ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01 серпня 2024 року м. Тернопіль Справа № 921/60/24 Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: керівника Бережанської окружної прокуратури, м.Бережани Тернопільської області, подані в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, м.Тернопіль
до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль
відповідача-2: Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Київ
про визнання недійсними та скасування актів, скасування реєстрації земельних ділянок, скасування права комунальної власності на землю,
за участю представників:
позивача: Яреха В.А., головний спеціаліст відділу земельно-правового забезпечення, посвідчення №792 від 11.09.2023, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
відповідача-1: Соболєва Г.В., головний спеціаліст відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління, довіреність №0-19-0.92-4/62-23 від 29.12.2023;
відповідача-2: не з`явився;
третьої особи: Ковальчук М.М., головний лісничий Філії "Бережанське лісомисливське господарство", довіреність б/н від 04.01.2024;
прокурора: Козлова О. В., прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Тернопільської обласної прокуратури, довіреність №15-21вих24 від 04.01.2024.
Зміст позовних вимог, позиція прокурора.
Керівник Бережанської окружної прокуратури, м.Бережани Тернопільської області звернувся 02.02.2024 (згідно з накладною оператора поштового зв`язку АТ "УКРПОШТА" на поштове відправлення №4720102733760) до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації, м.Тернопіль до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль та Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області, про:
- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 03.09.2018 №19-2980/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 6122688500:01:001:0651 та 6122688500:01:001:0643;
- визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2018 №19-3154/14-18СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» (згідно додатку до нього) в частині передачі Зборівській міській раді (Зборівській об`єднаній територіальній громаді) у комунальну власність земельної ділянки, площею 8га з кадастровим номером 6122688500:01 :001 :0643 (згідно додатку №273) та земельної ділянки, площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:011:001:0651 (згідно додатку №280);
- визнання незаконним і скасування рішення Зборівської міської ради від 24.10.2018 №1010 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Зборівської міської ради об`єднаної територіальної громади» в частині прийняття у комунальну власність Зборівської міської ради земельних ділянок, площею 8га з кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (згідно додатку №273) та площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (згідно додатку №280);
- скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643, площею 15,197га та кадастровим номером 6122688500:01:001:0651, площею 8га, вчиненої 23.08.2018 у Державному земельному кадастрі;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиненої 21.11.2018 (запис 29093005), та за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчиненої 22.11.2018 (запис 29109618).
Позов обґрунтовується обставинами передачі Головним Управління Держгеокадатсру у Тернопільській області земельних ділянок у комунальну власність Зборівської міської ради у вересні 2018 року з порушенням лісового та земельного законодавства, оскільки:
- через неврахування відповідачами картографічних даних, матеріалів лісовпорядкування, документів, що посвідчують речові права, та інших доступних відомостей, які вказували на належність спірних земельних ділянок до лісового фонду, обмежених в обороті і перебування їх у постійному користуванні державних підприємств, такі землі після затвердження матеріалів інвентаризації, всупереч вимог ст.ст.35, 37 Закону України «Про землеустрій», ст.186 Земельного кодексу України, безпідставно обліковано в Державному земельному кадастрі як землі сільськогосподарського призначення;
- відповідачі не були наділені повноваженнями на прийняття будь-яких рішень стосовно спірних земельних ділянок лісового фонду, адже такі належать до державної власності;
- державна реєстрація права комунальної власності на спірні земельні ділянки за Зборівською міською радою є протиправною та є перешкодою у реалізації речових прав на зазначені об`єкти їх розпорядником - Тернопільською обласною військовою адміністрацією.
Щодо підстав здійснення представницьких функцій у спірних правовідносинах прокуратурою зазначено про те, що незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх передача у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; такі дії унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства; незаконна реєстрація права комунальної власності на земельні ділянки порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади.
Спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, відтак їх розпорядником є Тернопільська обласна військова адміністрація, котра має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства нею не вжито. У листах №03- 580/16 від 12.01.2024, №03-586/16 від 12.01.2024 позивач просив прокурора, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, здійснити представництво інтересів держави в суді в особі адміністрації.
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою повідомлено Тернопільську обласну військову адміністрацію (лист Бережанської окружної прокуратури від 31.01.2024 №52/1-520вих-24) про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Разом з тим, оскільки даний лист не було долучено до позовних матеріалів у зв`язку з технічною помилкою, прокуратурою заявлено клопотання №52/1-3148ВИХ-24 від 31.07.2024 (вх.№6093 від 01.08.2024) про визнання поважними причини пропуску строку для подання доказів у справі та просив долучити до справи вказаний лист-повідомлення.
У відповіді на відзив на позов №15-156ВИХ-24 від 01.03.2024 (вх.№№1832, 1835 від 04.03.2024) прокуратурою звернуто увагу на неврахуванням відповідачем-1 під час проведення інвентаризації земель того, що така інвентаризація повинна відповідати законним критеріям щодо повноти та достовірності даних; така інвентаризація не може зачіпати прав постійних землекористувачів, зокрема державних підприємств; внаслідок прийняття спірних наказів відповідач-1 втрутився у право держави щодо користування землями державного лісового фонду, вилучивши їх із державного лісового фонду та постійного землекористування лісогосподарського підприємства, поза волею дійсного власника від імені держави, зі зміною їх цільового призначення, що є порушенням вимог ст. 20, 149 ЗК України, ч. 3 ст. 57 ЛК України.
На переконання прокуратури, відповідачу-1 з наявних у його розпорядженні матеріалів було достовірно відомо, що спірні земельні ділянки (їх частини) відносяться до земель лісового призначення державної власності, що, в силу приписів статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", є підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки. Без скасування оскаржуваних наказів Управління Держгеокадастру в Тернопільській області, на підставі яких сформовано спірні земельні ділянки із зміною форми власності такі накази будуть чинні, що суперечитиме волі та інтересам суспільства і держави, а відтак унеможливить відновлення становища, яке існувало до вказаного порушення земельного законодавства та, відповідно, відновлення права держави на землю.
Додатково, щодо тверджень відповідача-1 про неможливість оскарження наказів від 3 вересня 2018 року та від 22 вересня 2018 року, оскільки такі є ненормативними актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання, прокуратурою, з посиланням на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, зазначено, що оскарження в судовому порядку рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке є підставою виникнення у територіальної громади та припинення у держави цивільних прав є належним способом захисту порушеного права на землю.
Наводить інші доводи.
Позиція позивача.
Тернопільською обласною військовою адміністрацією підтримано позов прокуратури з підстав, наведених у ньому.
У відповіді на відзив відповідача-1 на позов без номера від 01.03.2024 (вх.№1798 від 01.03.2024) позивачем, зокрема зазначено, що в силу приписів частини 2 статті 117, пункту 5, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України спірні земельні ділянки є землями лісового фонду державної власності, право постійного користування якими належить лісогосподарському підприємству (ДСГП «Ліси України» є державним спеціалізованим господарським підприємством відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі»), що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування та, відповідно, не можуть передаватися у комунальну власність.
Відтак, на переконання позивача, вимога про визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 03.09.2018 № 19-2980/14-18-СГ, від 22.09.2018 №19-3154/14-18-СГ, скасування державної реєстрації земельних ділянок є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення перешкод щодо належного користування та розпорядження спірними земельними ділянками.
Заперечення відповідача-1.
Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області позовні вимоги заперечує, зокрема, вказуючи на те, що спірні земельні ділянки вперше внесено до Державного земельного кадастру за наслідками інвентаризації та, у зв`язку з відсутністю підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок, визначених частиною шостою статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" (в редакції 2018 року), такі віднесено до земель сільськогосподарського призначення, адже у земельному кадастрі інформація про приналежність таких земельних ділянок до земель лісового призначення була відсутня.
Стверджує, що оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 3 вересня 2018 року та від 22 вересня 2018 року прийнято на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31 січня 2018 року та статті 117 Земельного кодексу України, в межах наданих Управлінню повноважень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення з державної у комунальну власність. Відповідач-1 вважає, що оскаржувані накази є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання.
Заперечення відповідача-2.
Зборівська міська рада своїм процесуальним правом на подання відзиву на позову не скористалася, як і на подання інших заяв по суті спору.
Пояснення третьої особи.
ДП Ліси України позовні вимоги прокуратури підтримує в повному обсязі, вказуючи, що спірні земельні ділянки знаходяться у кварталі 50 виділу 1 та у кварталі 52 виділу 5 Урманського лісництва та, згідно з матеріалів лісовпорядкування, таксаційних описів перебувають у користуванні ДП «Бережанське лісомисливське господарство», що підтверджується викопіровками з планшету матеріалів лісовпорядкування, зокрема за 1982, 2013, 2017 роки.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 12.03.2024, в якому оголошувалася перерва до 09.04.2024, а згодом до 23.04.2024. Даною ухвалою залучено в порядку ст.50 ГПК України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ».
Ухвалою від 23 квітня 2024 року з підстав, визначених ч.2, 4 ст.170 ГПК України повернуто без розгляду пояснення №440 від 18.04.2024 (вх.№3177 від 22.04.2024) Філії "Бережанське лісомисливське господарство" ДП "ЛІСИ УКРАЇНИ".
Ухвалою від 23 квітня 2024 року задоволено клопотання керівника Бережанської окружної прокуратури подано клопотання №52/1-1653ВХ-24 від 19.04.2024 (вх.№3180 від 22.04.2024) про витребування доказів та витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території колишнього Зборівського району, із зазначенням відомостей про координати поворотних точок (із відкритими координатами) щодо меж земельних ділянок за кадастровими номерами 6122688500:01:001:0651 та 6122688500:01:001:0643. 30.04.2024 (вх.№3473) Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області надано витяги з технічної документації з відкритими даними щодо відомостей про спірні земельні ділянки (супровідний лист №9-19-0.51-1896/2-24 від 29.04.2024).
Ухвалою від 09 травня 2024 року судом закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28.05.2024, в якому неодноразово оголошувалася перерва, судове засідання відкладалося, востаннє на 01.08.2024.
Учасники судового процесу у судових засіданнях підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті позову з посиланням на докази, долучені до справи та, які були предметом дослідження у судових засіданнях по розгляду справи по суті.
Представник відповідача-2 у жодне з судових засідань не з`явився, а у клопотанні №336/02-21 від 08.04.2024 (вх.№2802 від 08.04.2024) просив здійснювати розгляд справи без участі їхнього представника.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 01.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45, передбачено провести у 2018 році інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об`єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
16 березня 2018 року між Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" укладено договір №24-г про проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до якого Підприємство зобов`язалося здійснити захід з інвентаризації не сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств.
На виконання наказу Держгеокадастру №45 від 15 березня 2018 року та договору про проведення заходу з інвентаризації земель №24-г від 16 березня 2018 року Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" у серпні 2018 року розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Зборівського району Тернопільської області з урахуванням перспективного плану формування території Зборівської міської об`єднаної громади, затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України №63-р від 31 січня 2018 року.
Відповідно до Пояснювальної записки, Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на території Зборівської ОТГ Зборівського району Тернопільської області розроблена спеціалістами Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31 січня 2018 року, наказ Держгеокадастру №45 від 15 березня 2018 року та Технічного завдання на виконання робіт з інвентаризації земель.
Замовником Технічної документації виступало Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке є розпорядником зазначених земель згідно з пунктом 4 статті 122 Земельного кодексу України.
Із змісту Пояснювальної записки до Технічної документації вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області проводить інвентаризацію земель з метою встановлення місця розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, їхніх меж, розмірів, правового статусу, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах, які посвідчують право на земельну ділянку та у Державному земельному кадастрі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Всі матеріали інвентаризації земель погоджено представником Відділу Головного управління Держгеокадастру у Зборівському районі Тернопільської області.
За результатами проведення інвентаризації, складена Технічна документація із землеустрою по інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Зборівського району Тернопільської області, котра підлягала погодженню та затвердженню в територіальних органах Держгеокадастру та мала пройти державну землевпорядну експертизу.
Відповідно до Технічного завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, котре є додатком 1 до договору від 16 березня 2018 року №24-г, інвентаризація земель здійснена на підставі, зокрема: Земельного кодексу України, Законів України "Про землеустрій", "Про державний земельний кадастр", "Про державну експертизу землевпорядної документації", Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №513 від 23 травня 2012 року, Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на здійснення заходів з проведення земельної реформи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №219 від 9 березня 2011 року, наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №45 від 15 березня 2018 року
Технічним завданням передбачено вихідні дані, які підлягають наданню замовником для виконання інвентаризації земель а саме; матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру у паперовій та електронній формі, у тому числі по земельної книги записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою, координати поворотних точок суміжних земельних ділянок; планово картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до угоди про позику (проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; матеріали ґрунтових обстежень
Технічним завданням (пунктом три) також передбачено, що інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад підлягають лише несформовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності та земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств установ та організацій
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 03.09.2018 №19-2980/14-18-СГ затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів), розташованих в межах території Зборівської міської ради (об`єднаної територіальної громади) Зборівського району Тернопільської області, загальною площею 1204,6420 га.
На підставі даної Технічної документації сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі 28.08.2018 земельні ділянки, площею 8га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 та площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651, що розташовані в межах Розгадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. Це підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №№НВ-9917993432024, НВ-9918001382024 від 31.01.2024 та інформаціями ГУ ДГК у Тернопільській області від 19.01.2024 № 10-19-0.51-272/2-24.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 22.09.2018 №19-3154/14-18-СГ передано територіальній громаді в особі Зборівської міської ради у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 3166,4472 га, котрі розташовані в межах території Зборівської міської ради згідно з Переліком.
Відповідно до даного наказу та додатку до нього, Актів приймання-передачі від 24.09.2018 у комунальну власність передано/прийнято земельну ділянку, площею 8,00га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (порядковий номер 273) та земельну ділянку, площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (порядковий номер 280).
На підставі рішення Зборівської міської ради від 24.10.2018 №1010 земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 3166,44 72 га, у тому числі вказані земельні ділянки, площею 8,00га та площею 15,197га прийнято у комунальну власність та 21.11.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Зборівською міською радою на земельну ділянку за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1703060161226), про що вчинено запис №29093005, а 22.11.2018 на земельну ділянку за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1704000161226), про що вчинено запис №29109618 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№363122982, 363123031 від 24.01.2024).
Як зазначає прокурор, згідно з інформацією Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України», земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651, площею 15,197га знаходиться у кварталі 50 виділу 1 Урманського лісництва, а земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643, площею 8,00 га - у кварталі 52 виділу 5 Урманського лісництва та, відповідно до матеріалів лісовпорядкування, викопіровок з планшету такі земельні ділянки, знаходяться у користуванні Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство».
Так, згідно з матеріалами Проекту організації лісового господарства по Бережанському лісогосподарству від 1963 року загальна площа Урманського лісництва становить 3047га; загальна площа лісогосподарських земель лісництва у Зборівському району станом на 1961, 1962 роки становила 1020га.
Відповідно до Таксаційного опису відомості поквартальних підсумків Урманського лісництва Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бережанське ЛМГ" від 2014 року (інв.№55/01) на території Розгадівської сільської ради Зборівського району знаходяться землі лісогосподарського призначення, загальною площею 627,0га, в тому числі в кварталах 41-54, в Кальненської сільської ради Зборівського району 393,0га, в тому числі по кварталах 34-40. Всього у Зборівському районі 1020га земель лісогосподарського призначення.
За результатами співставлення картографічних даних встановлено накладення площ зазначених земельних ділянок на межі території, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Так, земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500 :01:001:0651, площею 15,197 га розташована в межах земель Урманського лісництва Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» (квартал 50 виділу 1) з орієнтовною площею перекриття (накладання) 14,4384 га, тобто 95%, а земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643, площею 8 га розташована в межах земель Урманського лісництва Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» (квартал 52 виділу 5) з орієнтовною площею перекриття (накладання) 7,8263 га, тобто 98%. За твердженнями прокуратури, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду, тобто входять до площі земель лісового фонду, право користування якими належить Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно з таксаційних описів, земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 знаходиться у кварталі 52 виділу 5 Урманського лісництва, а земельна ділянка з кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 у кварталі 50 виділу 1 Урманського лісництва, що також підтверджується даними з Проекту організації лісового господарства по Бережанському лісництву за 1962-1963 роки, по ДП "Бережанське лісомисливське господарство" на 2014-2023 роки, який затверджено наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства №27 від 12.04.2017 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування (проектів організації та розвитку лісового господарства)», планшетом №5 Урманського лісництва ДП «Бережанське ЛМГ» матеріалів лісовпорядкування 2013 року; планшетом №4 Урманського лісництва Бережанське ДЛМГ матеріалів лісовпорядкування 2003 року; планшетом №4 Урманського лісництва Бережанського спецлісгоспу матеріалів лісовпорядкування 1982 року.
Спірні земельні ділянки на момент їх формування у Державному земельному кадастрі (станом на 23.08.2018) перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» реорганізовано і правонаступником його прав та обов`язків є утворене на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022 Державне спеціалізоване господарське підприємство «ЛІСИ УКРАЇНИ». Отже, правонаступником ДП «Бережанське лісомисливське господарство», зокрема права постійного користування спірними земельними ділянками, є ДП «Ліси України» (третя особа у справі).
Тернопільською обласною військовою адміністрацією у листах №№03-586/16, 03-580/16 від 12.01.2024 повідомлено, що рішення про вилучення спірних земельних ділянок із державної власності чи з постійного користування Лісогосподарського підприємства не приймалося, відтак, враховуючи встановлений факт державної реєстрації земельних ділянок як земель комунальної власності Зборівської територіальної громади, просила прокуратуру здійснити заходи представницького характеру з метою повернення їх у державну власність.
Прокурором, з метою захисту права держави на землі лісового фонду, котрі неправомірно передано у комунальну власність, усунення виявлених порушень у сфері розпорядження землями державної власності, звернувся з даним позовом до господарського суду.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив наступне.
Прокуратурою при вивченні стану дотримання вимог законодавства під час проведення Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області інвентаризації земель сільськогосподарського призначення та передачі їх у комунальну власність виявлено порушення вимог лісового законодавства, що вимагає втручання органів прокуратури.
Тернопільська обласна державна (військова) адміністрація є розпорядником земель державного лісового фонду, в тому числі наділена повноваженнями щодо надання та вилучення земельних ділянок вказаної категорії.
Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах у межах Тернопільської області, є Тернопільська обласна державна адміністрація, котра відповідно до Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022 №68/2022, набула статусу військової адміністрації.
Згідно із ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Визначений прокурором позивач - Тернопільська обласна військова адміністрація, як розпорядник земель державної власності, є належним органом, наділеним повноваженнями щодо захисту інтересів держави у виниклому спорі.
Так, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового Кодексу України). До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розд.Х Перехідних положень Земельного кодексу України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є державним органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).
Згідно з ч.1, 2 ст.149 ЗК України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті (ч.6 ст.149 Земельного кодексу України).
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч.9 ст.149 Земельного кодексу України).
Отже, наведені приписи законодавства визначають компетентну особу, яка наділена повноваженнями на вилучення для нелісогосподарських потреб і передання у власність земельних ділянок державної власності, які віднесені до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства за межами населеного пункту, тобто це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації.
Бережанською окружною прокуратурою скеровано Тернопільській обласній військовій адміністрації листи №52/1-5285вих-23 та №52/1-5286вих-23 про виявлені порушення чинного законодавства та звернуто увагу на необхідність вжиттям заходів по захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
У відповідь Тернопільською обласною військовою адміністрацією повідомлено про те, що рішення про вилучення з державної власності спірних земельних ділянок та передачу їх у комунальну власність адміністрацією не приймалися. У листах № 03- 580/16 та №03-586/16 Тернопільська ОВА, з посиланням на відсутність коштів для оплати судового збору, просила прокуратуру здійснити представництво в суді законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, Бережанською окружною прокуратурою на виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 31.01.2024 №52/1-520вих-24 попередньо повідомлено Тернопільську ОВА про намір здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Однак, до позовних матеріалів дане повідомлення не долучено.
З долучених прокуратурою до справи доказів вбачається, що створення, підписання, реєстрація та надіслання листа №52/1-520вих-24 від 31.01.2024 підтверджується відомостями з інформаційної системи "Система електронного документообігу органів прокуратури України" та Списком згрупованих відправлень, що пересилаються в межах України №20566 від 31.01.2024, котрий не містить відмітки оператора поштового зв`язку про прийняття такої кореспонденції відділенням поштового зв`язку, що ставить під сумнів дані твердження.
Як зазначено прокуратурою, в судовому засіданні 01.08.2024 під час підготовки та надіслання позовної заяви до суду у зв`язку з значним обсягом матеріалів помилково, не було долучено адресований Тернопільській обласній військовій адміністрації лист Бережанської окружної прокуратури від 31.01.2024 №52/1-520вих-24. Водночас, дане повідомлення Тернопільською обласною військовою адміністрацією 05.02.2024 отримано нарочно та зареєстровано за вх.№1819/16-03, що підтверджується відміткою про реєстрацію і даний факт також підтверджено представником позивача у судовому засіданні 20.06.2024 та 01.08.2024. Також Тернопільською ОВА у листі №03-7857/16 від 29.07.2024 підтверджено факт отримання повідомлення №52/1-520вих-24 від 31.01.2024 про намір здійснення представницьких функцій у спірних правовідносинах шляхом подання даного позову до Господарського суду Тернопільської області.
Щодо реєстрації вхідної документації, то представником зазначено про те, що документація Тернопільською ОВА реєструється в електронній формі без ведення журналу вхідної кореспонденції.
Прокуратурою вказано, що докази надіслання листа Бережанської окружної прокуратури №52/1- 520вих-24 від 31.01.2024 та його отримання Тернопільською обласною військовою адміністрацією, необхідність у поданні яких виникла під час судового розгляду, зібрані після подання позову, що є причиною неподання їх разом із позовною заявою. А тому, з урахуванням наведених обставин та з посиланням на приписи ст.73, 74, 80, 119 ГПК України, прокуратура просила суд визнати поважними причини пропуску строку, встановленого для подання доказів, поновивши його, та долучити до справи наведені вище докази.
Оскільки наведені прокуратурою обставини свідчать про очевидну помилку у ненаданні листа-повідомлення №52/1-520вих-24 від 31.01.2024, на підставі якого прокуратурою виконано обов`язок, встановлений ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про здійснення представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах та факт його отримання 05.02.2024 Тернопільською ОВА, а в подальшому підтримано позов в суді, суд вважає за можливе прийняти відповідні докази, долучивши їх до матеріалів справи та, враховуючи наведені порушення закону в діяльності прокуратури, винести з даного питання окрему ухвалу.
Разом з тим, Тернопільською ОВА не висловлено наміру вживати заходи, спрямовані на усунення порушень земельного законодавства, що розцінено прокурором як неналежне здійснення захисту державних інтересів, та свідчить про наявність підстав для вжиття заходів реагування прокурором, оскільки в іншому випадку інтереси держави залишатимуться незахищеними.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта владних повноважень Тернопільської ОВА, її бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави з цих питань.
Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.10.2019 у справі №903/129/18.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом.
Норми права та мотиви, з яких суд виходить при ухваленні рішення.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).
В Україні ліси та землі лісогосподарського призначення є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави (частина третя статті 1 ЛК України).
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЗК України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України).
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами.
Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 (до 04.01.2011, у подальшому - Інструкції про порядок ведення державного лісового кадастру і первинного обліку лісів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 01.10.2010 № 298), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, планово-картографічні матеріали можуть бути належним доказом у справі, виходячи зі змісту інформації, яку вони містять. Подібні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14, від 01.07.2015 у справі № 6-50цс15, від 01.03.2018 у справі № 911/2049/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 13.06.2018 у справі № 369/1777/13-ц, від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16.
Також, у постановах Верховного Суду по справах №369/16418/18 від 07.10.2020, №363/669/17 від 30.09.2020, № 707/2192/15-ц від 30.01.2018, №488/5476/14-ц від 21.02.2018, №360/1998/18 від 31.03.2021, №380/375/17 від 06.04.2021, №369/9900/16 від 15.07.2020, №369/16416/18 від 09.06.2021, №359/11910/14 від 16.06.2021, №369/16317/18 від 24.11.2021 зазначено, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами підтвердження права державної власності на землі лісогосподарського призначення (п.5 Прикінцевих положень ЛК України) та наявності права виключно в уповноваженого органу державної влади на розпорядження такою категорією земель.
Положеннями ч. 1 ст. 92 ЗК України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
За інформацією Державного підприємства «Ліси України», земельні ділянки за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651, площею 15,197га та за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643, площею 8,00 га розташовані на землях лісогосподарського призначення в кварталі 50 виділу 1 та кварталі 52 виділу 5 відповідно, за матеріалами лісовпорядкування, та на момент проведення інвентаризації земель (станом на 23.08.2018) перебували у постійному користуванні Державного підприємства «Бережанське лісомисливське господарство», правонаступником прав якого є ДП «Ліси України».
Перебування земельних ділянок у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства підтверджується відповідними планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Так, за матеріалами Проекту організації лісового господарства по Бережанському лісогосподарству від 1963 року загальна площа Урманського лісництва становила 3047га; загальна площа лісогосподарських земель лісництва у Зборівському районі станом на 1961- 1962 роки становила 1020га.
Відповідно до Таксаційного опису відомості поквартальних підсумків Урманського лісництва Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Бережанське ЛМГ" від 2014 року (інв.№55/01) на території Розгадівської сільської ради Зборівського району перебувають землі лісогосподарського призначення, загальною площею 627,0га, в тому числі в кварталах 41-54, в Кальненської сільської ради Зборівського району 393,0га, в тому числі по квартал 34-40. Всього у Зборівському районі 1020га земель лісогосподарського призначення.
За результатами співставлення фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу № 50 та № 52 і його таксаційних відділів лісництва встановлено факт накладення площ зазначених земельних ділянок на межі ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». Так, земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651, площею 15,197 га розташована на землях Урманського лісництва Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» (квартал 50 виділу 1) з орієнтовною площею накладання 14,4384 га, тобто 95%, а земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643, площею 8 га (квартал 52 виділу 5) з орієнтовною площею перекриття (накладання) 7,8263 га, тобто 98%. За твердженнями прокуратури, вказані земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду, тобто належать до земель державного лісового фонду, право користування якими надано Філії «Бережанське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України».
Згідно таксаційних описів, земельна ділянка за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 знаходиться у кварталі 52 виділу 5 Урманського лісництва, а земельна ділянка з кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 у кварталі 50 виділу 1 Урманського лісництва, що також підтверджується даними з Проекту організації лісового господарства по Бережанському лісництву за 1962-1963 роки, по ДП "Бережанське лісомисливське господарство" на 2014-2023 роки, який затверджено наказом Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства №27 від 12.04.2017 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування (проектів організації та розвитку лісового господарства)», планшетом №5 Урманського лісництва ДП «Бережанське ЛМГ» матеріалів лісовпорядкування 2013 року; планшетом №4 Урманського лісництва Бережанське ДЛМГ матеріалів лісовпорядкування 2003 року; планшетом №4 Урманського лісництва Бережанського спецлісгоспу матеріалів лісовпорядкування 1982 року.
Відповідачами не подано доказів того, що подані прокурором як доказ приналежності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення картографічні матеріали лісовпорядкування визнані недійсними, відповідно такі не можуть враховуватися судом при вирішенні спору як належні та допустимі докази.
Отже, з огляду на викладене, спірні земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства для ведення лісового господарства.
Відповідно до частини першої статті 8, частини першої статті 9 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності; у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України до повноважень обласних державних адміністрації належить передача у власність, надання у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Частиною 5 ст. 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Отже, розпорядником земель лісогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів є Тернопільська обласна державна (військова) адміністрація.
Частиною 1 ст. 117 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.
На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.
У частині 2 ст. 117 ЗК України передбачено які землі державної власності не можуть передаватися у комунальну власність, зокрема земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій.
Між тим, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газотранспортної системи, що передаються суб`єкту господарювання у зв`язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч. 1, 9 ст. 149 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває у державній власності та вилучення лісів для нелісогосподарських потреб станом на момент виникнення спірних правовідносин належало до компетенції Кабінету Міністрів України.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, положення розділу II "Землі України" ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
В постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.
Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.
Водночас, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок у матеріалах справи відсутній, погодження на зміну цільового призначення земель ДП "Бережанське лісомисливське господарство", Тернопільська обласна державна адміністрація, Кабінет Міністрів України, Західне Міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не надавали і протилежного матеріали справи не містять.
Як зазначалось вище, будь-які розпорядження щодо передачі спірних земельних ділянок з державної в комунальну власність Тернопільською обласною державною адміністрацією не приймались.
Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів відмови лісогосподарського підприємства від права постійного користування спірними земельними ділянками.
Таким чином, право постійного користування спірними земельними ділянками у визначеному законом порядку не припинялось, земельні ділянки у визначений законом спосіб та уповноваженою на це особою з державної у комунальну власність не передавалась, а отже Управління Держгеокадастру не є уповноваженою особою, яка може приймати рішення щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, затверджувати технічну документацію та приймати рішення щодо їх передачі, зокрема у комунальну власність.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 y справі №910/5201/19 виснувано, що рішення органу влади чи місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин можна оспорювати з погляду його законності.
Враховуючи викладене, накази Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 03.09.2018 №19-2980/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельні ділянки з кадастровими номерами 6122688500:01:001:0651 та 6122688500:01:001:0643, та від 22.09.2018 №19-3154/14-18СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» згідно додатку до нього в частині передачі Зборівській міській раді (Зборівській об`єднаній територіальній громаді) у комунальну власність земельної ділянки, площею 8га з кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 та земельної ділянки, площею 15,197га з кадастровим номером 6122688500:011:001:0651, прийняті усупереч вимог законодавства, а державна реєстрація права комунальної власності за Зборівською міською радою на вказані земельні ділянки, суперечить закону та порушує право державної власності на землі лісового фонду.
Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності і земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Судом встановлено, що рішенням Зборівської міської ради від 24.10.2018 №1010 земельні ділянки, загальною площею 3166,44 72 га, у тому числі спірні земельні ділянки, прийнято у комунальну власність за актом та зареєстровано речове право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Оскільки спірні земельні ділянки за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 та №6122688500 :01:001:0651 знаходяться за межами населеного пункту Розгадівської сільської ради та відносяться (98% з урахуванням накладення земельних ділянок) до земель державної власності, тому Зборівська міська рада не вправі була приймати рішення щодо прийняття таких ділянок у комунальну власність та проводити подальшу реєстрацію як об`єктів речового права комунальної власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 справі № 368/1158/16-ц зазначила, що вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Також, приписами статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення від 24.10.2018 №1010 підлягає визнанню недійсним та скасуванню, оскільки незважаючи на належність більшої частини спірних земельних ділянок до земель лісового фонду державної власності, його прийнято з порушенням порядку набуття у комунальну власність земель та за відсутності правових підстав для його прийняття.
Зазначене рішення прийнято із порушенням норм Земельного та Лісового кодексів України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» (викладених у розділі «щодо віднесення земельних ділянок до земель державного лісового фонду»).
Скасування вказаних рішень є необхідним для повного та ефективного відновлення порушеного права державної власності на землі державного лісового фонду та скасування державної реєстрації незаконно зареєстрованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Наведені обставини також свідчать, що інвентаризація та реєстрація у Державному земельному кадастрі спірних земельних ділянок, як земель сільськогосподарського призначення (16,00 землі запасу) проведені всупереч положень ст.ст. 12, 19, 55, 56, 57, 84, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 45, 47, 48, 54, 117 Лісового кодексу України, ст.ст.21, 24, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Водночас, надаючи оцінку обраному прокурором способу відновлення порушеного права державної власності на спірні земельні ділянки, зокрема шляхом визнання незаконними та скасування рішень Управління Держгеокадастру та Зборівської міської ради, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).
Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок про те, що відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах.
Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження. У даному випадку Зборівською міською радою після державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки не вчилося жодних дій щодо розпорядження цими земельними ділянками.
З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок лісового фонду державної власності та неможливість їх передачі у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Зборівській міській раді як землі сільськогосподарського призначення (землі запасу), позов з вимогою про визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області та рішення Зборівської міської ради за встановлених судом конкретних обставин цієї справи відповідає критерію правомірності та ефективності обраного прокурором способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельних ділянок та особи власника. Подібний за змістом висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 82 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.
Таким чином, визнання незаконними та скасування наказів та рішення, які продовжують діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідних записів та здійснення реєстраційних дій у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави на землю.
Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Одним з основних принципів, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі (ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Як визначено частиною 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, іх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
У статті 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі Порядок), відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Відповідно до п. 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Аналогічні положення містяться у ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр".
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Таким чином, скасування державної реєстрації земельної ділянки та всіх речових прав стосовно неї можливе у разі ухвалення судом відповідного рішення, а пред`явлення вказаного позову є належним способом захисту інтересів держави в особі Тернопільської ОВА.
Одночасно з вимогою про скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі прокурором заявлено вимогу про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації всіх речових прав на спірні земельні ділянки із припиненням права комунальної власності Зборівської міської ради всіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих на спірні земельні ділянки.
Оскільки відомості про належність спірних земельних ділянок до категорії земель сільськогосподарського призначення спростовується доказами, наявними в матеріалах справи, та встановленими на їх підставі обставинами справи, подальша наявність недостовірних відомостей у Державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей Державного земельного кадастру та створюватиме перешкоди у їх використанні власником за цільовим за призначенням.
Згідно ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Аналогічна правова позиція викладена у висновках Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц, постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №707/2172/15-ц.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки №№363122982, 363123031 від 24.01.2024) вбачається, що на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 03.09.2018 №19-2980/14-18-СГ, від 22.09.2018 №19-3154/14-18СГ, Акту приймання-передачі від 24.09.2018, рішення Зборівськї міської ради №1010 від 24.10.2018 державним реєстратором Зборівської міської ради Рудою Галиною Василівною здійснено державну реєстрацію право комунальної власності Територіальної громади Зборівської міської ради Тернопільської області з відкриттям розділу на спірні земельні ділянки.
У відповідності до частини 2 статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Абзац другий частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що у разі, якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
Абзац третій частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.
При цьому в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.
Оскільки право комунальної власності у Зборівською міською радою на спірні земельні ділянки виникло на підставі протиправного наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, то відповідне право у Зборівської міської ради на законних підставах не виникло.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації, усунення порушень закону у даному випадку можливе, зокрема шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірні земельні ділянки.
Зважаючи на те, що у Зборівської міської ради право комунальної власності на спірні земельні ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності.
Частинами 1, 2 ст.5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Оскільки судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області порушено положення законодавства при затвердженні документації з інвентаризації земель та реєстрації в Державному земельному кадастрі земельних ділянок, площею 8га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 та площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:011:001:0651 як земель сільськогосподарського призначення, а також те, що дані земельні ділянки в своїй більшій частині (7,8263га та 14,4384га, відповідно) накладаються на землі лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДСГП "ЛІСИ УКРАЇНИ" та, які не були у встановленому порядку вилучені, їхня державна реєстрація в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню; також підлягає скасуванню в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація всіх речових прав на дані земельні ділянки з припиненням права комунальної власності Зборівської міської ради, обтяжень зареєстровані на вказані земельні ділянки.
За таких обставини, позов прокуратури як обґрунтований, документально підтверджений підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, понесені витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну, з огляду на протиправність дій сторін щодо формування земельних ділянок, їх передачі та прийняття у комунальну власність із зміною цільового призначення.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46, 53, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області від 03.09.2018 №19-2980/14-18-СГ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельні ділянки за кадастровими номерами 6122688500:01:001:0651 та 6122688500:01:001:0643.
3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області та від 22.09.2018 №19-3154/14-18 СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» згідно додатку до нього в частині передачі Зборівській міській раді (Зборівській об`єднаній територіальній громаді) у комунальну власність земельних ділянок, площею 8 га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (згідно додатку №273) та площею 15,197 га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (згідно додатку №280).
4. Визнати незаконним і скасувати рішення Зборівської міської ради від 24.10.2018 №1010 «Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Зборівської міської ради об`єднаної територіальної громади» згідно додатку до нього в частині прийняття у комунальну власність Зборівської міської ради земельних ділянок, площею 8га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (згідно додатку №273) та площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (згідно додатку №280).
5. Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію від 23.08.2018 земельних ділянок, площею 8га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 та площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651.
6. Скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку, площею 8га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0643 (запис про державну реєстрацію права від 21.11.2018 №29093005) та на земельну ділянку, площею 15,197га за кадастровим номером 6122688500:01:001:0651 (запис про державну реєстрацію права від 22.11.2018 №29109618).
7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місто Тернопіль, вулиця Лисенка, будинок 20А, ідентифікаційний код 39766192) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098) 10598грн в повернення сплаченого судового збору.
8. Стягнути з Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул.Хмельницького Б., будинок 24, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04058410) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м.Тернопіль, вул.Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098) 10598грн в повернення сплаченого судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 09.08.2024.
Суддя Н.О. Андрусик
