Справа №303/6815/24
2о/303/393/24
ряд. стат. звіту - 30
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Мирошниченка Ю.М.
при секретарі Лукач К.М.
за участю заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , (заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки, піклування Полянської сільської ради) про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ :
В листопаді 2023 року неповнолітня ОСОБА_1 та її дід ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про видачу обмежувального припису, яким просили заборонити матері неповнолітньої - ОСОБА_3 протягом 6 місяців вести листування, телефонні переговори (зокрема, надсилати смс-повідомлення) з дочкою, а також повідомити Залізничний відділ поліції м. Львова про факти домашнього насильства та вирішити питання щодо питання профілактичного обліку кривдниці на визначений судом строк. Покликаються на те, що ОСОБА_3 у 2020 році покинула дитину на діда та бабу. З тих пір систематично проявляє щодо дочки безпідставну агресію, цькує, ображає, погрожує в`язницею та позбавленням житла, психологічно тисне, забороняє отримувати паспорт, використовує нецензурну лайку. Також стверджують, що Коблик матеріально дитину не забезпечую, будь-яких коштів на утримання дочки не надає.
Заінтересовані особи до суду не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені завчасно.
Відповідно до частини 1 статті 350-5 ЦПК України неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (згідно із частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України).
Пунктом 3 статті 1 Закону України «Про запобігання домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство визначено як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пункти 4, 14 та 17 статті 1 цього Закону визначають поняття окремих форм домашнього насильства.
Зокрема, психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру
Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункти 6 та 7 частини 1 статті 1 Закону).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (частина третя статті 26 Закону про запобігання домашньому насильству).
Оцінка ризиків являє собою оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону).
Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Така оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (постанова Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 545/744/19).
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України (частина 8 статті 26 Закону України «Про запобігання домашньому насильству»), відповідно до статті 350-6 якого, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
З матеріалів справи вбачається й учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_3 є дочкою заявника ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з дідом та бабою, знаходиться на їх утриманні.
На обґрунтування економічного насильства заявники посилаються на те, що пані Коблик у 2020 році покинула дочку на діда та бабу. Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, попри те, що отримує аліменти від батька дитини (а. с. 9). До заяви додали витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 17), згідно з яким 22.07.2023 року до ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_2 про те, що громадянка ОСОБА_3 грубо порушує вимоги чинного законодавства України та обов`язок утримання своєї дитини до її повноліття, що покладається на батьків, з мотивів байдужості до розвитку своєї малолітньої дитини, злісно, систематично і впродовж тривалого часу ухиляється від утримання своєї малолітньої доньки.
На цій підставі відкрито кримінальне провадження 12023078150000080 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України. Проте, сам по собі факт несплати аліментів на утримання особи не свідчать про економічне насильство з боку того, хто за законом зобов`язаний її утримувати.
Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року (справа № 712/468/19), а в постанові від 10 лютого 2021 року (справа № 761/49109/19) зазначив, що сам факт звернення заявника до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства та застосування судом до кривдника спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
В контексті психологічного насильства заявники стверджують, що ОСОБА_3 систематично проявляє щодо дочки безпідставну агресію, цькує, ображає, погрожує в`язницею та позбавленням житла, психологічно тисне, забороняє отримувати паспорт, використовує нецензурну лайку.
На підтвердження наведеного до заяви долучені текстові повідомлення (а. с. 10-16), що зберігаються в мобільному телефоні заявниці та, за її твердженням, надійшли з телефона пані ОСОБА_3 .
Суд оглянув телефон потерпілої та переконався, що зміст конкретних фраз, лексика та характер використання мовних засобів у зазначених повідомленнях не відповідають загальноприйнятому стилю спілкування батьків та дітей і мають обопільно зневажливий характер.
Допитана в судовому засіданні як свідок, сусідка заявників ОСОБА_6 також лише підтвердила наявність вкрай неприязних стосунків між заявниками та ОСОБА_3 .
Водночас суд не може залишити поза увагою той факт, що заяву про видачу обмежувального припису було подано до суду ще в листопаді 2023 року. З огляду на тривалий час, який минув після подання заяви, Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 570/2528/20) вказав на необхідність врахування поведінки кривдника як до, так і після звернення заявника до суду у розглядуваній справі постанови.
Як з`ясувалося в судовому засіданні, з часу звернення заявників до суду, пані Коблик контактувала з донькою лише один раз у той самий спосіб 23.04.2024 року.
За змістом Закону, метою обмежувального припису є забезпечення дієвого, ефективного та, що важливо підкреслити у цій справі, невідкладного захисту особи потерпілої від домашнього насильства.
За наявних у цій справі обставин така якість обмежувального припису як невідкладність втрачена, а отже його видача не обумовлена легітимною метою.
Крім того, як зазначалось, Закон вимагає, щоб рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймалися судом на підставі оцінки ризиків.
У постанові від 10 лютого 2021 року (справа № 761/49109/19) Верховний Суд наголосив, що під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Наявність чи відсутність ризиків у поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі №756/3859/19), а отже, для видачі обмежувального припису не достатньо встановлення самого лише факту домашнього насильства, необхідно встановити наявність ризиків його продовження у майбутньому.
Зважаючи на відсутність доказів постійного та безперервного домашнього насильства щодо неповнолітньої заявниці з боку її матері, вірогідність вчинення у майбутньому такого насильства не може вважатися доведеною, що унеможливлює застосування до останньої обмежувального припису.
На підставі викладеного суд, керуючись статтями ст. ст. 258, 259, 260, 263-265, 350-1, 350-5, 350-6 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , (заінтересовані особи: ОСОБА_3 та Орган опіки, піклування Полянської сільської ради) про видачу обмежувального припису відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заінтересована особа: Орган опіки та піклування Полянської сільської ради, код ЄДРПОУ 04351587, місцезнаходження с. Поляна, вул. Духновича, буд. 63.
Головуючий Юрій Мирошниченко
