок, неможливістю видання відповідного наказу про виплату додаткової винагороди за попередній період.
Крім того, в Акті було зазначено, що причинами та умовами, що призвели до порушення термінів відпрацювання проектів наказів стали, зокрема: невимагання Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у підлеглих йому командирів підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 виконання вимог п. 10 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині своєчасної підготовки та подання йому відповідних рапортів про виконання підпорядкованим особовим складом бойових (спеціальних) завдань задля своєчасного видання ними відповідного наказу про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану; а також необізнаність Позивача, як начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стан справ у дорученому йому зонального відділення.
Враховуючи встановлені факти, в п. 3 пропозицій до Акту було зазначено про необхідність оголосити сувору догану Позивачу, як начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , за неналежне виконання службових обов`язків, визначених вимогами статей 11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до вимог статей 45 та 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
15.12.2023 року командиром Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) прийнято наказ № 68 «Про результати службового розслідування щодо порушення порядку виплати додаткової винагороди», на підставі пункту 2 якого за неналежне виконання службових обов`язків, визначених вимогами статей 11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до вимог статей 45 та 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Позивачу, як начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , оголошено сувору догану (Том І, а.с. 237-245).
В свою чергу ОСОБА_1 не погодився із результатами службового розслідування та наявністю підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі Наказу № 68, тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани на Позивача накладено відповідно до положень Дисциплінарного статуту з урахуванням характеру та обставин вчиненого правопорушення, попередньої поведінки військовослужбовця та його характеристики, тривалості його служби та рівня знань про порядок служби. При цьому, судом зазначено, що Відповідачем також враховано наслідки вчиненого правопорушення, оскільки своєчасна виплата гарантованого державою достатнього грошового забезпечення військовослужбовців є особливо актуальною в умовах збройної агресії та воєнного стану, а тому незабезпечення виплат військовослужбовців у період воєнного стану за виконання бойових завдань підриває авторитет держави та обороноздатність країни. Отже, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, була доведена правомірність оскаржуваного наказу в частині притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, про що надано належні, достатні та допустимі докази.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, як встановлено колегією суддів, оскаржуючи спірний наказ в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, Позивач не заперечує проти дотримання Відповідачем визначеної законодавством процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також проти прийняття спірного наказу Відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, доводи Позивача зводяться до необґрунтованості спірного наказу, тобто відсутності з боку позивача тих порушень, які стали підставою для накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Отже, у цій справі ключовим питанням для надання оцінки правовірності притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності є встановлення наявності факту невиконання чи неналежного виконання Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , службових обов`язків щодо дотримання військової дисципліни, тобто наявності підстав для притягнення Позивача до дисциплінарного відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, підставою для прийняття командиром Військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування щодо порушення порядку виплати додаткової винагороди» від 15.12.2023 року за № 68 у спірній частині послугували висновки за результатами службового розслідування, відображених в Акті службового розслідування від 14.12.2023 року, призначеного з метою уточнення причин та умов, що сприяли порушенню Порядку № 260, Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , та заступником начальника відділу з морально-психологічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 , під час тимчасового виконання ним обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення ступеня їх вини.
Підставою для проведення службового розслідування стала доповідна записка начальника відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 від 14.11.2023 року № 9927, оформлена за результатом службової перевірки, проведеної з метою перевірки інформації про факти правопорушень, викладених у заяві солдата ОСОБА_4 , солдата ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , солдата ОСОБА_7 , солдата ОСОБА_8 , молодшого сержанта ОСОБА_12 та старшого сержанта ОСОБА_10 від 31.08.2023 року, про вчинення кримінального правопорушення щодо порушення їх прав, а також прав інших військовослужбовців, на отримання премії, додаткової винагороди на період дії воєнного стану, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та грошової компенсації за неотримане речове майно, та за наслідками проведеного службового розслідування встановлено, що факти, які викладені в доповідній записці начальника відділу запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень - заступника командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 від 14.11.2023 року за вх. № 9927, знайшли підтвердження.
В свою чергу, причинами та умовами, що призвели до порушення термінів відпрацювання проектів наказів, стали:
- недодержання, зокрема Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дорученому йому ІНФОРМАЦІЯ_6 принципу соціальної справедливості;
- невимагання, зокрема Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у підлеглих йому командирів підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 виконання вимог пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині своєчасної підготовки та подання йому відповідних рапортів про виконання підпорядкованим особовим складом бойових (спеціальних) завдань задля своєчасного видання ними відповідного наказу про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану;
- необізнаність, зокрема Позивача, як начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про стан справ у дорученому йому ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- невстановлення, зокрема Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дорученому йому ІНФОРМАЦІЯ_6 такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
- непроведення, зокрема Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , у дорученому йому ІНФОРМАЦІЯ_6 роботи щодо зміцнення військової дисципліни серед командирів підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- низька дисциплінованість командирів підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у недодержанні ними вимог пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині своєчасної підготовки та подання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідних рапортів про виконання підпорядкованим особовим складом бойових (спеціальних) завдань задля своєчасного видання ним відповідного наказу про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану;
- необізнаність, зокрема Позивача, як начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про потреби і запити особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- не здійснення належної організації, зокрема Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , своєчасної та повної виплати особовому складу ІНФОРМАЦІЯ_1 грошового забезпечення;
- неналежне виконання службових обов`язків Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , порушення ним вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначених статтею 11, в частині обов`язку сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, свято і непорушно додержуватися законів України та вимог статутів Збройних Сил України, статтею 16, в частині обов`язку виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, визначених функціональними обов`язками, статтею 58, в частині вимоги у підлеглих йому командирів підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_1 виконання вимог пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині своєчасної підготовки та подання йому відповідних рапортів про виконання підпорядкованим особовим складом бойових (спеціальних) завдань, статтею 59, в частині обов`язку бути обізнаним про стан справ у ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановлювати у ІНФОРМАЦІЯ_6 такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, бути обізнаним про потреби та запити особового складу, організовувати своєчасну та повну виплату особовому складу грошового забезпечення, здійснювати контроль за дотриманням особовим складом ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260, в частині своєчасної підготовки та подання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідних рапортів про виконання підпорядкованим особовим складом бойових (спеціальних) завдань.
За обставин даної справи, Позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків та порушенням останнім під час перебування на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог статей 11, 16, 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260.
Як вбачається з Акту службового розслідування від 14.12.2023 року, всупереч приписам розділу XXXIV Порядку № 260 наказ Позивача, як начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , про виплату особовому складу зонального відділу додаткової винагороди у розрахунку 30 000, 00 грн. за виконання бойових (спеціальних) завдань за серпень 2023 року було видано не до 05.09.2023 року, а лише 05.10.2023 року, тобто майже через місяць після встановленого терміну на видання наказів про виплату додаткової винагороди за попередній місяць служби.
При цьому, вказаний наказ було видано на підставі рапортів командирів підрозділів, що були подані ними несвоєчасно, оскільки більша частина рапортів про виконання особовим складом бойових (спеціальних) завдань за серпень 2023 року була зареєстрована у зональному відділі лише у кінці вересня 2023 року, а інша частина у перших числах жовтня 2023 року.
Колегія суддів звертає увагу, що Позивачем фактично не заперечується факт пропуску строку видання наказу № 284 від 05.10.2023 року про виплату додаткової винагороди за період серпня 2023 року.
В свою чергу, основні доводи Позивача про незгоди із застосованим щодо нього заходом дисциплінарної відповідальності зводяться до того, що основною причиною пропуску строку видання вищевказаного наказу було виконання завдань підрозділами Херсонського ЗВ ВСП на глибині оборони першого ешелону до батальйону, постійні артилерійські обстріли міста Херсон, значна віддаленість підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 та необхідність розосередження (покидання робочих місць під час артилерійських обстрілів), а також через перебування Позивача у щорічній відпустці з 21.08.2023 року по 06.09.2023 року включно та з 27.09.2023 року по 13.10.2023 року та відповідно неможливість вплинути на надання рапортів командирів підрозділів та виготовлення наказу до 05.09.2023 року.
У контексті викладеного, колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а стаття 11 цього статуту зобов`язує військовослужбовця сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, стримувати інших військовослужбовців від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
Поряд із цим приписами статті 58 Статуту на командира (начальника) як єдиноначальника покладено особисту відповідальність, зокрема, і за виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу. При цьому, командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Також статтею 59 Статуту прямо передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний, окрім іншого, знати морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців; займатися правовим вихованням підлеглих; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини.
Зі змісту статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту випливає, що військова дисципліна полягає у додержанні всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України, та досягається, як шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України, так і шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів до підлеглих та правильного застосування засобів переконання. При цьому, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту командир відповідає за стан військової дисципліни, який визначається, зокрема, і морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
З огляду на зазначене, можливо дійти висновку, що стаття 58 Статуту та стаття 5 Дисциплінарного статуту покладають на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії підлеглих йому військовослужбовців.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.07.2023 року по справі № 420/15045/21.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На думку колегії суддів, неналежне виконання своїх обов`язків командирами підрозділів в частині своєчасності підготовки та подання рапортів не може звільняти командира військової частини від обов`язку своєчасно видавати відповідні накази та у повному обсязі організовувати своєчасну і повну виплату грошового забезпечення підлеглому особовому складу.
В свою чергу, несвоєчасність підготовки та подання відповідних рапортів командирами підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_3 стала можливою з причин необізнаності стану справ у зональному відділі та не встановлення Позивачем, як начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання законів України та положень Статутів Збройних Сил України, що є прямим обов`язковим командира (начальника) згідно п.п. 58 та 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання Позивача на виконання завдань підрозділами ІНФОРМАЦІЯ_3 в умовах воєнного стану, постійні артилерійські обстріли міста Херсон, без зазначення конкретних обставин та причин, що заважали б виданню наказу про виплату додаткової винагороди у визначений законодавством строк не може бути самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним оскаржуваного наказу у спірній частині.
При цьому, перебування Позивача у відпустці з 21.08.2023 року по 07.09.2023 року та з 27.09.2023 року по 13.10.2023 року під час якої було прийнято Наказ від 05.10.2023 № 284 не звільняє Позивача від відповідальності за його видання із запізненням у календарний місяць, оскільки саме на командира (начальника) покладається обов`язок знати стан справ у дорученій йому військовий частині та вміло керувати військовою частиною, встановлювати у військовій частині такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, забезпечувати соціальну та правову захищеність, організовувати виплату грошового забезпечення, перевіряти його своєчасність та повноту.
Як вже зазначалось вище, ст. 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Таким чином, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Колегією суддів береться до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Поряд із цим, аналізуючи доводи Позивача щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення «сувора догана», колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Верховний Суд у постанові від 07.12.2018 року по справі №807/1325/16 сформував правову позицію, яка полягає у тому, що Дисциплінарний статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.
Також, колегія суддів вважає за необхідним зауважити, що в даному випадку порушення військовослужбовцем допущено під час широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України, у той час коли необхідно бути максимально дисциплінованим.
Оскільки обраний вид дисциплінарної відповідальності «сувора догана» не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та з урахуванням характеру і обставин вчиненого військовослужбовцем правопорушення під час воєнного стану в Державі.
Більш того, Відповідачем також враховані наслідки вчиненого правопорушення, оскільки своєчасна виплата гарантованого державою достатнього грошового забезпечення військовослужбовців є особливо актуальною в умовах збройної агресії та воєнного стану, а тому незабезпечення виплат військовослужбовців у період воєнного стану за виконання бойових завдань підриває авторитет держави та обороноздатність країни.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що накладене на Позивача пунктом 2 наказу від 15.12.2023 року за № 68 дисциплінарного стягнення у виді «суворої догани» вчинено командиром ВЧ НОМЕР_2 відповідно до вимог Дисциплінарного статуту та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені Позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, а також спростовуються встановленими по справі обставинами.
Отже, твердження апелянта про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач:М.П. Коваль
Суддя:Ю.В. Осіпов
Суддя:В.О. Скрипченко
