Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Єдиний унікальний номер 626/570/24
Номер провадження 22-ц/818/2481/24
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року в складі судді Гусара П.І. у справі № 626/570/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про порушення прав споживача,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом о Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі ТОВ «Газорозподільні мережі України») в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про порушення прав споживача.
Позов мотивовано тим, що він є споживачем послуг з розподілу природного газу на підставі Типового Договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі Договір).
11 січня 2024 року він звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати йому можливість вносити оплату за спожиті послуги через касу (платіжний термінал) відповідача або в інший незаборонений законодавством спосіб у м. Краснограді.
Листом ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 22 січня 2024 року позивача повідомлено, що Філія не має можливості приймати оплату від споживачів за надані послуги готівкою через відсутність готівкової каси на підприємстві.
Вказував, що неможливість здійснювати оплату за розподіл природного газу безпосередньо філії порушує його права споживача, оскільки Пунктом 6.6 Договору передбачено можливість сплати послуг шляхом внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
Інші способи оплати йому не підходять, оскільки вони потребують здійснення додаткової оплати платіжної послуги банку (Укрпошти) або придбання спеціальних технічних засобів, оплати послуги операторів зв`язку для здійснення он-лайн переказу. Проте, такі додаткові витрати при здійсненні оплати послуги відповідача не передбачені Договором. На даний час він оплачує рахунки відповідача через ПриватБанк вимушено.
ТОВ «Газорозподільні мережі України» позбавив його можливості вибрати той спосіб оплати його послуги, який йому більше підходить, відмовився отримувати від нього оплату за його послугу особисто, нав`язав йому для здійснення оплати рахунків посередника, здійснив відносно нього прояв дискримінації, порівняно із іншими споживачами, щодо можливості здійснення оплати за послугу відповідача особисто товариству.
Зазначеними діями (бездіяльністю) відповідач наніс йому моральну шкоду, відшкодування якої вважає можливим здійснити у вигляді офіційного письмового вибачення.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії надати йому можливість здійснювати оплату за розподіл природного газу шляхом внесення готівки відповідачу без додаткових витрат за місцем отримання послуги у м. Краснограді Красноградського району Харківської області та повідомити адресу місця оплати; зобов`язати Товариство надати офіційне письмове вибачення за нанесення моральної шкоди.
ТОВ «Газорозподільні мережі України» подано відзив на позовну заяву, в якому товариство просило позов залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що типовим договором розподілу природного газу передбачене право Споживача здійснювати оплату шляхом внесення готівки через касу Оператора ГРМ, проте не визначений відповідний обов`язок Оператора ГРМ забезпечити реалізацію такого права. ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» не має можливості приймати від споживачів оплату за надані послуги готівкою через відсутність готівкової каси на підприємстві. Прийом оплати за допомогою мобільних терміналів здійснюється тільки у населених пунктах із складною безпековою ситуацією, що знаходяться у безпосередній близькості до лінії фронту або зазнають обстрілів. Споживачі, які мешкають в місті Красноград, мають можливість сплатити готівкою за надані Філією послуги у відділеннях банківських установ, АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова пошта», а також можуть провести безготівкову оплату через особистий кабінет на офіційному сайті Філії kh.grmu.com.ua, мобільні додатки банківських установ та сервіси онлайн оплат EasyPay.ua та iPay.ua. Поряд з цим у Красноградському відділенні АТ «Харківгаз» відсутня послуга щодо прийому платежів від населення. Нормами чинного законодавства не обмежено можливість банківських установ щодо стягнення комісійної винагороди з платників за приймання платежу за розподіл природного газу, а нормативними актами щодо надання послуги з розподілу природного газу не визначений обов`язок газорозподільних підприємств погашати зазначені витрати платників за власний рахунок.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії надати ОСОБА_1 можливість здійснювати оплату за розподіл природного газу шляхом внесення готівки ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії без додаткових витрат за місцем отримання послуги у м. Краснограді Красноградського району Харківської області та повідомити адресу місця оплати.
Зобов`язано відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії надати ОСОБА_1 офіційне письмове вибачення за нанесення моральної шкоди.
Стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи, що здійснення оплати за договором розподілу природного газу шляхом внесення готівки (оплату готівкою) за місцем отримання послуги в м. Краснограді не заборонено чинним законодавством, обмеження у здійснені оплати послуг відповідача у таких спосіб порушує права ОСОБА_1 як споживача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, обраний позивачем спосіб відшкодування моральної шкоди письмове вибачення відповідача відповідає належному способу захисту права, визначеного у ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України, а тому за доведеності факту здійснення протиправних дій при виконанні умов договору порушене право позивача підлягає захисту.
15 травня 2024 року засобами поштового зв`язку Харківською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що умовами Типового договору розподілу природного газу не встановлено обов`язку Оператора ГРМ як приймання оплати через касу Оператора ГРМ. Такий обов`язок не передбачається Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП 16 лютого 2017 року №201.
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» законом заборонено у будь-який спосіб обмежувати можливість здійснення споживачем безготівкових розрахунків, а відносно обмеження готівкових розрахунків жодних заборон не встановлено. При цьому, продавець (виконавець) зобов`язаний тільки всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати, однак жодним чином не зобов`язаний забезпечувати споживачу реалізацію всіх можливих форм розрахунків.
Також посилались на відсутність у ТОВ «Газорозподільні мережі України» можливості забезпечити оплату за договором розподілу природного газу шляхом внесення готівки до каси Оператора ГРМ, оскільки витрати на облаштування касового обслуговування споживачів (витрати на облаштування окремих приміщень, забезпечення їх меблями, технікою та програмними продуктами, заробітної плати касирів, при наявності великої кількості альтернативних форм оплати), не включалися до розрахунку діючого тарифу на розподіл природного газу, а тому їх не можна вважати економічно-обґрунтованими.
Позивачем не надано доказів заподіяння Товариством йому моральної шкоди. ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії діяло відповідно до законодавства України та в межах вимог передбачених Кодексом ГРС, а тому підстави для відшкодування шкоди відсутні.
16 липня 2024 року ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що його позовна заява не містить вимог зобов`язати відповідача надати можливість здійснювати оплату за розподіл природного газу внесенням готівки саме через касу у місті Краснограді. Предметом його позову була вимогам зобов`язати відповідача надати йому можливість здійснювати оплату за розподіл природного газу шляхом внесення готівки особисто відповідачу в не заборонений законодавством спосіб
Вказував, що він не замовляє послугу щодо прийому платежів за розподіл природного газу, а користується своїм правом вносити платежі особисто виконавцю без додаткової оплати та без посередників. У місті Краснограді відповідач має Управління експлуатації газового господарства та Центр обслуговування, через які позивач може сплачувати кошти.
Доводи товариства, що умовами Типового договору розподілу природного газу нібито не передбачено обов`язку Оператора ГРМ на виконання права споживача щодо забезпечення оплати за договором шляхом внесення готівки через касу Оператора ГРМ є необґрунтованими, оскільки право однієї із сторін договору забезпечується обов`язком іншого учасника правовідносин.
У разі наявності сумнівів щодо положень типового договору, відповідач мав звернутися за роз`ясненням до НКРЕКП, проте такі дій ним здійснені не були.
Він як споживач є «слабкою» стороною правовідносин, Товариство, користуючись своїм монопольним становищем, змушує нести додаткові витрати при оплаті ним послуги, що суперечить вимогам закону.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з`явився.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 01 серпня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» отримано 17 липня 2024 року в електронному кабінеті (а.с. 103).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає (частковому) задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуги з розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
11 січня 2024 року ОСОБА_1 подано до Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернення, в якому просив надати йому можливості здійснювати оплату за розподіл природного газу безпосередньо філії шляхом внесення готівки через касу (платіжний термінал), або в інший не заборонений законодавством спосіб у м. Краснограді, оскільки така форма оплати передбачена Типовим договором розподілу природного газу (а.с. 3).
На вказане звернення Листом ТОВ «Газорозподільні мережі України» Харківська філія повідомило ОСОБА_1 , що типовим договором розподілу природного газу передбачене право споживача здійснювати оплату шляхом внесення готівки через касу Оператора ГРМ, проте не визначений відповідний обов`язок Оператора ГРМ забезпечити реалізацію такого права. Нажаль, Філія не має можливості приймати від споживачів оплату за надані послуги готівкою через відсутність готівкової каси на підприємстві. Прийом оплати за допомогою мобільних терміналів здійснюється тільки у населених пунктах із складною безпековою ситуацією, що знаходяться у безпосередній близькості до лінії фронту або зазнають обстрілів. Споживачі, які мешкають в м. Краснограді, мають можливість сплатити готівкою за надані Філією послуги у відділеннях банківських установ, АТ «Укрпошта», та ТОВ «Нова пошта», а також можуть провести безготівкову оплату через особистий кабінет на офіційному сайті Філії, мобільні додатки банківських установ та сервіси онлайн оплати за реквізитами Харківської філії (а.с. 4).
Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
У частині 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За вимогами статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку, колективний споживач).
Частиною 2 статті 17 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов`язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов`язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.
За п 7 розділу VI Кодексу ГРМ оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання.
Відповідно до 6 п.6.6 розділу VI Типового Договору розподілу природного газу розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
За п. 6 Типового Договору споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
За п. 7.2. Типового договору розподілу природного газу Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.
Відповідно до п. 7.4. Типового договору розподілу природного газу споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Таким чином, вимогами чинного законодавства споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Разом зтим,умовами Типовогодоговору непередбачено обов`язкувідповідача організуватикасу дляотримання платежіввід споживачівдля оплатинаданої послугита незобов`язано підприємствобезпосередньо приймати платежівід населення.За відсутностіобов`язку відповідачау здійсненнітаких дій,судова колегіявважає,що підставидля задоволенняпозову відсутні.
Судова колегіяне погоджуєтьсяз висновкомсуду проте,що ТОВ«Газорозподільні мережіУкраїни» вособі Харківськоїфілії незабезпечило виконанняумов Договоруз позивачем,а самеправо позивачаздійснювати оплатуза спожитийгаз шляхомвнесення готівкичерез касуПостачальника,оскільки матеріалисправи немістять данихпро те,який спосібоплатибув визначений Споживачем взаяві-приєднаннідо Договору.
Доказів того, щоу ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії наявна каса у м. Краснограді Харківської області та відповідно є можливість прийому платежів від побутових споживачів через таку касу в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги відповідача спростовують посилання ОСОБА_1 та висновки суду про доведення факту порушення прав позивача, як споживача природного газу, тому апеляційну скаргу ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії належить задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.
Щодо стягнення моральної шкоди, то судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача надати її компенсацію.
Сам факт направлення листа про відмову у прийнятті платежів через касу не є безумовною підставою для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди на ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Апелянтом при звернення до суду з апеляційною скаргою сплачено 3633,60 грн
За частиною 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зважаючи, що апеляційну скаргу задоволено, відповідачу має бути компенсовано 3633,60 грн за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про порушення прав споживача залишити без задоволення.
Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
