Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/557/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/5802/23 Категорія: 311010000 Гудзенко В.Л. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.,
за участю секретарів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника відповідача Національний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и в:
У жовтні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування поданої позовної заяви зазначила, що з 01.06.2022 по 14.10.2023 вона займала посаду завідувача відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України та належним чином виконувала свої посадові обов`язки.
Однак, наказом в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 149 від 26.09.2023, врученого їй 14.10.2023 після виходу з лікарняного, до ОСОБА_3 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення.
В якості правової підстави для звільнення позивача у наказі посилаються на наявний у неї реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.
Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним.
Відповідачем було порушено вимоги процедури встановлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також звільнення позивача, як працівника у зв`язку з наявністю такого конфлікту інтересів.
Також не було повідомлено позивача про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника, тощо. До ОСОБА_3 було застосовано найбільш суровий спосіб врегулювання конфлікту інтересів - звільнення, коли Закон України «Про запобігання корупції» передбачає шість способів врегулювання, у відповідності до статті 29 Закону України «Про запобігання корупції».
Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Позивачу не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би результатом врегулювання конфлікту інтересів, не було надано переліку вакантних посад, а натомість постановлено перед фактом шляхом винесення оскаржуваного наказу без будь-якого завчасного попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів (якщо він справді був наявний).
Оскільки підставою звільнення позивача роботодавець вказав наявність конфлікту інтересів, він мав чітко визначити, який саме вид конфлікту інтересів виник у позивача, деталізувати його зміст, характер та інші його ознаки, оскільки саме цього вимагають від роботодавця положення п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в яких окремо класифіковані підстави звільнення.
Крім того, вказує, що відповідач не намагався застосувати інший спосіб вирішення конфлікту передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», окрім звільнення.
На підставі викладеного, позивач просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України №149 від 26.09.2023, яким до ОСОБА_3 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_3 , завідувача відділу наукової інформації, в перший робочий день після виходу з лікарняного;
- поновити ОСОБА_3 на посаді завідувача відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України;
- стягнути з НДП «Софіївка» НАН України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України № 149 від 26.09.2023, яким до ОСОБА_3 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити останню, завідувача відділу наукової інформації, в перший робочий день після виходу з лікарняного.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді завідувача відділу наукової інформації в НДП «Софіївка» НАН України з 14.10.2023.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно, до вимог Закону України «Про запобігання корупції» звільнення з роботи є крайнім заходом врегулювання конфлікту інтересів.
Позивачу не було запропоновано будь-якої посади в установі а наказ про звільнення з займаної посади винесено без будь-якого попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів. Будь-яких доказів на спростування доводів ОСОБА_3 відповідачем до суду не надано.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що він позбавлений можливості визначити вид конфлікту інтересів, який виник у позивача, наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, чи мав постійних характер конфлікт інтересів, чи здійснювалися відповідачем будь-які інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, тощо.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення позивача, не обґрунтовано наявність конфлікту інтересів у позивача, а також того факту, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані. Тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 149 від 26.09.2023, винесеного в.о. директоромНаціонального дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України та поновлення позивача на відповідній посаді.
Щодо вимогипозивача простягнення середньоїзаробітної платиза часвимушеного прогулу,то судпершої інстанціївказав проте,щостаном на день винесення рішення не надано довідки про нарахування заробітної платиза фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач, тому суд позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України адвокат Расторгуєв О.В. оскаржив його в апеляційному порядку та зазначив, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають зазначення для справи. Просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 25.09.2023 року на ім`я в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України було подано доповідну записку, за змістом якої вбачається можливий конфлікт інтересів у деяких працівників відповідача.
Мати ОСОБА_3 займала посаду організатора екскурсій відділу наукової інформації та перебувала у прямій організаційній та правовій залежності із позивачем, яка займала посаду завідувача відділу наукової інформації, неодноразово була премійована за поданням позивача. За рішенням позивача було затверджено індивідуальний графік роботи, незважаючи на пряму заборону внутрішніх розпорядчо-організаційних документів відповідача та Колективного договору.
Вказує, що ОСОБА_3 відмовилась від ознайомлення із запропонованими вакантними посадами та переведення на такі, від надання пояснень щодо наявного конфлікту інтересів та від ознайомлення із наказом про звільнення.
У відповідності до змісту Наказу №149 від 26.09.2023 року про звільнення чітко зазначено, оскільки конфлікт інтересів неможливо врегулювати в інший спосіб, відмінний від звільнення, в тому числі через відсутність згоди позивача на переведення або позбавлення приватного інтересу.
Відповідач звільнив позивача у перший робочий день після виходу останньої із лікарняного.
У спірній ситуації відповідачем було проаналізовано та чітко встановлено саме реальний конфлікт інтересів у позивача, що прямо вплинуло і впливало на об`єктивність та неупередженість прийняття останньою рішень, а так само на вчинення дій під час виконання нею своїх повноважень.
Твердження позивача, що їй не пропонувалось переведення на іншу посаду з метою врегулювання конфлікту інтересів та позбавлення приватного інтересу, то вказане спростовується самим оскаржуваним наказом №149 від 26.09.2023 року, в якому прямо зазначено про відсутність згоди на переведення позивача.
Вказує, що внаслідок призначення судом першої інстанції розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідач фактично був позбавлений надання достатніх доказів по суті спору, виклику свідків, які могли дати покази з обставин, які підлягають обов`язковому дослідженню в даній категорії справ.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 адвокат Герасимова Т.І. вказує, що в тексті доповідної записки міститься посилання на повідомлення про можливий конфлікт інтересів у деяких працівників НДП «Софіївка» НАН України за вх. №163 від 12.09.2023 року. Однак вказаного повідомлення до матеріалів справи не долучено.
Зазначає, що позивач являлася виконавцем розпоряджень та вказівок керівника НДП «Софіївка» НАН України та єдине, що мав можливість здійснити і що зобов`язаний був здійснити позивач відносно працівників свого відділу скласти подання на ім`я керівника установи із зазначенням усіх працівників, що підпадають під визначені Колективним договором критеріїв преміювання для подальшого розгляду відповідних документів керівником НДП «Софіївка» НАН України, оскільки структура та організація роботи в НДП «Софіївка» НАН України не допускає дискреції для усіх, окрім керівника НДП «Софіївка» НАН України, що визначено статутом установи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що доповідна записка від 25.09.2023 року містила інформацію про відмову позивача від ознайомлення з повідомленням про врегулювання конфлікту інтересів та пропозицією переведення на іншу посаду.
В свою чергу, доповідна записка не могла містити таких відомостей, оскільки в день її надсилання позивач перебувала на лікарняному.
Крім того, зауважує, що в тексті долученого акту від 14.10.2023 року відсутні будь-які відомості щодо озвучених позивачу пропозицій, як відсутні й будь-які інші докази, що здатні підтвердити факт оголошення позивачу тих чи інших пропозицій.
Наголошено, що в тексті наказу про звільнення позивача від 26 вересня 2023 року зазначено про неможливість застосування іншого способу врегулювання конфлікту інтересів, окрім як звільнення у зв`язку з відсутністю згоди позивача на переведення або позбавлення приватного інтересу. Водночас пропозиція щодо переведення на іншу посаду датована 14 жовтня 2023 року, тобто через 20 днів після звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції ОСОБА_3 , наказом № 31 від 30.05.2022 прийнято з 01.06.2022 на посаду завідуючого відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України.
Відповідно до наказу Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України №149 від 26.09.2023 «Про звільнення ОСОБА_3 », до ОСОБА_3 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення, оскільки конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі на відсутність згоди працівника на переведення або на позбавлення приватного інтересу. Звільнено в перший робочий день після виходу з лікарняного ОСОБА_3 , завідувача відділу наукової інформації на підставі наявності у працівника реального конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Заколну України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.
Відповідно до доповідної записки від 25.09.2023 року щодо повідомлення про можливий конфлікт інтересів поданої на ім`я в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Грабового В.М. до НДП «Софіївка» НАН України надійшло повідомлення (вх. №163 від 12.09.2023) за змістом якого вбачається можливий конфлікт інтересів у деяких працівників НДП «Софіївка».
У змісті доповідної записки зазначено, що під час розгляду повідомлення було встановлено, що ОСОБА_3 працює в НДП «Софіївка» на посаді завідувача відділу наукової інформації з 01.06.2022 року та належить до осіб, визначених підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього закону. ОСОБА_4 працює в НДП «Софіївка» на посаді організатора екскурсій 1 категорії відділу наукової інформації на 0,5 ставки з 01.06.2022 року. ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 .
Повідомлень, інформації, заяв тощо про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є близькими особами жодна із названих працівниць протягом червня 2022 року вересня 2023 року не надавали.
Згідно з посадовою інструкцією організатора екскурсій, затвердженою в.о. директора НДП «Софіївка» 01.06.2022 організатор екскурсій безпосередньо підпорядковується директору НДП «Софіївка» та завідувачу відділу наукової інформації.
В доповідній записці міститься інформація про індивідуальний підхід позивача до графіку роботи ОСОБА_4 . Крім того, ОСОБА_3 подавала подання про преміювання ОСОБА_4 як організатора екскурсій на рівні з іншими працівниками, які працюють повний робочий день.
У доповідній записці зазначено, що оскільки ОСОБА_3 не повідомила безпосереднього керівника про наявний у неї конфлікт інтересів при призначенні їй у підпорядкування її близької особи, надалі приймала дискреційні рішення щодо прийняття звітів підлеглої близької особи, встановлення індивідуального графіку роботи, подання про преміювання на підстав ч. 1 ст. 34 Закону України «Про запобігання корупції», тому доцільно обрати врегулювання конфлікту інтересів шляхом звільнення (а.с. 65 -70).
25 вересня 2023 року в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України Грабовим В. запропоновано ОСОБА_3 надати пояснення, зокрема щодо інформації викладеній у доповідній записці (а.с. 74).
Доказів отримання позивачем даного повідомлення про надання пояснень в матеріалах справи немає.
Відповідно до повідомлення від 26 вересня 2023 року за №01 ОСОБА_3 запропоновано переведення на одну з вакантних посад згідно з переліком: 1. Технік відділу дендрології та паркобудівництва; 2. Молодший науковий співробітник відділу дендрології та паркобудівництва (а.с. 72).
Доказів отримання даного повідомлення позивачем в матеріалах справи немає.
14 жовтня 2023 року працівниками відповідача складено акт про те, що ОСОБА_3 відмовилась підписати наказ про звільнення (а.с 71).
Також цього ж дня складено акти з приводу відмови ОСОБА_3 від надання пояснень та переведення на запропоновані вакантні посади (а.с. 73, 75).
Завідувач відділу наукової інформації належить до осіб, визначених в підпункті «в» пункту 2 частини першої статті 3 ЗаконуУкраїни «Про запобігання корупції».
Згідно зістаттею 43 Конституції Україникожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначеноКЗпП України.
Відповідно достатті 21 КЗпП Українитрудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті2,36,40,41 КЗпП України).
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося з дотриманням законодавства про працю.
У пункті 4 частини першоїстатті 41 КЗпП Українипередбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку перебування працівника всупереч вимогамЗакону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи.
Розірвання договору у випадку, передбачених пунктами 4 і 6 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (частина четвертастатті 41 КЗпП України).
Статтею 1 Закону України № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції»визначено, що пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.
Згідно зістаттею 1 Законупід потенційним конфліктом інтересів розуміють наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1700-VIIособи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу (частина третя статті 28 Закону № 1700-VII).
Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачених цим Законом заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи (частина четверта статті 28 Закону № 1700-VII).
Відповідно до частини першої статті 29Закону України№ 1700-VII зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.
У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень (частина третя ст. 33 Закону України № 1700-VII).
Згідно з частиною першою статті 34Закону України№ 1700-VII переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.
Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.
Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу (частина друга статті 34 Закону України № 1700-VII).
Отже, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи із займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється лише в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто звільнення особи є крайнім способом врегулювання конфлікту інтересів.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 у справі № 487/194/17-ц, від 03 грудня 2020 року у справі № 3354/120/18 та від 16 червня 2021 року у справі № 344/4709/20.
Як вбачається з матеріалів справи у завідувача відділу наукової інформації ОСОБА_3 знаходилась у прямому підпорядкуванні її мати ОСОБА_4 , тобто близька їй особа.
ОСОБА_3 згідно посадової інструкції завідувача відділу наукової інформації, зобов`язана вести табель обліку робочого часу працівників (пункт 6 розділу 2) та має право подавати директору парку документи на преміювання кращих працівників відділу (пункт 1 розділу 3).
Колегія суддів вважає, що у даній справі встановлено наявність реального конфлікту інтересів, а тому роботодавець повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою його врегулювання.
Відповідно до частини 1 статті 5 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Як видно із матеріалів справи, наказ № 149 про звільнення позивача у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів виданий 26 вересня 2023 року. У даному наказі передбачено, що ОСОБА_3 підлягає звільненню у перший робочий день після виходу з лікарняного. Також міститься інформація про відмову позивача у переведенні на іншу посаду.
Отже, на час винесення спірного наказу, позивач перебувала на лікарняному і першим днем її виходу на роботу було 14 жовтня 2023 року.
Саме з 14 жовтня 2023 року позивач вважається звільненою з роботи.
В наказі про звільнення від 26 вересня 2023 року міститься інформація про відсутність згоди позивача від переведення на іншу посаду. Саме цією датою винесено повідомлення про наявні вакантні посади, які могла б обійняти ОСОБА_3 .
Однак, об`єктивно ознайомитися з даним повідомленням позивач не могла, оскільки цього дня перебувала на лікарняному. Відсутній і підпис позивача про ознайомлення з таким повідомленням.
Тобто на час винесення наказу про звільнення врегулювання конфлікту інтересів шляхом переведення на іншу посаду відповідачем здійснено не було.
Складені акти від 14 жовтня 2023 року правового значення не мають, оскільки на вказану дату наказ про звільнення вже було прийнято.
Встановивши, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення не намагався застосувати інші способи вирішення конфлікту інтересів, передбачених частиною першою статті 29 Закону № 1700-VII, крім звільнення, яке є крайньою мірою, а також не довів неможливість переведення працівника за його згодою на іншу роботу (частина четверта статті 41 КЗпП України), звільнив працівника з більш високою кваліфікацією, колегія суддів доходить висновку про те, що відповідач порушив норми трудового законодавства при звільненні позивача і порушене право підлягає захисту шляхом поновлення ОСОБА_3 на роботі.
Тобто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність поновлення позивача на роботі.
Що стосується доводів представника НДП «Софіївка» про вчинення ОСОБА_3 адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 172-7 КУпАП, то колегія суддів вважає, що це не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі до остаточного розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки приведеними доводами обгрунтовується протиправність дій Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України щодо звільнення позивачки. Це лише приведе до невиправданої тяганини при вирішенні трудового спору.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що внаслідок призначення судом першої інстанції розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідач фактично був позбавлений надання достатніх доказів по суті спору, то колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 2 частини третьої статті 3ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 187ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Частиною другою зазначеної статті визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, строк для подання відповідачем відзиву на позов, строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п`яти днів з дня вручення ухвали (частина четверта статті 187 ЦПК України).
Статтею 190ЦПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.
Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 191ЦПК України відповідач має право у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно зі статтею 278ЦПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання.
Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Так Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Встановлено, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі.
У зазначеній ухвалі вказано, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Також відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, у відповідності до якого відповідач отримав копію ухвали суду 14 грудня 2023 року (а.с. 33).
10 січня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення у справі за відсутності сторін.
Також встановлено, що судом першої інстанції було належно повідомлено НДП «Софіївка» НАН України про наявність в Уманському міськрайонному суді Черкаської області провадження у цій справі та ухвалено судове рішення по закінченню строку на подання відзиву на позовну заяву.
Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції процедура проведення спрощеного провадження не була порушена.
Згідно із частиною першою статті 8ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Апеляційний суд доходить висновку, що відповідача не було позбавлено можливості надати зауваження щодо позовної поданої заяви. Суд першої інстанції виконав свої зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод справедливого судового розгляду й принципу рівності сторін.
Крім того, колегія суддів надала можливість представнику НДП «Софіївка» відповідачу бути вислуханим судом та здійснила оцінку доводам апеляційної скарги з урахуванням усіх наданих стороною доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника відповідача Національний дендрологічний парк «Софіївка» Національної академії наук України адвоката Расторгуєва Олександра Валерійовича залишити без задоволення.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 травня 2024 року.
Судді:
