ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року

місто Київ

справа № 511/1915/20

провадження № 61-4527сво23

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: садівниче товариство «Мрія-3», голова правління садівничого товариства «Мрія-3» ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року у складі судді Теренчук Ж. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до садівничого товариства «Мрія-3», голови правління садівничого товариства «Мрія-3» ОСОБА_3 про визнання дій голови правління незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, компенсацію моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови правління садівничого товариства «Мрія-3» ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та компенсацію моральної шкоди.

Позов мотивувала тим, що з 13 жовтня 2005 року вона володіє земельною ділянкою № НОМЕР_1 , яка розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області у садівничомутоваристві «Мрія-3» (далі - СТ «Мрія-3», товариство).

Вона використовувала електричну енергію, за яку постійно здійснювала оплату.

02 червня 2019 року загальними зборами СТ «Мрія-3» прийнято рішення про підвищення членських внесків, відключення від електроенергії та водопостачання тих осіб, які невчасно сплачують членські внески. Зазначене рішення було прийнято з недостатньою кількістю голосів осіб - членів товариства. Голова товариства не обґрунтував необхідність підвищення розміру членських внесків.

01 квітня 2020 року в незаконний спосіб, без будь-яких пояснень та повідомлень, її будинок було відключено від енергопостачання.

Таке відключення вона вважала незаконним, оскільки голова правління згідно статуту не має повноважень на відключення будинків членів садівничого товариства від енергопостачання. Відключення відбулося під час дії карантину.

Вона не має заборгованості за спожиту електроенергію за лічильником, а відключення від енергопостачання за несплату членських внесків є незаконним.

Фактично вона є субспоживачем електричної енергії. Відключення субспоживача від електричної енергії може бути здійснено лише на вимогу енергопостачальної компанії - Роздільнянського РЕМ АТ «Одесаобленерго», яку ОСОБА_3 не пред`явив. Відповідач не дотримався процедури відключення споживачів від енергопостачання, яка регулюється відповідними нормативними актами в сфері електроенергетики.

На її думку, незаконними діями голови правління ОСОБА_3 порушені її права, як споживача. Внаслідок незаконного відключення будинку від електропостачання їй завдана моральна шкода у розмірі 10 000 грн.

Позивач просила суд:

- визнати незаконними дії голови СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 щодо відключення від електропостачання садового будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-3» Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;

- зобов`язати голову СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 поновити подання електроенергії в садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 ;

- стягнути з голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила:

- визнати незаконними дії СТ «Мрія-3» щодо відключення від електропостачання садового будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 в СТ «Мрія-3» Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності;

- зобов`язати СТ «Мрія-3» поновити подання електроенергії в садовий будинок, розташований на земельній ділянці № 11 в СТ «Мрія-3» Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області;

- стягнути із СТ «Мрія-3» моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до СТ «Мрія-3», голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3, про визнання дій голови правління незаконними, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

СТ «Мрія-3» є колективним споживачем електроенергії на підставі єдиного договору, укладеного між товариством і постачальником - відкритим акціонерним товариством Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» (далі - ВАТ ЕК «Одесаобленерго»), який регулює їх правовідносини та встановив правила постачання електроенергії до СТ «Мрія-3»;

члени СТ «Мрія-3» не мають договірних відносин щодо постачання електроенергії

з ВАТ ЕК «Одесаобленерго», будь-які договори відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312

від 14 березня 2018 року, (далі - ПРРЕЕ) між членами товариства та СТ «Мрія-3» не укладалися;

взаємовідносини між членами садівничого товариства і його керівництвом, в тому числі розрахунки за спожиту електроенергію, приєднання та відключення від електромереж товариства і інші питання про енергопостачання окремих його членів регулюються саме статутом товариства, або вирішуються на зборах всіх членів або представників членів об`єднання;

02 червня 2019 року вищим органом управління товариства - загальними зборами СТ «Мрія-3» більшістю голосів було прийнято рішення про відключення електроустановок членів СТ «Мрія-3» від енергопостачання за несплату членських внесків, яке дотепер не скасовано і є чинним. Це рішення виконувалось правлінням товариства та головою правління товариства ОСОБА_3 в межах наданих їм статутом СТ «Мрія-3» повноважень та було виконано 01 квітня 2020 року шляхом проведення дій по відключенню будинку ОСОБА_1 від енергопостачання та складення відповідного акту комісії, що відповідало установчим документам товариства, тому ці дії є законними і спростовують доводи позивача щодо одноособових, незаконних дій голови правління ОСОБА_3 щодо відключення її садового будинку від енергопостачання;

на час відключення будинку ОСОБА_1 від енергопостачання, вона мала борг по сплаті членських внесків за 2019 рік у розмірі 300 грн та поточну заборгованість

за членськими внесками за 2020 рік у розмірі 850 грн, що позивач

не спростувала в суді. При цьому заборгованості за спожиту електроенергію

за індивідуальним електролічильником ОСОБА_1 не мала;

пунктом 4.2 статуту СТ «Мрія-3» передбачено, що член товариства зобов`язаний виконувати вимоги статуту, своєчасно сплачувати членські внески, затверджені рішенням загальних зборів;

відповідальність члена товариства ОСОБА_1 за спожиту електроенергію не обмежується оплатою за індивідуальним лічильником по тарифу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

для забезпечення безперебійного постачання електроенергії, виходячи з порядку розрахунків, які склалися між товариством та постачальником електроенергії, щомісяця необхідно реально забезпечувати покриття витрат в мережах садівничого товариства. Механізм покриття втрат електроенергії, що використовує товариство, також контролюється рішеннями садівничого товариства. Тому несплата членських внесків СТ «Мрія-3» є підставою для відключення належних членам товариства об`єктів від електроенергії;

посилання позивача на те, що лише ВАТ ЕК «Одесаобленерго» має право відключити її від електромережі, є помилковим, оскільки ПРРЕЕ в цьому випадку щодо порядку відключення споживачів на території колективних побутових споживачів (далі - КПС) надають таке право лише КПС. Крім цього, відключення електроустановок проводиться за ПРРЕЕ у випадку, коли електроустановки фізичних осіб - споживачів електричної енергії приєднані безпосередньо до електричних мереж постачальника електричної енергії - ВАТ ЕК «Одесаобленерго» на підставі договору. Оскільки такі договори не укладені, на ці правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів»;

процедура відключення земельних ділянок та будинків садоводів від енергопостачання не врегульована статутом садівничого товариства або окремими рішеннями загальних зборів, а договори зі споживачами не укладені. Таким чином, статутними документами товариства не заборонено усне попередження садоводів про відключення від користування електроенергією, а також законним

є порядок ознайомлення садоводів з рішеннями СТ «Мрія-3» на дошці об`яв;

опитані в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили наявність у ОСОБА_1 конфлікту з товариством, небажання позивача виконувати рішення зборів та отримувати будь-які документи від органів управління товариством. Свідки підтвердили, що в присутності комісії ОСОБА_1 відмовлялась отримувати письмові попередження;

той факт, що комісією не були складені акти про відмову від отримання позивачем письмових попереджень, не є підставою для визнання дій відповідачів незаконними;

порушень законодавства, які б були підставою для визнання рішень відповідачів незаконними, судом не встановлено;

оскільки не підлягають задоволенню основні вимоги позивача щодо визнання дій протиправними та зобов`язання відповідачів відновити постачання електроенергії,

то відповідно не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди;

суд вважав, що таке рішення відповідає інтересам товариства, його цілям та меті, є справедливим і законним, відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 317/629/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 489/4045/16-ц та від 06 квітня 2020 року у справі № 707/883/17.

Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

на момент вчинення оспорюваних дій виконувалось рішення вищого органу управління - загальних зборів СТ «Мрія-3», у ОСОБА_1 була наявна заборгованість по сплаті членських внесків. Оскільки обов`язки ОСОБА_1 щодо її відповідальності за сплату спожитої електроенергії не обмежуються лише обов`язком сплатити борг за індивідуальним електролічильником, сплачуючи членські внески, вона оплачує технологічні витрати, витрати на утримання майна, електроенергію, яка витрачається на добування товариством води, а тому несплата членських внесків не дає можливості КПС провести розрахунок за спожиту електроенергію в повному обсязі і є підставою для відключення електроустановок позивача від енергопостачання;

СТ «Мрія-3» відповідно до законодавства є колективним побутовим споживачем електроенергії (КПС), користування електроенергією її членами в першу чергу регулюється статутом та рішеннями загальних зборів СТ «Мрія-3», а тому органи управління товариством мали право приймати рішення про відключення боржників за відмову від сплати боргів та членських внесків і водночас самостійно проводити дії по їх відключенню. Право на відключення електроустановок споживачів на території КПС відповідно до ПРРЕЕ надано саме КПС. Порушень законодавства, які б були підставою для визнання рішень відповідачів незаконними, судом не встановлено;

оскільки не підлягають задоволенню основні вимоги позивача щодо визнання дій протиправними та зобов`язання відповідачів відновити постачання електроенергії,

то відповідно не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції вмотивовано вважав, що таке рішення відповідає інтересам товариства, його цілям та меті, є справедливим і законним, відповідає правовим висновкам, викладеним в рішеннях Верховного Суду у аналогічних спорах;

щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 369/7120/16-ц, то колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції застосував більш нові позиції Верховного Суду, які є релевантними до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла її представник ОСОБА_2 , подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції в порушення статті 263 ЦПК України фрагментарно застосував норми чинного законодавства та судову практику у відносинах, які не є подібними. Натомість у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 369/7120/16-ц, на яку посилався позивач, тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд не застосував правову позицію, викладену в ухвалі Верхового Суду України від 21 жовтня 2016 року у справі № 359/8101/15 та постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 314/2084/17;

на думку позивача, суд помилково застосував пункт 12.5 розділу 12 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - ПКЕЕ), оскільки ця норма застосовується лише у разі виходу із складу населеного пункту (садівничого товариства), а враховуючи, що позивач є членом садівничого товариства, то він не має для реалізації свого права на електроенергію укладати тристоронній договір відповідно до розділу 12 ПКЕЕ;

судом апеляційної інстанції не було враховано та не надано належної правової оцінки доводам позивача про те, що вона є субспоживачем;

судами не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, договору № 393 про постачання електричної енергії від 10 листопада 2008 року, а саме, розділу 8 цього договору, який регулює відносини із третьою стороною, об`єктивно присутньою у процесі забезпечення споживача електричною енергією;

для визначення характеру правовідносин сторін у справі має значення системний аналіз як Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року, ПКЕЕ від 31 липня 1996 року, Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, ПРРЕЕ від 14 березня 2018 року, так і договору про постачання електричної енергії № 393 від 10 листопада 2008 року із споживачем - СТ «Мрія-3» з додатковими угодами до цього договору та статуту товариства. Вказаний договір, в тому числі його розділ 8 у відповідній редакції, врегульовує відносини постачальника (ВАТ ЕК«Одесаобленерго»), споживача (СТ «Мрія-3) та субспоживача і передбачає право садівничого товариства на відключення електроустановок субспоживача за певних умов;

судом також не було надано належної правової оцінки статуту СТ «Мрія-3»;

позивач, як член садівничого товариства, реалізовувала своє право на електропостачання через органи управління СТ «Мрія-3», які укладають договір на постачання електроенергії в інтересах членів садівничого товариства;

відключення електроустановки субспоживача СТ «Мрія-З» (припинення електропостачання) відповідно до договору можливе лише у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію або самим товариством, як споживачем,

за відповідним розпорядженням постачальника електричної енергії, або ж постачальником електричної енергії після складання відповідного акту садівничим товариством. Належних та допустимих доказів того, що постачальник електричної енергії звертався до СТ «Мрія-3» з вимогою відключення позивача від електричних мереж не надано;

в матеріалах справи містяться надані відповідачем письмові попередження, які

не були вручені позивачу. На вказаних попередженнях підпис позивача про отримання відсутній, будь-яких актів про вручення цих документів суду не надано, належних доказів направлення попереджень на адресу ОСОБА_1 в матеріалах справи немає. Також відповідачем не надано доказів того, що позивач постійно проживає в садовому будинку;

в порушення статті 91 ЦПК України, відповідач не заявив про допит свідків на стадії підготовчого засідання, матеріали справи не містять клопотання про допит свідків. Крім того, в порушення Закону України «Про судовий збір» відповідач не сплатив судовий збір за забезпечення доказів (виклик свідків);

при відключенні електроенергії позивач присутня не була, акту про відключення

не отримувала. Належних доказів складання та вручення акту ОСОБА_1 саме

01 квітня 2020 року відповідачем не надано;

на підтвердження наявності боргу та законності відключення будинку позивача від електропостачання, ОСОБА_3 надав довідку-розрахунок заборгованості по сплаті членських внесків станом на час розгляд справи у суді, відповідно до якого борг ОСОБА_1 за членськими внесками складає за 2019 рік - 300 грн, за 2020 рік - 850 грн. При цьому судом не було встановлено, який порядок та строк сплати членських внесків в СТ «Мрія-3». Станом на день вирішення справи в суді відповідач надав довідку про те, що станом на 01 квітня 2020 року

у ОСОБА_1 вже був несплачений борг за 2020 рік. Позивача було відключено

за борги, строк сплати яких ще не сплинув;

суд також не надав належної правової оцінки посиланням позивача на те, що на день відключення (01 квітня 2020 року) діяв карантин;

суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки протоколу загальних зборів членів СТ «Мрія-3» від 02 червня 2019 року № 1;

відповідач не надав доказів, що ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів СТ «Мрія-3», які відбулися 02 червня 2019 року та на яких було вирішено, зокрема, питання про відключення боржників від електропостачання;

рішення загальних зборів товариства не може бути належною підставою для відключення будинку ОСОБА_1 від електропостачання;

суд не врахував права та інтереси позивача, як члена садівничого товариства. Окрім обов`язків нести спільні витрати ОСОБА_1 має право користуватися майном, яке було побудовано за спільні кошти членів СТ «Мрія-3». Товариство не було позбавлено права відшкодування таких витрат та стягнення їх в судовому порядку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У травні 2023 року голова правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року прийнято до розгляду справу № 511/1915/20 за позовом ОСОБА_1 до СТ «Мрія-3», голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 про визнання дій голови правління незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року.

Призначено справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотиви передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що рішення загальних зборів садівничого товариства є регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема, зі сплатою членських внесків та визначення для всіх членів садівничого товариства правових наслідків несплати таких внесків. Аналіз чинного законодавства свідчить, що в ньому не передбачено такої правової конструкції як нікчемність рішення загальних зборів садівничого товариства. Тому у разі наявності заборгованості по сплаті членських внесків у члена садівничого товариства на підставі неоспореного рішення загальних зборів членів садівничого товариства є підстави у садівничого товариства для припинення постачання електричної енергії.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 369/7120/16-ц (провадження № 61-24352св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 22 грудня 2021 року в справі № 314/2084/17 (провадження № 61-4115св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 450/360/21 (провадження № 61-8932св22) зроблено інший висновок про те, що порядок відключення від електропостачання не регулюється статутом юридичної особи

та рішеннями загальних зборів учасників, а визначається іншими нормативно-правовими актами, які мають вищу юридичну силу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від вищезазначених висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та зробити висновок про те, що: «рішення загальних зборів садівничого товариства є регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема, зі сплатою членських внесків та визначення для всіх членів садівничого товариства правових наслідків несплати таких внесків. Аналіз чинного законодавства свідчить, що в ньому не передбачено такої правової конструкції як нікчемність рішення загальних зборів садівничого товариства. Тому у разі наявності заборгованості по сплаті членських внесків у члена садівничого товариства на підставі неоспореного рішення загальних зборів членів садівничого товариства є підстави у садівничого товариства для припинення постачання електричної енергії».

Фактичні обставини справи

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є членом

СТ «Мрія-3». На праві власності їй належить садовий (дачний) будинок АДРЕСА_2 , який розташований на території СТ «Мрія-3» та підключений до електромережі товариства. Ці обставини підтверджені державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 286930, витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 листопада 2017 року та членською книжкою садовода № НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 15, 16, 24).

У статуті СТ «Мрія-3» передбачено, що:

садівниче товариство здійснює свою діяльність на принципах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу його членів, прозорості відкритості та публічності (пункт 1.1);

до основних напрямків діяльності цього громадського об`єднання відноситься сприяння створенню умов для використання ділянок для вирощування фруктів, овочів та іншої сільськогосподарської продукції та для відпочинку членів товариства (пункт 2.1);

член товариства зобов`язаний виконувати вимоги статуту, своєчасно сплачувати, членські внески, затверджені рішенням загальних зборів (пункт 4.2);

загальні збори товариства є вищим органом управління товариства, який вправі приймати рішення з будь-яких питань його діяльності, в тому числі до виключної компетенції загальних зборів віднесено визначення основних напрямків діяльності товариства (пункт 5.2);

до компетенції правління товариства віднесено організацію виконання рішень загальних зборів, відповідно до пункту 5.20 статуту голова правління в свою чергу здійснює оперативне управління справами, майном та коштами товариства в межах, встановлених даним статутом товариства, загальними зборами та правлінням і в межах своєї компетенції і повноважень забезпечує виконання їх рішень (пункт 5.15.1);

майно товариства складається із коштів та майна, яке надходить безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань, в тому числі внесків членів товариства, пасивних доходів, дотації або субсидії. Право власності товариства реалізує його вищий орган управління (загальні збори). Доходи та прибутки товариства використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей) та напрямків діяльності, визначених його установчими документами (пункти 9.1-9.3, 9.5).

10 листопада 2008 року між ВАТ ЕК «Одесаобленерго» (постачальником електричної енергії) та СТ «Мрія-3» (споживачем) укладено договір № 393 про постачання електричної енергії, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатками до договору встановлено договірну величину споживання електроенергії та потужності, а також підписано акт розмежування балансової належності електромереж, з якого встановлено, що СТ «Мрія-3» є власником частини електромереж та електроустановок (т. 1 а. с. 88-104).

Договори про постачання електричної енергії між членами СТ «Мрія-3» та товариством, а також із ВАТ ЕК «Одесаобленерго» не укладались та в матеріалах справи відсутні.

На виконання умов договору впродовж 2008-2020 років СТ «Мрія-3» здійснювало оплату ВАТ ЕК «Одесаобленерго» за спожиту електричну енергію за тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з протоколом загальних зборів членів СТ «Мрія-3» від 02 червня 2019 року № 1 прийнято рішення про встановлення розміру членських внесків для членів товариства в розмірі 850 грн починаючи з 2019 року, відключення від електромережі всіх ділянок, які мають заборгованість за минулі роки за членськими та цільовими внесками, а також, які не сплатили за використану електроенергію протягом 3 місяців (т. 1 а. с. 105, 106).

Відповідно до наданої відповідачами довідки-розрахунку заборгованості від 01 квітня 2021 року, борг ОСОБА_1 по сплаті членських внесків складає за 2019 рік - 300 грн, за 2020 рік - 850 грн (т. 1 а. с. 122).

В матеріалах справи наявні письмові попередження від 01, 15 та 28 березня 2020 року, адресовані ОСОБА_1 про відключення її будинку від електро- та водопостачання у випадку несплати членських внесків в термін до 01 квітня 2020 року. На вказаних попередженнях підпис ОСОБА_1 про отримання відсутній, будь-яких актів про вручення цих документів суду не надано (т. 1 а. с. 81-83)

Відповідно до акту про відключення від електропостачання, складеного головою правління товариства ОСОБА_3 , членами правління ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та членом товариства ОСОБА_5 , згідно з діючим статутом СТ «Мрія-3», а також рішенням загальних зборів від 02 червня 2019 року, у зв`язку з відмовою сплачувати членські внески у повному обсязі та ігноруванням трьох письмових попереджень, 01 квітня 2020 року припинено електропостачання на ділянку № 11 (т. 1 а. с. 80).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву на касаційну скаргу, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , пред`явлених до голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).

Дієздатністю юридичної особи, як і особи фізичної, є її здатність набувати для себе цивільні права та здійснювати їх, а також набувати та виконувати цивільні обов`язки. Однак якщо для фізичної особи це є природними діями, які вона виконує власне сама, то юридична особа в силу того, що вона є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, набуває прав і обов`язків через, зокрема свої органи управління. Ключовим для дієздатності юридичної особи є діяльність її виконавчого органу. Цей орган може бути одноособовим і колегіальним (наприклад, директор або правління). Директор юридичної особи у разі вчинення правочину юридичною особою виступає в такому разі не як фізична особа, а як орган юридичної особи, тобто є її частиною. Тобто виступ в обороті від імені юридичної особи здійснюється, як правило, її виконавчим органом. При цьому виконавчий орган (наприклад, керівник колегіального виконавчого органу) діє не від свого імені, а від імені юридичної особи [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі № 554/7761/20 (провадження № 61-16724св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23)].

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

У справі, що переглядається, після відкриття судом першої інстанції провадження у справі ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, якою фактично замінила відповідача: з голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3 на СТ «Мрія-3», залишивши при цьому незмінними підстави заявленого позову.

ОСОБА_1 не подавала клопотань про заміну неналежного відповідача. Водночас, суд першої інстанції продовжив розгляд справи до обох відповідачів та відмовив у позові як до голови правління товариства, так і самого товариства.

Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на неможливість посадової особи брати участь у розгляді цивільної справи як відповідача.

За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3, підлягає закриттю.

Такий же висновок Верховний Суд зробив у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 592/5841/22 (провадження № 61-2616св23), від 26 квітня 2023 року у справі № 454/4356/21 (провадження № 61-3724св23) та від 06 березня 2024 року у справі № 463/6835/22 (провадження № 61-16706св23).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до СТ «Мрія-3» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм [див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц та від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20].

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)].

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування [див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)].

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності [див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)].

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частини перша та друга статті 11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим [див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)].

У приватному праві недійсність може стосуватися або «вражати», зокрема, правочин, рішення загальних зборів учасників товариства (акт органу юридичної особи).

Рішення загальних зборів учасників товариства (акт органу юридичної особи) по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсності рішення загальних зборів учасників товариства положення ЦК України та інших законів про правочини, зокрема й норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України, не можуть бути застосовані.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (стаття 714 ЦК України).

Тлумачення статті 714 ЦК України свідчить, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів (зокрема, електричної енергії) споживачу, є видом договору купівлі-продажу [див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17)]. Електрична енергія по своїй суті є специфічною споживною річчю, визначеною родовими ознаками.

Рішення загальних зборів садівничого товариства може бути регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема, зі сплатою членських внесків та визначення правових наслідків несплати таких внесків. Чинне законодавство, на момент ухвалення рішення загальних зборів садівничого товариства, не передбачало такої правової конструкції як нікчемність рішення загальних зборів садівничого товариства. Тому у разі наявності у члена садівничого товариства заборгованості по сплаті членських внесків у садівничого товариства є підстави для припинення постачання електричної енергіївід мереж товариства. При цьому в рішенні загальних зборів садівничого товариства має бути вказано якого саме члена або членів садівничого товариства воно стосується. Тобто, рішення загальних зборів садівничого товариства має бути «персоніфікованим».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 є членом СТ «Мрія-3», має у власності садовий будинок № НОМЕР_1 , який розташований на території СТ «Мрія-3». Будинок підключений до електромережі відповідача;

позивач договір на постачання до будинку електричної енергії в СТ «Мрія-3» не укладала. ОСОБА_1 не зверталася до СТ «Мрія-3» чи до ВАТ ЕК «Одесаобленерго» про укладення з нею окремого договору на постачання електричної енергії;

електрична енергія постачається відповідно до договору на постачання електроенергії, укладеного між СТ «Мрія-3» та ВАТ ЕК «Одесаобленерго» від 10 листопада 2008 року № 933. Тобто юридичною особою (постачальником) іншій юридичній особі (садівничому товариству - споживачу, абоненту);

відповідно до статуту, СТ «Мрія-3» є неприбутковою громадською організацією, створеною на підставі Закону України «Про громадські об`єднання», зі статусом юридичної особи;

суди не врахували, що у разі наявності заборгованості по сплаті членських внесків у члена садівничого товариства є підстави у садівничого товариства для припинення постачання електричної енергії від мереж товариства. При цьому в рішенні загальних зборів садівничого товариства має бути вказано якого саме члена або членів садівничого товариства воно стосується. Тобто, рішення загальних зборів садівничого товариства має бути «персоніфікованим»;

установлені судами обставини свідчать, що згідно з рішенням загальних зборів членів СТ «Мрія-3» від 02 червня 2019 року № 1 прийнято рішення про відключення від електромережі всіх ділянок, які мають заборгованість за минулі роки за членськими та цільовими внесками, а також, які не сплатили за використану електроенергію протягом 3 місяців. Проте, таке рішення загальних зборів товариства не містить переліку осіб, для яких вирішено припинити електропостачання. Таке рішення не персоніфіковане, а його зміст прямо не вказує на те, що воно стосується безпосередньо ОСОБА_1 як члена садівничого товариства, а тому покликання товариства на це рішення в обґрунтування правомірності вчинення дій щодо відключення від електропостачання садового будинку, належного позивачеві, безпідставне.

Тому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що існують підстави для визнання незаконними дій СТ «Мрія-3» щодо відключення від електропостачання та зобов`язання СТ «Мрія-3» поновити подання електроенергії.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до СТ «Мрія-3» про компенсацію моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)].

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди [див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)].

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)].

Змагальність сторін є однією з основних засада (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається: при зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок протиправних дій товариства їй заподіяно моральну шкоду, розмір якої позивач оцінила у 10 000 грн; позивач не надала будь-яких доказів на обґрунтування обставин, викладених у позові; з урахуванням встановлених обставин у цій справі, відсутні умови необхідні для компенсації моральної шкоди (зокрема, відсутні будь-які обставини які б свідчили про наявність моральної шкоди). За таких обставин, позовні вимоги в частині компенсації моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо наявності підстав для відступлення від висновків про застосування норми права

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду посилалась на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 369/7120/16-ц (провадження № 61-24352св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 314/2084/17 (провадження № 61-4115св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 450/360/21 (провадження № 61-8932св22) про те, що порядок відключення від електропостачання не регулюється статутом юридичної особи та рішеннями загальних зборів учасників, а визначається іншими нормативно-правовими актами, які мають вищу юридичну силу.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у справах № 369/7120/16-ц та № 314/2084/17 позивачами було заявлено негаторний позов. У справі № 450/360/21 заявлені позовні вимоги є аналогічними до справи, що переглядається, однак спір стосувався також внесення плати за підключення до мережі, а відповідачем у цій справі є обслуговуючий кооператив. Відмінність організаційно-правових форм відповідачів у справі № 450/360/21 та у справі № 511/1915/20 передбачає різне правове регулювання їх діяльності.

Висновки щодо застосування норм права у вищенаведених постановах зроблені Верховним Судом у справах з різними фактичними обставинами, з різним складом учасників та неоднаковими позовними вимогами.

Аналіз вказаних постанов Верховного Суду, від яких пропонує відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, не свідчить про їх суперечність із висновком, запропонованим колегією суддів в ухвалі про передачу справи на розгляд об`єднаної палати.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає підстав для відступлення від висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду.

Висновки про застосування норм права

Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

На підставі викладеного, а також відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

Договір, на підставі якого відбувається постачання енергетичних ресурсів (зокрема, електричної енергії) споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Електрична енергія по своїй суті є специфічною споживною річчю, визначеною родовими ознаками.

Рішення загальних зборів садівничого товариства може бути регулятором цивільних відносин пов`язаних, зокрема, зі сплатою членських внесків та визначення правових наслідків несплати таких внесків. В рішенні загальних зборів садівничого товариства має бути вказано якого саме члена або членів садівничого товариства воно стосується. Тобто, рішення загальних зборів садівничого товариства має бути, зокрема, «персоніфікованим».

Чинне законодавство, на момент ухвалення рішення загальних зборів садівничого товариства, не передбачало такої правової конструкції як нікчемність рішення загальних зборів садівничого товариства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до СТ «Мрія-3». Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до голови правління СТ «Мрія-3» ОСОБА_3, необхідно закрити.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до садівничого товариства «Мрія-3» задовольнити частково.

Визнати незаконними дії садівничого товариства «Мрія-3» щодо відключення від електропостачання садового будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Мрія-3» Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Зобов`язати садівниче товариство «Мрія-3» поновити подання електроенергії в садовий будинок, розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до садівничого товариства «Мрія-3» про компенсацію моральної шкоди відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до голови правління садівничого товариства «Мрія-3» ОСОБА_3 закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 червня 2021 року та постанова Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська