Справа №705/5802/23
2/705/775/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 січня 2024 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ,що поданапредставником позивача ОСОБА_2 до Національногодендрологічного парку«Софіївка» Національноїакадемії наукУкраїни провизнання протиправнимта скасуваннянаказу,поновлення напосаді тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,
в с т а н о в и в :
До судунадійшла позовназаява ОСОБА_1 ,що поданапредставником позивача ОСОБА_2 до Національногодендрологічного парку«Софіївка» Національноїакадемії наукУкраїни провизнання протиправнимта скасуваннянаказу,поновлення напосаді тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу.Позовні вимоги мотивує тим, що з 01.06.2022 по 14.10.2023 позивач займала посаду завідувача відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України та належним чином виконувала свої посадові обов`язки. Однак, наказом в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 149 від 26.09.2023, врученого позивачу 14.10.2023 після виходу з лікарняного, до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення. В якості правової підстави для звільнення позивача у наказі посилаються на наявний у неї реальний конфлікт інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України. Позивач вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним. Відповідачем було порушено вимоги процедури встановлення та врегулювання конфлікту інтересів, а також звільнення позивача, як працівника у зв`язку з наявністю такого конфлікту інтересів. Відповідачем не було повідомлено позивача про суть та характер наявного конфлікту інтересів, не вжито будь-яких заходів врегулювання конфлікту інтересів у спосіб, відмінний від звільнення (у випадку наявності реального конфлікту інтересів), не виконано процедуру завчасного повідомлення профспілкового органу підприємства про звільнення працівника, тощо. До позивача було застосовано найбільш суровий спосіб врегулювання конфлікту інтересів - звільнення, коли Закон України «Про запобігання корупції» передбачає шість способів врегулювання, у відповідності до статті 29 Закону України «Про запобігання корупції». Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу. Позивачу не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би результатом врегулювання конфлікту інтересів, не було надано переліку вакантних посад, а натомість постановлено перед фактом шляхом винесення оскаржуваного наказу без будь-якого завчасного попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів (якщо він справді був наявний). Оскільки підставою звільнення позивача роботодавець вказав наявність конфлікту інтересів, він мав чітко визначити, який саме вид конфлікту інтересів виник у позивача, деталізувати його зміст, характер та інші його ознаки, оскільки саме цього вимагають від роботодавця положення п. 4-1 ч.1 ст.41 КЗпП України, в яких окремо класифіковані підстави звільнення. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що оскаржуваний наказ є завідомо протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а звільнення позивача незаконним, у зв`язку з чим позивач має бути поновлена на посаді.
Ухвалою судді від 30.10.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу та відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалу про відкриття провадження від 30.10.2023 представником НДП «Софіївка» отримано 14.12.2023. Станом на день винесення рішення відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Частиною першою ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1ст.233 КЗпП Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 , наказом №31 від 30.05.2022 прийнято з 01.06.2022 на посаду заступника відділу наукової інформації НДП «Софіївка» НАН України.
Відповідно до наказу Національного дендрологічногопарку «Софіївка»Національної академіїнаук України№149 від 26.09.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 », до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення, оскільки конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі на відсутність згоди працівника на переведення або на позбавлення приватного інтересу. Звільнено в перший робочий день після виходу з лікарняного ОСОБА_1 , завідувача відділу наукової інформації на підставі наявності у працівника реального конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений ЗУ « Про запобігання корупції», п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.
Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.
Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, згідно із статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції», здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи.
Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про запобігання корупції» звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Відповідно до п.5 Розділу 1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК, переведення особи,уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняної до неї особи на іншу посаду (стаття 34 Закону) здійснюється: при наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів; за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації; якщо конфлікт інтересів має постійний характер; якщо не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу; за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи; за наявності згоди на переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.
Тобто, звільнення особи у випадку наявності конфлікту інтересів, що має постійний характер, може мати місце за відсутності можливості застосування іншого заходу врегулювання конфлікту інтересів, визначених у ст.. 29 ЗУ «Про запобігання корупції».
В п.1.1.3 Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів НАЗК наголошує, що процес врегулювання конфлікту інтересів є вкрай відповідальним, адже невірно обраний захід може призвести не тільки до неефективного врегулювання конфлікту інтересів, а й до кваліфікації таких діянь керівника як неправомірних.
Отже відповідно, до вимог вказаного Закону звільнення з роботи є крайнім заходом.
Позивачем у позові зазначається, що їй не було запропоновано будь-якої посади, переведення на яку мало би бути результатом врегулювання конфлікту інтересів, відразу винесено наказ про звільнення з займаної нею посади без будь-якого попередження чи спроби врегулювання конфлікту інтересів. Будь-яких доказів на спростування доводів ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано.
Крім того, суд позбавлений можливості визначити вид конфлікту інтересів, який виник у позивача, наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів, чи мав постійних характер реальний конфлікт інтересів, чи здійснювалися відповідачем будь-які інші заходи врегулювання конфлікту інтересів, тощо.
Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно позиції ВСУ, викладеної в ухвалі ВСУ від 15 грудня 2010 року по справі N 6-20213св0, в справах у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування підстав для звільнення позивача, не обґрунтовано наявність конфлікту інтересів у позивача, а також того факту, що інші заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів не могли бути застосовані, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу № 149 від 26.09.2023, винесеного в.о. директором Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України та поновлення позивача на відповідній посаді.
Щодо вимоги позивача про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
У відповідності до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі Прядок № 100), зазначений Порядок № 100 застосовується у випадку вимушеного прогулу.
З урахуванням аналізу положень п. 2 Порядку № 100, суд зазначає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
При цьому, у відповідності до п. 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно п 4 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.
Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.
Проте позивачем станом на день винесення рішення не надано довідки про нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яку просить стягнути позивач, тому суд позбавлений можливості визначити розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу не підлягають до задоволення.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).
В даному випадку позивачем не надано документального підтвердження фактично понесених витрат на правничу допомогу та фактичний розмір понесених витрат, не надано платіжного документу (квитанції, платіжного доручення) на підтвердження проведення оплати за отриману послугу, таким чином, вони не підлягають стягненню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволени х позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073,60 грн., виходячи із задоволення вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.1-4, 21, п.4 ч.1ст.40,117,147-149,233,234 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 18, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 , що подана представником позивача ОСОБА_2 до Національного дендрологічного парку «Софіївка» Національної академії наук України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора НДП «Софіївка» НАН України В.Грабового № 149 від 26.09.2023, яким до ОСОБА_1 застосовано захід врегулювання конфлікту інтересів у спосіб звільнення та вирішено звільнити ОСОБА_1 , завідувача відділу наукової інформації, в перший робочий день після виходу з лікарняного.
Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача відділу наукової інформації в НДП «Софіївка» НАН України з 14.10.2023.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Стягнути зНДП «Софіївка»НАН України (ЄДРПОУ 03534653) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1073,60 грн..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко
