Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9804/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Селівакіна І.О. (адвокат),
відповідача - Прокопіва Н.М. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Трофименко Т.Ю.)
від 09.10.2023,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Трофименко Т.Ю.)
від 13.11.2023
та постанови Північного апеляційного господарського суду
(головуюча - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
від 15.04.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 2 350 155,84 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство, скаржник) про стягнення 2 350 155,84 грн.
2. Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1846/02/21 від 25.06.2021 щодо здійснення оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 2 147 884,93 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 44 501,08 грн 3% річних та 157 769,83 грн інфляційних втрат.
3. 02.08.2023 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача: 2 078 724,56 грн - основної заборгованості (за період: жовтень 2022, лютий - серпень 2022), 44 461,88 грн - річних, 157 769,83 грн - інфляційних втрат. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 25.06.2021 Підприємством (Гарантований покупець) та Товариством (продавець за «зеленим» тарифом») укладено договір № 1846/02/21 (надалі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок №641) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
5. Згідно з пунктом 1.2 договору Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку №641 або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
6. Відповідно до пункту 2.1. договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
7. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі Гарантованого покупця (пункт 2.2 договору).
8. Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
9. Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку №641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
10. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом (пункт 2.5 договору).
11. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку №641 на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку №641 (пункт 3.1 договору).
12. Відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку №641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
13. Згідно з пунктом 3.4. договору, у випадку здійснення Гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (пункт 3.4 договору).
14. Пунктом 4.1 договору узгоджено, що продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
15. Відповідно до пункту 4.5 договору Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом, відповідно до глави 9 Порядку №641.
16. Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).
17. Відповідно до пункту 8.1 Порядку №641 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з Гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи Гарантованого покупця, про що продавець зобов`язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.
18. Судами встановлено, що відповідно до статті 2.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ», затвердженого рішенням учасника від 03.11.2020 № 03/11 ТОВ «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» основним видом діяльності вказаного Товариства є виробництво електроенергії, а також супутні з ним види діяльності: передача електроенергії, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
19. Відповідно до статті 2.4 зазначеного статуту, види діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії) можуть здійснюватися тільки при наявності такого дозволу (ліцензії) відповідних державних установ.
20. Постановою НКРЕКП від 21.04.2021 № 704 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.
21. ТОВ «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» було приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 2082-01014; дата акцептування: 16.06.2021), що підтверджується листом НЕК «УКРЕНЕРГО» вих.№ 01/25090.
22. Відповідно до повідомлення НЕК «УКРЕНЕРГО» вих. № 01/26969 Товариство включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 годин 00 хвилин 01.07.2021.
23. Так пунктом 8.3 Порядку №641 визначено, що фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
24. Пунктом 10.1 Порядку №641 встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям з забезпеченням їм пропорційної оплати, відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
25. До 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
26. Згідно з пунктом 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, Гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє на електронну адресу йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи.
27. Пунктом 10.3 Порядку №641 встановлено, що після отримання від Гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк, з дати отримання актів купівлі-продажу, Гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. ДП «Гарантований покупець» у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це Гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
28. Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, Гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу (пункт 10.4 Порядку №641).
29. НКРЕКП затвердило постановами розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова від 09.09.2022 №1117 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова від 20.09.2022 №1190 - у липні 2022 року; постанова від 14.03.2023 №473 - у серпні 2022 року.
30. На виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку №641 позивачем та відповідачем підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за такі періоди на загальну суму 3 804 520,14 грн:
- за жовтень 2021 року: акт від 31.10.2021 на суму 441 951,25 грн;
- за лютий 2022 року: акт від 28.02.2022 на суму 261 979,08 грн;
- за березень 2022 року: акт від 31.03.2022 на суму 433 957,94 грн;
- за квітень 2022 року: акт від 30.04.2022 на суму 395 769,14 грн;
- за травень 2022 року: акт від 31.05.2022 на суму 583 575,78 грн;
- за червень 2022 року: акт від 30.06.2022 на суму 559 565,80 грн;
- за липень 2022 року: акт від 31.07.2022 на суму 646 796,86 грн;
- за серпень 2022 року: акт від 31.08.2022 на суму 480 924,29 грн.
31. Відповідач здійснив лише часткову оплату відпущеної електроенергії у загальному розмірі 1 656 635,21 грн.
32. З огляду на вищевикладене, станом на дату пред`явлення позову відповідач належним чином не виконав обов`язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричною енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 078 724,56 грн.
33. Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з даним позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості, а також 44 461,88 грн 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 157 769,83 грн.
34. Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договірні зобов`язання сторін за період 2022 року виникли в умовах дії воєнного стану, а тому здійснюються відповідачем з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом», в той час як позивачем не доведено порушення Гарантованим покупцем встановленого вказаними нормативно-правовими актами порядку розрахунків.
Короткий зміст рішень місцевого та апеляційного господарських судів
35. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, позов задоволено повністю, стягнуто з позивача на користь відповідача 2 078 724,56 грн заборгованості, 44 461,88 грн 3% річних, 157 769,83 грн та судовий збір у розмірі 34 214,34 грн; повернуто позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 038,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 724 від 09.06.2023.
36. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором, сплативши вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим на час звернення до суду першої інстанції з позовом у останнього виникла заборгованість за договором у сумі 2 078 724,56 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами і не спростована відповідачем. Суди визнали доводи апелянта з посиланням на накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом», як підставу для відмови в задоволенні позову, необґрунтованими, оскільки зазначили, що такі не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору. При цьому, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23. Також суди вважали, що відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, відповідно, позовні вимоги Товариства в зазначеній частині вважали обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
37. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024, заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено та стягнуто з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.
38. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо обґрунтованості заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи додаткове рішення суду першої інстанції, відхилив доводи відповідача про те, що стягнена сума (у розмірі 24 000,00 грн) є неспівмірною, оскільки жодних доказів такої неспівмірності, завищення вартості наданих послуг відповідачем, а також необхідності обмеження такого розміру до 1 грн надано не було. Суд зазначив, що у цій справі не підлягають до застосування правові висновки, на які посилається апелянт (зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 910/5744/18, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19), оскільки підлягають до застосування більш пізні правові позиції, а також постанови Верховного Суду, де оплата за адвокатські послуги здійснювалась у фіксованому (згідно договору) розмірі (зокрема, постанова від 23.01.2024 у справі № 916/2492/22). Підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції не встановив.
Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
39. 07.05.2024 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
40. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, скаржник визначає підставою касаційного оскарження випадок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 287 цього Кодексу. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» та вважає, що є необхідність відступити від висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, який був застосований судом апеляційної інстанції.
Крім того, скаржник вважає, що оскільки дана касаційна скарга Гарантованого покупця стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, з урахуванням існування кількісного та якісного критеріїв, зважаючи на розходження у судовій практиці судів різних юрисдикцій та інстанцій, беручи до уваги суспільно значимий інтерес у вирішенні даної категорії спорів, з метою однакового застосування закону, що забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, наявні правові підстави для передачі справи на розгляд палати/об`єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду.
41. 10.05.2024 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
42. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, скаржник визначає підставою касаційного оскарження випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки запереченням відповідача щодо необхідності зменшення витрат на правничу допомогу, не надали обґрунтування щодо відхилення доводів відповідача, неправильно застосували норми статей 1, 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 126, 129 ГПК України, і не врахували висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу порівняно зі складністю справи.
43. Від позивача надійшов відзив на касаційні скарги відповідача, в якому Товариство просить Суд повністю відмовити у задоволенні касаційних скарг або закрити касаційне провадження.
44. Відзив на касаційні скарги обґрунтовано таким:
- у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23, Верховний Суд підтвердив, що накази №140 та № 206 жодним чином не змінили і не припинили обов`язок Гарантованого покупця здійснити повний розрахунок за поставлену електричну енергію за правилами, що визначені пунктом 10.4 Порядку №641. Відтак, об`єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22;
- вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, про задоволення заяви позивача та стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн., є законне та обґрунтоване, а доводи касаційної скарги відповідача в цій частині зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами попередніх судових інстанцій та незгодою відповідача з сумою заявлених витрат на правничу допомогу;
- висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у доводах касаційної скарги, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається;
- підстав для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, відсутні, оскільки об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 вже було відмовлено Гарантованому покупцю у відступленні від зазначених висновків.
Крім того у відзиві Товариство зазначає, що орієнтовний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які останнє очікує понести в суді касаційної інстанції складає 30 000 грн. Докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України.
45. Підприємство 29.08.2024 через систему «Електронний суд» подало клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.
Клопотання Підприємства обґрунтовано тим, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.06.2024 по справі № 910/4439/23 не надала висновків щодо застосування приписів статті 625 ЦК України, а лише залишила в цій частині рішення судів попередніх судових інстанцій без змін, відповідно наявні підстави для відступу від зазначеної постанови об`єднаної палати у справі № 910/4439/23 з метою їх конкретизації.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
Щодо касаційної скарги державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024
46. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В частині першій статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
47. Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
48. Так, згідно з вимогами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
49. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
50. Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
51. До спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
52. Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
53. За умовами пункту 2.4 договору виробник за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку № 641 за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.
Відповідно до пункту 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Згідно з пунктом 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 зазначеного Порядку.
Відповідно до пункту 3.2 договору розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.3 договору, встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
54. Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця Гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед Гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від Гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
55. Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що відповідач умови договору не виконав, отриману електричну енергію оплатив частково, посилаючись на положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом», а тому суди, перевіривши розрахунки позивача, дійшли висновку, що позовні вимоги Товариства підлягають задоволенню у повному обсязі.
Касаційний суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
56. Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
57. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
58. Скаржник, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що наявні підстави для відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 щодо питання застосування пунктів 1.1, 1.3 наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та пунктів 2, 3 наказу від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом».
59. Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Таким чином, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
Верховний Суд зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).
60. З викладеного убачається, що для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховний Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення або підходи застосовані в цих рішеннях мають бути очевидно застарілими внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці ЄСПЛ; існування невідповідності критерію «якість закону» законодавчих норм, що призвело до різного тлумачення судами (колегіями, палатами) норм права.
Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
61. Як зазначалось вище, суди попередніх судових інстанцій з урахуванням положень законодавства, яке регулює правовідносини у справі, зокрема, положення Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, встановили наявність заборгованості відповідача перед позивачем.
62. Крім того, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23 вже розглядалось питання стосовно відступлення від правового висновку, викладеного у постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.
Відтак, об`єднана палата не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
63. У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від висновків якої просить відступити скаржник, зазначено, що накази Міненерго від 28.03.2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» № 140, від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206 не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
64. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.
65. Отже, касаційний суд не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, таким чином наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного провадження.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду або на розгляд палати/об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
66. Крім того у касаційний скарзі відповідачем з посиланням на частину 5 статті 302 ГПК України зазначено, що наявні правові підстави для передачі справи на розгляд палати/об`єднаної палати/Великої Палати Верховного Суду, оскільки дана касаційна скарга Гарантованого покупця стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та справа містить виключну правову проблему.
67. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
68. Водночас, лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №909/1191/21).
69. Оскільки критеріїв виключної правової проблеми процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно застосовує критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. У низці ухвал (від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі №357/13182/18, від 23.06.2020 у справі №910/8130/17, від 09.07.2020 у справі №610/1065/18, від 15.09.2020 у справі №910/32643/15, від 13.10.2020 у справі №640/17296/19, від 23.10.2020 у справі №906/677/19, від 14.04.2021 у справі №757/50105/19, від 22.04.2021 у справі №640/6432/19, від 28.04.2021 у справі №916/1977/20, від 18.05.2021 у справі №758/733/18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.
Так, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 02.09.2021 у справі №910/11820/20 визначила, що для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати кілька з наведених ознак, зокрема: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: - немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах тощо.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів.
Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.
70. З урахуванням зазначеного, а також, зважаючи на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, Верховний Суд констатує, що не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, палати чи об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Щодо касаційної скарги державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024
71. Так, додатковим рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, стягнуто з Підприємства на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн.
Суди попередніх судових інстанцій, надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, судом визнано обґрунтованим включення у витрати на правничу допомогу ПДВ у розмірі 4000,00 грн, оскільки Об`єднання, адвокатами якого надавались послуги з правничої допомоги позивачу у цьому судовому процесі, є платником вказаного податку.
З огляду на викладене, місцевий суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні, відповідно, з огляду на повне задоволення позову, вказав, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 24 000,00 грн.
72. Відповідач не погоджується із заявленими витратами, вважає їх завищеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають принципу розумності, складності справи, а також не є співмірними із обсягом та змістом поданих представниками позивача в справу документів та витраченим часом на надання правничої допомоги. При цьому вказує, що суди попередніх судових інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду.
73. Касаційний суд вважає безпідставними такі доводи касаційної скарги, з огляду на таке.
74. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
75. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
76. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
77. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
78. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
79. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
80. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
81. За приписами пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
82. Статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
83. Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
84. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
85. При цьому, згідно з частиною четвертою вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
86. У той же час, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
87. Принцип пропорційності є загальним, універсальним принципом права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
88. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката.
89. Розглядаючи заяву позивача судами встановлено, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат ним надано суду:
- договір про надання правової допомоги №24/05-23 від 24.05.2023 (надалі - договір), укладений між ТОВ «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» (надалі - Об`єднання), відповідно до умов пункту 1.1 якого клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (послуги) клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору;
- додаток № 1 від 24.05.2023 до договору, у якому сторони погодили, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом Об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі за позовом клієнта до ДП «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за договором № 1846/02/21 від 25.06.2021, складає 20 000,00 грн;
- акт надання послуг від 12.10.2023 до додатку №1 від 24.05.2023 до договору;
- опис деталізованого обсягу наданих послуг від 12.10.2023 до додатку № 1 від 24.05.2023 до Договору;
- рахунок на оплату послуг № 4917 від 24.05.2023 на суму 24 000,00 грн з ПДВ;
- платіжну інструкцію № 701 від 25.05.2023 на суму 24 000,00 грн з ПДВ.
На підтвердження необхідності стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу позивача із включенням до суми таких витрат податку на додану вартість надано Витяг № 1926554501326 з реєстру платників податку на додану вартість.
90. До суду першої інстанції відповідачем подано заперечення проти заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідач не погоджується із заявленими витратами, вважає їх завищеними, необґрунтованими та такими, що не відповідають принципу розумності, складності справи, а також не є співмірними із обсягом та змістом поданих представниками позивача в справу документів та витраченим часом на надання правничої допомоги.
91. Оцінюючи заперечення відповідача, суд зазначив, що відповідач не довів неспівмірності заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу із наданими адвокатами позивача послугами, які підтверджені належними та допустимими у розумінні статей 76-77 ГПК України доказами. Суд вважав, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. При цьому, судом визнано обґрунтованим включення у витрати на правничу допомогу ПДВ у розмірі 4 000,00 грн, оскільки Об`єднання, адвокатами якого надавались послуги з правничої допомоги позивачу у цьому судовому процесі, є платником вказаного податку. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу чи відмови у їх задоволенні, відповідно вказав, що обґрунтованою суму витрат на правничу допомогу є саме 24 000,00 грн.
Апеляційний господарський суд погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.
92. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій здійснена оцінка доказів у справі з дотриманням статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України.
93. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають положенням статей 126, 129 ГПК України, та прийняті з урахуванням всіх необхідних принципів та критеріїв розподілу судових витрат на оплату послуг адвоката, та на підставі поданих сторонами доказів та обставин встановлених судами.
94. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/20293/21, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 27.10.2022 у справі № 904/8800/21, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц щодо відшкодування вартості адвокатських послуг заявлених стороною, оскільки, судові рішення у вказаних справах, прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), які подані сторонами та оцінені судами під час розгляду заяви про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів.
Крім того, Верховний Суд вважає, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень статті 126 та статті 129 ГПК України.
95. Суди попередніх інстанцій при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Незгода скаржника із сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується, не свідчить про порушення судами статей 126, 129 ГПК України.
Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Щодо клопотання державного підприємства «Гарантований покупець» про передачу справи №910/9804/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
96. Клопотання Підприємства обґрунтовано тим, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 по справі № 910/4439/23 не надала висновків щодо застосування приписів статті 625 ЦК України, а лише залишила в цій частині рішення судів попередніх судових інстанцій без змін, відповідно наявні підстави для відступу від зазначеної постанови об`єднаної палати у справі № 910/4439/23 з метою їх конкретизації.
97. Відповідно до положень частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
98. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
99. Водночас, як вже зазначалося вище, Суд у справі, що розглядається, звертається до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/4439/23, яка є чіткою зрозумілою та актуальною, тому не вбачає підстав для її відступу та повторної передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від наведеної правової позиції. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують та по суті є незгодою останнього з результатом вирішення спору.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
100. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
101. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
102. Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Розподіл судових витрат
103. З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити в задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про передачу справи №910/9804/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
2. Касаційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/9804/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді О. Баранець
Н. Губенко
