462/1389/23

2-а/465/29/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

з участю секретаря судових засідань Лозинського Т. Р. А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Старик Михайла Валерійовича серії РАП №942877063 від 23.12.2022 р. про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.152-1КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 400 грн. на ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2023 року отримав постанову про накладення адміністративного стягнення РАП №942877063 від 23.12.2022 р., з якої вбачається, що водієм транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.152-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 400 грн. Зазначає, що має інвалідність 3-ї групи, 23.11.2022 р. припаркував своє авто, як він вважав, на місці для осіб з інвалідністю на паркувальному майданчику В1016 за адресою м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8.

Позивач звертався до відповідача з листами та зверненнями щодо скасування накладеного адміністративного стягнення у зв`язку з тим, що він є особою з інвалідністю, а розміткою на паркувальному місці було на його думку позначено саме місце для осіб з інвалідністю. Проте, стягнення не скасовано, вважає постанову незаконною та просить скасувати.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 27.02.2023 року справу за підсудністю передано для розгляду до Франківського районного суду м.Львова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 року справу передано в провадження судді Ванівського Ю.М.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.04.2023 року вказаний позов залишено без руху з підстав викладених в ухвалі.

21.04.2023 року на адресу суду надійшло клопотання на виконання ухвали від 03.04.2023 року про усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26.04.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.05.2023 року від Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі на належного відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

05.03.2024 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на належного відповідача Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

08.03.2024 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що транспортний засіб позивача було припарковано в межах відведеного майданчика для платного паркування, що знаходиться за адресою: код В1016, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8 без проведення оплати вартості послуг з користування таким майданчиком. Звернув увагу суду на те, що ні позивач, ні будь-хто інший не звертався до департаменту міської мобільності та величної інфраструктури Львівської міської ради із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності чи про визнання факту вчинення вказаного адміністративного правопорушення як у визначений ст. 279-3 КУпАП строк так і після його спливу. Відтак, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про незаконність винесеної постанови, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Суд, розглянувши адміністративну справу, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: 4) постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом;

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до ЗУ "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст. 219 КУпАП, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Старик Михайла Валерійовича серії РАП №942877063 від 23.12.2022 р. визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн.

Інспектором встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а саме: 23 листопада 2022 року о 12 год. 05 хв. водієм транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: код В1016, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8 з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Інспектором з паркування зроблено фотофіксацію за адресою: м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8, обставин порушення правил паркування в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано: дату порушення: 23.11.2022 р., місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкта, географічні координати: 49.844262, 24.031817, час вчинення порушення: з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек.

З фотофіксації видно, що 23.11.2022 р. транспортним засобом VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено паркування на майданчику для платного паркування, в період часу з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек., тобто більше десяти хвилин.

Згідно диспозиції ч. 1ст. 152-1КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі за неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.

Відповідно до примітки до вказаної статті положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Отже, порушення правил паркування, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування, є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Правила паркування транспортних засобів (далі - Правила), затверджені Постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1342, регламентують організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів.

У відповідності до п.4 Правил відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852); документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування - паркувальний талон або фіскальний чек, які посвідчують сплату вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.

У відповідності до п. 6 Правил контроль за виконанням цих Правил здійснює уповноважений підрозділ Національної поліції у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування та посадові особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради у частині контролю за станом благоустрою, інспектори з паркування у частині контролю за дотриманням правил паркування (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування).

Відповідно до п. 12-15 Правил майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.

Відведені майданчики для платного паркування повинні обов`язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Відповідно до ст. 279-1 КУпАП у разі, якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п`яти днів з моменту отримання звернення.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу).

Відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення була отримана позивачем, про що зазначається ним в позовній заяві. (а. с. 1)

Частинами 1, 3 ст. 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3цього Кодексу.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а вразі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень),що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Відповідно до п. 29 Правил факт оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування підтверджується відповідним документом із зазначенням в ньому реєстраційного номера транспортного засобу, що розміщується під лобовим склом транспортного засобу, за винятком випадків оплати вартості послуг за допомогою засобів мобільного зв`язку, коли факт такої оплати підтверджується захищеною комп`ютеризованою системою, або випадків паркування на майданчиках, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата (перевірка оплати) здійснюється під час виїзду з такого майданчика.

З фото фіксації вбачається, що оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування здійснена не була, оскільки на фото зафіксовано відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи фотознімки транспортного засобу VOLVO S90, д.н.з. НОМЕР_1 , що зроблені інспектором з паркування та надані суду, відповідають вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП, оскільки мають географічні координати, які підтверджують знаходження транспортного засобу саме на паркувальному майданчику за адресою: код В1016, м.Львів, вул.Гавришкевича, 3 пл.Д.Галицького, 8, географічні координати: 49.844262, 24.031817. На них відображено дату 23.11.2022 року і час вчинення порушень: з 11 год. 53 хв. 13 сек. до 12 год. 05 хв. 21 сек.

Зокрема, перший знімок фотофіксації зроблений об 11.53, а останній - о 12.05, що підтверджує факт неоплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування.

Матеріали фотофіксації містять географічні координати місця, де був розташований транспортний засіб позивача у момент вчинення адміністративного правопорушення, які є загальнодоступною інформацією, тому не потребують доказування на загальних підставах.

Відповідно до ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);

розмір штрафу та порядок його сплати;

правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Так, з копії постанови РАП №942877063 від 23.12.2022 р. вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи вищенаведені положення закону, суд вважає, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення,

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що вказана постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню з підстав того, що позивач має пільги, оскільки є особою з інвалідністю 3-ої групи та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 52-2 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.

Частиною 6 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Відповідно до п. п. Ґ п. 30.3 ПДР знак "Водій з інвалідністю" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

Відповідно до частини десятої статті 30 цього Закону порядок надання пільг власникам транспортних засобів, зазначених у частині шостій цієї статті, на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів), визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 №585 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №53 від 31 січня 2018) затверджено "Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів" (далі - Порядок № 585).

Цей Порядок визначає механізм надання пільг власникам транспортних засобів, зазначеним у частині шостій статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування (далі - безоплатне паркування) і на безоплатне зберігання на автостоянках, на яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів (крім гаражних кооперативів) (далі - безоплатне зберігання).

Пунктом 2 Порядку №585 визначено категорію осіб, яким надається право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів це, зокрема, водії з інвалідністю, водії, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).

Так, пункт 4 Порядку встановлює, що документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 96, ст. 3314), і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».

Отже, соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами. Такий захист полягає, зокрема, у наданні, встановлених законодавством України, пільг таким особам на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус. Так, на власників спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування покладено обов`язок забезпечення виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують, зокрема, водії з інвалідністю, які у свою чергу мають право встановлювати на транспортному засобі розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". Порядок і механізм як надання, так і отримання пільг водіям з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 № 585. Положеннями Порядку № 585 імперативно визначено, що для безоплатного паркування водієм з інвалідністю транспортного засобу на відповідному місці для безоплатного паркування, в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу повинен бути розміщений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".

Тобто, у разі не дотримання вказаних вимог, а саме розташування транспортного засобу за відсутності на ньому розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", отримання послуг з паркування на майданчику для платного паркування повинно бути сплачено на загальних підставах.

Так, позивачем до позовної заяви додано пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , відповідно до якого останній є інвалідом III групи.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач належить до пільгової категорії громадян, які звільняються від оплати паркування, але за умови наявності на транспортному засобі відповідного розпізнавального знаку, що ним керує особа з інвалідністю.

З фотофіксації, наданої відповідачем, вбачається відсутність відповідного знаку на автомобілі позивача.

Отже, позивачем не дотримано порядку отримання відповідної пільги на безоплатне паркування, оскільки на транспортному засобі відсутній розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".

Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дійсно не передбачений обов`язок розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на відповідних транспортних засобах. Це є правом особи.

Проте, у разі користування пільгами відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21.03.91 року та Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 585, - зазначеними нормативно-правовими актами передбачено обов`язкове розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю" на транспортному засобі, у передбачений нормами Правил дорожнього руху, спосіб.

Отже, нормативно-правовими актами передбачено обов`язкове розміщення розпізнавального знаку "Водій з інвалідністю", натомість транспортний засіб позивача такого знаку не мав.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, ЄДРПОУ 44448833, адреса: 79008, Львів, пл. Ринок, 1.

Суддя Ванівський Ю. М.