Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1148/24Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Час і місце ухвалення: м.Миколаїв
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук`янчук О.В.
суддів Бітова А. І.
Ступакової І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 07 лютого 2024 року звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області з вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо внесення позивачки, як мобілізованого керівника структурного підрозділу державного органу до списків осіб, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №69 Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України; зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області виключити позивачку з наявного списку осіб, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 №69 Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України на час її мобілізації, шляхом направлення відповідного листа до Державної прикордонної служби України.
Одночасно з позовною заявою, позивачка подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони загонам регіонального управління Державної прикордонної служби України виносити рішення про тимчасово відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду) у разі її відпустки, як військовослужбовця, якому надано дозвіл командира на відпустку за кордон.
Заява обґрунтована тим, що дії відповідача про внесення її до списків, осіб, які під час дії воєнного стану мають право перетинати державний кордон порушує її права, як військовослужбовця, має ознаки непрямої дискримінації, що є порушенням ст.12 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони загонам ІНФОРМАЦІЯ_2 виносити рішення про тимчасово відмову у виїзді за кордон (заборону виїзду) у разі її відпустки, як військовослужбовця, якому надано дозвіл командира на відпустку за кордон, буде мати наслідком відновлення її прав до закінчення розгляду справи та можливість відвідати близьку особу за кордоном.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що забезпечення позову дозволить відновити порушені права до винесення рішення суду. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку, що обраний мною спосіб забезпечення позбавить органи Держприкордонслужби повноважень відмовляти у виїзді за кордон за будь-яких підстав, хоча я чітко вказувала підставу, за якої заборонити відмовляти у виїзді.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність передбачених нормами ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову обраним позивачкою способом.
Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:
1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.
Так, судом першої інстанції зазначено, що забезпечення позову шляхом зупинення заборони загонам Південного регіонального управління ДПС України виносити рішення про відмову у виїзді за кордон, призведе не до запобігання фактичних (матеріальних) наслідків, а навпаки дозволить настанню цим наслідками, до вирішення спору по суті. У такому разі, втрачає будь-який сенс як список відповідача, так і юридичний спір щодо правомірності
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції правомірними та погоджується, що питання обґрунтованості чи необґрунтованості включення до списку саме позивачки, в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено, такі обставини не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Колегія суддів звертає увагу, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
В свою чергу, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Крім того, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 09 квітня 2024 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова
