Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7494/24 Справа № 183/8338/21 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Шавкун Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області
на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Губиниської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай),-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду, посилаючись на те, що у період з 10 січня 1987 року по 11 листопада 1996 року він працював та був членом Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське" Новомосковського району, саме під час його роботи у зазначеному підприємстві було проведено паювання земель.
04 листопада 1993 року АВОП "Самарське" був виданий Державний акт на право колективної власності на землю, серія ДП Нв № 000001. Відповідно до рішення Василівської сільської ради АВОП "Самарське" передано у колективну власність землі площею 3 627,5 га.
Згідно з повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29-4-0.222-8898/2-21 від 09 листопада 2021 року, за інформацією, наданою відділом № 1 управління у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, середній розмір земельного паю АВОП "Самарське" становить 3,67 в умовних кадастрових гектарах, затверджена вартість земельного паю 12.849 тис. грн. без врахування КФ індексації.
В подальшому було проведено паювання землі АВОП "Самарське" між її членами та надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай), але при складанні списків осіб - членів АВОП "Самарське", які мають право на земельну частку (пай), для видачі сертифікатів на право на земельну часку (пай), його помилково не було внесено до цього списку.
Згідно з відомостями, наведеними у трудовій книжці колгоспника, виданої на його ім`я, 01 квітня 2000 року АВОП "Самарське" на підставі протоколу № 4 від 01квітня 2000 року було реорганізоване в сільськогосподарський виробничий кооператив "Самарський". Наразі діяльність юридичної особи СВК "Самарський" припинена на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року, ухваленого у справі № 24/5005/6299/2011, у зв`язку з визнанням його банкрутом.
Позивач зазначає, що не отримував сертифікат на право на земельну частку (пай), а в подальшому не отримував державний акт на право приватної власності на землю, однак вважає себе таким, що не втратив право на отримання земельної частки (паю), оскільки був членом колгоспу.
До моменту отримання відповіді з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про відсутність його імені у списку осіб для наділення земельною часткою (паєм), не був обізнаний достовірно про наявність таких обставин, тому, посилаючись на вимоги Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указ Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", Постанову Верховної ради України № 2200 від 13 березня 1992 року "Про прискорення за реформи та приватизації землі", ст. 25 ЗК України, вимушений звернувся з позовом до суду та просити суд визнати заним правона отриманняземельної ділянки(паю)розміром 3,67умовних кадастровихгектар вартістю12849,00грн ізземель колишньогоАгровиробничого об`єднанняпайовиків Самарське,правонаступником якогоє Сільськогосподарськийвиробничий кооперативСамарський,що знаходитьсяна територіїВасилівської сільськоїради (колишньоїГубиниської ОТГ)Новомосковського районуДніпропетровської області.
Заочним рішенням Новомосковськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 12жовтня 2022року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) розміром 3,67 умовних кадастрових гектар вартістю 12849,00 грн. із земель колишнього Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське" (пізніше Сільськогосподарський виробничий кооператив "Самарський"), що знаходиться на території Василівської сільської ради (Губиниська об`єднана територіальна громада) Новомосковського району Дніпропетровської області. Судові витрати віднесено на рахунок позивача (а.с.85-89 Том І).
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю достатніх підстав для задоволення позову, оскільки позивач на законних підставах набув право на земельну частку (пай), та як наслідок за ним повинно бути визнано право на отримання земельної частки (паю) у відповідному розмірі.
Не погодившись з вказаним рішення суду, керівник Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі відповідача Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення суд першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не був включений до списків членів для поділення земельної частки (паю), що є додатком до Державного акту про право колективної власності Агровиробничого об`єднання пайовиків Самарське, що судом першої інстанції не враховано. Натомість, суд першої інстанції помилково вважав встановленим факт членства позивача у АВОП Самарське лише на підставі запису у трудовій книжці. Зазначене не відповідає вимогам законодавства, адже членство у КСП було добровільним та передбачало написання заяви про вступ в члени КСП, а, оскільки КСП мало право найму працівників не тільки членів КСП, то запис у трудовій книжці, нарахування трудоднів, є недостатнім доказом членства у КСП, яким, є Протокол загальних зборів КСП. У трудовій книжці суд першої інстанції встановив лише записи про прийняття ОСОБА_1 в члени колгоспу та його звільнення з колгоспу за відсутності жодного запису про прийняття його на роботу та звільнення, що свідчить про неналежне встановлення судом обставин та безпідставне ототожнення судом понять членства в КСП та трудових відносин. Окрім цього, суд першої інстанції не з`ясував, що саме прийняття ОСОБА_1 до членів колгоспу Самарський Василівської сільської ради не знайдено, що свідчить про відсутність його членства у останнього на час видачі у 1993 році Державного акту на право колективної власності на землю та відсутність у списках, що є додатком до цього Державного акту. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1 права на пай. Судом не взято до уваги, чим саме порушуються права позивача, адже у справі відсутні докази звернення до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Новомосковської районної державної адміністрації чи Губиниської селищної ради, як і результати розгляду таких звернень. Разом з цим, вказує, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду та суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення актів цивільного законодавства, які діяли на час виникнення цих правовідносин, у тому числі ЦК УРСР 1963 року, де у ст. 75 цього Кодексу зазначено про можливість застосування судом позовної давності без заяви сторін. Скаржник вказує, що працюючи з 1993 по 1996 роки у АВОП Самарський, позивач об`єктивно мав можливість довідатись про підстави, з якими закон пов`язує виникнення у особи права на пай, та вжити заходів для реалізації такого права або захисту в судовому порядку у разі його порушення, на що суд першої інстанції уваги не звернув, як і не надав оцінки зверненню позивача лише у 2021 році з даним позовом (а.с.93-116 Том І).
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 10 січня 1987 року по 30 жовтня 1991 року був членом колгоспу "Самарський" Новомосковського району, та в період з 25 лютого 1992 року по 11 листопада 1996 року був членом Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське" (з 01 квітня 2000 року Сільськогосподарський виробничий кооператив "Самарський"), про що свідчить відповідна трудова книжка серії НОМЕР_1 , видана 15 квітня 1988 року на його ім`я та надана суду у засвідченій представником позивача копії (а.с. 14-15).
Згідно з архівною довідкою Комунальної установи "Новомосковський районний трудовий архів" № М-316 від 17 листопада 2021 року, наданою суду у засвідченій представником позивача копії, у книгах обліку праці та розрахунків з працівниками колгоспу "Самарський" (з 03 листопада 1992 року Агровиробниче об`єднання пайовиків "Самарський") за період з 10 січня 1987року по 11листопада 1996 року є такі дані про відпрацьовані вихододні ОСОБА_1 : у 1987 році - 281день; у 1988 році - 285 днів; у 1989 році - 296 днів; у 1990 році - 295 днів; у 1991році - 225 днів; у 1992 році - 177 днів; у 1993 році - 276 днів; у 1994 році - 190дні; у 1995 році - 221 день та у 1996 році - 33 дні (а.с. 16).
Судом встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив "Самарський" є правонаступником Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське", діяльність якого припинена на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31 травня 2011 року у справі №24/5005/6299/2011, у зв`язку з визнанням його банкрутом, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Сільськогосподарський виробничий кооператив "Самарський" (код ЄДРПОУ 03740625).
Відповідно до копії Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Нв № 000001 від 04 листопада 1993 року, виданого на підставі рішення Василівської сільської Ради народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, Агровиробничому об`єднанню пайовиків "Самарське", передано у колективну власність 3 627,5 гектарів землі в межах згідно з планом, для сільськогосподарського виробництва (а.с. 20-20а).
У Додатку № 1 до вищезазначеного Державного акту на право колективної власності Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське" позивач відсутній в списку членів для поділення земельної частки (паю) (а.с. 21-29).
Згідно з повідомленням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29-4-0.222-8898/2-21 від 09 листопада 2021 року, за інформацією, наданою відділом № 1 управління у Новомосковському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, середній розмір земельного паю АВОП "Самарське" становить 3,67 в умовних кадастрових гектарах, затверджена вартість земельного паю 12.849 тис. грн. без врахування КФ індексації (а.с. 19).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право на земельний пай, будучи членом Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське", який помилково не був включений до списків, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю від 04 листопада 1993 року, виданого АВОП Самарське.
Проте, колегія суддів не може погодитися цілком з таким висновком суду, з огляду на таке.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України 1990 року було визначено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільсько-господарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 2 Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільсько-господарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Суд першої інстанції, в порушення положень ст. 22,23 ЗК України та Указу Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", вважаючи встановленим факт набуття позивачем права на земельну частку (пай), не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №181/1229/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №542/1403/17, де зазначено, що для виникнення у особи права на земельну частку (пай) є не лише факт включення або не включення громадянина до списку, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю. Для цього також необхідно, щоб відповідне КСП отримало Державний акт у встановленому порядку, а громадянин дійсно перебував у членських та трудових відносинах з таким КСП на момент видачі державного акту.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебував у трудових відносинах з АВОП Самарське під час видачі Державного акту на право колективної власності на землю у 1993 році, однак письмові матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 був членом колективного сільськогосподарського підприємства, хоча б і не включеним до списку, щоб надавало йому право на отримання земельної частки (паю). Навпаки, як встановлено судом першої інстанції та не надано цьому належної правової оцінки, у Додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності Агровиробничого об`єднання пайовиків "Самарське" позивач відсутній в списку членів для поділення земельної частки (паю).
Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання земельної частки (пай), розміром 3,67 умовних кадастрових гектар із земель колишнього Агровиробничого об`єднання пайовиків Самарське, правонаступником якого є Сільськогосподарський виробничий кооператив Самарський, що знаходиться на території Василівської сільської ради (Губиниської ОТГ) Новомосковського району Дніпропетровської області, а зворотнього позивачем не доведено та належними і допустимих доказів на спростування цього не надано як в суді першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги.
Разом з цим, розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів відзначає, що, оскільки майнові права позивача не порушені відповідачами, до яких він і не звертався з приводу отримання земельної частки (паю), та судовому захисту не підлягають, тому і застосування строку позовної давності колегією суддів є недоцільним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно з`ясовано характер спірних правовідносин, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому з підстав, зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову у зв`язку із відсутністю у позивача ОСОБА_1 права на отримання земельної частки (паю), який не був членом сільськогосподарського кооперативу, а, відтак, і відсутністю права вимоги до відповідачів, якими жодних прав позивача не порушено.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Разом з цим, в силу ст. 133,141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирішити питання розподілу судового збору, сплаченого Дніпропетровською обласною прокуратурою 12 жовтня 2023 року за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн, які належить стягнути з ОСОБА_1 , враховуючи результат розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу керівника Новомосковської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області - задовольнити.
Заочне рішенняНовомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від12жовтня 2022року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна
