Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий суддя у першій інстанції: Ванівський Ю.М.
01 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 462/1389/23 пров. № А/857/11682/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді:Бруновської Н.В.
суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання:Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 квітня 2024 року у справі № 462/1389/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
24.02.2023р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, у якому просив суд:
скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №942877063 від 23.12.2022р. про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі - 400 грн.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 30.04.2024р. в позові відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Франківського районного суду міста Львова від 30.04.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
23.12.2022р. постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Старик М.В. серії РАП №942877063 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови видно, 23 листопада 2022 року в 12 год. 05 хв. водій транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 - користувався майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: код В1016, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8 з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушив вимоги абз.2 п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. № 1342 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху.
п.1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч.5 ст.279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В ст.280 КУпАП видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.
ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
ст.219 КУпАП, визначено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Як видно з матеріалів справи, інспектор з паркування зробив фотофіксацію за адресою: м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8, обставин порушення позивачем правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення: 23.11.2022 р., місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта, географічні координати: 49.844262, 24.031817, час вчинення порушення: з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек.
З фотофіксації видно, що 23.11.2022р. транспортним засобом VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив паркування на майданчику для платного паркування, в період часу з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек. Тобто, більше десяти хвилин.
Згідно диспозиції ч.1 ст.152-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Відповідно до примітки до вказаної статті положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.
Отже, порушення правил паркування, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
Правила паркування транспортних засобів (далі - Правила), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1342, регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.
В п.4 Правил видно, що відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852); документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування - паркувальний талон або фіскальний чек, які посвідчують сплату вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.
п.6 Правил передбачено, що контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).
Згідно п.12-п.15 Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Відповідно до абз.2, абз.3 п.26 Правил Користувач зобов`язаний: сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.
У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через пакувальний автомат або шляхом придбання пакувального талона: розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки.
ст. 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу).
Отже, постанова про накладення адміністративного стягнення отримана позивачем, про що зазначає останній в позовній заяві. (а.с.1)
Згідно ч.1, ч.3 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3цього Кодексу.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а вразі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень),що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.
В п.29 Правил видно, що факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.
З фотофіксації які знаходяться в матеріалах справи видно, що оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування здійснена позивачем не була, оскільки на фото зафіксовано відсутність документу про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу, що не спростував апелянт.
Зокрема, фотознімки транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , що зроблені інспектором з паркування та надані суду, відповідають вимогам примітки до ст.14-2 КУпАП, оскільки мають географічні координати, які підтверджують знаходження транспортного засобу саме на паркувальному майданчику за адресою: код В1016, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8, географічні координати: 49.844262, 24.031817. При цьому, відображено дату 23.11.2022р. і час вчинення порушень: з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек.
Зокрема, перший знімок фотофіксації зроблений в 11.53, а останній - в 12.05, що підтверджує факт неоплати позивачем вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування.
Матеріали фотофіксації містять географічні координати місця, де був розташований вищевказаний транспортний засіб у момент вчинення адміністративного правопорушення, які є загальнодоступною інформацією, тому не потребують доказування на загальних підставах.
В ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити:
-найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
-дату розгляду справи;
-відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
-опис обставин, установлених під час розгляду справи;
-зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
-прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
-дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
-транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
-технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
-розмір штрафу та порядок його сплати;
-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
-відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Так, з копії оскарженої постанови видно, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Враховуючи вищенаведені положення закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, що не спростував апелянт.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта на те, вказана постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною та підлягає скасуванню з підстав того, що позивач має пільги, оскільки є особою з інвалідністю 3-ої групи з огляду на наступне.
ст.52-2 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.
ч.6 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
В п.п.Ґ п.30.3 ПДР видно, що знак "Водій з інвалідністю" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.
Відповідно до ч.10 ст.30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №585 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №53 від 31 січня 2018) затверджено "Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів" (далі - Порядок № 585).
Цей Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання).
п.2 Порядку №585 визначено категорію осіб, яким надається право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів це, зокрема, водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Із змісту, п.4, п.5 Порядку, видно, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Отже, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами. Такий захист полягає, зокрема, у наданні, встановлених законодавством України, пільг таким особам на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Так, на власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування покладено обов`язок забезпечення виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують, зокрема, водії з інвалідністю, які у свою чергу мають право встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". Порядок і механізм як надання, так і отримання пільг водіям з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585. Положеннями Порядку № 585 імперативно визначено, що для безоплатного паркування водієм з інвалідністю транспортного засобу на відповідному місці для безоплатного паркування, в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу повинен бути розміщений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що останній належить до пільгової категорії громадян, які звільняються від оплати паркування, але за умови наявності на транспортному засобі відповідного розпізнавального знаку, що керує особа з інвалідністю.
Із змісту фотофіксації, наданої суб`єктом владних повноважень, чітко видно відсутність відповідного знаку на автомобілі який належить ОСОБА_1 ..
Отже, позивач не дотримав порядку отримання відповідної пільги на безоплатне паркування, оскільки на транспортному засобі відсутній розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дійсно не передбачений обов`язок розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на відповідних транспортних засобах. Це є правом особи.
Проте, у разі користування пільгами відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.1991р. та Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011р. №585, - зазначеними нормативно-правовими актами передбачено обов`язкове розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на транспортному засобі, у передбачений нормами Правил дорожнього руху, спосіб.
Тобто, нормативно-правовими актами передбачено обов`язкове розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю". Однак, транспортний засіб який належить позивачу такого знаку не мав.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР.
В ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ст.62 Конституції України, видно, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Франківського районного суду міста Львова від 30 квітня 2024 року у справі № 462/1389/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 10.10.2024р.
