Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 705/5802/23
провадження № 61-9314св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року у складі
судді Гудзенко В. Л. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня
2024 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що з
01 червня 2022 року по 14 жовтня 2023 року вона займала посаду завідувача відділу наукової інформації НДП «Софіївка» та належним чином виконувала свої посадові обов`язки.
3. Наказом в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Грабового В. від 26 вересня 2023 року № 149, врученим їй 14 жовтня 2023 року після відновлення працездатності, до неї застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення.
4. В якості правової підстави для звільнення зазначено наявний у неї реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», - пункт 4-1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України.
5. Вважала своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ - протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Посилалася на те, що відповідачем було порушено процедуру виявлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також порядок її звільнення у зв`язку з наявністю такого конфлікту інтересів.
6. Крім того, зауважувала, що її не було повідомлено про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало б результатом врегулювання конфлікту інтересів, не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника. До неї було застосовано найбільш суровий спосіб врегулювання конфлікту інтересів - звільнення, коли статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено шість способів врегулювання.
7. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» від 26 вересня 2023 року №149, яким до неї застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити її, завідувача відділу наукової інформації, в перший робочий день після виходу з лікарняного; поновити її на посаді завідувача відділу наукової інформації НДП «Софіївка»; стягнути з НДП «Софіївка» на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року позов задоволено частково.
9. Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. директора НДП «Софіївка» від 26 вересня 2023 року № 149, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити останню, завідувача відділу наукової інформації, в перший робочий день після виходу з лікарняного.
10. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу наукової інформації в НДП «Софіївка» з 14 жовтня 2023 року.
11. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування законних підстав для звільнення позивачки, не обґрунтовано наявності конфлікту інтересів у неї, а також того, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані.
13. Водночас, з огляду на ненадання позивачкою довідки про нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції був позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
14. Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2024 року апеляційну скаргу НДП «Софіївка» залишено без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року залишено без змін.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання звільнення позивачки на підставі пункту 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України незаконним. Зазначено, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення не намагався застосувати інші способи врегулювання конфлікту інтересів, передбачені частиною першою статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», крім звільнення, що є крайньою мірою, а також не довів неможливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу, звільнив працівника з більш високою кваліфікацією, чим порушив норми трудового законодавства при звільненні позивачки.
16. Доводи апеляційної скарги НДП «Софіївка» щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині незабезпечення доступу відповідача до правосуддя, колегія суддів відхилила, з огляду на встановлені обставини належного повідомлення відповідача про надходження позовної заяви ОСОБА_1 , відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву. Процедура проведення спрощеного провадження не була порушена. Водночас, суд апеляційної інстанції надав можливість представнику НДП «Софіївка» бути вислуханим судом та подати відповідні докази.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 24 червня 2024 року НДП «Софіївка» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування
норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 487/194/17?ц, від 13 травня 2020 року у справі № 569/858/18, від 03 грудня 2020 року у справі № 354/120/18, від 16 червня 2021 року у справі № 344/4709/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що фактичні обставини справи та поведінка позивачки унеможливили використання роботодавцем інших форм врегулювання конфлікту інтересів.
20. НДП «Софіївка» акцентує увагу на строках прийняття рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, встановлених частиною третьою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», відмові позивачки від надання пояснень про причини неповідомлення про наявність у неї реального конфлікту інтересів, а також від ознайомлення з повідомленням щодо врегулювання конфлікту інтересів та пропозицією переведення на вакантні посади, перебування ОСОБА_1 на лікарняному.
21. Зауважує, що позивачка була звільнена у перший робочий день після виходу з лікарняного, з огляду на приписи частини третьої статті 40 КЗпП України. Водночас роботодавцем повторно вчинено всі необхідні дії, спрямовані на врегулювання реального конфлікту інтересів в інший, відмінний від звільнення, спосіб, а саме шляхом переведення працівника на іншу вакантну посаду. Посилається на те, що до моменту повідомлення та вручення наказу про звільнення працівник вважається таким, що не звільнений. У разі згоди позивачки з пропозицією врегулювати наявний реальний конфлікт інтересів в інший спосіб, роботодавець зобов`язаний був видати окремий наказ про врегулювання реального конфлікту інтересів, яким в тому числі скасував би спірний наказ про звільнення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 705/5802/23, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
23. 16 липня 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 705/5802/23.
24. Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
25. 14 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява НДП «Софіївка» про долучення до матеріалів справи нових доказів, з посиланням на те, що на момент подання касаційної скарги таких доказів не існувало.
26. Колегія суддів наголошує, що суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.
27. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
28. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції.
29. Ураховуючи положення частини першої статті 400 ЦПК України, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для долучення нових доказів до матеріалів цивільної справи на стадії перегляду справи в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. Наказом від 30 травня 2022 року № 31 ОСОБА_1 прийнято з 01 червня 2022 року на посаду завідуючого відділу наукової інформації НДП «Софіївка».
31. Відповідно до доповідної записки від 25 вересня 2023 року щодо повідомлення про можливий конфлікт інтересів, поданої на ім`я в.о. директора НДП «Софіївка» Грабового В. М., до НДП «Софіївка» надійшло повідомлення
(вх. № 163 від 12 вересня 2023 року), зі змісту якого вбачається можливий конфлікт інтересів у деяких працівників НДП «Софіївка».
32. У доповідній записці зазначено, що ОСОБА_1 працює в НДП «Софіївка» на посаді завідувача відділу наукової інформації з 01 червня 2022 року та належить до осіб, визначених підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». ОСОБА_2 працює в НДП «Софіївка» на посаді організатора екскурсій 1 категорії відділу наукової інформації на 0,5 ставки з 01 червня 2022 року. Разом з тим ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .
33. Повідомлень, інформації, заяв тощо про те, що ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 є близькими особами, жодна з названих працівниць протягом червня 2022 року - вересня 2023 року не надавали.
34. Згідно з посадовою інструкцією організатора екскурсій, затвердженою
в. о. директора НДП «Софіївка» 01 червня 2022 року, організатор екскурсій безпосередньо підпорядковується директору НДП «Софіївка» та завідувачу відділу наукової інформації.
35. У доповідній записці міститься інформація про індивідуальний підхід позивачки при встановленні графіку роботи ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 подавала подання про преміювання ОСОБА_2 , як організатора екскурсій, на рівні з іншими працівниками, які працюють повний робочий день.
36. У доповідній записці зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не повідомила безпосереднього керівника про наявний у неї конфлікт інтересів при призначенні їй у підпорядкування її близької особи, надалі приймала дискреційні рішення щодо прийняття звітів підлеглої близької особи, встановлення індивідуального графіку роботи, подання про преміювання, на підставі частини першої статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» доцільно обрати врегулювання конфлікту інтересів шляхом звільнення.
37. 25 вересня 2023 року в.о. директора НДП «Софіївка» Грабовим В. запропоновано ОСОБА_1 надати пояснення, зокрема щодо інформації, викладеної у доповідній записці.
38. Докази отримання позивачкою зазначеного повідомлення про надання пояснень в матеріалах справи відсутні.
39. Відповідно до повідомлення від 26 вересня 2023 року за № 01
ОСОБА_1 запропоновано переведення на одну з вакантних посад згідно з переліком: 1. Технік відділу дендрології та паркобудівництва; 2. Молодший науковий співробітник відділу дендрології та паркобудівництва.
40. Доказів отримання цього повідомлення позивачкою відповідачем не надано.
41. Відповідно до наказу НДП «Софіївка» від 26 вересня 2023 року № 149 «Про звільнення ОСОБА_1 » до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення, оскільки конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність згоди працівника на переведення або на позбавлення приватного інтересу. Звільнено (в перший робочий день після виходу з лікарняного) ОСОБА_1 , завідувача відділу наукової інформації, на підставі наявності у працівника реального конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».
42. 14 жовтня 2023 року працівниками відповідача складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилася підписати наказ про звільнення.
43. Також цього ж дня складено акти з приводу відмови ОСОБА_1 від надання пояснень та переведення на запропоновані вакантні посади.
Позиція Верховного Суду
44. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
45. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
47. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
48. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
49. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
50. Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).
51. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року
№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
52. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.
53. Тобто саме відповідач повинен спростувати доводи позивачки та довести законність звільнення останньої з роботи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21.
54. У пункті 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України визначені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема передбачено можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».
55. Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
56. Потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три складові: перша складова - це наявність у особи повноважень, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу; друга складова - це наявність в особи приватного інтересу в тій сфері, в якій вона виконує зазначені вище повноваження; третя складова - це ризик впливу приватного інтересу посадової особи на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов`язків та повноважень в майбутньому.
57. Закон України «Про запобігання корупції» визначає, що певні особи зобов`язані, зокрема, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника. У випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі вона повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.
58. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
59. Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу (частина третя статті 28 Закону України «Про запобігання корупції»).
60. Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:
1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.
61. У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень (частина третя статті 33 Закону України «Про запобігання корупції»).
62. Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов`язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.
63. Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.
64. Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.
65. Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу(частина друга статті 34 Закону України «Про запобігання корупції»).
66. Отже, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи із займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється лише в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто звільнення особи є крайнім способом врегулювання конфлікту інтересів.
67. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду
від 03 грудня 2020 року у справі № 3354/120/18, від 01 грудня 2020 року у справі № 452/499/19, від 16 червня 2021 року у справі № 344/4709/20, від 15 вересня 2021 року у справі № 127/7780/20, від 29 вересня 2021 року у справі
№ 750/10411/19.
68. Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
69. Встановивши, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивачки не здійснив достатніх заходів з метою застосування інших способів врегулювання конфлікту інтересів, передбачених частиною першою статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», крім звільнення, що є крайньою мірою, зокрема перегляд обсягу службових повноважень, переведення особи на іншу посаду (пункти 4, 5 частини першої статті 29 указаного Закону), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку про те, що відповідач не дотримався норм антикорупційного й трудового законодавства при звільненні позивачки і її порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на роботі.
70. Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 була звільнена 14 жовтня 2023 року, після відновлення працездатності, та на виконання роботодавцем необхідних процедур для врегулювання наявного реального конфлікту інтересів (повідомлення позивачки 14 жовтня 2023 року щодо врегулювання конфлікту інтересів та пропозицій переведення на вакантні посади), правильно були відхилені судом апеляційної інстанції, з огляду на вчинений у трудові книжці ОСОБА_1 запис про її звільнення за пунктом 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі наказу від 26 вересня 2023 року № 149.
71. Доводи касаційної скарги щодо можливості роботодавця скасувати наказ від 26 вересня 2023 року № 149 за умови погодження позивачки 14 жовтня 2023 року на переведення на інші посади, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про порушення процедури врегулювання конфлікту інтересів, передбаченої статями 29, 34 Закону України «Про запобігання корупції», та ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить приписам частини шостої статті 81 ЦПК України.
72. Необхідність дотримання, передбаченого частиною третьою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» строку прийняття рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, не може бути підставою для порушення процедури врегулювання конфлікту інтересів, передбаченої статями 29, 34 Закону України «Про запобігання корупції».
73. Суди не заперечували наявності у ОСОБА_3 конфлікту інтересів, а лише оцінили дотримання роботодавцем процедури його врегулювання.
74. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалам справи доказам у їх сукупності, дійшли мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення ОСОБА_3 на роботі.
75. Щодо вирішення інших позовних вимог, колегія суддів ураховує, що касаційне провадження у справі № 705/5802/23 відкрите за касаційною скаргою НДП «Софіївка», який, як роботодавець, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо незаконності звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 4-1 частини першої статті 41 КЗпП України.
76. Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині розподілу судових витрат не оскаржується, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
77. Крім того, касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті розгляду своєї ж скарги (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20).
78. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
79. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
80. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
81. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
82. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
83. З урахуванням доводів касаційної скарги НДП «Софіївка», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України залишити без задоволення.
2. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня
2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
