Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
14 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/4588/24
адміністративне провадження №К/990/49897/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №420/4588/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати пункт 2 наказу командира ВЧ НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування щодо порушення порядку виплати додаткової винагороди» від 15 грудня 2023 року за № 68 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
24 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №420/4588/24 разом із клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження.
Дослідивши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску вказаного строку.
У зв`язку з перебуванням у відпустках суддів Верховного Суду Соколова В. М. у період з 26 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року (наказ від 21 листопада 2024 року № 655/0/51-24), Загороднюка А. Г. у 26 грудня 2024 року по 03 січня 2025 року (наказ 17 грудня 2024 № 690/0/51-24), Єресько Л.О. у період з 23 грудня 2024 року по 13 січня 2025 року (наказ 17 грудня 2024 №992/0/52-24), питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою вирішується після виходу суддів із відпустки.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник також зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що судом апеляційної інстанції не були застосовані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10 грудня 2020 року у справі №812/831/16 щодо застосування статей 11, 16, 58, 59, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що є тотожними статті 139, 147 КЗпП України.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд підкреслює, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми.
У справі №№812/831/16 суд касаційної інстанції не досліджував питання застосування статей 11, 16, 58, 59, 60 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Наведена скаржником постанова Верховного Суду ухвалена за інших фактичних обставин, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки судів.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Як на підставу касаційного оскарження у цій справі скаржник також посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року по справі № 420/15045/21.
Разом з тим доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, помилковість, незбалансованість, неузгодженість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Оскільки законодавець вказав саме на вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, зазначення у касаційній скарзі в якості підстави касаційного оскарження пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України не може зводитись лише до формального цитування цієї норми та наведення постанови Верховного Суду висновки які застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу та висновку, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню вказаних норм скаржником не наведено.
З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України,
УХВАЛИВ:
Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку та поновити строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №420/4588/24.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №420/4588/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №420/4588/24.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько
