ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2024 року
м. Київ
справа № 587/2230/21
провадження № 61-5981 сво 23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_2 , державне підприємство «Сетам», Сумський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня
2023 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»), ОСОБА_2 , державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Суми) про визнання недійсним електронних торгів та протоколу проведення електронних торгів.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2021 року у справі № 587/167/21 його позов задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований в реєстрі за № 948, на іпотечному договорі, укладеному 22 серпня 2008 року з публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», щодо стягнення на предмет іпотеки: квартиру
АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т. С.
Згідно з протоколом про проведення публічних торгів від 04 жовтня 2018 року
№ 360846 квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, продано ОСОБА_2 .
Оскільки виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого здійснювалася примусова процедура продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, тому вищевказані електронні торги є недійсними.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними електронні торги та протокол про проведення публічних торгів № 360846 від 04 жовтня
2018 року щодо продажу квартири
АДРЕСА_2 , загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 серпня 2022 року
у складі судді Гончаренко Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними електронні торги від 04 жовтня 2018 року, проведені ДП «Сетам та протокол про проведення публічних торгів від 04 жовтня 2018 року № 360846
щодо продажу квартири
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прилюдні торги проведені
04 жовтня 2018 року на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню, оскільки у подальшому судом був визнаний таким, що не підлягає виконанню, тобто виконавчий напис не повинен був виконуватись. Отже, виконавче провадження відкрито з порушенням положень закону, що впливає на загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Сумський відділ державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Суми) та організатор торгів ДП «Сетам», які є продавцями, не мали права продажу вказаного майна позивача, а процедура реалізації майна за виконавчим документом, який судовим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, не може вважатися легітимною і порушує законні права та інтереси позивача, оскільки його протиправно позбавлено права власності на майно.
Рішення Сумського районного суду м. Суми від 07 квітня 2021 року у справі 587/167/21, яким визнано виконавчого напис таким, що не підлягає виконанню, набрало законної сили, а позов у цій справі поданий 01 листопада 2021 року, тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 серпня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» компенсацію судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 1 362 грн.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на час вчинення державним виконавцем виконавчих дій виконавчий документ, на підставі якого державний виконавець відкрив виконавче провадження про звернення стягнення на належну позивачу квартиру, здійснив її оцінку та передав на реалізацію з прилюдних торгів, був чинним, оцінка майна не оскаржувалась, торги проведені відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5. Тому такої підстави недійсності не існувало на момент проведення публічних торгів.
Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою
та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 ЦК України), а тому визнання виконавчого напису, вчиненого 24 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., таким, що не підлягає виконанню, не є такою підставою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючисьна неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Сумського районного суду Сумської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові, оскільки електронні торги були проведені на підставі виконавчого документу, який у судовому порядку
у подальшому визнано таким, що не підлягає виконанню. Отже, обґрунтованим
є висновок суду першої інстанції про визнання торгів недійсними.
Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував під час розгляду справи правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада
2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі
№ 6-1749цс15 від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1981цс16 та постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц (провадження № 61-21320св18), від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року АТ «Сенс Банк» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. На час проведення електронних торгів правові підстави для визнання їх недійсними були відсутні.
Позивачем не доведено сукупність всіх обставин, зокрема не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що при проведенні ДП «Сетам» електронних торгів з реалізації предмета іпотеки існували порушення правил таких електронних торгів, які слугували б підставою для визнання їх недійсними.
Судом першої інстанції безпідставно не застосовано спеціальну позовну давність, оскільки перебіг позовної давності для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права розпочався 07 липня 2021 року, останнім днем для подання позову є 08 жовтня 2021 року, а позов у цій справі подано 01 листопада 2021 року, тобто з пропуском позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. 24 січня 2018 року вчинив виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 948, про звернення стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, що знаходиться за адресою: квартира АДРЕСА_2 , власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т. С. Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань за кредитним договором від 22 серпня 2008 року № 750/4-5754, кредитором за яким є ПАТ «Укрсоцбанк».
06 березня 2018 року державним виконавцем Сумського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно з протоколом № 360846 проведення електронних торгів 04 жовтня
2018 року відбулися торги з продажу предмета іпотеки - двокімнатної квартири, загальною площею 65,5 кв. м, житловою площею 38,8 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . Прилюдні торги проводилися ДП «Сетам». Переможцем торгів визначена
ОСОБА_2 .
Підставою для реалізації майна став виконавчий напис № 948, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. 24 січня 2018 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_1 . Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні в Сумському відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), виконавче провадження № НОМЕР_1.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2021 року
у справі № 587/167/21, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований в реєстрі за № 948, щодо стягнення на предмет іпотеки -
квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Висєканцевою Т. С.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 587/167/21 касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишено без задоволення. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залишено без змін (провадження № 61-13200 св 21).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючі справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що слід відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566 св 18) та від 07 лютого 2019 року у справі
№ 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870 св 18).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, акта про проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності, дійшла висновку про те, що виконавчий напис нотаріуса від 29 жовтня 2009 року, на підставі якого 21 листопада 2012 року проводилася примусова процедура продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, визнаний в судовому порядку
(23 вересня 2013 року) таким, що не підлягає виконанню, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про недійсність прилюдних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису.
Також колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18) за позовом про визнання недійсними постанов, акта про передачу майна та свідоцтва про право власності, дійшла висновку про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, оскільки виконавчий напис № 416, виданий приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 01 листопада 2011 року, визнаний таким, що не підлягає виконанню (03 грудня 2014 року), тому і відпали підстави для здійснення виконавчих дій, унаслідок чого порушені права на нерухоме майно, на яке було звернуто стягнення, підлягають відновленню шляхом визнання недійсними постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, акта про передачу майна стягувачу та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Разом із тим, на думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі, яка переглядається, рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 07 квітня
2021 року, а електронні торги з реалізації належної позивачу квартири проведені 04 жовтня 2018 року, тобто на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинний, унаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації належної позивачу квартири.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з наведеним висновком апеляційного суду про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, оскільки на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що ухвалою від 19 січня 2022 року у справі
№ 450/4257/20 (провадження № 61-17706 св 21) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду передавав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду цивільну справу у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19), з тих підстав, що визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, так як зі скасуванням виконавчого напису втрачаються ті правові наслідки, які були передбачені, є правомірним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 450/4257/20 (провадження № 61-17706сво21), змінюючи мотиви прийнятих судових рішень, виходив з конкретних обставин справи, а саме того, що приватний виконавець задовго до проведення торгів достовірно знав про наявність рішення суду про визнання виконавчого напису, як підстави для початку вчинення виконавчого провадження, таким, що не підлягає виконанню; крім того, виконавець відкрив виконавче провадження після того, як виконавчий напис було визнано таким, який не підлягав виконанню, тому не вважав за необхідне відступити від зазначеного правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 206/4592/17 (провадження № 61-3009св19).
Тобто, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вирішив правову проблему, а саме чи є підставою для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який після проведення електронних торгів визнаний в судовому порядку таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Це проявляється в тому, що учасники цивільних правовідносин, як правило, самостійно ініціюють застосування норм про недійсність договору та її правових наслідків. Недійсність договору відображається (чи може відобразитися) на правах та інтересах інших учасників цивільних правовідносин, а тому повинні існувати певні правові підстави і наслідки недійсності, у тому числі для «дотичних» до неї учасників цивільних правовідносин.
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353 сво 18)).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
Відповідно до вищенаведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі
№ 925/1351/19 (провадження № 12-35 гс 21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи щодо спірного майна відбулася спеціальна процедура його продажу державним виконавцем на прилюдних торгах і висновків щодо неналежного виконання продавцем та покупцем своїх взаємних зобов`язань у правовідносинах купівлі-продажу чи неналежного оформлення державним виконавцем результатів проведеної процедури прилюдних торгів як способу вчинення правочину всупереч вимогам Тимчасового положення, Закону України «Про виконавче провадження» чи положенням цивільного законодавства судові рішення не містять.
У правовій доктрині сформульовано точку зору, згідно з якою продавцем майна, яке реалізується з торгів у рамках виконання рішення суду, є власник майна, оскільки саме його майно продається; держава не переносить на себе право власності на це майно і діє в зазначеному випадку від імені власника-боржника.
Таким чином, з аналізу змісту статей 203, 215, 650, 655 і 656 ЦК України, положень Порядку реалізації арештованого майна вбачається, що: реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажі майна, за яким продавцем відчужуваного майна є боржник, переможець прилюдних торгів виступає покупцем, а особи, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів; складання за результатами проведення прилюдних торгів акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 367/6231/16-ц (провадження № 14-529 цс 19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою - третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто, для визнання судом торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина перша та друга статті 273 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм, з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), свідчить про те, що наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
По своїй суті публічні торги мають бути найбезпечнішою підставою набуття майна, оскільки публічна процедура реалізації майна має гарантувати невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, набутого у такий спосіб. Очевидно, що використання як підстави для оспорення торгів визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суттєво підриває стабільність обороту та характеристику власне торгів як найбезпечнішої підстави набуття майна, за умови, що такої підстави недійсності не існувало в момент проведення публічних торгів.
Судом установлено, що спірні електронні торги з реалізації належної позивачу квартири відбулись на підставі виконавчого напису нотаріуса від 24 січня
2018 року, проведені 04 жовтня 2018 року, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 07 квітня 2021 року у справі № 587/167/21, яким визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 24 січня
2018 року, набрало законної сили 07 липня 2021 року, тобто з моменту залишення без змін постановою Сумського апеляційного суду у справі № 587/167/21.
Отже, наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій конкретній справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ухвалено 07 квітня 2021 року, набрало законної сили 07 липня 2021 року, а електронні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна проведені 04 жовтня 2018 року, тобто на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинний.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації належної позивачу квартири.
Верховний Суд погоджується з наведеним висновком апеляційного суду про відсутність підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, оскільки на час проведення електронних торгів виконавчий напис нотаріуса був чинним, а відповідне судове рішення не має зворотної дії в часі.
Разом з тим права позивача можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої йому шкоди (частина третя статті 386 ЦК України). Відповідачами за цим позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна (див.: пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі
№ 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20)).
У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566 св 18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870 св 18), оскільки наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом саме на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, в тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки при апеляційному перегляді справи рішення суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено, тому доводи відзиву на касаційну скаргу про пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності розгляду не підлягають.
Висновки про застосування норм права (частина друга статті 416 ЦПК України)
Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
Наявність підстав для визнання недійсними торгів має встановлюватися судом на момент їх проведення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності торгів, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
