Постанова
Іменем України
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 306/2813/23
провадження № 61-6155св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Полянської сільської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Полянської сільської ради, про видачу обмежувального припису
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року у складі судді Вінер Е. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 березня 2024 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Свалявський районний суд Закарпатської області ухвалою від 21 листопада 2023 року заяву про видачу обмежувального припису повернув особі, яка її подала.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником у цій справі зазначено неповнолітню ОСОБА_1 , а законним представником - ОСОБА_2 , однак матеріали справи не містять відомостей (доказів), що саме ОСОБА_2 є її законним представником (рішення про призначення опікуна).
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Закарпатський апеляційний суд постановою від 22 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 , залишив без задоволення, а ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю ухвали суду першої інстанції. Довід апеляційної скарги, що закон передбачає право дитини, яка досягла 14 річного віку, звернутися самостійно до суду за захистом своїх інтересів, на увагу не заслуговує, оскільки ОСОБА_1 , якій на момент подання заяви про видачу обмежувального припису виповнилося 14 років самостійно не зверталася до суду, а звернулася через законного представника - ОСОБА_2 . Аргументи апеляційної скарги, що ОСОБА_2 як дід ОСОБА_1 має право на звернення до суду як її законний представник, також не заслуговують на увагу, оскільки саме батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 березня 2024 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявники посилаються на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 241/742/13-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17.
На обґрунтування вимог касаційної скарги заявники зазначають, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права.
Законом передбачено як право дитини, яка досягла 14 річного віку, звернутися самостійно до суду за захистом своїх інтересів, так і право діда звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Проте суди проігнорували норми закону та позбавили заявників доступу до правосуддя.
28 травня 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований законністю ухвалених у справі судових рішень та проханням закрити касаційне провадження у справі; винести окрему ухвалу, яку скерувати до Закарпатської обласної прокуратури, і повідомити процесуальних керівників у кримінальних провадженнях від 29 березня 2022 року № 72023070000000042, від 26 вересня 2023 року № 12023070000000285 про те, що підсудний ОСОБА_2 порушував умови запобіжного заходу та виїжджав за межі села Голубине, а саме до Полянської сільської ради та Свалявського районного суду, і незаконно впливає на заявницю, використовуючи дитину заявниці шляхом погроз, шантажу та вимагань так званими цивільними заявами в судах України; винести окрему ухвалу щодо втручання в особисте сімейне життя та порушення ОСОБА_2 гарантій адвокатської діяльності, яку скерувати до правоохоронних органів.
13 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 , у якій вона просить: закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою неналежного представника, який не додав доказів на підтвердження повноважень, тому не є і не може бути представником ОСОБА_1 ; припинити терор і розправу над заявницею та членами сім`ї заявниці у кримінальних провадженнях через сфальшовані підсудним ОСОБА_2 заяв з використанням сторонніх осіб; видалити з вебсайту Верховного Суду та інформаційних реєстрів «Судова влада України» недостовірну інформацію про те, що підсудний ОСОБА_2 є представником ОСОБА_1 ; винести окрему ухвалу щодо введення ОСОБА_2 суду в оману з використанням і втягненням неповнолітньої ОСОБА_1 у злочинну діяльність.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 , в яких він просить відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з ОСОБА_3 штрафу за зловживання процесуальними правами, а саме вчинення дій з метою перешкоджання судочинству.
У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій вона просить про накладення на ОСОБА_2 штрафу за зловживання процесуальними правами і використання неетичних, таких, що принижують людську гідність, висловлювань «горе мати», «кривдниця», «відчуваючи свою безкарність», «видумує все нові уявні злочини», «поливанням брудом» до учасника судового процесу та адвоката. Згідно зі статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» честь і гідність адвоката є недоторканими. Так само норми ЦПК України передбачають повагу до учасників судового процесу.
Винести окрему ухвалу, яку скерувати до правоохоронних органів, за повторну спробу введення суду в оману та надання підроблених документів, які є предметом досудового розслідування. Повідомити слідчого ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області та процесуального керівника прокурора Мукачівської окружної прокуратури у кримінальному провадженні від 17 листопада 2022 року № 42022070000000245, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, про повторне використання ОСОБА_2 підробленого наказу від 26 травня 2023 року № 26
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
20 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Шишков проти Росії (SHISHKOV v. RUSSIA) від 20 лютого 2014 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Статтею 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є встановлення правовідношення; зміна правовідношення.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
Аналіз наведених норм права дає підстави виснувати, що із заявою про видачу обмежувального припису може звернутися як особа, яка постраждала від домашнього насильства і якій виповнилося 14 років, так і дід неповнолітньої.
У цій справі 20 листопада 2023 року до суду першої інстанції надійшла заява про видачу обмежувального припису щодо постраждалої ОСОБА_1 , яка підписана як самою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і її дідом ОСОБА_2 .
Проте суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та помилково повернув заяву, зазначивши, що її подано неуповноваженою особою, оскільки заявником зазначено неповнолітню ОСОБА_1 , а законним представником ОСОБА_2 . Саме по собі помилкове зазначення в цій заяві ОСОБА_2 законним представником заявника не є підставою для повернення заяви, адже у цій справі і ОСОБА_1 , і її дід ОСОБА_2 наділені повноваженнями звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо постраждалої ОСОБА_1 .
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не виправив помилки допущені районним судом, та безпідставно залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.
За вказаних обставин Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ураховуючи наведене, підстав для задоволення клопотань ОСОБА_3 , викладених у відзиві на касаційну скаргу, а також у заяві про закриття касаційного провадження; видалення з вебсайту Верховного Суду та інформаційних реєстрів «Судова влада України» недостовірної інформації; винесення окремих ухвал, немає.
Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Верховний Суд не встановив, у задоволенні заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про накладення штрафів слід відмовити.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотань та заяв ОСОБА_3 відмовити.
У задоволенні клопотаня ОСОБА_2 відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Свалявського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 березня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
