Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа№938/917/23
Провадження № 2/938/53/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
12 червня 2024 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,
за участю: секретаря судових засідань Мартищук Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр"
до відповідача №1: ОСОБА_1 ,
до відповідача №2: ОСОБА_2 ,
про:стягнення заборгованостіза кредитнимдоговором,
за участю:
від позивача: ОСОБА_3 - представник;
від відповідача №1: не з`явився;
від відповідача №2: не з`явився;
Обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором в сумі 29537,48грн.
Ухвалою суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 27.12.2023, з повідомленням (викликом) сторін.
Проте, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Джуса Р.В. в період із 27.12.2023 по 01.01.2024, судове засідання у справі №938/917/23, призначене на 27.12.2023, не відбулось та ухвалою суду від 02.01.2024 розгляд справи було призначено на 23.01.2024.
Судове засідання 23.01.2024 за участю представника позивача, відповідача №1 та його представника було відкладено на 02.02.2024 за клопотанням представника відповідача №1, для надання їй можливості ознайомитись із матеріалами справи, а також у зв`язку із неявкою відповідача №2.
В судове засідання 02.02.2024 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку.
Позивач причини неявки суду не повідомив.
Представник відповідача №1 ОСОБА_1 -адвокат Рашковська Л.О. подала заяву, в якій просила розгляд справи відкласти на іншу дату, у зв`язку з тим, що вона не може прибути до Верховинського районного суду, так як цього дня має приймати участь у судовому засіданні у Косівському районному суді з розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , де вона є захисником.
Відповідач №2 ОСОБА_2 причини неявки в судове засідання, не повідомила. При цьому відомості про вручення їй судової повістки про виклик в судове засідання, станом на дату розгляду справи - 02.02.2024, на адресу суду, не повернулися.
З наведених підстав розгляд справи було відкладено на 29.02.2024.
26.02.2024 позивач подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву та заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності.
Разом з тим, суд не приймає до уваги відзив відповідача №1, оскільки такий поданий з порушенням строків визначених судом для подачі відзиву.
Так, ухвалою суду від 04.12.2023, позивачу було визначено строк у 15 календарних днів з моменту отримання такої ухвали, для подачі відзиву.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу суду від 04.12.2023, відповідач №1 отримав 14.12.2023, а отже строк для подачі відзиву закінчився 29.12.2023.
Не заслуговують на увагу також і посилання відповідача на те, що встановлений судом строк пропущено з поважних причин, оскільки відзив подано після укладення із адвокатом договору про надання правничої допомоги. Зокрема, згідно долученого до справи копії договору про надання правничої допомоги №2/24, такий було укладено 17.01.2024. Адвокат ознайомилась із матеріалами справи 26.01.2024. А відзив подано до суду тільки 26.02.2024, тобто через місяць, після того, як адвокат ознайомилась із матеріалами справи.
В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із неявкою того чи іншого учасника справи, та за клопотанням сторін для надання їм можливості врегулювати спір мирним шляхом.
Зокрема, в судовому засіданні 29.02.2024, представником відповідача №1 було долучено до справи проект мирової угоди, а представник позивача підтвердив, що між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом.
При цьому, відповідачем №2 ОСОБА_2 було подано клопотання про розгляд справи без її участі.
Для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом, розгляд справи було відкладено на 21.03.2024.
В судовому засіданні 21.03.2024 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача №1, яка не змогла з`явитись до суду через участь у невідкладних слідчих діях в місті Івано-Франківськ.
Судові засідання призначені на 15.04.2024 та 10.05.2024 відкладались у зв`язку із неявкою учасників справи.
При цьому, 15.04.2024 відповідачем №1 ОСОБА_1 , було подано заяву про проведення судового засідання 15.04.2024 без його участі.
Причин неявки в судове засідання 10.05.2024, відповідач №1 та його представник не повідомили.
В судове засідання 12.06.2024 з`явився представник позивача.
Відповідач №1 та його представник, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Заяви про розгляд справи без їх участі не подавали.
Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до норм ч.ч.1,3,4ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Частиною 1статті 280 ЦПК Українивизначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи тойфакт,що відповідач№1 будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відповідачі не подали відзиву на позов, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, про що зазначив у позовній заяві, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 12.10.2017 між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», (банк) був укладений Кредитний договір № 011/34216/363353, відповідно до умов якого, Банк відкрив Позичальнику картковий рахунок, з кредитний лімітом в розмірі 250 000,00 грн, а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 12.10.2019 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 %.
Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, та надав позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору.
З метою забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, Банк та ОСОБА_2 (поручитель) уклали Договір поруки №011/34216/363353П від 12.10.2017, за умовами якого поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.
30.11.2021 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором № 011/34216/363353
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до Боржників за кредитними договорами, у т.ч. за кредитним договором № 011/34216/363353 від 12.10.2017, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 неналежно виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим станом на 28.09.2023 в нього виникла заборгованість в сумі 29537,48грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
Позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.2.1 кредитного договору, позичальник зобов`язався сплачувати відсотки протягом усього строку користування кредитом.
Також позивач вважає, що при зверненні із даним позовом до суду не було пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до п.11.5 кредитного договору, сторонами було погоджено, що до правовідносин пов`язаних з укладенням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю п`ять років, а тому, оскільки згідно умов договору кінцевий термін повернення кредиту 12.10.2019, строк позовної давності спливає 12.10.2024.
Також позивач звертає увагу на те, що останній платіж було здійснено позичальником 11.06.2020, а отже мало місце переривання строку позовної давності.
Позивач також посилається на п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідний карантин було запроваджено 11.03.2020 та такий закінчився 30.04.2023.
Правова позиція відповідача №1.
Відповідач №1 ОСОБА_1 подав заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності. Обґрунтовуючи заяву, відповідач посилається на те, що, кредитний договір між ним та ПАТ «Райфайзен банк Аваль» згідно якого він отримав кредитні кошти в розмірі 250000,00грн, було укладено 12.10.2017. Згідно умов кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 12.10.2019. Тому строк позовної давності закінчився 12.10.2022.
Правова позиція відповідача №2.
Відповідач ОСОБА_2 не скористалась своїм процесуальним правом, відзиву на позов не подала.
Фактичні обставини встановлені судом.
12.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Кредитний договір № 011/34216/363353, відповідно до умов якого, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250000,00грн, а Позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов`язки визначені договором. Під невідновлювальною кредитною лінію сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2-1.3, кінцевий термін надання кредиту 10.11.2017, кінцевий термін погашення кредиту позичальником -12.10.2019.
Відповідно до п.2.1-2.2 договору, сторони визначили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 26%. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом, протягом усього строку користування кредитом.
Відповідно до п.5.2 договору, позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтентними (однаковими) платежами в розмірі згідно із графіком (додаток №1 до договору). Ануїтентний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування.
Відповідно до п.12.1, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, і діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань.
Відповідно до додатку №1 до кредитного договору, позичальник повинен був сплачувати в період із 12.11.2017 по 12.10.201, платежі по 13468,64грн.
12.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки № 011/34216/363353П, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливатимуть з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 250000,00грн в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 12.10.2019 та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 26% річних, або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору поруки, сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.
Згідно п.2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, в порядку та строки встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.
Відповідно до п.7.2 договору, строк поруки за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5-ть років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.
Згідно розрахунку заборгованості АТ «Райффайзен банк», станом на 30.11.2021 заборгованість позичальника перед банком по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 становила 30152,98грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 11534,69грн.
30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен банк» (первісний кредитор) та ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47 за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору за плату, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору Права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (п. 2.1 договору).
Згідно п.2.2 договору відступлення права вимоги, сторони погодили, що відступлення новому кредитору зазначених у попередньому реєстрі боржників (додаток №1 до договору) прав вимоги, відбувається за умови виконання новим кредитором п.3.2 договору (оплата ціни договору) та з моменту підписання сторонами реєстру боржників.
Відповідно до п. 2.3 договору, внаслідок відступлення права вимоги за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах , що входять до портфеля заборгованості та вказані в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги без згоди первісного кредитора.
Згідно п.2.6 договору, відступлення прав вимоги за договором, здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договором забезпечення.
Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість прав вимоги за договором становить 4774940,58грн.
Відповідно до платіжного доручення №306770027 від 30.11.2021, ТзОВ «Вердикт Капітал» перерахувало АТ «Райффайзен банк» кошти згідно договору відступлення прав вимоги №114/2-47 від 30.11.2021, в сумі 4774940,58грн.
Згідно витягу із реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №114/2-47, АТ «Райффайзен банк» передало ТзОВ «Ведикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/34216/363353 від 12.10.2017 в розмірі 30152,98грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 11534,69грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 заборгованість позичальника перед новим кредитором по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 становила 29537,48грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
В період, із 30.11.2021 по 10.03.2023, ТОВ «Вердикт Капітал», було нараховано позичальнику відсотки за користування кредитом за період із 30.11.2021 по 09.01.2023 в розмірі 26,0% річних в сумі 5384,50грн, а позичальником, в цей період було частково погашено заборгованість по відсотках в сумі 6000,00грн.
10 березня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір відступлення (купівлю продаж) права вимоги № 10-03/2023/01 за умовами якого первісний кредитор шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги, а новий кредитор набув прав вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках №1 та №3 до договору, зокрема за договором про відступлення прав вимоги №114/2-47 від 30.11.2021.
Відповідно до п. 5.2 договору, права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день підписання акту приймання передачі реєстру боржників у друкованому вигляді.
Згідно п.5.4 договору, з моменту відступлення первісними кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах із боржниками, що існують на дату відступлення.
10.03.2023 між ТзОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) було підписано Акт прийому передачі реєстру боржників за договором 10-03/2023/01.
Згідно витягу із реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023-01, ТзОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) передало ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/34216/363353 від 12.10.2017 в розмірі 29537,48грн, з яких, заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «Коллект Центр», станом на 28.09.2023 заборгованість позичальника перед новим кредитором по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 становить 29537,48грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
Оцінка суду.
Відповідно до положень ст.11 ЦК України, цивільні правата обов`язкивиникають іздій осіб,що передбаченіактами цивільногозаконодавства,а такожіз дійосіб,що непередбачені цимиактами,але зааналогією породжуютьцивільні правата обов`язки. Підставамивиникнення цивільнихправ таобов`язків,зокрема,є договорита іншіправочини. Цивільніправа таобов`язкиможуть виникатибезпосередньо зактів цивільногозаконодавства.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За правилами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1056-1 розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1047 ЦК України,договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмірнеоподатковуваного мінімумудоходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем єюридична особа, - незалежно від суми.На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількостіречей.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, як це закріплено вимогами ст.525 ЦК України.
Відповідно положень ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.553ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
За правилами ч.1,2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Верховний Суд у постанові від 22.02.2023, прийнятій по справі № 759/11628/14-ц зазначив, що порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
За змістом ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зістаттею 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно достатті 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Визначення факторингу міститься устатті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина першастатті 1077 ЦК України).
Відповідно до пункту 11статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»факторинг вважається фінансовою послугою.
Статтею 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»передбачено, що фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимогЦК Українита цьогоЗакону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов`язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов`язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред`явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що 12.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та відповідачем №1 ОСОБА_1 (позичальник) був укладений Кредитний договір № 011/34216/363353, за умовами якого відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 250000,00грн, що сторонами не оспорюється.
Згідно умов договору, відповідач №1 повинен був повернути кредитору суму кредиту, та сплатити проценти за користування кредитом в строк до 12.10.2019 згідно затвердженого сторонами графіку відповідно до додатку №1 до кредитного договору, а саме в період із 12.11.2017 по 12.10.2019 щомісячними платежами по 13468,64грн.
Відповідно до п.2.1-2.2 договору, сторони визначили, що протягом всього строку фактичного користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 26%. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом, протягом усього строку користування кредитом.
Також, в забезпечення виконання відповідачем №1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 011/34216/363353, 12.10.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки № 011/34216/363353П, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливатимуть з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредит в розмірі 250000,00грн в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 12.10.2019 та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 26% річних.
Згідно п.2.1 договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
Строк поруки за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5-ть років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання (п.7.2 договору).
Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого згідно долученого до справи розрахунку заборгованості АТ «Райффайзен банк», станом на 30.11.2021 в нього виникла заборгованість по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 в сумі 30152,98грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками (нарахованими за період із 12.11.2017 по 30.11.2021) -11534,69грн.
30 листопада 2021 року між АТ «Райффайзен банк» (первісний кредитор) та ТзОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-47 за умовами якого до ТзОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/34216/363353 від 12.10.2017 в розмірі 30152,98грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 11534,69грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «Вердикт Капітал», в період, із 30.11.2021 по 10.03.2023, ТОВ «Вердикт Капітал», було нараховано позичальнику відсотки за користування кредитом за період із 30.11.2021 по 09.01.2023 в розмірі 26% річних в сумі 5384,50грн, а позичальником, в цей період було частково погашено заборгованість по відсотках в сумі 6000,00грн. Станом на 10.03.2023 заборгованість позичальника перед новим кредитором по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 становила 29537,48грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
10 березня 2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір відступлення (купівлю продаж) права вимоги № 10-03/2023/01 за умовами якого до ТзОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/34216/363353 від 12.10.2017 в розмірі 29537,48грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
Згідно розрахунку заборгованості ТзОВ «Коллект Центр», станом на 28.09.2023 заборгованість позичальника перед новим кредитором по кредитному договору № 011/34216/363353 від 12.10.2017 становить 29537,48грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 18618,29грн, заборгованість за відсотками 10919,19грн.
Жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості, відповідачем надано не було.
Щодо заяви відповідача №1 про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд зазначає наступне.
У поданій заяві, відповідач №1 ОСОБА_1 посилається на те, що кредитний договір між ним та ПАТ «Райфайзен банк Аваль» згідно якого він отримав кредитні кошти в розмірі 250000,00грн, було укладено 12.10.2017.
Відповідач вважає, що перебіг строку позовної давності визначений договором, розпочався 12.10.2017 і закінчився 12.10.2022.
Відповідно до положень ст. 256,257 ЦПК України, позовна давність-це строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогоюпро захистсвого цивільногоправа абоінтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність,встановлена законом,може бутизбільшена задомовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255цього Кодексу.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Суд вважає помилковим трактування відповідача про те, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту укладення договору 12.10.2017.
Так, законодавець пов`язує початок перебігу строку позовної давності з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Як вбачається з договору та визнається самим відповідачем №1, він зобов`язаний був повернути кредитні кошти та сплатити відсотки в строк до 12.10.2019, а відтак, оскільки на вказану дату (12.10.2019) договірні зобов`язання відповідачем №1 виконані не були, з цього моменту позивач дізнався про порушення свого права, та відповідно з наступного дня розпочався перебіг строку позовної давності.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.11.5 кредитного договору, сторонами було погоджено, що до правовідносин пов`язаних з укладенням та виконанням умов цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю п`ять років.
Тобто сторонами у відповідності до положень ст.259, було збільшено строк позовної давності за вимогами, які випливають із кредитного договору.
Згідно п.2.1 договору поруки, строк поруки за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5-ть років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.
З огляду на викладене, визначений договором 5-ти річний строк позовної давності, розпочався 13.10.2019 та відповідно закінчується 12.10.2024.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідний карантин було запроваджено 12.03.2020 та такий закінчився 30.04.2023.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, та затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, неодноразово продовжувався та діє на сьогоднішній день.
За таких обставин, навіть трьохрічний строк позовної давності, на який посилається відповідач №1, станом на момент подання позову до суду (23.11.2023), не закінчився.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2684,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0394600071 від 31.10.2023.
Таким чином, слід стягнути з відповідачів на користь позивача, понесений ним судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Окрім цього позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 9000,00 гривень.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене ч.2 ст.141 ЦПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом із тим у частині третій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В постанові Верховного Суду від 07.12.2022 року в справі № 873/96/22 вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними частиною четвертою статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4статті 137 ЦПК України.
Як встановлено судом, 02.01.2023 року між адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Т.В. Бурдюка та позивачем в особі директора О.І. Мостовенко, укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №81 від 01.09.2023, сторони за Договором № 02-01/2023 про надання правової допомоги від 02.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926), в особі директора О.І. Мостовенка та Адвокатське об`єднання - АО «Лігал Ассістанс» (код ЄДРПОУ 42226370), в особі Керуючого партнера Т.В. Бурдюка погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об`єднанням Товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до витягу з Акта №2 про надання юридичної допомоги від 16.06.2021, вартість послуг адвокатського об`єднання складає за:
- надання усної консультації з вивченням документів -3000 грн (1500грн/год);
- складання позовної заяви про стягнення боргу, для подачі до Верховинського районного суду 6000,00 грн (2000/3год).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Враховуючи наведені положення процесуального закону та правові позиці Верховного суду, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування судових витрат на професійну правничу допомог в розмірі 9000,00 грн, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, а також неспівмірним із складністю справи (суть спору й характер спірних правовідносин, наявність сформованої судової практики в даній категорії справ, незначні кількість та обсяг зібраних та доданих до позовної заяви доказів, а також незначний обсяг документів, що підлягав вивченню у даній справі), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт в даній справі (складання позовної заяви та одного адвокатського запиту), тому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 5 000 грн.
При цьому, судові витрати підлягають до стягнення з відповідачів рівними частинами.
Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" - задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" заборгованість за кредитним договором №011/34216/363353 від 12.10.2017 в розмірі 29537,48 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" судовий збір в сумі 1342,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" судовий збір в сумі 1342,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колект центр" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колект центр", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
відповідач №1: ОСОБА_1 , місце проживання: с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
відповідач №2: ОСОБА_2 , місце проживання: с.Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 17.06.2024.
Суддя Роман ДЖУС
