Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" квітня 2024 р. Справа№ 910/9804/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представника скаржника згідно з протоколом судового засідання від 15.04.2024:
від позивача: Клян А.Ф. - адвокат, посвідчення № 000657;
від відповідача: Прохоров Ю.Г. - адвокат, посвідчення № 000198;
за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (повний текст - 18.10.2023)
у справі № 910/9804/23 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 2 350 155,84 грн,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2 350 155,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 1846/02/21 від 25.06.2021 щодо здійснення оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем за «зеленим» тарифом, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 2 147 884,93 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 44 501,08 грн 3% річних та 157 769,83 грн інфляційних втрат.
02.08.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив, яка містила, зокрема, вимогу про поновлення процесуального строку для подання доказів. Вказана заява була прийнята судом до розгляду. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача: 2 078 724,56 грн - основної заборгованості (за період: жовтень 2022, лютий - серпень 2022), 44 461,88 грн - річних, 157 769,83 грн - інфляційних втрат.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Солар Єрки" 2 078 724 гривні 56 коп. заборгованості, 44 461 гривня 88 коп. 3% річних, 157 769 гривень 83 коп. та судовий збір у розмірі 34 214 гривень 34 коп. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Індіан Солар Єрки" зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 038 гривень 00 коп, сплачений відповідно до платіжної інструкції № 724 від 09.06.2023.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" 01.11.2023 (через канцелярію суду) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2023 у справі № 910/9804/23 повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/9804/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у судовому засіданні на 12.12.2023.
12.12.2023 Північним апеляційним господарським судом було оголошено перерву на 16.01.2024.
15.01.2024 (через електронний суд) від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині у справі № 910/9804/23.
У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. на лікарняному, розгляд справи, призначений на 16.01.2024, не відбувся.
Ухвалою від 22.01.2024 Північним апеляційним господарським судом було, зокрема, розгляд апеляційної скарги призначено на 25.01.2024. Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувались перерви.
24.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у даній справі з доказами відправки іншій стороні.
25.01.2024 від позивача надійшли заперечення на подані відповідачем пояснення у даній справі.
27.02.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у даній справі.
Також 01.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у даній справі з долученням постанови Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23.
У судове засідання 15.04.2024 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши в задоволенні позову повністю. Представник позивача в судовому засіданні 15.04.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з урахуванням узгодження сторонами продовження терміну розгляду апеляційної скарги, з метою забезпечення рівності сторін, необхідності врахування судової практики Верховного Суду (на розгляді у якому знаходились аналогічні справи, за доводами сторін), враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Так, скаржник не погоджується з рішення суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.
Відповідач, в свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договірні зобов`язання сторін за період 2022 року виникли в умовах дії воєнного стану, а тому здійснюються відповідачем з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».
Разом з цим, позивачем не доведено порушення ДП «Гарантований покупець» встановленого вказаними нормативно-правовими актами порядку розрахунків. Крім того, відповідач посилався на відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії на адресу ДП «Гарантований покупець».
Окрім цього зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 525, 526, 614, 547 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196, 218, 231 Господарського кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії».
Скаржник стверджує, що позовні вимоги не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, визначених наведеним законодавчим регулюванням. У зв`язку з чим такі вимоги не підлягають задоволенню.
Скаржник зауважує, що суд першої інстанції повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи специфіку спірних правовідносин, фінансовий стан відповідача, характер його діяльності, який не пов`язаний із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків та дій позивача, що спрямовані на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню до 1% нарахованих річних та інфляційних втрат.
А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову повністю.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Так, сторона зазначила, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення - слід залишити без змін.
Сторона зазначила, що накази Міненерго № 140 від 28 березня 2022 року «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та № 206 від 15 червня 2022 року «Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом» жодним чином не обмежують право позивача на отримання оплати повної вартості проданої електричної енергії відповідно до укладеного сторонами у справі договору, а також не змінюють терміни виконання грошових зобов?язань за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Окрім цього, судом першої інстанції у рішенні з дотриманням норм матеріального та процесуального права правильно встановлено, що форс-мажорні обставини відсутні у даному конкретному випадку за договором. Апелянтом не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Більше того, форс-мажорні обставини не звільняють відповідача від встановленого законом обов?язку сплатити позивачу інфляційні втрати та 3 % річних внаслідок порушення термінів виконання грошового зобов?язання.
Також позивач зазначив, що інфляційні втрати та 3 % річні, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу позивача, а тому відповідні суми не можуть бути зменшені судом як штрафні санкції.
Позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.06.2021 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (надалі - Гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіан Солар Єрки» (надалі - ТОВ «Індіан Солар Єрки», позивач, продавець за «зеленим» тарифом) укладено договір № 1846/02/21 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (надалі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно з п. 1.2 договору Гарантований покупець зобов`язується надавати, а продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Як вбачається із умов п. 2.1. договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі Гарантованого покупця (п. 2.2 договору).
Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4. договору).
Відповідно до п. 8.1. Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для здійснення купівлі-продажу електричної енергії продавець повинен стати учасником ринку електричної енергії, укласти з Гарантованим покупцем двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною, типові форми яких затверджені Регулятором, вступити на підставі цього договору до балансуючої групи Гарантованого покупця, про що продавець зобов`язаний повідомити ОСР, на території ліцензованої діяльності якого знаходиться, та здійснювати операції з купівлі та продажу електричної енергії лише із гарантованим покупцем.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 2.2. статуту ТОВ «Індіан Солар Єрки», затвердженого рішенням учасника від 03.11.2020 № 03/11 ТОВ «Індіан Солар Єрки», основним видом діяльності вказаного товариства є виробництво електроенергії, а також супутні з ним види діяльності: передача електроенергії, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.
Відповідно до ст. 2.4. вказаного статуту, види діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензії) можуть здійснюватися тільки при наявності такого дозволу (ліцензії) відповідних державних установ.
Постановою НКРЕКП від 21.04.2021 № 704 «Про видачу ліцензії з виробництва електричної енергії ТОВ «Індіан Солар Єрки», видано позивачу ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.
ТОВ «Індіан Солар Єрки» було приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 2082-01014; дата акцептування: 16.06.2021), що підтверджується листом НЕК «УКРЕНЕРГО» вих.№ 01/25090.
Відповідно до повідомлення НЕК «УКРЕНЕРГО» вих. № 01/26969 ТОВ «Індіан Солар Єрки» включено до балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» на підставі наданої заяви щодо вступу учасника ринку до балансуючої групи та підтвердження зі сторони ДП «Гарантований покупець» з 00 годин 00 хвилин 01.07.2021.
За твердженнями позивача, перевіреними судом, ТОВ «Індіан Солар Єрки» постановами НКРЕКП від 29.09.2021 № 1661 та від 30.12.2021 № 3024 встановлювався «зелений» тариф.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що позивач є виробником за «зеленим» тарифом, а відтак, здійснює продаж Гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.
Частинами 2 та 3 ст. 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Так, Постановами НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року.
Водночас, враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням товариству 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Судом першої інстанції правомірно було зазначено, що остаточним терміном оплати Гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної ТОВ «Індіан Солар Єрки» у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року є 15.09.2022; у липні 2022 року - 26.09.2022; у серпні 2022 року - 20.03.2023.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди, а саме:
за жовтень 2021 року на загальну суму 397 585,12 грн (платіжні доручення № 164_863 від 13.10.2021, № 166_881 від 25.10.2021, № 175_346 від 29.10.2021, № 172_578 від 29.10.2021, № 186_131 від 15.11.2021, № 259_187 від 28.09.2022, № 262_467 від 18.10.2022);
за лютий 2022 року на загальну суму 232 703,88 грн (платіжні дорученнями № 207_566 від 15.02.2022, № 212_211 від 24.02.2022, № 226_225 від 08.06.2022);
за березень 2022 року на загальну суму 90 314,83 грн (платіжні доручення № 216_225 від 29.03.2022, № 217_931 від 07.04.2022);
за квітень 2022 року на загальну суму 195 373,47 грн (платіжні доручення № 218_910 від 15.04.2022, № 219_841 від 25.04.2022, № 221_576 від 06.05.2022, № 269_256 від 07.12.2022, № 31/05/2023 від 31.05.2023, № 299 088 від 06.06.2023);
за травень 2022 року на загальну суму 121 453,13 грн (платіжні доручення № 222_582 від 16.05.2022, № 223_690 від 25.05.2022, № 225_702 від 07.06.2022);
за червень 2022 року на загальну суму 169 140,98 грн (платіжні доручення № 227_130 від 15.06.2022, № 228_976 від 27.06.2022, № 229_881 від 30.06.2022, № 230_696 від 07.07.2022, № 236_528 від 29.07.2022, № 242_372 від 25.08.2022);
за липень 2022 року на загальну суму 246 472,75 грн (платіжні доручення № 233_288 від 14.07.2022, № 234_323 від 25.07.2022, № 237_361 від 29.07.2022);
за серпень 2022 року на загальну суму 272 751,42 грн (платіжні інструкції № 240_343 від 15.08.2022, № 241_498 від 25.08.2022, № 243_447 від 31.08.2022).
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором, сплативши вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим на час звернення до суду першої інстанції з позовом у останнього виникла заборгованість за договором у сумі 2 078 724,56 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
Тоді як на виконання умов договору та вказаних вище вимог Порядку позивачем та відповідачем було підписано акти купівлі-продажу електричної енергії за такі періоди на загальну суму 3 804 520,14 грн: за жовтень 2021 року: акт від 31.10.2021 на суму 441 951,25 грн; за лютий 2022 року: акт від 28.02.2022 на суму 261 979,08 грн; за березень 2022 року: акт від 31.03.2022 на суму 433 957,94 грн; за квітень 2022 року: акт від 30.04.2022 на суму 395 769,14 грн; за травень 2022 року: акт від 31.05.2022 на суму 583 575,78 грн; за червень 2022 року: акт від 30.06.2022 на суму 559 565,80 грн; за липень 2022 року: акт від 31.07.2022 на суму 646 796,86 грн; за серпень 2022 року: акт від 31.08.2022 на суму 480 924,29 грн.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на відсутність доказів направлення підписаних актів купівлі-продажу електроенергії на адресу останнього. Оскільки, виходячи із положень п. 10.3. Порядку, наявність в матеріалах справи підписаних позивачем та відповідачем актів свідчить про те, що такі акти були отримані відповідачем. Більше того, в матеріалах справи наявне електронне листування з відповідачем, що підтверджує відправлення таких актів.
А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у зв`язку з вказаним вище, у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 2 078 724,56 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України.
При цьому щодо посилань скаржника на судові рішення у справі № 640/10894/22, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР-ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНА-ЕНЕРГОВАТ», Приватне підприємство «АРТ-ЕНЕРГО», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОЕНЕРГОСЕРВІС ДНІПРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАР ЕНЕРДЖІ ІНВЕСТМЕНС УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування наказ Міненерго від 15.06.2022 № 206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 640/10894/22 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 та постановою Верховного Суду від 01.02.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому, судами було зазначено, що наказ № 206 виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії, а твердження позивача про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру) є помилковим.
Так, суд апеляційної інстанції також зазначає, що у наказі № 206 йдеться про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець». Разом з цим, вказаний наказ не звільняє ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару, а також наказ не змінює обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Так, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 910/6185/23 (в аналогічному спорі) виснував, що правовий аналіз названих підзаконних правових актів дає підстави для висновку про те, що на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Тоді як ДП «Гарантований покупець» не надав суду належні та допустимі докази відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел.
Також, Верховний Суд зазначив, що відповідний підзаконний нормативний акт (наказ № 206) прийнятий в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, а отже не може тлумачитись всупереч меті його прийняття. Вказані правові висновки підлягають врахуванню на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Таким чином, вказані вище накази (№ 140, 206) не є підставою для відповідача не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору. А тому, доводи апелянта з посиланням на наказ Міненерго від 15.06.2022 № 206 (як підстава для відмови в задоволенні позову) є необґрунтованими.
Відтак, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 077 324,52 грн.
Окрім суми основного боргу, позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 157 769,83 грн та 3% річних у розмірі 44 461,88 грн за заявлені періоди.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо посилання апелянта на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування зменшення нарахованих 3 % річних то, колегія суддів зазначає наступне.
Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки останні виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. (Аналогічні правові позиції зазначені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Разом з цим, звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Водночас, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності Велика Палата Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Однак, проаналізувавши зазначену вище постанову (на яку посилається апелянт), суд апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини у справі № 902/417/18 не є релевантними обставинам даної справи, оскільки у вказаній справі між сторонами змінено розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України і встановлено її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості, що суттєво відрізняється від обставин даної справи, де розмір річних визначено 3%.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно висновків Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків, що також виключає можливість застосування таких правових позицій Верховного Суду у даній справі, оскільки позивачем здійснено нарахування відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України в розмірі 3%.
А тому суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання можливості зменшення нарахованих позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що по даному спору відсутні обставини, які б зумовлювали можливість їх зменшення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18. Також в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо того, що останній належить до підприємств, які мають особливе значення для економіки України в період воєнного стану, оскільки позивач, як виробник електричної енергії, також відіграє важливу роль для забезпечення сталого функціонування економіки України. Водночас, надання переваги одному із учасників вказаних правовідносин (шляхом звільнення від виконання зобов`язань та від відповідальності) призведе до порушення балансу та рівності сторін в розумінні ст. 2, 7 ГПК України з урахуванням забезпечення виконання умов договору позивачем як до повномасштабного вторгнення, так і під час нього.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат. А тому обґрунтовано було стягнено інфляційні втрати у сумі 157 769,83 грн та 3% річних у розмірі 44 461,88 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 16.09.2022 по 09.06.2023 (з урахуванням часткових оплат).
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що дослідивши подані скаржником клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
Так, 12.12.2023 та 15.01.2024 від апелянта надійшли клопотання про закриття провадження у справі на суму основного боргу у розмірі 910,44 грн (що підтверджується платіжними інструкціями № 317_023 від 18.10.2023, № 319_878 від 18.10.2023, № 317_654 від 20.10.2023 та № 326_598 від 30.11.2023); та на суму 486,60 грн (що підтверджується платіжною інструкцією № 332_963 від 28.12.2023).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18 зазначено, що відповідно до ст. 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном.
Отже, не зважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін. Фактично, стягнення боргу у разі відсутності такого боргу порушить принцип справедливості.
Так, всього сума заборгованості, в частині якої відповідач просив суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі, становить 1 400,04 грн. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем в добровільному порядку було частково погашено суму основного боргу під час перегляду рішення суду першої інстанції, що свідчить про вчинення скаржником дій щодо часткового визнання наявного боргу.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи щодо сплати відповідачем 1 400,04 грн заборгованості, керуючись ст. 278 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити подані клопотання скаржника про закриття провадження у справі в наведеній частині позовних вимог.
Таким чином, суд апеляційної інстанції висновує щодо необхідності закриття провадження у даній справі в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ" основного боргу у розмірі 1 400,04 грн та часткового скасування рішення в наведеній частині. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 910/13848/20, від 27.09.2022 у справі № 910/14363/21.
Разом з цим, з урахуванням задоволення клопотань апелянта про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 400,04 грн (які були подані після відкриття апеляційного провадження у справі) рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 400,04 грн на підставі ч. 1 ст. 278 ГПК України із застосуванням вказаних правових позицій (по ч. 4 ст. 236 ГПК України) - підлягає скасуванню. В решті - рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) суд апеляційної інстанції не встановив.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.
Таким чином, на підставі ст. 2, 7, 74-80, 231, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 278 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 400,04 грн, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
9. Судові витрати
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1, 4 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/9804/23 - задовольнити частково.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/9804/23 в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ" суми основного боргу в розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн 04 коп.
3. Закрити провадження у справі 910/9804/23 в частині заявлених позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДІАН СОЛАР ЄРКИ" суми основного боргу в розмірі 1 400 (одна тисяча чотириста) грн 04 коп.
4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі № 910/9804/23 (про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіан Солар Єрки» 2 078 724 гривні 56 коп. - основної заборгованості, 44 461 гривню 88 коп. - 3% річних, 157 769 гривень 83 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 34 214 гривень 34 коп. - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
5. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 16.04.2024.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім
