Єдиний державний реєстр судових рішень
Постанова
Іменем України
17 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 514/1206/21
провадження № 61-8439св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державний нотаріус Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидова Наталя Георгіївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Шаховським Олексієм Олександровичем , на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року в складі судді Тончевої Н. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року в складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д.,
Історія справи
Короткий зміст позову
16 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. про визнання неправомірними дій державного нотаріуса та скасування заяви.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із права власності на земельну ділянку загальною площею 7.28 га, яка розташована на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області.
За заявою позивачки ОСОБА_1 від 15 травня 2012 року № 299 відкрита спадкова справа № 123/2012.
05 листопада 2019 року ОСОБА_4 , який є племінником ОСОБА_3 , звернувся до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою № 901 про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3
05 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 надала згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. від 05 листопада 2019 року ОСОБА_4 відмовлено у видачу свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із неможливістю встановити ступінь споріднення між спадкодавцем та спадкоємцем.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року №514/1896/19 встановлено факт родинних відносин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
У зв`язку зі смертю ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою про відкликання згоди на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом. Проте, нотаріус усно відмовила у прийнятті такої заяви. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
ОСОБА_1 просила:
визнати протиправною відмову державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. прийняти заяву ОСОБА_1 про відкликання її заяви від 05 листопада 2019 року б/н у спадковій справі № 123/2012, заведеній після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання згоди на включення до кола спадкоємців іншого племінника спадкодавця ОСОБА_4 , який пропустив шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини;
скасувати заяву ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року б/н у спадковій справі № 123/2012, заведеній після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання згоди на включення до кола спадкоємців іншого племінника спадкодавця ОСОБА_4 , який пропустив шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
суду не надано доказів, які підтверджували б зазначені позивачем у позовній заяві обставини, а саме докази звернення позивача ОСОБА_1 до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою про відкликання згоди на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 та докази відмови в прийнятті такої заяви;
надані докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України вони не встановлюють факту вини відповідача у порушенні прав позивача, тобто, у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України, стороною позивача не доведено ті обставини, на які вона посилалася у позові як на підставу своїх вимог. Тому суд зробив висновок про неможливість задоволення заявлених вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наведені останнім обставини.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шахновський О. О. задоволено частково;
рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року, змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін в його резолютивній частині.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
ОСОБА_4 пропустив строк для прийняття спадщини щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . При цьому, відповідно до вимог статті 1272 ЦК України, ОСОБА_1 , як єдина спадкоємиця щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, подала нотаріусу письмову згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом;
тому, подавши до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. 05 листопада 2019 року заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вважається таким, що прийняв спадщину, відповідно до положень ЦК України, не зважаючи на відсутність свідоцтва про право на спадщину;
апеляційний суд вважав безпідставними вимоги позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки чинним законодавством не передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, відкликати свою добровільно подану заяву про надання згоди на включення до кола спадкоємців інших спадкоємців, які пропустили шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини. Не передбачено такого права, після того спадкоємець, якому надано згоду на включення його до кола спадкоємців, прийняв спадщину в порядку положень ЦК України.
письмова згода спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви нотаріусу про прийняття спадщини, є добровільним погодженим рішенням спадкоємців.
оскільки висновок суду першої інстанції, про те, що суду не надано доказів звернення позивача ОСОБА_1 до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою про відкликання згоди на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 й доказів відмови в прийнятті такої заяви, не відповідає фактичним обставинам справи та з урахуванням відповіді державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г., на постановлені позивачем питання, колегія суддів зробила висновок про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх необґрунтованістю;
оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, однак не спростували висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд на підставі статті 376 ЦПК України вважав за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу та змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивування.
Аргументи учасників справи
10 червня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником Шаховським О. О. , на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року (повне судове рішення складено 18 березня 2024 року), у якій просила:
скасувати оскаржені судові рішення;
ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
звернення заявника до Верховного Суду з касаційною скаргою викликане саме необхідністю надання правового висновку щодо тлумачення та застосування норм права, які передбачені статтями 6, 214 ЦК України до спірних правовідносин, а саме наявність у спадкоємця відкликати раніше надану згоду на включення до кола спадкоємців інших спадкоємців, які пропустили шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини. Відсутність правового висновку Верховного Суду з цього питання унеможливлює надання оцінки законності та правомірності оскаржуваного рішення апеляційного суду.
особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21);
по своїй суті згода спадкоємця на включення до кола спадкоємців, спадкоємця, який пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини є одностороннім правочином. При вчиненні такого правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Одним із ключових питань в цій справі є те, чи може особа, яка вчинила односторонній правочин відмовитися від нього і коли така відмова від правочину породжує правові наслідки;
особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту (частина перша статті 214 ЦК України);
за загальним правилом, особа, яка вчинила односторонній правочин, може від нього відмовитися, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані; - перешкодою для відмови від одностороннього правочину є заборона, яка визначена нормою закону; - особа, яка вчинила згоду спадкоємця може від неї відмовитися. Заборони для відмови від такого одностороннього правочину на рівні норми закону не передбачено; відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
суди не врахували, що особа, яка вчинила згоду на включення до кола спадкоємців спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини може від неї відмовитися; суди не з`ясували доводи, якими обґрунтовувалися позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, що право на відмову від одностороннього правочину, передбачено статтею 214 ЦК України. За таких обставин висновок судів про необґрунтованість позовних вимог є хибним;
висновок апеляційного суду, що чинним законодавством не передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, відкликати свою добровільно подану заяву про надання згоди на включення до кола спадкоємців інших спадкоємців, які пропустили шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини, суперечить положенням статей 6, 214 ЦК України, чим фактично порушуються права та інтереси позивача вільно розпоряджатись цивільними правами та вчиняти на власний розсуд правочини або відмовлятись від них;
відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд не вмотивував чому обмежується право позивача в цій справі на вчинення одностороннього правочину, навіть не передбаченого актами цивільного законодавства, не встановив чи відповідає така відмова позивача від раніше наданої згоди загальним засадам цивільного законодавства та чи порушуються при цьому права або інтереси третіх осіб;
апеляційним судом не розглянуто позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. прийняти заяву ОСОБА_1 про відкликання її заяви від 05 листопада 2019 року б/н у спадковій справі №123/2012, заведеній після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання згоди на включення до кола спадкоємців іншого племінника спадкодавця ОСОБА_4 , який пропустив шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
10 вересня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 серпня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3
15 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області, із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3
15 травня 2012 року Тарутинською районною державною нотаріальною конторою Одеської області була відкрита спадкова справа № 123/2012 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
05 листопада 2019 року ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою № 901 про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 надала письмову згоду на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із пропущенням ним встановленого статтею 1270 ЦК України строку на прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. від 05 листопада 2019 року ОСОБА_4 було відмовлено у видачу свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з неможливістю встановити ступінь споріднення між спадкодавцем та спадкоємцем.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року № 514/1896/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87020718):
заяву ОСОБА_4 , представником якого є адвокат Шахновський О. О., заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державний нотаріус Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидова Н. Г., про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено;
встановлено факт родинних відносин, а саме той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є племінником ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
У справі № 514/1896/19 встановлено, що:
заявник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 року
рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2013 року встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є племінницею ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
оскільки ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою ОСОБА_4 , є також племінницею ОСОБА_3 , то і ОСОБА_4 також є племінником ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
Апеляційний суд встановив, що подавши до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. 05 листопада 2019 року заяву про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , та про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вважається таким, що прийняв спадщину, не зважаючи на відсутність свідоцтва про право на спадщину.
Позиція Верховного Суду
У цій справі як перед касаційний судом так і перед судами постало кілька ключових питань:
чи допускає ЦК України можливість вчиняти такий правочин як згода спадкоємця, який прийняв спадщину, спадкоємцю, що пропустив строк для прийняття спадщини, подати заяву про прийняття спадщини?
чи може спадкоємець, який надав письмову згоду на подання заяви про прийняття спадщини відмовитися від неї і хто має сприйняти таку відмову від правочину?
Щодо згоди спадкоємця на прийняття спадщини
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України).
Касаційний суд вже звертав увагу, що автономія волі та приватний інтерес є «підвалинами» сучасного приватного права. Завдання приватного права полягає у «напрацюванні» таких правил, які максимальною мірою забезпечують автономію волі та реалізацію приватного інтересу кожної особи, без порушення прав і інтересів інших осіб (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2024 року в справі № 601/1396/21 (провадження № 61-6001св23)).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
Вчинення згоди - односторонній правочин, оскільки особа тим самим реалізує своє право та робить це можливим для інших осіб здійснити своє право. Згода може бути: (а) передумовою для встановлення правовідносин між особою, яка надала цю згоду, та адресатом згоди або між останнім та іншими особами; (б) юридичним фактом у вже існуючих правовідносинах, що дозволяє або обумовлює ті чи інші етапи їх існування; (в) дією, спрямованою на припинення правовідносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
Касаційний суд зауважує, що:
як свідчить буквальне тлумачення положень частини другої статті 1272 ЦК законодавець конструює загальне правило так, що допускає надання письмової згоди на прийняття спадщини саме кількома спадкоємцями, для спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини;
натомість врахування засади розумності дозволяє стверджувати й про те, що навіть один спадкоємець, який прийняв спадщину, може надати письмову згоду на прийняття спадщину для спадкоємця, який пропустив строк на прийняття
спадщини;
в тому разі, якщо один спадкоємець, який прийняв спадщину, надає письмову згоду на прийняття спадщину, то в такому разі згода є одностороннім
правочином.
Щодо відмови від згоди на подання заяви про прийняття спадщини і хто має сприйняти таку відмову від правочину
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).
Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року в справі № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:
суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;
такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року в справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23)).
Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту (частина перша статті 214 ЦК України).
Цей суд вже міркував про відмову від одностороннього правочину. Зокрема, акцентував увагу, що за загальним правилом, особа, яка вчинила односторонній правочин, може від нього відмовитися. Перешкодою для відмови від одностороннього правочину є заборона, яка визначена нормою закону (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21)).
Касаційний суд підкреслює, що:
спадкоємець, який прийняв спадщину (особа, яка вчинила згоду) може від такої згоди відмовитися. Заборони для відмови від такого одностороннього правочину на рівні норми закону не передбачено;
оскільки такий односторонній правочин (відмова від згоди) відноситься до односторонніх правочинів, що розраховані на їх сприйняття іншою особою, то особа, яка відмовляється від надання згоди, повинна негайно повідомити про це саме особу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємця);
односторонній правочин (відмова від згоди) відноситься до тих односторонніх правочинів, що розраховані на їх сприйняття іншими особами. Чи може бути таким суб`єктом, який сприймає відмову від згоди на подання заяви про прийняття спадщини, нотаріус? Нотаріуси (державні чи приватні) не є учасниками таких приватних відносин. Повідомлення нотаріуса (державного чи приватного) про вчинення такого одностороннього правочину як відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини, не може породжувати для особи, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємцю), відповідні правові наслідки;
якщо особа, яка відмовилася від надання згоди, то вона має повідомити про це особу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини (чи його спадкоємця), а не нотаріуса. В такому разі відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини не породжує відповідні наслідки, оскільки не сприйнята належним суб`єктом;
відмова особи від надання згоди у разі, якщо на підставі згоди прийнята спадщина, хоча й допускається, але не зумовлює впливу на спадкові права особи, що сприйняла таку згоду.
Щодо вирішення спору по суті
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред?явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23)).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).
Касаційний суд вже звертав увагу, що належним відповідачем за вимогою про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса є державна нотаріальна контора, а не нотаріус (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року в справі № 523/4642/22 (провадження № 61-13095св23)).
У справі, що переглядається:
суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано доказів звернення позивача ОСОБА_1 до державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. із заявою про відкликання згоди на включення ОСОБА_4 до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 та докази відмови в прийнятті такої заяви;
суд апеляційної інстанції при зміні в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції вважав, що чинним законодавством не передбачено право спадкоємця, який прийняв спадщину, відкликати свою добровільно подану заяву про надання згоди на включення до кола спадкоємців інших спадкоємців, які пропустили шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини;
суди не звернули увагу, що спадкоємець, який прийняв спадщину (особа, яка вчинила згоду), може від такої згоди відмовитися. Заборони для відмови від такого одностороннього правочину на рівні норми закону не передбачено. Оскільки такий односторонній правочин (відмова від згоди) відноситься до односторонніх правочинів, що розраховані на їх сприйняття іншою особою, то особа, яка відмовляється від надання згоди, повинна негайно повідомити про це самеособу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємця).Нотаріуси (державні чи приватні) не є учасниками таких приватних відносин. Повідомлення нотаріуса (державного чи приватного) про вчинення такого одностороннього правочину як відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини, не може породжувати для особи, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини(чи його спадкоємцю), відповідні правові наслідки. Якщо особа, яка відмовилася від надання згоди, то вона має повідомити про це особу, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини (чи його спадкоємця), а не нотаріуса. В такому разі відмова від згоди на подання заяви про прийняття спадщини не породжує відповідні наслідки, оскільки не сприйнята належним суб`єктом. Відмова особи від надання згоди у разі, якщо на підставі згоди прийнята спадщина, хоча й допускається, але не зумовлює впливу на спадкові права особи, що сприйняла таку згоду;
суди не встановили обставин які б свідчили, що позивачка повідомила про відмову від згоди на подання заяви про прийняття спадщини спадкоємця особи, якій надано згоду на подання заяви про прийняття спадщини;
суди не врахували, що належним відповідачем за вимогою про визнання протиправною відмови державного нотаріуса Тарутинської районної державної нотаріальної контори Одеської області Давидової Н. Г. прийняти заяву ОСОБА_1 про відкликання її заяви від 05 листопада 2019 року є державна нотаріальна контора, а не нотаріус;
поза увагою судів при відмові в задоволенні позовної вимоги про скасування заяви ОСОБА_1 від 05 листопада 2019 року б/н у спадковій справі № 123/2012 про надання згоди на включення до кола спадкоємців іншого племінника спадкодавця ОСОБА_4 , який пропустив шестимісячний строк встановлений законом для прийняття спадщини,залишилося те, що у цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред?явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним.
За таких обставин судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а в іншій частині належить залишити без змін. Оскільки касаційний суд змінює частково судові рішення тільки в частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється, і судові витрати пов`язані із поданням касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргуОСОБА_1 , яка підписана представником Шаховським Олексієм Олександровичем , задовольнити частково.
Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
