Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 травня 2024 року
м. Київ
справа №400/1148/24
адміністративне провадження № К/990/18436/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №400/1148/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, за участю третьої особи - Південного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо внесення її, як мобілізованого керівника структурного підрозділу державного органу до списків осіб, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України"; зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області виключити її з наявного списку осіб, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №69 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України" на час її мобілізації, шляхом направлення відповідного листа до Державної прикордонної служби України.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 березня 2024 року скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним дії Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області щодо внесення ОСОБА_1 , як мобілізованого керівника структурного підрозділу державного органу, до списків осіб, передбачених у п.214 Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон лише на підставі відповідних рішень про службові відрядження.
Зобов`язано Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області виключити ОСОБА_1 зі списку осіб, передбачених у п.214 Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, направленого на адресу Адміністрації Державної прикордонної служби листом від 15.03.2023 року № 14.7-2-09/1081-23, про що повідомити Державну прикордонну службу України.
Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.
За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №400/1148/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, за участю третьої особи - Південного регіонального управління державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
