Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/1820/23 Номер провадження 22-ц/814/1486/24Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л.Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року (час ухвалення судового рішення з 15:56:01 год до - час не зазначений, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 27 листопада 2024 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У С Т А Н О В И В:
У травні 2023 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулось до суду з вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, №0951584248 від 19.07.2020 в сумі 14 981 грн 89 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 19.07.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено договір позики №0951584248 згідно заявки-анкети на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики №2628691180 від 19.07.2020, що акцептована відповідачкою 19.07.2020 шляхом підписання електронним підписом.
Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору кредиту.
18.10.2021 між ТОВ «Інфінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги за договором позики, у т.ч. за договором позики №0951584248 від 19.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, у тому числі за договором позики № 0951584248 від 19.07.2020, що укладений між ТОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 ..
Відповідачка умови кредитного договору не виконала, тому має заборгованість, яка за станом на 10.05.2023 складає 25 792,16 грн, з яких: 1 884,86 грн заборгованості за тілом кредиту, 23 907,30 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач вважає за необхідне стягнути заборгованість у розмірі 14 981,89 грн, з яких: 1 884,86 грн заборгованості за тілом кредиту, 13 097,03 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0951584248 від 19.07.2020 в сумі 14 981 гривня 89 копійок, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 гривні 00 коп, витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 тисяч грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги наголошується, що суд першої інстанції при винесенні рішення врахував тільки думку позивача і не надав жодної аргументованої відповіді на доводи відповідачки, що спричинило винесення неправомірного рішення.
Звертається увага, що усі документи, надані відповідачем на підтвердження факта укладення кредитного договору, підписані одним і тим же цифровим підписом, що прямо суперечить вимогам ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні довірчі послуги».
Суд першої інстанції не розібрався, який саме договір і з ким був укладений відповідачкою, і скільки коштів вона сплатила на виконання умов укладеного договору.
Відзив на апеляційну скаргу судом не отримано.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» і ОСОБА_1 укладено договір позики № 0951584248, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом переказу на картковий рахунок у розмірі 2 000 грн строком на 10 днів з 19.07.2020, з відсотковою ставкою 1,75 % за один день користування кредитом, річна ставка - 638,75 % на рік, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні складає 350,00 грн (т.1 а.с.9-19).
Згідно п.1.2. договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу не пізніше строку користування траншем.
Згідно п.3.5. договору сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п.1.15 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього договору менша ніж 1,75 % від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою визначеною відповідно до п. 1.15 цього договору скасовуються з першого дня прострочення кредитом (траншем) і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем), а саме 1,75 відсотків за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту (траншу). Договір містить відмітку про підписання електронним підписом.
Укладаючи договір про споживчий кредит, відповідачка і ТОВ «ІНФІНАНС» вчинили дії, визначені ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що вбачається з довідки про ідентифікацію (т.1 а.с.20).
На підтвердження суми заборгованості відповідачки за договором № 0951584248 від 19.07.2020 позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість за станом на 10.05.2023 склала 25 792,16 грн, з яких: 1 884,86 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу і 23 907,30 грн - сума заборгованості за відсотками (т.1 а.с.24-25).
18.10.2021 між ТОВ «Інфінанс» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №18-10/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором № 0951584248 від 19.07.2020. 10.03.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників на користь ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-03/2023/01, в тому числі і за вказаним договором позики. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Коллект Центр».
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року (справа №524/5556/19) викладені такі висновки щодо укладення кредитного договору в електронній формі.
«У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним,у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12Закону України«Про електроннукомерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.»
У постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року (справа №263/3470/20) викладені такі висновки стосовно доказів у правовідносинах, що виникли у зв`язку з укладення кредитного договору в електронній формі.
«Доводи касаційної скарги, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9Закону України«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітність» є безпідставним.
Також безпідставним є твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки подані сторонами електронні докази не досліджувалися в оригіналі, з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 100ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У матеріалах справи є роздруківки загальних умов договору кредитної ліній, спеціальних умов договору позики № AG2069856, додаткової угоди № АМ5917691 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG2069856, паспорта споживчого кредиту, інформації, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит.
Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено, у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу.
Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.
З огляду на це також безпідставними є доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції встановив факт укладення кредитного договору, зокрема його підписання позивачем, на підставі недопустимих доказів, а саме копії електронного доказу.
Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у матеріалах справи немає даних про те, що позивача було належним чином ідентифіковано при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, отже, відсутні докази підписання ним кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не міг бути укладений.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81ЦПК України є його процесуальним обов`язком.»
Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету не єможливим (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа№732/670/19), від 12.01.2021(справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19)).
За змістом положень ст.12, ст.13, ст.89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Апеляційний суд зауважує, що принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги або заперечення позову (ст.81 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У підтвердження заявлених вимог позивач надав суду пропозицію і акцепт оферти на отримання 1 траншу згідно заявки-анкети № 0951584248 від 19.07.2020 рок (оферта) та надання 1 траншу кредиту згідно заявки анкети № 2628691180 від 19 липня 2020 розмір кредиту (траншу) встановлено 2 000 грн; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0951584248 від 19.07.2020 року 3 роки; реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75 %.( а.с.17-19); заявку-анкету на отримання кредиту від 19.07.2020, відповідно до змісту якої, відповідачка просила надати їй кредит у розмірі 2 000 грн з терміном погашення кредиту 30 днів, у якій також зазначені анкетні відомості про позичальника, зокрема, прізвище ім`я по батькові, дата народження, РНОКПП, серія та номер паспорта, адреса реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи та дохід, а також реквізити банківської платіжної картки (а.с.16); договір позики № 0951584248 від 19.07.2020 і заявка-анкета підписані електронним підписом, а саме одноразовим ідентифікатором.
Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачці позивач надав квитанцію (номер операції № 0951584248 від 19.07.2020), зі змісту якої слідує, що сума коштів у розмірі 2 000,00 грн. була перерахована на картку № НОМЕР_1 (а.с.22).
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за споживчим договором.
Відповідно ч.5 ст.100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачкою не заявлялось клопотання про витребування оригіналів електронних документів для перевірки справжності підпису відповідачки, що свідчить про її згоду з наданими доказами.
Твердження відповідачки, що заявка-анкета на отримання кредиту, договір надання позики від 19 липня 2020 року, пропозиція укласти договір надання позики згідно заявки-анкети №2628691180 (заявку-анкету вони прикладають без номера), акцепт-оферта, в якій вказано розмір кредиту в розмірі 2 000,00 грн, підписані одним цифровим підписом (однакова абревіатура цифр та букв), що суперечить Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні довірчі послуги» не заслуговує на увагу, оскільки вказані закони не містять заборон на пакетне підписання декількох документів одночасно.
Приписами ч. 2 ст.43ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідачка у відзиві на позов, заперечувала наявність заборгованості, посилаючись на неврахування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості сплачених нею коштів за укладеним договором. На підтвердження своїх доводів відповідачка надала квитанції про сплату коштів на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС».
Суд першої інстанції не звернув уваги на надані відповідачкою докази, не дав їм правової оцінки.
Так, з наданих ОСОБА_1 квитанцій про оплату заборгованості вбачається, що остання:
29.07.2020 о 15:55 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 500 грн, з картки НОМЕР_2 на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» та зазначила призначення платежу: погашення кредиту по дог.№0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.131);
29.07.2020 о 15:58 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 0,01 грн, з картки НОМЕР_2 на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» та зазначила призначення платежу: погашення кредиту по дог.№0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.132);
08.08.2020 о 20:10 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 329,91 грн, з картки НОМЕР_2 на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» та зазначила призначення платежу: погашення кредиту по дог.№0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.133);
18.08.2020 о 13:24:15 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 116,61 грн, з картки НОМЕР_3 на рахунок WFP.FINANCE.*WFP (т.1 а.с.135);
18.08.2020 о 14:45:48 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 190,05 грн, з картки НОМЕР_3 на рахунок WFP.FINANCE.*WFP (т.1 а.с.136);
28.08.2020 о 18:04 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 329,91 грн, з картки НОМЕР_3 на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» та зазначила призначення платежу: погашення кредиту по дог.№0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.137);
16.09.2020 о 18:35 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 626,82 грн, з картки НОМЕР_3 на рахунок ТОВ «ІНФІНАНС» та зазначила призначення платежу: погашення кредиту по дог.№0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.139);
07.07.2022 о 10:35 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 1000 грн, з картки НОМЕР_4 на рахунок ТОІ «Вердікт Капітал» та зазначила призначення платежу: погашення заборгованості за договором №0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.168);
31.08.2022 о 13:58 год здійснила операцію з перерахунку коштів у розмірі 3000 грн, з картки НОМЕР_4 на рахунок ТОІ «Вердікт Капітал» та зазначила призначення платежу: погашення заборгованості за договором №0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.169)
Надані до суду квитанції:
№ 8Н72-НВРН-2Х5Е-85М5 від 08.08.2020 (т.1 а.с.134);
№ 599T-CЕ77-ТРС3-Т5Е9 від 28.08.2020 ( т.1 а.с.138);
№ НН37-5ВТ3-6Р01-60Е4 від 16.09.2020 (т.1 а.с.140)
апеляційний суд не бере до уваги, оскільки дані квитанції співпадають по часу здійснення операцій з квитанціями, розташованими у т.1 а.с.133, у них не вказано призначення платежу, та зазначено одержувача iPay.ua Service.
Надані ОСОБА_1 відомості з Українського Бюро кредитних історій підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором №0951584248/1 від 19.07.2020 (т.1 а.с.142-143, 145, 149-150,151,154-155,158-160,163,165), спростовуючи її ж доводи про відсутність заборгованості.
Згідно витягу від 24.03.2023 поточна заборгованість значиться у розмірі 15 271,84 грн (т.1 а.с.163).
Здійснюючи власний розрахунок суми заборгованості ОСОБА_1 з урахуванням сплачених нею коштів, апеляційний суд виходить з такого.
Станом на датуВидача кредиту, грнКількість днів користуванняВідсотки, 1,75 за кожен день користування кредитними коштами, грнСплачено, грнЗагальний розмір заборгованості з врахуванням сплачених відсотків19.07.20202000 200029.07.2020 10350500185029.07.2020 0,011849,9908.08.2020 10323,75329,911843,8318.08.2020 10322,67116,612049,5918.08.2020 190,051859,5428.08.2020 10325,42329,911855,0516.09.2020 19616,80626,821845,0318.10.2021датавідступленняправвимоги іншомукредитору18.10.2021 39712818,34 14663,3707.07.2022 100013663,3731.08.2022 300010663,37Всього 10663,37
Приклад розрахунку: 2 000+350 (=2000 х 1,75%х10)-500-0,01=1 849,99
1849,99+323,75(=1849,99х1,75%х10)-329,91=1843,83
1843,83+322,67(=1843,83х1,75%х10)-116,61=2049,59 -190,05 =1859,54
1859,54+325,42(=1859,54х1,75%х10)-329,91=1855,05
1855,05+616,80(=1855,05х1,75%х19)-626,82=1845,03
1845,03+12818,34(=1845,03х1,75%х397)-0=14663,37
14663,37 1000 3000 = 10 663,37 грн.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» складає 10663,37 грн і саме таку суму необхідно стягнути з відповідачки.
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що, подаючи позовну заяву до суду, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплатило 2 684 грн судового збору (т.1 а.с.1)
Позов задоволено на 71,17%.
Отже, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має право на стягнення з відповідачки судовий збір у розмірі 1910,20 грн за подачу позову до суду.
При апеляційному оскарженні рішення ОСОБА_1 сплачено 3 253,01 грн судового збору (т.2 а.с.37)
Апеляційна скарга задоволена на 28,83%.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з товариства 937,84 грн судових витрат за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1910,20 грн, а з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 937,84 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 910,20 - 937,84 = 972,36 грн, звільнивши ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» від обов`язку сплачувати ОСОБА_1 частину судового збору.
Положеннями статті 59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 30Закону України«Про адвокатуруі адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 19Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно із висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
На підтвердження витрат на правничу допомогу суду надано: копію договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (т.1 а.с.105), платіжну інструкцію №0370700000 від 12 травня 2023 року (т.1 а.с.113), копію заявка на надання юридичної допомоги № 96 від 28 квітня 2023 року (т.1 а.с.114), копію витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги ( т.1 а.с.115)
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів колегія суддів враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з врахуванням відсотку задоволеного позову в сумі 6000 грн не є розумним та співмірним із складністю справи; виконаними Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» роботами (наданими послугами; часом, витраченим Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» послуг та виконаних робіт.
Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, вже неодноразово була висловлена думка Верховного Суду в аналогічних справах даної категорії справ, тобто фактично сформована судова практика за спорами такої категорії, а тому для професійних досвідчених адвокатів Адвокатського об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» дана категорія справ не становить надмірної складності, не потребує допомоги помічників, значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів та збору додатків до них.
Так, надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду по своїй суті є однією дією, тобто підготовка та виготовлення позову. Таким чином 6 000 грн є завищеним розміром оплати даної послуги і підлягає зменшенню до 2 000 грн.
Підготовка та друк необхідних документів взагалі не є видом адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», а тому відшкодуванню не підлягають.
Таким чином враховуючи відсоток задоволеного позову 71,17%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 000 х 71,17% = 1423,40 грн. витрат на надання правової допомоги.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року скасувати, з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10 663,37 грн заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КОЛЛЕКТЦЕНТР» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 972,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на правничу допомогу у розмірі 1423,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2024 року.
Головуючий суддя О. А.Лобов
СуддіА.І.Дорош
В.М. Триголов
